Постанова № 87184053, 28.01.2020, Білопільський районний суд Сумської області

Справа № 573/22/20

Номер провадження 2-а/573/5/20

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2020 року м. Білопілля

Білопільський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Замченко А.О.,

з участю секретаря - Сітало Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП №1 Білопільського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Листопада Вадима Вікторовича, Головного управління Національної поліції в Сумській області про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

30 грудня 2019 року ОСОБА_1 здав на пошту позов до інспектора Листопада В.В., Головного управління Національної поліції в Сумській області про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення, в якому вказує, що 23 грудня 2019 року листом отримав три постанови від 19 грудня 2019 року про накладення на нього адміністративних стягнень у справах про адміністративні правопорушення, ухвалені відносно нього інспектором СРПП №1 Білопільського ВП Листопадом В.В., а саме: постанову серії ДП18 №357209 за ч. 6 ст. 121 КУпАП за керування автомобілем із забрудненим переднім і заднім номерним знаком, що не давало можливості чітко визначити номер автомобіля на відстані 20 м; постанову серії ДП18 №357210 за ч. 1 ст. 126 КУпАП за відмову пред`явити посвідчення водія; постанову серії ДП18 №357211 за ч. 1 ст. 126 КУпАП за керування автомобілем з технічною несправністю - несправною лампочкою лівого стопу. Вказаними постановами на нього накладені адміністративні стягнення у виді штрафів у розмірі 170 грн., 425 грн. і 340 грн. відповідно. Дані постанови вважає незаконними, безпідставними, складеними з істотними порушеннями чинного законодавства та його права на захист. Так, 19 грудня 2019 року близько 12 години, коли він керував автомобілем ЗАЗ 110217, реєстр. номер НОМЕР_1 , на вулиці Крамарівка, у м. Ворожба, через гучномовець його зупинив автомобіль поліції, який їхав позаду. Поліцейський, який підійшов до його авто, сказав, що в нього брудний задній номерний знак, на що він вийшов з автомобіля та протер номер, при цьому повідомив поліцейському, що вранці його протирав, але через бруд на дорозі та мряку він знову забруднився, але поліцейський сказав, що це лише причина зупинки. Далі, на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, він із салону автомобіля показав відповідне посвідчення, але поліцейський, побачивши посвідчення, вимагав надати його в руки, на що він відмовився, оскільки це не передбачено законом, а в поліції є відповідна база для встановлення його особи. Після цього інспектор Листопад В.В . почав бігати навколо автомобіля та шукати будь-які причини для притягнення його до адміністративної відповідальності, у результаті чого останній знайшов непрацюючий стоп-сигнал, але не пояснив чим передбачене таке порушення. Надалі відповідач звинуватив його в тому, що він перебуває в стані алкогольного сп`яніння та підвівши до автомобіля свідків, сказав їм, шо він нібито відмовляється від підписання протоколів, хоча в цей день будь-які протоколи йому для ознайомлення не надавалися. Також позич вказує, що розгляд питання при притягнення його до адміністративної відповідальності фактично відбувався без його участі, у постановах не вказано навпроти якого саме будинку він допустив порушення, що свідчить про їх неточність, при визначенні видимості номерів не застосовувалися будь-які технічні засоби для виміру відстані, не враховувалася дорожня обстановка, у пункті 31 ПДР України, про порушення якого вказано в постанові серії ДП18 №357211, відсутнє згадування про непрацюючу лампу стоп-сигналу.

Посилаючись на викладене, просить поновити строк звернення з позовом до суду, визнати протиправними і скасувати постанови в справах про адміністративні правопорушення серії ДП18 №357209, ДП18 №357210, ДП18 №357211 від 19 грудня 2019 року. Також просив стягнути з Головного управління Національної поліції в Сумській області витрати на правову допомогу.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав у повному обсязі. У судове засідання після перерви не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги просить задовольнити та стягнути на його користь 2250 грн. витрат на правову допомогу за рахунок бюджетних асигнувань (а. с. 75).

Відповідач - інспектор СРПП Білопільського ВП Листопад В.В. у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Представник відповідача - Головного управління Національної поліції в Сумській області в судове засідання не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином (а. с. 37, 73, 74). Про причини неявки суд не повідомив, відзиву не надіслав.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Семишкура С.В., відповідача Листопада В.В. , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 19 грудня 2019 року інспектором СРПП №1 Білопільського ВП старшим лейтенантом поліції Листопадом В.В. була ухвалена постанова серії ДП18 №357209, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 170 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а саме: за те, що 19 грудня 2019 року о 12 годині 08 хвилин у м. Ворожба, по вул. Крамарівка, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110217, реєстр. номер НОМЕР_1 , із забрудненим переднім і заднім номерним знаком, що не дає чітко визначити символи номерного знаку на відстані 20 м, чим порушив п. 2.9в, 30.2 ПДР України.

Цього ж дня, тобто 19 грудня 2019 року, інспектором СРПП №1 Білопільського ВП старшим лейтенантом поліції Листопадом В.В. була ухвалена постанова серії ДП18 №357210, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме: за те, що 19 грудня 2019 року о 12 годині 08 хвилин в м. Ворожба, по вул. Крамарівка, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110217, реєстр. номер НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції та на законну вимогу пред`явити посвідчення водія для складання постанови відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.1 ПДР України.

Також 19 грудня 2019 року інспектором СРПП №1 Білопільського ВП старшим лейтенантом поліції Листопадом В.В. була ухвалена постанова серії ДП18 №357211, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а саме: за те, що 19 грудня 2019 року о 12 годині 08 хвилин у м. Ворожба, по вул. Крамарівка, ОСОБА_1 керував автомобілем ЗАЗ 110217, реєстр. номер НОМЕР_1 , з технічною несправністю, а саме: не горіла лампочка заднього лівого стопу, чим порушено п. 31 ПДР України.

У вказаних постановах зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від підпису в постановах за отримання копій постанов у присутності двох свідків.

Звертаючись з позовом до суду ОСОБА_1 просив поновити йому строк на його подання, мотивуючи це тим, що постанови про накладення адміністративних стягнень отримав поштою 23 грудня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2 ст. 286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Як визнав у судовому засіданні відповідач Листопад В.В. постанови про накладення на ОСОБА_1 адміністративних стягнень у день їх ухвалення останньому не вручалися, а були надіслані листом 20 грудня 2019 року. Доказів на спростування тверджень позивача, що оскаржувані постанови він отримав 23 грудня 2019 року, відповідачем надано не було. Адміністративний позов здано на пошту 30 грудня 2019 року. Таким чином, строк звернення з позовом до суду, визначений ч. 2 ст. 286 КАС України, не пропущений.

Щодо вимог позивача про визнання протиправними та скасування постанов про накладення адміністративних стягнень суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

У статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. ч. 1, 4 ст. 73 КАС України).

У ст. 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

У п. п. 1, 2, 4, 9 ч. 1 ст. 31, ч. 1 ст. 40 вказаного вище Закону передбачено, що поліція може застосовувати такі превентивні заходи: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.

Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

На підтвердження вини ОСОБА_1 інспектором Листопадом В.В. суду було надано відеозапис від 19 грудня 2019 року. Проте, з оскаржуваних постанов вбачається, що вони не містять інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.

Таким чином, у порушення ч. 3 ст. 283 КУпАП у постановах по справаїх про адміністративні правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось.

У правовій позицій Верховного Суду, викладеній в постанові від 24 січня 2019 року в справі №428/2769/17 зазначено, що зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283 КУпАП. У ній, зокрема, необхідно зазначити технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки в оскаржуваних постановах від 19 грудня 2019 року немає посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл від 19 грудня 2019 року не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративних правопорушень.

Відповідальність за ч. 6 ст. 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

Згідно з абз. 4 п. 30.2 ПДР України забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чистими і достатньо освітленими.

У правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 18 липня 2019 року в справі №216/5226/16-а, від 08 лютого 2018 року в справі 760/3696/16-а, вказано, що належним доказом вказаного вище правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт неможливості чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , показали, що ні інспектор Листопад В.В. , ні будь хто інший заміри відстані не здійснював. Крім того, свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показали, що коли вони підійшли до машини, то номерний знак був чистий.

Відповідальність за ч. 1 ст. 121 КУпАП настає за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.

У п. п. а п. 31.4.3 ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей зовнішніх світлових приладів: кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Згідно з п. 31.5 ПДР України у разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Як вбачається з пункту 6.1.5 р. 6.1 ДСТУ 3649:2010 до зовнішніх світлових приладів належить сигнал гальмування. На всіх категоріях колісних транспортних засобів обов`язково встановлюються основні зовнішні світлові прилади сигналу гальмування червоного кольору у кількості 2 штук, а в окремих випадках - 4, додатковий сигнал - у кількості 1 штуки. Вказані зовнішні світлові прилади повинні бути у робочому стані та відповідати іншим вимогам встановлених цим розділом.

Сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціонувати у сталому режимі весь період гальмування (п. 6.1.7.2 розділу 6.1 ДСТУ 3649:2010).

Система сигналізації та контролю гальмівних систем має функціонувати згідно з вимогами НЕ (де НЕ - настанова щодо експлуатації) (п. 6.4.3 ДСТУ 3649:2010).

Таким чином, сигнали гальмування відносяться до зовнішніх світлових приладів, які мають вмикатися під час приведення в дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціонувати у сталому режимі весь період гальмування незалежно від часу доби, а тому експлуатація транспортного засобу з непрацюючими сигналами гальмування є порушенням ПДР України.

У той же час, у ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено, що відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів, настає за умови, що таке керування відбувається в темну пору доби.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України темна пора доби - це частина доби від заходу до сходу сонця.

Згідно з оскаржуваною постановою серії ДП18 №357211 від 19 грудня 2019 року ОСОБА_1 керував автомобілем з несправною лампою заднього лівого стопу о 12 годині 08 хвилин, тобто в світлу пору доби.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 показали, що події відбувалися вдень, тобто в світлу пору доби. Крім того, свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 показали, що про те, що у позивача не горіла лампа заднього лівого стопу їм відомо лише зі слів інспектора. Особисто вони свідками цього не були. Коли вони підійшли до машини, то вона була заглушена, у зв`язку з чим жодний сигнал не працював. В їх присутності машину не заводили та не показували вказану несправність.

Таким чином, дії ОСОБА_1 описані в постанові про накладення адміністративного правопорушення серії ДП18 №357211 від 19 грудня 2019 не становлять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а оскаржувана постанова є безпідставною та підлягає скасуванню.

Відповідальність за ч. 1 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»).

Як вбачається з ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з п. 13.1 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС України від 27 березня 2003 року №111, підставою для зупинення транспортних засобів серед іншого є: порушення ПДР водіями; відсутності номерного (них) знака (ів) на транспортному засобі або наявності номерного знака, який не відповідає встановленим вимогам, закріплений у не встановленому для цього місці, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів; наявність ознак, які свідчать про технічну несправність транспортного засобу; наявність даних, що свідчать про причетність транспортного засобу, його водія, пасажирів або вантажу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, злочину чи адміністративного правопорушення.

Вказаною нормою визначено вичерпний перелік підстав для зупинення транспортних засобів, якими керують водії.

У даному випадку підставою для зупинки позивача стало керування останнім транспортним засобом з несправною лампою заднього лівого стопу та із забрудненим номерним знаком.

Оскільки відповідач не довів суду, що ОСОБА_1 керував автомобілем, на якому не горіла лампа заднього лівого стопу та із забрудненим номерним знаком, а тому були і відсутні підстави для зупинки автомобіля під керуванням позивача внаслідок порушення останнім зазначених вимог Правил дорожнього руху.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 17 липня 2019 року в справі №334/305/17.

Наявність у позивача посвідчення водія підтверджується показами самого відповідача, який підтвердив, що ОСОБА_1 пред`явив йому посвідчення водія та на його вимогу також показав зворотній бік посвідчення.

Свідок ОСОБА_3 показав, що після зупинки, він підійшов до автомобіля ОСОБА_1 приблизно посередині розмови. Спочатку з позивачем розмовляв лише Листопад В.В . З того місця, де він перебував, свідку не було видно, що відбувалося в машині, а тому останній не зміг ні підтвердити, ні спростувати чи пред`являв ОСОБА_1 посвідчення водія.

Свідок ОСОБА_4 показав, що він ходив запрошувати свідків для складення протоколу про адміністративне правопорушення, у зв`язку з чим був відсутній приблизно 30 хвилин. У зв`язку з чим свідок також не бачив чи пред`являв ОСОБА_1 посвідчення водія.

Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 були запрошені поліцейським ОСОБА_4 для складення протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП. До автомобіля ОСОБА_1 підійшли лише наприкінці, а тому не могли бачити чи пред`являв позивач посвідчення водія на першу вимогу інспектора.

Досліджені судом докази в їх сукупності свідчать про відсутність беззаперечних доказів вчинення позивачем правопорушень, і відповідно доказів того, що оскаржувані постанови прийняті відповідачем з урахуванням усіх істотних обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Крім того, частиною 2 статті 36 КУпАП встановлено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Таким чином, інспектором поліції Листопадом В.В. ухвалюючи одночасно три постанови про накладення адміністративних стягнень також було порушено вказану вище норму закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити та скасувати постанови серії ДП18 №357209, ДП18 №357210, ДП18 №357211 від 19 грудня 2019 року, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Що стосується вимоги про стягнення на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 2250 грн., то суд приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом ст. 139 КАС України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями КАС України та іншими законами.

Згідно з ч. ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До позову ОСОБА_1 додав: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та витрат на правову допомогу, які позивач поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, витяг з договору про надання правничої (правової) допомоги від 24 грудня 2019 року, акт надання послуг від 30 грудня 2019 року і копію розрахункового документу від 30 грудня 2019 року з описом наданих послуг (а. с. 3 зв., 15, 16, 17).

З наданих документів вбачається, що позивачу було надано консультацію, складено позовну заяву, складено та подано адвокатський запит, складено фототаблицю та клопотання до суду.

Відповідно до ч. ч. 1, 7 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, розмір витрат, які позивач сплатив у зв`язку з розглядом справи, відповідно до наданих доказів складає 2250 грн.

Клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від відповідача не надходило, а тому з огляду на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі №910/4881/18, суд не може самостійно зменшувати такий розмір.

З огляду на викладене, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 необхідно стягнути 2250 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 7, 9, 72, 73-74, 77, 139, 286 КАС України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до інспектора СРПП №1 Білопільського відділення поліції Сумського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області Листопада Вадима Вікторовича (41800, Сумська область, м. Білопілля, вул. Соборна, 78), Головного управління Національної поліції в Сумській області (40030, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, 23, код ЄДРПОУ 40108777) про визнання протиправними та скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №357209, прийняту 19 грудня 2019 року інспектором СРПП №1 Білопільського відділення поліції Головного управління національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Листопадом Вадимом Вікторовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 170 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №357210, прийняту 19 грудня 2019 року інспектором СРПП №1 Білопільського відділення поліції Головного управління національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Листопадом Вадимом Вікторовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 425 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Скасувати постанову в справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №357211, прийняту 19 грудня 2019 року інспектором СРПП №1 Білопільського відділення поліції Головного управління національної поліції в Сумській області старшим лейтенантом поліції Листопадом Вадимом Вікторовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 340 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в розмірі 2250 грн.

Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Білопільський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя -