Постанова № 8717834, 27.02.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

Справа № 2-а-253/09

ПОСТАНОВА

іменем України

27 лютого 2009 року о 14 годині 35 хвилин м. Торез

Торезький міський суд Донецької області у складі:

Головуючий-суддя Сенчишин Ф.М.

При секретарі Анцибор І.Ю.

За участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача УПСЗН Меркулової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу адміністративної юрисдикції за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області та Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про визнання протиправними дій УПСЗН Торезької міської ради, зобов'язання відповідачів до вчинення певних дій,

ВСТАНОВИВ:

Згідно позову, позивач як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 3 групи, до 12.05.2008 року мав другу категорію, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради. У відповідності до вимог ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як учасник ЛНА на ЧАЕС 2-ї категорії мав право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у п'яти мінімальних заробітних плат, а як інвалід III групи має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. УПСЗН йому виплачена така допомога за 2007 рік у розмірі 100 гривень, за 2008 рік - 90 гривень. Позивач вважає, що такі дії відповідача УПСЗН є протиправними, такими що не відповідають вимогам ст. 48 вказаного закону, оскільки розмір виплат не відповідає розміру мінімальної заробітної плати.

Позивач просить визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати УПСЗН Торезької міської ради здійснити виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", зобов'язати Головне управління Державного казначейства України в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН при зарахуванні надходжень та проведенні платежів позивачеві на виплату зазначеної допомоги на оздоровлення.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги та доводи позовної заяви, на яких вони ґрунтуються.

Представник відповідача УПСЗН - Меркулова Інна Володимирівна в судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог. Визнала той факт, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 3 групи, до 12.05.2008 року мав другу категорію, перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради та відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення як інвалід 3-ї групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС мав право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Заперечила проти задоволення позовних вимог мотивуючи це тим, що фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" здійснюється за рахунок державного бюджету. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно

законом про державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно із п.5 ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України до нормативно-правових актів, які регулюють бюджетні відносини в Україні належать в тому числі і нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, які прийняті на підставі та на виконання Бюджетного кодексу України та інших законів України. ПКМУ № 987 від 20.06.2000 р. «Про затвердження Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення» передбачено, що фінансування видатків Фонду здійснюється Державним казначейством в межах наявних фінансових ресурсів. Перелік видатків на здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, що фінансуються з Фонду, затверджуються Законом України про державний бюджет на відповідний рік. Виходячи з існуючих фінансових можливостей держава гарантує виплату щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 р. № 562. В 2007 році позивачеві виплачена така допомога в розмірі 100 гривень, в 2008 році - 90 гривень. Вважає дії УПСЗН при призначенні та виплаті позивачу компенсації на оздоровлення правомірними і просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Окрім того зазначає, що ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати на 2007 рік було зупинено Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" а Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» викладено в новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Другий відповідач ГУДКУ в Донецькій області, належним чином та завчасно сповіщений про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направив, про причини неявки суду не повідомив. За ухвалою суду справу розглянуто за відсутності представника другого відповідача.

На підтвердження заявлених вимог та заперечень проти них, сторонами надані та досліджені судом наступні письмові докази: копія посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) з вкладкою;

копія довідки МСЕК;

лист УПСЗН на звернення позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення;

довідка УПСЗН щодо розміру виплаченої позивачеві щорічної грошової допомоги на

оздоровлення;

копія свідоцтва про державну реєстрацію УПСЗН;

копія положення УПСЗН.

На підставі пояснень сторін та досліджених письмових доказів, судом встановлені наступні фактичні обставини:

ОСОБА_1 як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, має статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є інвалідом 3 групи, до 12.05.2008 року мав статус особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 2), перебуває на відповідному обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Торезької міської ради та на підставі ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" має право на отримання щорічної грошової допомоги на оздоровлення як інвалід III групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, та мав право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення як учасник ЛНА на ЧАЕС 2-ї категорії у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. Управлінням праці та соціального захисту населення Торезької міської ради така допомога на оздоровлення позивачеві була виплачена в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України:

за 2007 рік 23.10.2007 року у розмірі 100 гривень;

- за 2008 рік 16.12.2008 року у розмірі 90 гривень.

Аналізуючи правовідносини, що є предметом судового розгляду суд враховує наступне: Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції чинній до 31 грудня 2007 року), щорічна допомога на оздоровлення (компенсація за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС) виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи - чотири мінімальні заробітні плати; учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - п'ять мінімальних заробітних плат.

Постановами Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено конкретні розміри щорічної допомоги на оздоровлення в твердій грошовій сумі, зокрема для учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії - 26 гривень 70 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 100 гривень, для інвалідів З групи - 21 гривня 50 копійок (за грошовою реформою 1996 року), а починаючи з 2005 року - в розмірі 90 гривень.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно із ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону здійснюється за рахунок Державного бюджету України.

Згідно із Положенням „Про Державне Казначейство України", затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за № 1232, основними завданнями казначейства є забезпечення казначейського обслуговування Державного та місцевих бюджетів на основі ведення єдиного казначейського розрахунку, що серед іншого передбачає розрахунково-касове обслуговування і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язанням.

Вирішуючи заявлені позовні вимоги щодо грошової допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки, суд виходить з того, що визначений Кабінетом Міністрів розмір щорічної допомоги на оздоровлення не відповідає вимогам ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, тому до спірних правовідносин суд застосовує акт вищої юридичної сили - Закон. Нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві здійснювалася УПСЗН у розмірі, значно нижчому за відповідний розмір мінімальної заробітної плати, який визначається на момент виплати або на кінець відповідного року, якщо виплати в поточному році не здійснювалися та становив:

щодо виплат за 2007 рік визначається станом на 23 жовтня 2007 року, на час здійснення

виплати, та становив 460 гривень (Закон України № 489-V від 19.12.2006р.);

щодо виплат за 2008 рік визначається станом на 16 грудня 2008 року, на час здійснення

виплати, та становив 605 гривень (Закон України № 107-VI від 28.12.2007 p.);

Суд оцінює як безпідставне посилання представника відповідача Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради, на те, що Закони України про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідні роки виключають можливість застосування встановлених в цих Законах розмірів мінімальної заробітної плати для розрахунку щорічної допомоги на оздоровлення, встановленої ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" передбачено, що мінімальний розмір заробітної плати визначається виключно Законами України. Зі змісту вказаних Законів не вбачається обмежень щодо можливості застосування розміру мінімальної заробітної плати, встановленої цими Законами з метою реалізації норми ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки в

них передбачається обов'язок Кабінету Міністрів України здійснювати застосування цих норм виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету на відповідні роки. Між тим, з моменту прийняття постанови Кабінету Міністрів № 836, встановлені нею розміри щорічної допомоги на оздоровлення до прийняття 12.07.2005 року постанови Кабінету Міністрів України „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за №562, залишалися незмінними, у той час, як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет. Тому позовні вимоги до УПСЗН щодо визнання незаконними дій та зобов'язання до вчинення дій підлягають задоволенню.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача УПСЗН на те, що згідно п. 30 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", зупинена дія на 2007 рік відповідних положень ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в частині виплат компенсацій і допомоги у розмірах кратних мінімальній заробітної плати, оскільки зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007. Також суд не приймає до уваги посилання відповідача УПСЗН на те, що ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" викладено в новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, оскільки зазначена норма визнана неконституційною рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.

Визначаючи розмір недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення, яку відповідач УПСЗН зобов'язаний виплатити позивачеві, суд виходить з наступних розрахунків:

- за 2007 рік - 460x5 - 100 = 2200 гривень;

- за 2008 рік -605x4 -90 = 2330 гривень;

усього - 4530 гривень (чотири тисячі п'ятсот тридцять) гривень.

Стосовно вимог позивача щодо зобов'язання ГУДКУ в Донецькій області забезпечити казначейське обслуговування УПСЗН Торезької міської ради, суд виходить з того, що позивач не надав суду жодного доказу порушення його прав та інтересів з боку Головного Управління Державного казначейства України в Донецькій області, а контроль ГУДКУ за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень і проведенні платежів на виплату позивачу щорічної допомоги на оздоровлення прямо передбачені законодавством і на час розгляду справи в суді не порушені. За наведених обставин у суду відсутні предмет розгляду по справі (рішення, дія або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, який би можна було перевірити на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України), тому у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Керуючись ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, Положенням „Про Державне Казначейство України", затвердженим ПКМУ від 21 грудня 2005 року за № 1232, ч. 2 ст.3, ст.ст. 9, 11, 14, 71, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області при визначенні ОСОБА_1 розміру щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки такими, що не відповідають вимогам ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" 796-ХІ від 28 лютого 1991 року, протиправними.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Торезької міської ради Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, вул. Сизранцева, б. 76, код ЄДРПОУ 25968041), здійснити ОСОБА_1, який мешкає в АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1, нарахування та виплату недоплаченої щорічної

допомоги на оздоровлення за 2007 рік - 2200 гривень, за 2008 рік - 2330 гривень, а усього 4530 гривень (чотири тисячі п'ятсот тридцять) гривень.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На постанову може бути подана заява про апеляційне оскарження у Апеляційний адміністративний суд Донецької області через Торезький міський суд протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а апеляційна скарга може бути подана у тому ж порядку протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в строк, встановлений для подання такої заяви.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови згідно ст. 160 КАС України складено 02 березня 2009 року.

Постанову надруковано в єдиному примірнику в нарадчій кімнаті суддею Сенчишиним Ф.М.