Вирок № 87167389, 27.01.2020, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/4814/19

1-кп/264/186/2020

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2020 р. Іллічівський районний суд міста Маріуполя Донецької області під головуванням судді Мирошниченка Ю.М. за участю секретаря судового засідання Афанасьєвої Г.О., прокурора Попудько Г.А., захисника Мудрик О.М., обвинуваченої ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Маріуполі Донецької області, є громадянкою України, судима: 1) 03.07.2006 року Іллічівським районним судом м. Маріуполя за ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 122, ч. 3 ст. 186, ч. 1 ст. 70 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі, звільнилась 22.11.2007 року умовно-достроково на невідбутий строк 11 місяців 1 день; 2) 01.11.2011 року Іллічівськимрайонним судом м. Маріуполя за ч. 2 ст. 185 КК України до 4 місяців арешту, звільнилась 23.01.2012 року у зв`язку з відбуттям строку покарання; 3) 04.09.2012 року Іллічівськимрайонним судом м. Маріуполя за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, має неповну середню освіту, не заміжня, не працює, зареєстрована в АДРЕСА_1 , мешкає в АДРЕСА_2 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 31.03.2019 року приблизно о 19 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на подвір`ї домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , під час сварки з ОСОБА_2 , яка раптово виникла на ґрунті особистих неприязних стосунків, діючи умисно, з мстою заподіяння тілесних ушкоджень, нанесла йому два удари ножем в область тулуба та в ліве плече, внаслідок чого завдала тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаної рани лівого плеча у нижній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень, які тягнуть короткочасний розлад здоров`я, оскільки рана вимагає для свого загоєння і утворення спроможного рубця понад шість днів, а також колото-різаної рани передньої поверхні грудної клітини в проекції IV міжребір`я по парастернальній лінії зліва, що проникає в праву плевральну порожнину з пораненням середньої долі правої легені, яка ускладнилася підшкірною емфіземою та пневмогемотораксом справа і за ступенем тяжкості відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Обвинувачена ОСОБА_1 винною себе визнала повністю та не заперечувала, що дійсно 31.03.2019 року у вечірній час, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння у будинку АДРЕСА_2 , під час конфлікту з ОСОБА_2 , який є племінником її співмешканця, нанесла потерпілому два удари ножем в область тулуба та лівого плеча.

Враховуючи, що обвинувачена в судовому засіданні вину визнала повністю, суд, розцінюючи її показання як об`єктивні, та такі що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, відповідно до ст. 349 КПК України, розглянув кримінальну справу без дослідження доказів, що відносяться до фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 доведена, а її дії правильно кваліфіковані за ч. 1 ст. 121 КК України, як спричинення умисних тяжких тілесних ушкоджень, тобто умисних тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання, суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, а також особу обвинуваченої, яка дільничним офіцером поліції характеризується як особа, що зловживає спиртними напоями, в стані алкогольного сп`яніння схильна до скоєння правопорушень, у зв`язку із чим відносно неї встановлювався адміністративний нагляд, неодноразово надходили скарги зі сторони родичів та сусідів, у зв`язку з чим ОСОБА_1 притягувалась до адміністративної відповідальності за домашнє насильство.

Щоправда в матеріалах справи мається характеристика іншого представника поліції, на думку якого обвинувачена за місцем мешкання зарекомендувала себе з посереднього боку, іноді зловживає спиртними напоями, намагається змінити свою поведінку в кращу сторону.

З метою усунення суперечностей, судом було доручено органу пробації скласти досудову доповідь про обвинувачену у кримінальному провадженні, за висновком якої виправлення ОСОБА_1 без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк не можливе та становить небезпеку для суспільства.

Навіть попри думку потерпілого, який просив не позбавляти обвинувачену свободи, схвальні відгуки щодо неї його матері ОСОБА_3 , вислуханої в судовому засіданні, та позитивну характеристику депутата місцевої ради, суд схильний погодитися з висновком органу пробації, зважаючи на спеціальний фах його автора, а також спосіб життя обвинуваченої, тяжкість злочину, ймовірність вчинення повторного правопорушення, наявність обставин, обтяжуючих покарання, до яких належить скоєння злочину в стані сп`яніння та рецидив злочину. У зв`язку з останнім звертає увагу на те, що за всіма попередніми вироками суд щоразу доходив висновку щодо негативної характеристики обвинуваченої.

Суд не залишає поза увагою те, що обвинувачена щиро кається, є ВІЛ-інфікованою особою та страждає на туберкульоз, у зв`язку з чим має інвалідність другої групи, що є обставинами, які пом`якшують покарання. Водночас вони не є тими обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом або для звільнення від його відбування з випробуванням, яке було застосовано до обвинуваченої за попередньою судимість, але, як з`ясувалося, не дало позитивного результату.

З урахування наведеного суд призначає ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі в мінімальному розмірі, встановленому санкцією частини статті кримінального закону, що передбачає відповідальність за злочин, у вчиненні якого її визнано винною.

Позов прокурора в інтересах Маріупольської міської ради про стягнення з ОСОБА_1 6328,71 грн. на відшкодування витрат, понесених комунальним закладом охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 визнано обвинуваченою і як такий підлягає задоволенню на підставі ст. 1206 ЦК України.

Заходи забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту, накладеного на речові докази у справі ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 01.04.2019 року та 04.04.2019 року підлягають скасуванню.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України і призначити їй покарання у виді п`яти років позбавлення волі в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Після набрання вироком законної сили ОСОБА_1 затримати і направити до кримінально-виконавчої установи через ДУ «Маріупольський слідчий ізолятор».

Строк покарання відраховувати з моменту затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Маріупольської міської ради (р/р 31411544700053 в ГУ ДКСУ України в Донецькій області, МФО 834016, ЄРДПОУ: 37989721) на відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в сумі 6328,71 грн.

Заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, накладеного ухвалами слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 01.04.2019 року та 04.04.2019 року скасувати.

Предмет схожий на ніж, три ножа, футболку сірого кольору зі слідами речовини бурого кольору та прорізом, два змиви речовини бурого кольору знищити.

На вирок може бути подана апеляція до Донецького апеляційного суду через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя : Мирошниченко Ю. М.