Постанова № 8717844, 27.02.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа №2-а-510/08

№2-а-117/09

ПОСТАНОВА

іменем України

27 лютого 2009 року о 15 годині 10 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Ковальової Н.Я.

Щукіної С.Г. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 15.03.2006 року звернувся до суду з адміністративним позовом до УПФУ в м. Торезі. Згідно позову, позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом III групи. З грудня 1999 перебуває на пенсійному обліку в УПФУ в м. Торезі, де отримує пенсію по 3-й групі інвалідності внаслідок професійного захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отриманого при виконанні обов'язків військової служби, передбачену статтею 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Зазначає, що розмір пенсії, яка йому виплачується, не відповідає нормам статті 54 зазначеного закону, оскільки визначається Кабінетом Міністрів України, а не кратними розмірами мінімальної пенсії за віком, вважає дії УПФУ протиправними.

Позивач просить:

- стягнути з відповідача на його користь недоотриману суму пенсії за період з 01.01.2003 року по 01.03.2006 року у розмірі 81868, 50 гривень;

- відновити порушене право на отримання пенсії відповідно до ст. 54 ЗУ № 796-ХІІ у розмірі визначеному Законами України про встановлення мінімального розміру пенсії за віком для працездатних осіб на 2006 рік з 01.02.2006 року.

В подальшому 23.07.2008 року позивач уточнив позовні вимоги. Зазначив, що відповідач порушив його право на отримання пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Просить:

- визначити протиправними дії відповідача щодо обмеження його права на отримання пенсії у розмірі, передбаченому п. 4 ст. 54 ЗУ № 796-ХІІ з моменту призначення пенсії, а саме з 01.11.1999 року до 01.01.2006 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок його пенсії за період з 01.11.1999 року по 01.01.2006 року відповідно до вимог п. 4 ст. 54 ЗУ № 796-ХІІ з виплатою недоотриманої різниці;

- визначити протиправними дії відповідача щодо обмеження права на отримання додаткової пенсії відповідно до ст. 50 ЗУ № 796-ХІІ з 01.11.1999 року до 01.01.2006 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії, у розмірі передбаченому ст. 50 ЗУ № 796-ХІІ за період з 01.11.1999 року до 01.01.2006 року.

Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.

В судовому засіданні 27.02.2009 року позивач збільшив обсяг позовних вимог. Послався не те, що згідно із протоколом № 5 від 25.02.1999 року Торезький відділ соціального забезпечення призначив йому з 25.01.1999 року пенсію по інвалідності у зв'язку із захворюванням внаслідок аварії на ЧАЕС, встановленням 3 групи інвалідності, 1 категорії та додаткову пенсію. В 2001 році відділ соціального забезпечення був реорганізований в УПСЗН та УПФУ, яким у межах їх компетенції були передані кошти, що залишилися на момент реорганізації, відповідні документи. УПФУ прийняло пенсійні справи, грошові кошти для виплати пенсій, продовжив громадянам виплачувати пенсії, які їм були призначені. Вважає, що УПФУ є правонаступником реорганізованого відділу соціального забезпечення у частині виплат пенсій.

Позивач просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження права на отримання пенсій в розмірі, передбаченому п. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту призначення пенсії, а саме з 25.01.1999 року по 01.01.2006 року;

- визнати протиправними дії відповідача щодо обмеження права на отримання додаткової пенсії в розмірі, передбаченому ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з моменту призначення пенсії, а саме з 25.01.1999 року по 01.01.2006 року;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за інвалідністю відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. 50 зазначеного Закону виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність та виплатити позивачеві недоплачену пенсію за інвалідністю та додаткову пенсію за період з 25.01.1999 року по 01.01.2006 року.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали в повному обсязі заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви на яких вони грунтуються.

Представники відповідача УПФУ в м. Торезі Ковальова Наталя Яківна та Щукіна Світлана Геннадіївна в судовому пояснили, що пенсійна справа ОСОБА_1 була отримана відповідачем від УПСЗН Торезької міської ради 31.05.2001 року і з 01.06.2001 року позивач знаходиться на обліку в УПФУ в м. Торезі як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсію призначено за нормами ч. 1 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків. Вважають, що призначення та виплати пенсії позивачеві були здійснені відповідачем у відповідності до норм чинного законодавства та просять у задоволенні позовних вимог відмовити. Після надання в судовому засіданні 27.02.2009 року уточнення до позовних вимог наголосили на тому, що відповідач не потребує додаткового строку для ознайомлення з ними та підготовки до захисту, просять продовжити розгляд справи.

В судовому засіданні досліджені письмові докази:

- листи УПФУ в м. Торезі позивачеві від 18.01.2006 року та від 25.02.2009 року на його звернення щодо перерахунку пенсії;

- довідки УПФУ в м. Торезі щодо розмірів виплаченої позивачеві пенсії; копії довідок МСЕК про встановлення позивачеві III групи інвалідності;

копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи

(категорія 1);

копія військового квитка;

- копія положення про УПФУ;

- копія довідки про включення УПФУ в м. Торезі до ЄДРПОУ; копія пенсійної справи позивача;

- копія постанови Донецького окружного адміністративного суду;

- копії документів щодо передачі пенсійних справ з УПСЗН до УПФУ;

На підставі досліджених доказів судом встановлені наступні фактичні обставини: Позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесений до категорії 1 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (т. 1 а.с. 7, 8, 28). 11.02.1999 року позивач звернувся до Відділу соціального забезпечення Торезької міської ради з заявою про призначення йому пенсії (т. 1 а.с. 33) і з 25.01.1999 року одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, на підставі статті 50 цього Закону (т. 1 а.с. 34). 31.05.2001 року у зв'язку з переданням функцій призначення та виплати пенсії від Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради до Торезького міського управління Пенсійного фонду України, пенсійна справа № 161629 на ОСОБА_1 була за актом приймання-передачі (т. 1 а.с. 218, 239) передана до УПФУ в м. Торезі Донецької області (на той час - Торезьке міське управління Пенсійного фонду України). Починаючи з 01.06.2001 року і по 31.12.2005 року включно відповідач здійснював нарахування та виплату позивачеві вищевказаних видів пенсій. Розмір призначеної та виплаченої позивачеві відповідачем державної пенсії визначався із заробітку, одержаного в зоні відчуження, в розмірі відшкодування фактичних збитків, та у вказаний період був меншим за 6 мінімальних пенсій за віком. Розмір призначеної та виплаченої позивачеві відповідачем додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у вказаний період визначався відповідачем виходячи з базису - 19, 91 грн., встановленого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 3 січня 2002 року № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", та був меншим за 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне:

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ст. 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у виді:

а) державної пенсії;

б) додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно ст. 50 зазначеного Закону (в редакції, чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, завдану здоров'ю, в розмірах:

інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 54 зазначеного Закону (ч.ч.3, 4 в редакції чинній до 31.12.2007 року та після 22.05.2008 року), пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3, 0 тис. карбованців.

Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (з 17.11.2005 року - Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").

В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності -10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 63 зазначеного Закону, фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 від 03.01.2002 року, установлено, що виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка провадиться розрахунок пенсій та додаткової пенсії, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 894 від 13.07.2004 року, збільшено з 1 вересня 2004 р. на 12 відсотків пенсії (без урахування надбавок, підвищень, додаткових пенсій, державної допомоги та сум індексацій), призначені відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (набрав чинності з 01 січня 2004 року), мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України „Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч. 4 ст. 1 цього ж Закону, до осіб, які втратили працездатність, відносяться ... непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку.

Згідно ч.3 ст. 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" № 2017-ІП від 05.10.2000 року, до числа основних державних соціальних гарантій включаються ...мінімальний розмір пенсії за віком... Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підвищення мінімального розміру пенси" № 979-XIV від 15 липня 1999 року, з 1 вересня 1999 року встановлюється мінімальний розмір пенсії за віком 24, 9 гривні.

Згідно п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" № 1686 від 10.11.2000 року збільшено з 1 грудня 2000 р. мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, в 1, 20482 раза.

Згідно п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" № 741 від 27.06.2001 року (набрала чинності з 01 серпня 2001 року), збільшено мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, на 5 гривень.

Згідно п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1706 від 19.12.2001 року (набрала чинності з 01 січня 2002 року), збільшено в 1, 10256 раза мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком.

Згідно п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 279 від

13.03.2002 року (набрала чинності з 01 квітня 2002 року), збільшено на 10 відсотків мінімальний розмір пенсії, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком.

Згідно п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру трудових пенсій" № 544 від 15 квітня 2003 року (набрала чинності з 01 липня 2003 року), збільшено мінімальний розмір пенсій, передбачений для обчислення трудових пенсій за віком, до 50 гривень включно.

Згідно ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", затверджено на 2004 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 284, 69 гривень.

Згідно ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2005 рік", затверджено на 2005 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі 332 гривні.

Згідно ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХП від 05.11.1991 року, суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Згідно ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Згідно ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії та ядерну безпеку" № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров'ю особи, не обмежується строком давності.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію за період з 25.01.1999 року по 31.05.2001 року включно, суд виходить з того, що функції призначення та виплати пенсій, призначених особам постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, були передані до відповідача починаючи з 01.06.2001 року. Посилання позивача на те, що відповідач є правонаступником реорганізованого відділу соціального забезпечення у частині виплат пенсій, не приймається судом до уваги, оскільки така обставина спростовується дослідженими в судовому засіданні копією положення про УПФУ та копією довідки про включення УПФУ в м. Торезі до ЄДРПОУ (т. 1 а.с. 17-22, 43-45, 49-56). Таким чином УПФУ в м. Торезі не є належним відповідачем в зазначеній частині позовних вимог оскільки не несе відповідальність за правомірність призначення та виплати пенсії позивачеві у вказаний період. За перелічених обставин у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо призначення та виплати відповідачем позивачеві державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію за період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року, суд виходить з того, що у вказаний період було чинним закріплене ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року право позивача як особи, якій встановлено III групу інвалідності, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків війської служби по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, на отримання державної пенсії у розмірі не меншому за 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком. Однак в зазначений період відповідачем нарахування та виплата вказаних державної та додаткової пенсії здійснені у меншому розмірі. Таким чином, відповідачем порушене закріплене ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право позивача на мирне володіння своїм майном. Розглядаючи борги у сенсі поняття „власності", яке міститься у ст. 1 ч. 1 Протоколу №1 до Конвенції і не обмежено лише власністю на фізичні речі та не залежать від формальної класифікації у національному законодавстві, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як „майнові права" і, таким чином, як власність. Тому при розгляді справи „Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки вплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - закону України, відповідно якому встановлені надбавки з бюджету і який є діючим та Закону України „Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього Закону, на думку Уряду України, превалювали як Lex specialis. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (п. 26 рішення Кечко проти України; див. mutatis mutandis рішення у справі Бурдов проти Росії, № 59498/00). За наведених обставин, дії відповідача щодо нарахування та виплати пенсії позивачеві у вказаний період є протиправними і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 1 ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.97), Рішення Європейського Суду з прав людини у справі „Кечко проти України" (заява № 63134/00), ч. 2 ст. 19, ч.3 ст. 46 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року, абз. 2 ч. 1 ст. 2, ч. 4 ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум" № 966-ХІ від 15.07.1999 року, ч.ч. 2, 3 ст. 17 Закону України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії-" № 2017-ІЙ від 05.10.2000 року, ч. 1 ст. 1 Закону України "Про підвищення мінімального розміру пенсії"" № 979-XIV від 15 липня 1999 року, ст. 1 Закону України „Про затвердження прожиткового мінімуму на 2004 рік", ст. 1 Закону України „Про прожитковий мінімум на 2005 рік", ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року, ст. 76 Закону України "Про використання ядерної енергії* та ядерну безпеку" № 39/95-Вр від 08.02.1995 року, ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" № 1686 від 10.11.2000 року, п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій та інших соціальних виплат пенсіонерам" № 741 від 27.06.2001 року, п.п. а, б п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету" № 1 від 03.01.2002 року, п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1706 від 19.12.2001 року, п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 279 від 13.03.2002 року (набрала чинності з 01 квітня 2002 року), п.п. а п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про підвищення розміру трудових пенсій" № 544 від 15 квітня 2003 року, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України „Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 894 від 13.07.2004 року, ч. 2 ст.3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області про визнання протиправними дій відповідача, зобов'язання відповідача до вчинення певних дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, призначених згідно ст.ст. 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1:

- нарахування та виплату державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року включно у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров'ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, за період з 01.06.2001 року по 31.12.2005 року включно у розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 02 березня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.