Рішення № 87197789, 27.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/326/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , в якому просить:

- адміністративний позов ОСОБА_1 ІПННОМЕР_2 до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити;

- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бакум Н.М. ВП №57041642 від 10 грудня 2019 року про накладення штрафу;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (код ЄДРПОУ: 34921779) витрати зі сплати судового збору на користь ОСОБА_1 , ІПННОМЕР_2 в сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно розрахунку заборгованості по аліментах (ВП №57041642), складеного державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бакун Н.М. заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з січня 2016 року по грудень 2018 року становить 23523,10 грн. 10.12.2019 року державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бакун Н.М. винесено постанову про накладення штрафу ВП №57041642, якою за наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки накладено на позивача штраф у розмірі 10241,30 грн. Зазначену постанову відповідача про накладення штрафу позивач вважає протиправною та такою, що прийнята з порушенням вимог статті 58 Конституції України, статей 2, 18, 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року, яким статтю 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнено частиною чотирнадцятою, абзацом третім якої передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів та на підставі якого державним виконавцем прийнято спірну постанову про накладення штрафу набрав чинності 28.08.2018 року. Позивач зазначає, що 10.12.2019 року був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафу в розмірі 10241,30 грн. у зв`язку із наявністю заборгованості зі сплати аліментів в сумі 20482,60 грн., сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки саме на підставі абзацу третього статті 14 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції станом на момент виявлення такого порушення відповідачем, однак зазначений вид відповідальності у вигляді накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів з`явився у Законі України «Про виконавче провадження» лише 28.08.2018 року, а відтак, був відсутній на момент вчинення правопорушення.

Таким чином, на думку позивача, враховуючи приписи статті 58 Конституції України, а також те, що лише з 28.08.2018 року стаття 71 Закону України «Про виконавче провадження» доповнена частиною чотирнадцятою, абзацом третім якої встановлено відповідальність у вигляді штрафу у відповідному розмірі, яка на час вчинення правопорушення, зокрема, у період з січня 2016 року (дата початку виникнення заборгованості зі сплати аліментів) до 28 серпня 2018 року (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання») не існувала, та зважаючи на те, що на дату винесення спірної постанови про накладення штрафу ще не наступили обставини, передбачені приписами частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» з якими Закон пов`язує необхідність накладення на боржника штрафу, а саме наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів, зокрема, за три роки, який у даному випадку почав свій перебіг з 28 серпня 2018 року, тобто з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», а відтак відсутні законні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваною постановою ВП № 57041642 від 10 грудня 2019 року на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

На підставі вищезазначеного, адміністративний позов просить задоволити в повному обсязі.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву. Відповідач вказує, що відповідно до абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів. Зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах станом на 27.12.2018 року в боржника наявна заборгованість по аліментах за період з січня 2016 року по грудень 2018 року сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та становить 10241,30 грн. Таким чином, враховуючи вищенаведене, державним виконавцем 10.12.2019 року правомірно винесено постанову про накладення штрафу ВП №57041642. Також звертає увагу на те, що за період з січня 2016 року по грудень 2018 року аліменти позивачем не сплачувались.

На думку відповідача, зважаючи на приписи абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» у випадку виникнення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, закон зобов`язує державного виконавця виносити постанови про накладення штрафу на боржника на користь стягувача.

У зв`язку з вищенаведеним, в задоволенні адміністративного позову просить відмовити у повному обсязі.

Від третьої особи пояснень щодо позову чи відзиву на адресу суду не надходило.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17 січня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін та залучено ОСОБА_2 до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Ухвалою суду від 17 січня 2020 року витребувано у Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області належним чином засвідчені копії: виконавчого листа №2/4373/10 від 25.10.2010 року, виданого Франківським районним судом міста Львова; постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №5704162; розрахунку заборгованості по аліментах станом на 27.12.2018 року ОСОБА_1 .

Судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:

25.10.2010 року Франківським районним судом м. Львова видано виконавчий лист № 2-4373/10 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, згідно якого суд вирішив (присудив) стягнути з ОСОБА_1 1980 р .н. в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 400 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення позивачки до суду, тобто з 05.08.2010 року і до досягнення дитиною повноліття.

Постановою старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Лесько Наталії Миколаївни від 20.08.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №57041642 з виконання виконавчого листа №2-4373/10, виданого 25.10.2010 року Франківським районним судом м. Львова.

Згідно постанови про прийняття виконавчого провадження від 20.05.2019 року ВП №57041642 постановою ВП №57041642 від 23.04.2019 року про передачу виконавчого провадження Галицьким відділом державної виконавчої служби міста Львова Головного територіального управління юстиції у Львівській області передано матеріали виконавчого провадження до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 16.08.2018 року згідно виконавчого листа № 2-4373/10 заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з січня 2016 року по грудень 2016 року становить 5452,20 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 16.08.2018 року згідно виконавчого листа № 2-4373/10 заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з січня 2017 року по грудень 2017 року становить 11768,70 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 27.12.2018 року згідно виконавчого листа № 2-4373/10 заборгованість позивача зі сплати аліментів за період з січня 2018 року по грудень 2018 року становить 20482,60 грн.

10.12.2019 року державним виконавцем Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бакун Н.М. при примусовому виконанні виконавчого листа №2-4373/10, виданого 25.10.2010 року Франківським районним судом м. Львова, враховуючи наявну в боржника заборгованість по аліментах з січня 2016 року по грудень 2018 року, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки та становить 20482,60 грн. на підставі абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення штрафу ВП №57041642, якою на ОСОБА_1 накладено на користь стягувача штраф у розмірі 10241,30 грн.

Не погоджуючись з вказаною постановою про накладення штрафу від 10.12.2019 року, вважаючи, що така прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Законом України «Про виконавче провадження» позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає постанову про накладення штрафу від 10.12.2019 року ВП №57041642 протиправною та просить її скасувати, оскільки, на його думку, у відповідача не було правових підстав для застосування штрафу на підставі абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 цього ж Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Згідно з статтею 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

За нормами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Обов`язки і права виконавців, обов`язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», частиною першою якої передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Так, відповідно до пункту першого частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.

Частиною третьою, четвертою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі:

1) надходження виконавчого документа на виконання від стягувача;

2) подання заяви стягувачем або боржником;

3) надіслання постанови на підприємство, в установу, організацію, до фізичної особи - підприємця, фізичної особи, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію чи інші доходи;

4) надіслання виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби;

5) закінчення виконавчого провадження.

Частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», доповненою згідно із Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», який набрав чинності з 28.08.2018 року передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

Аналіз наведеної норми права вказує, що склад правопорушення, передбачений частиною 14 статті 71 Закону України сформульований законодавцем таким чином, що передбачає триваюче правопорушення щодо несплати аліментів боржником протягом певного проміжку часу: один рік, два роки та три роки відповідно.

Таким чином, законодавець прямо пов`язує склад правопорушення з невиконанням боржником своїх обов`язків щодо сплати аліментів протягом тих періодів, які зазначені в частині 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», а тому з урахуванням вимог статті 58 Конституції України, частиною першою якої передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи необхідною умовою притягнення до відповідальності за частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», є те, щоб перебіг вказаних строків, відбувався вже після набрання чинності змін до вказаного Закону, тобто після 28.08.2018 року.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. До події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ним чинності. Заборона зворотної дії є однією з важливих складових принципу правової визначеності.

Принцип неприпустимості зворотної дії в часі нормативних актів знайшов своє закріплення в міжнародно-правових актах, зокрема і в Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини (стаття 7).

Надання зворотної сили законам, які передбачають розширення змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина чи звільнення їх від певних обов`язків, не може підірвати впевненість людей у стабільності свого правового становища.

Отже, за загальним правилом закон зворотної сили не має. Це правило надає визначеності і стабільності суспільним відносинам. Вказане також означає, що закони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття ними чинності.

Оскільки Закон України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» не містить чіткого положення про застосування нового виду відповідальності (сплата штрафу за частиною 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження») щодо триваючих правовідносин, зокрема, наявності боргу по сплаті аліментів до 28.08.2018 року, суд вважає, що новий вид відповідальності підлягає застосуванню до правовідносин, які продовжують існувати після набрання чинності Законом № 2475-VIII.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується розрахунками заборгованості по аліментах заборгованість позивача зі сплати аліментів утворилась ще з 2016 року. Спірна постанова про накладення на позивача штрафу ВП №57041642 на підставі абзацу третього частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» винесена відповідачем 10.12.2019 року.

Таким чином, враховуючи те, що з моменту набрання чинності Законом України №2475-VIII від 03.07.2018 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» (28.08.2018 року) і до моменту застосування державним виконавцем штрафу (10.12.2019 року) не пройшло строку передбаченого абзацом третім частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що штраф на підставі норми вказаної статті, станом на 10.12.2019 року (на день винесення оскаржуваної постанови), не може бути застосовано.

За таких обставин спірна постанова відповідача від 10.12.2019 року про накладення на позивача штрафу в сумі 10241,30 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірна постанова відповідача від 10.12.2019 року про накладення на позивача штрафу в сумі 10241,30 грн. не відповідає вимогам пункту першого частини другої статті 2 КАС України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до квитанції № 47113050 від 13 січня 2020 року, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., відтак, за рахунок бюджетних асигнувань Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області на користь ОСОБА_1 слід стягнути 840,80 грн. сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (вул. Воїнів УПА, 35, м. Жовква, Львівська область, 80300), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови - задоволити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області Бакум Наталії Михайлівни ВП №57041642 від 10 грудня 2019 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 в сумі 10241,30 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Жовківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (вул. Воїнів УПА, 35, м. Жовква, Львівська область, 80300, код ЄДРПОУ 34921779) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 840,80 грн. сплаченого судового збору, згідно квитанції № 47113050 від 13 січня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя Клименко О.М.