Рішення № 87192172, 16.01.2020, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/2353/18

Номер провадження № 2/220/32/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року смт.Велика Новосілка Донецької області

Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді - Яненко Г.М.;

за участю секретаря - Демішева А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 (відповідач - 1), ОСОБА_2 (відповідачка - 2) про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Ідея Банк» звернулось в суд із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу та звернення стягнення на предмет застави.

Вимоги позивачем мотивовані ухиленням позичальника та заставодержателя від виконання своїх договірних зобов`язань.

У позовній заяві позивач також просив про розгляд справи без участі його представника, за наявними документами.

ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином у т.ч. через оголошення на офіційному веб порталі судової влади.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, подала письмову заяву про можливість розгляду справи без її участі, разом з відзивом на позовну заяву.

У своєму відзиві, ОСОБА_2 проти позову заперечила, посилаючись на відсутність правових підстав для звернення стягнення на належне їй майно, оскільки вона участі у договірних правовідносинах не брала, в якості позичальника чи заставодавця не виступала, про перебування автомобіля в заставі, на час його придбання, через відсутність інформації у відповідному реєстрі, їй відомо нічого не було.

Крім того, зважаючи на обов`язок банку один раз на пів року перевіряти стан заставного майна, вважає, що право на звернення до неї з вимогами банк втратив через пропуск строку позовної давності який минув у 2017 році.

При даних обставинах, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними документами.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлено:

26.02.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.20764, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 112056 грн. (сто дванадцять тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок), у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу HYUNDAI Accent, 2012 року випуску, колір ФІОЛЕТОВИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 (а.с. 9-19), копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу додається (а.с. 36).

Згідно зазначеного договору строк користування кредитними коштами за кредитним договором - до 26.02.2018 р.

Частина грошових коштів була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) вище зазначеного автомобіля, решта - перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами (а.с. 30-31).

Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п. 1 кредитного договору було надано відповідачу - 1 в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору.

Доказом того що, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, є те, що позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов`язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі; позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе.

ОСОБА_1 не виконуючи умов договору станом на 18.09.2018 року, заборгував банку: 93436,89 грн. - простроченого боргу; 101067,04 грн. - прострочених процентів; 1128,87 грн. - строкових процентів. Загальна сума заборгованості - 196492,33 грн.

Заборгованість відповідача - 1 також підтверджується випискою по рахунку відповідача - № НОМЕР_3 та розрахунком заборгованості станом на 18.09.2018 року (а.с. 43-47).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами, про які зазначено вище.

У забезпечення виконання кредитних зобов`язань між ОСОБА_1 та ПАТ «Ідея Банк» було укладено договір застави транспортного засобу HYUNDAI Accent, 2012 року випуску, колір ФІОЛЕТОВИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 , який належав відповідачу-1 на праві приватної власності відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 32-33).

Відтак, на підставі договору застави, укладеного з відповідачем-1, обтяження на транспортний засіб, що є предметом спору, зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (копія витягу а.с. 37-41).

Також, за умовами вказаного договору застави, відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя.

Без письмової згоди позивача, ОСОБА_1 було відчужено предмет застави (автомобіль HYUNDAI Accent, 2012 року випуску, колір ФІОЛЕТОВИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 , державний номерний знак/реєстраційний № НОМЕР_2 ), актуальним власником якого згідно відповіді Головного сервісного центру МВС є ОСОБА_2 , із державним номерним знаком НОМЕР_4 (а.с. 42).

В зв`язку з викладеним, враховуючи, що на момент подачі цього позову, заборгованість за кредитним договором залишається не погашеною, спираючись на норми ст. 27 Закону України «Про заставу», згідно якої застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених у законі, майно або майнові права, що становлять предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу й у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, позивач просить звернути стягнення на предмет застави, який на даний час належить ОСОБА_2 , тобто на автомобіль HYUNDAI Accent, 2012 року випуску, колір ФІОЛЕТОВИЙ, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_1 .

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач - 2 ОСОБА_2 , згідно свого відзиву на позовну заяву зазначила, що дійсно 30 жовтня 2014 року між нею та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу автомобіля марки HYUNDAI ACCENT НОМЕР ШАСІ НОМЕР_1 2012 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 . Того ж числа, тобто 30 жовтня 2014 року, у Центрі ДАІ вона зареєструвала на себе право власності на вищезазначений автомобіль, та їй було видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .

Спираючись на норми ст. 330 ЦК України, ОСОБА_2 зазначила, що є добросовісним набувачем автомобіля, про обтяження накладене на автомобіль не знала та не могла знати, так як ОСОБА_1 про таке обтяження не повідомив, у центрі ДАІ обтяжень при реєстрації автомобіля не було виявлено, отже позов до неї є не обґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню. Крім того, враховуючи обов`язок банку, згідно вимог НБУ щодо перевірки наявності та умов зберігання заставного майна, зокрема один раз на пів року рухомого майна, позивачем пропущено строк у 2017 році на звернення з даними позовними вимогами до неї, враховуючи реєстрацію транспортного засобу 30.10.2014 року.

За змістом відповіді позивача на відзив ОСОБА_2 , ПАТ «Ідея Банк» не погоджуючись з доводами відзиву, все ж таки наполягав на своїх вимогах щодо звернення стягнення боргу за рахунок реалізації заставного майна, власником якого на даний час є ОСОБА_2 .

Дослідивши зазначені доводи сторін судом встановлені відповідні норми.

За умовами вказаного вище договору застави, відчуження предмету застави здійснюється заставодавцем тільки за письмовою згодою заставодержателя, але всупереч зазначеному, та без письмової згоди позивача, заставодавцем було відчужено предмет застави.

Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» та ст. 572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов`язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 4 ст. 577 ЦК України передбачено, що моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги , на іншу особу.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов`язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що предмет обтяження, право власності на який належить боржнику, може бути відчужений останнім, якщо інше не встановлено законом або договором. Якщо законом або договором передбачена згода обтяжувача на відчуження боржником рухомого майна, яке є предметом обтяження, така згода не вимагається в разі переходу права власності на рухоме майно в порядку спадкування, правонаступництва або виділення частки у спільному майні. Якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.

Статтею 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» визначено, що у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 Цивільного кодексу України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обов`язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

За таких обставин реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Дані висновки є такими, що узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України висвітленою в постановах Верховного Суду України № 6-7цс13 від 03 квітня 2013 року, № 6-64цс12 від 06 червня 2011 року, № 6-168цс14 від 19 листопада 2014 року.

Отже, всупереч положенням ч. 2 ст. 586 ЦК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про заставу» та умовам договору застави, ОСОБА_1 відчужив майно, яке перебувало в заставі ПАТ «Ідея Банк» й обтяження якого на час відчуження було зареєстровано відповідно до закону, не повідомивши про це заставодержателя та не отримавши його згоди, що виключає добросовісність набуття майна ОСОБА_2 , та на неї розповсюджується запис про обтяження автомобіля.

Проте, як зазначено відповідачем - 2, з чим слід погодитися, перевірка наявності та умов зберігання заставного майна є обов`язковою для банківського сектору України і здійснюється протягом всього терміну кредитного договору з періодичністю, яка залежить від виду цього майна.

Ст. 44 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банк створює комплексну та адекватну систему управління ризиками, що має враховувати специфіку роботи банку, встановлені Національним банком України вимоги щодо управління ризиками. Система управління ризиками має забезпечувати виявлення, ідентифікацію, оцінку, моніторинг та контроль за всіма видами ризиків на всіх організаційних рівнях та оцінку достатності капіталу банку для покриття всіх видів ризиків.

Згідно порядку формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженого Постановою правління НБУ від 25.01.2012 року № 23, яка діяла на момент укладення договору застави спірного автомобілю та до 03.01.2017 року (моменту втрати чинності), зокрема п. 4.17 Порядку, визначено, що банк здійснює перевірку наявності та стану майна, отриманого в заставу, з такою періодичністю: нерухомого майна та цілісного майнового комплексу - не рідше одного разу на дванадцять місяців; товарів в обороті або в переробці - не рідше одного разу на три місяці; майнових прав на одержання грошових коштів (виручки) за укладеними договорами про продаж товарів/проведення робіт/надання послуг - не рідше одного разу на місяць; іншого майна/майнових прав - не рідше одного разу на шість місяців.

Таким чином банк мав дізнатися про порушення своїх прав (відчуження заставодержателем транспортного засобу), як найбільш в продовж шести місяців після укладення договору продажі та реєстрації автомобілю ОСОБА_2 , тобто у квітні 2015 року.

Відповідач ОСОБА_2 не є стороною укладеного договору банківського кредиту та є лише покупцем транспортного засобу, тобто за змістом гл. 19 ЦК України до її правовідносин з банком має бути застосована загальна позовна давність.

Відтак, судом встановлено, що позивач свої вимоги до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, заявив із пропуском строку позовної давності у 3 роки, про поважність причин такого пропуску банком не заявлено, тому у задоволенні вимог ПАТ «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про вилучення у ОСОБА_2 автомобіля марки HYUNDAI ACCENT НОМЕР ШАСІ НОМЕР_1 2012 року випускута звернення стягнення на предмет застави слід відмовити. З приводу цього стягнення судового збору за рахунок ОСОБА_2 на користь ПАТ «Ідея Банк» також задоволенню не підлягає.

Щодо вимог банку про стягнення з відповідача - 1, ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, судом встановлено:

26.02.2013 року між ПАТ «Ідея Банк» та гр. ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 910.20764, згідно якого відповідач ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 112056 грн. (сто дванадцять тисяч п`ятдесят шість гривень 00 копійок), у тому числі на купівлю (фінансування купівлі) транспортного засобу .

Згідно зазначеного договору строк користування кредитними коштами за кредитним договором - до 26.02.2018 р.

Частина грошових коштів була перерахована на купівлю (фінансування купівлі) вище зазначеного автомобіля, решта - перерахована на фінансування страхового платежу та інших витрат пов`язаних із купівлею авто, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами (а.с. 30-31).

Додатком № 1 до кредитного договору встановлено графік щомісячних платежів, відповідно до якого відповідач мав сплачувати встановлену договором нараховану суму коштів. Кредитні кошти в сумі, зазначеній в п. 1 кредитного договору було надано відповідачу - 1 в користування зі сплатою відсоткової (процентної) ставки у розмірі 21,99 % та сплатою всіх інших обов`язкових платежів по договору.

Доказом того що, сторони дійшли згоди з усіх істотних умов кредитного договору, є те, що позичальник своїм підписом засвідчив факт та згоду з умовами цього договору, підтвердив свої права та обов`язки за цим договором і погодився з ними, підтвердив свою здатність виконувати умови цього договору, та те, що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі; позичальник вважає їх справедливими по відношенню до себе.

ОСОБА_1 не виконуючи умов договору станом на 18.09.2018 року, заборгував банку: 93436,89 грн. - простроченого боргу; 101067,04 грн. - прострочених процентів; 1128,87 грн. - строкових процентів. Загальна сума заборгованості - 196492,33 грн.

Заборгованість відповідача - 1 також підтверджується випискою по рахунку відповідача - № НОМЕР_3 та розрахунком заборгованості станом на 18.09.2018 року (а.с. 43-47).

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі відповідно до умов кредитного договору, що підтверджується видатковими касовими/меморіальними ордерами, про які зазначено вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Змістом пункту 3 частини 1 статті 129 Конституції України, ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, за змістом ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, стаття 525 ЦК України, встановлює недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Як вбачається з матеріалів справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, які мають ознаки кредитного договору.

Приписи ч. 1 ст. 1054 ЦК України встановлюють, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Статтею 1049 ЦК України, на позичальника покладено обов`язок повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то згідно з ч. 2. ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ст. 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Як зазначалось вище, договором передбачено обов`язок позичальника повернення кредитних коштів, сплати відсотків за користування кредитом.

Однак, в порушення приписів перелічених норм, ОСОБА_1 не виконуючи умов договору станом на 18.09.2018 року, заборгував банку: 93436,89 грн. - простроченого боргу; 101067,04 грн. - прострочених процентів; 1128,87 грн. - строкових процентів. Загальна сума заборгованості - 196492,33 грн.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення: 93436,89 грн. - простроченого боргу; 101067,04 грн. - прострочених процентів; 1128,87 грн. - строкових процентівслід задовольнити.

Належних та допустимих доказів, які доводять відсутність вини боржника в порушенні зобов`язання відповідачем не зазначено.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України сплачений судовий збір відшкодовується позивачу за рахунок відповідача №1.

Керуючись ст.ст. 4, 76-83, 95, 141, 229, 258, 259, 263-268, 272, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819), заборгованість за кредитним договором № 910.20764 у сумі: 196492 (сто дев`яносто шість тисяч чотириста дев`яносто дві грн.) 33 коп., яка складається з: простроченого боргу 93436,89 грн., прострочених процентів 101067,04 грн., строкових процентів 1128,87 грн., дебіторської заборгованості 859,53 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 19390819) суму судового збору, сплачену позивачем за звернення до суду з даною заявою у розмірі 2947,38 грн.

В задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

дата підписання: 28 січня 2020 року.

Суддя Г.М. Яненко