Рішення № 87181587, 28.01.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2020Справа № 910/16528/19За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиторське підприємство "Вертикаль" до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 127340,76 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення суми штрафу у зв`язку з несвоєчасною доставкою Відповідачем вагонів усупереч умовам договору № 07244/ЦТЛ-2018 від 07.02.2018.

Відповідач вимоги позову відхиляє, оскільки на його думку Позивачем допущено помилки у розрахунку, так як було не правильно визначено тип перевезення (маршрутне/групове), і неправомірно нараховано ПДВ. За розрахунками Відповідача заявлена Відповідачем сума штрафу має бути зменшена на 38067,16 грн., та обґрунтована сума штрафу становить 89273,60 грн., а не 127340,76 грн. Також, Відповідач подав заяву, у якій просить зменшити суму штрафу на 50%.

Позивач у відповіді на відзив заявляв про необхідність перевірки строку подання Відповідачем відзиву, оскільки допускає, що строк могло бути пропущено. Відповідач натомість до відзиву додав клопотання, що у випадку, якщо суд порахує строк пропущеним, він просить цей строк поновити. Судом дану обставину перевірено та встановлено, що Відповідач відзив подав у строк, тому підставі для визнання його пропущеним, поновлення або продовження нема, зокрема, з урахуванням того, що спір пов`язаний з діяльністю філії Відповідача, Одеської залізниці, від якої відзив і надійшов (з урахуванням поштового перебігу до Одеської області та з Одеської області).

У відповіді на відзив Позивач доводи Відповідача відхиляє з посиланням, що накладні містять відмітки у відповідній графі (п. 29) про те, відправку якого типу було здійснено (маршрутна/групова), при заповненні накладної помилок виявлено не було, і тільки зараз, після звернення Позивача до суду, Відповідач почав щось заперечувати.

Посилання Відповідача на Порядок направлення вагонопотоків та організації їх у вантажні поїзди на залізницях України на 2018-2019 р., затверджений наказом Відповідача від 18.12.2018 №765/Ц, Позивач відхиляє, оскільки на його переконання даний наказ не є нормативно-правовим актом, не встановлює порядок укладення та виконання договору перевезення вантажу, не встановлює порядок оформлення перевізних документів, не стосується обчислення строків доставки вантажів та порожніх вагонів, і не встановлює обов`язків для Позивача, як відправника вантажу. Натомість, він адресований суто для внутрішнього користування у внутрішній виробничій структурі Відповідача, визначає нумерацію та класифікацію поїздів, тому посилання на даний наказ є безпідставним та недопустимим у застосуванні по даній справі.

Також Позивач заперечує посилання Відповідача на судову практику, наведену ним у відзиві, оскільки вона не є преюдиційною і не є обов`язковою для застосування, і обставини справ там були іншими, ніж у даному спорі.

Розрахунки штрафів Позивач вважає обґрунтованими, і також вважає обґрунтованим здійснене ним нарахування ПДВ.

Проти заяви Відповідача про зменшення суми штрафу на 50% Позивач категорично заперечує.

У встановлений строк від Відповідача заперечення на відповідь на відзив не надійшли.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2018 між Відповідачем, як Перевізником, та Позивачем, як Замовником, було укладено Договір №07244/ЦТЛ-2018 (далі - Договір) на здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць та інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 5.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.

Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання Замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС "Месплан" або АС "Клієнт УЗ", або вчинення Замовником будь - якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п. 12.1. Договору). Сторонами не заперечується укладення Договору, його вступ в дію і дія під час виникнення спірних правовідносин, які будуть описані нижче.

Так, з матеріалів справи вбачається, що у період з 28.05.2019 по 11.06.2019 включно Відповідачем було надано Позивачу послуги з перевезення вантажу у вагонах, що оформлено залізничними накладними №№ 33474305, 33504655, 33522962, 42322206, 33618265, 33701418 (досилочна), 33577164 (надалі - Вагони та Накладні відповідно).

Згідно з відомостями у Накладних, Позивач є одночасно і відправником і одержувачем вантажу.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно зі ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно з пунктами 1.1, 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами та доповненнями, далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил (статті 41, 116 Статуту залізниць України) у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).

Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

У інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-06/420/2012 від 04.04.2012, за наслідком аналізу наведених вище норм законодавства, додатково зазначено, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.

Згідно з п. 8 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.

Досліджуючи доводи та заперечення сторін щодо того, перевезення якого типу Позивач замовляв, а Відповідач здійснив за Накладними - маршрутне перевезення чи групове вагонне перевезення, суд дійшов висновку, що Позивачем було замовлено, а Відповідачем здійснено саме групове вагонне перевезення, виходячи з наступного.

І маршрутна і групова відправки передбачають додання до накладної відомості вагонів (або/і контейнерів), що перевозяться маршрутом (групою) за накладною, і також, у випадку перевезення вагонів за накладною що маршрутною, що груповою відправками, у графі 29 «Відправка» проставляється позначка "х" відправником у одному і тому самому віконечці (п. 1.1 та Додаток №3 Правил оформлення перевізних документів (затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, далі - Правила оформлення).

Відтак, посилання Позивача, що у сукупності позначка «х» у графі 29 та наявність відомості Вагонів по кожній з Накладних (від 4 до 8 вагонів у кожній відповідно) свідчать, що відправка ним замовлялася та була виконана Відповідачем саме «маршрутна», судом відхиляються, оскільки така помітка та така відомість вагонів обов`язково мають бути як у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється маршрутною відправкою, так і у складі накладної, по якій відправлення вагонів здійснюється груповою відправкою.

Натомість, «маршрутна відправка» має особливості, які значно відрізняють її від групової, і саме Позивач, як особа, яка посилається на певну обставину, відповідно до ст. 74 і Повинна її довести.

Відповідно до п. 2 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, перевезення вантажів здійснюються вагонними, дрібними, контейнерними, груповими або маршрутними відправками. У цих Правилах наведені нижче терміни вживаються в таких значеннях, зокрема:

групова відправка - партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту;

маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною в кількості, яка відповідає ваговій нормі, встановленій для маршруту ("ядра" маршруту).

Згідно з п.1 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 №334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за №565/6853, перевезення вантажів маршрутами відправника здійснюється згідно з планами перевезень, якими передбачається максимальна концентрація вантажопотоків з метою раціонального використання технічних засобів відправників, одержувачів та залізниць.

За приписами п. 2 цих Правил маршрутом відправника (далі - маршрут) уважається поїзд установленої маси або довжини, сформований відправником відповідно до Правил технічної експлуатації залізниць України, затверджених наказом Мінтрансу України від 20.12.1996 №411 та зареєстрованих у Мін`юсті України 25.02.1997 за №50/1854, та плану формування поїздів на залізничній під`їзній колії підприємства або за договором із залізницею - на коліях залізничної станції призначенням на одну станцію або з розпиленням на кількох станціях з обов`язковим зменшенням кількості його переробок на попутних технічних станціях.

Відповідно до пунктів 4, 5, 6, 7 Правил перевезення вантажів маршрутами відправника маса та довжина маршрутів установлюються в залежності від їх призначення відповідно до плану формування поїздів. Залізниця повідомляє відправників про встановлені норми маси та довжини маршрутів. Відправник узгоджує з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів. У виняткових випадках допускається відхилення від установлених норм у бік зменшення довжини маршруту не більше ніж на один вагон. У разі наявності на напрямку перевезення маршрутів пунктів (станцій) зміни вагових норм поїздів у бік зменшення маршрути формуються з "ядра" (вагонів далекого призначення) та причіпної групи вагонів, яка перевозиться у складі маршруту до станції зміни маси поїзда. Умови організації перевезень вантажів маршрутами, порядок подачі вагонів для завантаження і вивантаження маршрутів, їх формування до встановлених норм маси та довжини, повернення після завантаження (вивантаження) установлюються у договорах про експлуатацію під`їзних колій та договорах про подачу і забирання вагонів. Відправник і станція навантаження маршруту в перевізних документах на вагони, що перевозяться у складі маршруту або "ядра" маршруту, проставляють відмітки, передбачені Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п. 63-66 додатку №3 до Правил оформлення, у випадку, якщо у залізниці було замовлено, та нею здійснюється маршрутна відправка, то підлягають заповненню:

-п.63 накладної - код типу маршруту, поїзда (прямий відправника, з розпиленням, ступінчатий, контейнерний поїзд тощо) - заповнюється залізницею;

-п.64 накладної - номер маршруту - заповнюється залізницею;

-п.65 накладної - код станції розпилення відправницького маршруту - заповнюється відправником;

-п.66 накладної - кодування інформації, визначене Укрзалізницею - заповнюється залізницею/відправником.

Також, з наданого Відповідачем Плану формування поїздів на 2018-2019 рік вбачається (п. 2.4.8) що відправницьким маршрутом не визнається маршрут, у складі якого менше ніж 50 вагонів.

Отже, з аналізу вказаних приписів Правил вбачається, що для визначення відправки як "маршрутної" вантажовідправник, попередньо узгодивши з одержувачем можливість приймання ним маршрутів у встановленій кількості вагонів, повинен здати до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини, про що буде зроблена відповідна відмітка в залізничній накладній з переліком вагонів, що увійшли до складу поїзда, завантажених призначенням на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення.

Проте, Позивачем не доведено, що ним замовлялося у Відповідача та по Накладним Відповідачем було виконано саме «маршрутне» перевезення - відсутні докази, що Позивач по Накладним здавав Відповідачу до перевезення сформований ним поїзд встановленої маси та довжини - оскільки про це відсутні передбачені Правилами оформлення відповідні відмітки у Накладних.

Крім того, судом враховано, що кількість вагонів у здійснених за Накладними перевезеннях більше ніж на 40 штук по кожному з перевезень відповідно відрізняється від тої кількості вагонів, яка повинна бути, щоб перевезення оформлялося залізницею - Відповідачем, як маршрутне. Посилання Позивача, що положення План формування поїздів на 2018-2019 рік не застосовується до даних правовідносин, судом відхиляються, так як цей план є обов`язковими для Відповідача, який їх затвердив, як обов`язкові для виконання і застосування у роботі з перевезенням, тому цей план судом приймається у сукупності з іншими доказами, який свідчить, які відправки Відповідач при прийманні оформлює, як «маршрутні», а які ні.

Отже, залізницею у даному випадку здійснювалось перевезення вантажів за Накладними саме груповою відправкою, яка, безумовно, є менше довжини маршруту, визначеному в плані формування поїздів.

При цьому, судом враховано, що матеріали справи не містять доказів, що Позивач замовляв у Відповідача маршрутну відправку, а її було оформлено як групову вагонну.

Натомість, надаючи до суду Накладні, оформлені без заповнення пунктів 63-66, та зазначаючи, що накладні оформлені належно, Позивач наданими доказами підтверджує, що ним була замовлена не маршрутна, а саме групова вагонна відправка.

Щодо групової відправки Правила обчислення термінів доставки вантажів не встановлюють окремих, відмінних від вагонних, термінів доставки.

Так, підпункт 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів містить визначення строків доставки вантажів лише для маршрутної та вагонної відправки, будь-яких норм швидкості перевезення вантажів груповими відправками ні приписи вказаних Правил, ані будь-яких інших нормативних актів, не містять.

Разом з цим, виходячи з сукупного аналізу всіх наведених вище Правил, суд дійшов висновку, що визначення терміну доставки за груповою відправкою має розраховуватися, виходячи зі швидкості, встановленої як для вагонної відправки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, а не як для відправки маршрутної - одна доба на кожні повні та неповні 320 км, оскільки рух поїзда за останньою вказаною швидкістю обумовлений низкою обставин, таких як формування поїзду одним відправником, призначення вантажу одному одержувачу на одну станцію або на різні станції призначення, розташовані на одному напрямку перевезення, однак за умови скорочення кількості переробок маршруту на попутних технічних станціях, що, в свою чергу, зумовлює мінімальну кількість операцій з вагонами, починаючи від часу прийняття їх до перевезення на станції відправлення та видачі вантажоодержувачеві на станції призначення, та, відповідно, свідчить про можливість проходження вантажу зі швидкістю 320 км за добу, тоді як при формуванні поїзду різними відправниками з призначенням на різні станції і різним одержувачам, вказані умови відсутні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2015 у справі №904/5746/14.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про необхідність розрахунку строків доставки вагонів за Накладним виходячи із вантажної швидкості доставки - одна доба на кожні повні та неповні 200 км, і виходячи з даної швидкості та календарних штемпелів у Накладних, вантаж Відповідачем було доставлено з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

Проте щодо розміру штрафу, то суд робить його перерахунок виходячи з вантажної швидкості - одна доба на кожні повні та неповні 200 км по всім Накладним, окрім накладної №33474305, оскільки по цій накладній розрахунок суми штрафу є обґрунтованим (при наведеній відстані доставки кількість днів прострочення однакова і для доставки швидкістю 200км/1добу і 320 км/1добу) та окрім накладних №42322206, №33618265, №33701418 (досилочна) і №33577164, оскільки по цим накладним при обрахунку доставки швидкістю 200км/1добу прострочення все одно становитиме 4 повні доби і більше.

Таким чином, за обрахунком суду, обгрунтвоаними розміром штрафу за прострочення Відповідачем доставки вантажу за Накладними є 89273,60 грн.

Щодо нарахування на суму штрафу ще додатково суми ПДВ у розмірі 20%, то суд у цій частині підстав для задоволення не вбачає, оскільки за приписами ст. 116 Статуту залізниць України штраф обраховується у відповідному відсотковому відношенні від суми провізної плати, яка вказана у п. 31 накладної (додаток №3 до Правил оформлення), і суд обраховував штраф саме від вказаної суми, та додаткового нарахуванням суми ПДВ на штраф ст. 116 Статуту залізниць України не передбачає.

Позивачем також не доведено та не подано належних доказів того, що ним були фактично сплачено, окрім провізної плати вказаної у п. 31 Накладних, так ще і окремо нараховану на неї провізну плату суму ПДВ.

Крім того, судом враховано позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 16 травня 2018 року у справі №904/7181/17, де суди, перевіряючи розрахунок провізної плати на відповідність ""Правилам застосування тарифів", "Ставкам плати за перевезення", які містяться у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов`язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 26.03.2009, встановили, що було неправомірно включено до розрахунку суму ПДВ при нарахуванні провізної плати, тоді як нарахування даної плати не повинно включати ПДВ.

Відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи Відповідача, суд зазначає, що Відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наведене вище, вимоги позову судом задовольняються у сумі 89273,60 грн.; у іншій частині вимог позову суд відмовляє за необґрунтованістю розрахунку з підстав, наведених вище.

Судові витрати, у які Позивачем включено лише витрати по оплаті судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог

Керуючись статтями ст.ст. 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиторське підприємство «Вертикаль» (м. Київ, просп. Степана Бандери, буд. 8, корп. 6; ідентифікаційний код 40001366) суму штрафу в розмірі 89273 (вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят три) грн. 60 коп., а також 1346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 74 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.