Рішення № 87182419, 28.01.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3813/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", Донецька область, місто Краматорськ до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", місто Харків про стягнення 132 878,51 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (відповідача) про стягнення 132 878,51 грн. (всього), з яких: 26 619,81 грн. - 1% річних та 106 258,70 грн. - інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати відповідачем продукції за Договором № 207-02/546-ВК від 21.06.2017. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 09 грудня 2019 року позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 922/3813/19. Розгляд справи призначено без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, в порядку частини п`ятої статті 252 Господарського процесуального кодексу України. Відповідачу, згідно з частиною першою статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання до суду відзиву на позовну заяву.

20 грудня 2019 року до загального відділу діловодства Господарського суду Харківської області надійшов відзив Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" на позовну заяву у справі № 922/3813/19 (за вх. № 31785), в якому відповідач зазначив, що загальну суму заборгованості - 4 680 595,25грн., що підлягає стягненню за постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 922/922/19, зменшено на 1 566 099,62 грн. шляхом списання з рахунків ДП "Завод “Електроважмаш" під час примусового виконання рішення Печерським районним відділом Державної виконавчої служби міста Київ - виконавче провадження № 60687518. Відтак, нарахування позивачем санкцій на загальну суму заборгованості є незаконним. Крім того, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2759цс15, відповідач зазначає, що норми статті 625 ЦК України не можуть біти застосовані після того, як рішення суду вступило в силу.

Враховуючи також тяжкий фінансово-економічний стан Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", як стратегічно важливого, та вже існуюче рішення суду і відкрите виконавче провадження, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову ПАТ "Енергомашспецсталь" в повному обсязі.

Вказаний відзив прийнято судом до розгляду, як такий, що подано у строк та відповідає вимогам статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь", в свою чергу, подало до суду відповідь на відзив ДП "Завод "Електроважмаш" (вх. № 31785), в якому позивач вказує на те, що до стягнення ним заявлено інфляційні за період з березня по жовтень 2019 року та 1% річних за період з 19.03.2019 по 12.11.2019, в той час, як з доданої відповідачем довідки вбачається, що грошові кошти на загальну суму 1566099,62 грн., стягнуті на підставі постанови Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 922/992/19 Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ в межах виконавчого провадження ВП № 60680168, списані з рахунків ДП "Завод "Електроважмаш" в період з 27.11.2019 по 10.12.2019. Тобто вказаний період не включений до розрахунку інфляційних та 1% річних у даній справі. Крім того, позивач зазначає, що до теперішнього часу грошові кошти, списані ДВС з рахунку відповідача, ПАТ "Енергомашспецсталь" не перераховані.

Відповідь позивача на відзив також прийнято судом до розгляду, як таку, що відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини другої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

21 червня 2017року між Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" (Постачальник) та Державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (Замовник) укладено Договір № 207-02/546-ВК, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити продукцію у власність замовника, а замовник зобов`язався прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим Договором.

Відповідно до п.п. 2.2, 2.3 Договору, передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299. Транспортування продукції здійснюється транспортом постачальника та за його рахунок, на умовах DAP згідно з Інкотермс-2010.

До вказаного Договору сторонами підписано Специфікацію № 1 на постачання продукції на загальну суму 47 131 369,20 грн., з урахуванням ПДВ.

Пунктом 4.1 Договору сторони встановили, що замовник здійснює попередню оплату у розмірі 50% протягом 10 календарних днів з моменту підписання цього Договору або з моменту направлення постачальником рахунку на оплату.

Для оплати грошових коштів, вказаних в у п. 4.1 Договору, постачальником виставлено замовнику Рахунок за № 11-33 від 21.06.2017 на суму 23 565 684,60 грн., з рахуванням ПДВ.

На виконання умов п. 4.1 Договору замовник у період з 22.06.2017 по 11.07.2017 перерахував на поточний рахунок постачальника грошові кошти на загальну суму 23 585 684,60 грн., що становить 50% вартості продукції за Специфікацією № 1.

На виконання умов Договору постачальник 01.02.2018 відвантажив на адресу замовника наступну продукцію:

- за залізничною накладною № 48133409 на транспортері № 39410170 - втулку БИЛТ.712672.003 сталь 30Л ГОСТ 977-88 у кількості 1 од. вартістю 7292 040 грн.;

- за залізничною накладною № 48134779 на платформі № 44368025 - втулку БИЛТ.713644.001 сталь 25Л ТОСТ 977-88 у кількості 1 од. вартістю 10981470 грн.

Разом із продукцією постачальником направлено на адресу замовника усі товаротранспортні документи, у тому числі Рахунки № 1-32 та № 1-33 від 01.02.2018. Вищевказана продукція була отримана замовником 05.02.2018 та 07.02.2018, відповідно, без будь-яких зауважень, про що свідчать відповідні відмітки у графі 52 залізничних накладних.

Пунктами 4.2, 4.3 Договору сторони встановили строки оплати поставленої відповідачеві продукції, а саме:

- 25% вартості продукції - упродовж 10 календарних днів з моменту поставки на підприємство замовника та підписання акту прийому-передачі;

- 25% вартості продукції - упродовж 60 календарних днів з моменту підписання акту прийому-передачі.

Отже, приймаючи до уваги умови поставки та оплати, передбачені Договором, поставлена продукція мала бути оплачена замовником у наступні строки:

1) продукція, відвантажена за залізничною накладною № 48133409 (Рахунок-фактура № 1-32 від 01.02.2018):

- 25% (п. 4.2 Договору), що становить 1 823 010 грн. - не пізніше 15.02.2018;

- 25% (п. 4.3 Договору), що становить 1 823 010 грн. - не пізніше 06.04.2018.

2) продукція, відвантажена за залізничною накладною № 48134779 (Рахунок-фактура № 1-33 від 01.02.2018):

- 25% (п. 4.2 Договору), що становить 2 745 367,50 грн. - не пізніше 19.02.2018;

- 25% (п. 4.3 Договору), що становить 2 745 367,50 грн. - не пізніше 09.04.2018.

Замовником проведено часткову оплату поставленої на його адресу продукції наступним чином:

1) за продукцію, відвантажену за залізничною накладною № 48133409 (Рахунок-фактура № 1-32 від 01.02.2018):

- 25% (п. 4.2 Договору), що становить 1 823 010 грн. - 23.02.2018, тобто з простроченням у 7 днів;

- 25% (п. 4.3 Договору), що становить 1 823 010 грн. - 13.04.2018 в сумі 503 010 грн., тобто з простроченням в 6 днів. Вартість продукції в сумі 1 320 000 грн. залишилась несплаченою.

2) за продукцію, відвантажену за залізничною накладною № 48134779 (Рахунок-фактура № 1-33 від 01.02.2018):

- 25% (п. 4.2 Договору), що становить 2 745 367,50 грн. - 06.03.2018, тобто з простроченням у 14 днів;

- 25% (п. 4.3 Договору), що становить 2 745 367,50 грн. - не сплачено.

Загальна сума не оплаченої ДП "Завод "Електроважмаш" продукції склала 4 065 367,50 грн. У зв`язку із неналежним виконанням замовником зобов`язань за Договором № 207-02/546-ВК Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" звернулося за захистом своїх порушених інтересів до суду.

Вищезазначені факти встановлені Господарським судом Харківської області та Східним апеляційним господарським судом під час розгляду справи № 922/992/19.

Так, рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2019, частково скасованим постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 922/992/19, стягнуто з Державного підприємства "Завод Електроважмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" вартість поставленої, але не оплаченої продукції в розмірі 4 065 367,50 грн., пеню у розмірі 203 268,38 грн., 1% річних у розмірі 39 797,13 грн., інфляційні втрати в розмірі 298 484,94 грн. та 69 103,77 грн. судового збору за подання позовної заяви; стягнуто з Державного підприємства "Завод Електроважмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 4 573,53 грн.

Постанова Східного апеляційного господарського суду у справі № 922/992/19 набрала законної сили 30 вересня 2019 року.

Частиною четвертою статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" (заява № 23465/03) від 06.10.2011 існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні статті 1 Першого протоколу (див. серед інших рішень, рішення у справі "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, та інші справи).

Зважаючи на вищенаведене, обставини встановлені рішенням Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 922/992/19 є преюдиційними при розгляді даної страви та повторного доведення не потребують.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2019 заступником начальника Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 60687518 з примусового виконання наказу № 922/992/19 виданого 05.11.2019 Господарським судом Харківської області про стягнення з Державного підприємства "Завод Електроважмаш" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" коштів у розмірі 4 676 021,72 грн.

Державним підприємством "Завод Електроважмаш" подано до суду Довідку за підписом в.о. директора - вих. № 261/634 від 11.12.2019, згідно якої відповідач повідомив, що на підставі виконавчого провадження № 60687518 за період з 27.11.2019 по 10.12.2019 (включно), банківськими установами було примусово списано з рахунків підприємства грошові кошти на загальну суму 1 566 450,30 грн.

Постановою старшого державного виконавця Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 11.12.2019 вчинення виконавчих дій зупинено на підставі пункту 12 частини першої статті 34 закону України "Про виконавче провадження".

Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" в свою чергу, подано до суду Довідку за вих. № 17/1476 від 26.12.2019, згідно якої грошові кошти, стягнуті з ДП "Завод Електроважмаш" у справі № 922/992/19, на поточний рахунок позивача від контрагента чи Печерського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ не надходили.

Таким чином, на час розгляду даної справи, рішення Господарського суду Харківської області від 08.07.2019 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2019 у справі № 922/992/19 Державним підприємством "Завод Електроважмаш" не виконано, суму встановленої заборгованості за Договором № 207-02/546-ВК від 21.06.2017 не погашено, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь", в порядку статті 625 Цивільного кодексу України, нараховано 1% річних за період з 19.03.2019 по 12.11.2019 в розмірі 26 619,81 грн. та інфляційні втрати за період березень - жовтень 2019 року в розмірі 106 258,70 грн. Обставини щодо стягнення вказаних нарахувань в примусовому порядку стали підставою для звернення ПАТ "Енергомашспецсталь" до суду із даним позовом.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Вказана норма кореспондується також з приписами частини першої статті 193 ГК України.

Відповідно до статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов`язання; у разі поєднання управненої та зобов`язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов`язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно також з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд зазначає, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) від простроченої суми.

Водночас відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Таким чином, саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін. Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання (така правова позиція підтверджена і судовою практикою Верховного Суду в постановах від 03.10.2019 у справі № 905/587/18, від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18, від 04.09.2019 у справі № 905/342/18).

З огляду на наведене, доводи відповідача щодо неможливості застосування норми статті 625 ЦК України після того, як рішення суду вступило в силу визнаються судом безпідставними та необґрунтованими. Також суд не приймає посилання відповідача на правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2759цс15 від 20 січня 2016 року, спір у якій виник в зв`язку з невиконанням рішення суду про зобов`язання МО України перерахувати та виплатити фізичній особі одноразову грошову допомогу відповідно до статей 9, 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Так, Верховний Суд України звернув увагу на те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", а передбачена статтею 625 ЦК України норма не застосовується до трудових правовідносин (заборгованості із заробітної плати, відшкодування шкоди працівникові внаслідок трудового каліцтва), сімейних та інших правовідносин, які регулюються спеціальним законодавством. Отже, предмет та підстави позову, суб`єктний склад сторін у зазначеній справі є іншим ніж у справі № 922/3813/19, яка розглядається.

За змістом пункту 11.6. Договору № 207-02/546-ВК від 21.06.2017 за порушення строку оплати продукції, передбаченого цим Договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних втрат.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Харківської області , залишеним в силі в цій частині постановою Східного апеляційного господарського суду, у справі № 922/992/19 було стягнуто з відповідача на нараховані позивачем : 1% річних (встановлений Договором розмір річних) станом на 18.03.2019 та інфляційні втрати станом на лютий 2019 року.

В позовній заяві Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" наведено наступний розрахунок:

- для продукції, відвантаженої за залізничною накладною № 48133409 (Рахунок-фактура № 1-32 від 01.02.2018) на суму 1 320 000,00 грн. (вартість неоплаченої продукції): 1% річних за період з 19.03.2019 по 12.11.2019 дорівнює 8.643,29 грн.; інфляційні втрати з березня по жовтень 2019 складають 34 501,55 грн.;

- для продукції, відвантаженої за залізничною накладною № 48134779 (Рахунок-фактура № 1-33 від 01.02.2018) на суму 2 745 367,50 грн. (вартість неоплаченої продукції): 1% річних за період з 19.03.2019 по 12.11.2019 дорівнює 17.976,52 грн.; інфляційні втрати з березня по жовтень 2019 складають 71 757,15 грн.

Перевіривши періоди та кожен розрахунок окремо, суд встановив, що нарахування ПАТ "Енергомашспецсталь" не суперечать вимогам чинного законодавства та є арифметично вірними. Відтак, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" про стягнення з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" 1% річних в розмірі 26 619,81 грн. та інфляційних втрат в розмірі 106 258,70 грн., в порядку статті 625 Цивільного кодексу України - обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частиною першою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підставі, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Таким чином, з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" підлягають стягненню також витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1 993,18 грн.

Відповідно до статей 11, 12, 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 173-175, 193, 202 Господарського кодексу України та керуючись статтями 1, 13, 73-80, 86, 123, 129, 233, 236-238, 239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (місцезнаходження: 61089, місто Харків, проспект Московський, будинок 299; код ЄДРПОУ 00213121) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (місцезнаходження: 84306, Донецька область, місто Краматорськ, ПАТ "Енергомашспецсталь"; код ЄДРПОУ 00210602) - 1% річних в розмірі 26 619,81 грн., інфляційні втрати в розмірі 106 258,70 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1 993,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 256 ГПК України та п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "28" січня 2020 р.

Суддя В.В. Рильова

справа № 922/3813/19