Рішення № 87166108, 16.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

16 січня 2020 р. справа № 520/9368/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Біленського О.О.,

при секретарі судового засідання - Поволяєвій К.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Міронов А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Харківській області, в якій просить суд:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 16638,60 грн. Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13 листопада 2018 року;

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 15248,45 грн. Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10 липня 2019 року;

- винести рішення про повернення незаконно відшкодованої та сплаченої недоїмки на загальну суму 16804,99 грн. (16638,60 грн. +1 % 166,38 грн. (банківський збір за перерахунок коштів).

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 19.12.2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для звернення до суду відмовлено. Заяву Головного управління ДФС у Харківській області про залишення позову в частині позовних вимог без розгляду задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області в частині позовних вимог визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 16638,60 грн. Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 13 листопада 2018 року залишено без розгляду.

Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 року допущено заміну відповідача на належного, а саме Головне управління ДПС у Харківській області.

З огляду на наведене, предметом позову в межах даної справи є:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 15248,45 грн. Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10 липня 2019 року;

- винести рішення про повернення незаконно відшкодованої та сплаченої недоїмки на загальну суму 16804,99 грн. (16638,60 грн. +1 % 166,38 грн. (банківський збір за перерахунок коштів).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області було надіслано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10 липня 2010 року за №Ф-127902-17 про сплату недоїмки на суму 7668,54 грн., штрафу у сумі 3327,73 грн. та пені у сумі 4252,18 грн. на загальну суму 15248,45 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування. Вказану вимогу було отримано позивачем поштовою кореспонденцією 02.09.2019 року. 08.01.2019 року підприємницька діяльність позивача була припинена. Позивач вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки ФОП ОСОБА_1 після перереєстрації (після зміни КВЕД) було зареєстровано 13.07.2012 року, як особа підприємець по КВЕД 69.10 - діяльність у сфері права, але підприємницька діяльність не велась, оплата не отримувалась, консультації провадились тільки виключно на безоплатній основі, таким чином дохід фактично не отримувався, тобто це був фактично так званий «сплячий ФОП», про що свідчать щорічні звіти з нульовимбалансом, а за період з 2016 року до самого закриття 08.01.2019 року звіти взагалі не надавались. Позивач зазначила, що ФОП - це фізична особа, яка забезпечує себе роботою самостійно, і коли він «засинає» і не здійснює діяльність, то і не отримує доходу, тобто фактично це безробітний. Позивач вважає, що суд має скасувати вимогу про стягнення ЄСВ, оскільки позивач не подавав звітність, управління чи інший державний орган не проводили перевірку стосовно позивача, бухгалтерські та інші документи не були надані. Разом з тим, відомості з інтегрованої картки платника внеску та з Реєстру не входять до переліку "інших документів", оскільки не підтверджують суми виплат (доходу), податківцями були допущені чисельні порушення самої процедури проведення податкової перевірки, оскільки вона взагалі ніколи не провадилась. Позивач вважає, що бездіяльність податкових органів не повинна призводити до сплати ЄСВ за "старими" правилами, обов`язок щодо сплати ЄСВ незалежно від наявності доходу порушує конституційні права оскільки сплата "бездохідного" ЄСВ - несправедливий обов`язок. З огляду на наведені факти позивач просила задовольнити позовні вимоги.

Представником відповідача надано відзив на позов, в якому вказано, що з 01.01.2017 базу нарахування єдиного внеску зобов`язані визначати платники, вказані у п. 4 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», як і ті, які не отримують дохід (прибуток) від провадження підприємницької діяльності. Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 69.10 - Діяльність у сфері права) за період з 23.04.2013 року по 08.01.2019 року. Представник відповідача зазначив, що оскільки дані щодо зняття з обліку платника податків в АІС «Податковий блок» відсутні, станом на поточну дату, платник податків ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Київському управлінні Головного управління ДФС у Харківській області, як фізична особа, яка отримувала дохід від підприємницької діяльності. Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності, така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах. При цьому, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити ЄСВ, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення. Сплачується ЄСВ протягом 10 календарних днів після граничного строку подання Звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна». Представник відповідача зазначив, що сума заборгованості з ЄСВ станом на 30.06.2019 року складає 15248,45 гривень (сума недоїмки - 7668,54 грн.(3 та 4 квартал 2018 року, 1 квартал 2019 року), штрафу 3327,73 грн., сума пені - 4252,18 грн.). Керуючись «Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженою Наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 року, а саме: розділом IV «Порядок стягнення заборгованості з платників»: до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення фіскальним органом своєчасно не нарахованих та/або несплачених платником сум єдиного внеску такий фіскальний орган обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки). Фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках, зокрема, якщо платник на кінець календарного місяця має недоїмку зі сплати єдиного внеску. Абз. 2 п. 2 вказаного розділу передбачено, що у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції. У зв`язку з наведеним, контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 10.07.2019 року № Ф-127902-17 про сплату боргу (недоїмки) за ЄСВ на загальну суму 15248,45 грн., під час винесення якої відповідач діяв на підставі та в межах повноважень, визначених Законом, у зв`язку з чим представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач надав до суду відповідь на відзив в якій підтримав позицію, викладену у адміністративному позові та зазначив, що 09.01.2019 року позивачем була подана остаточна, з позначкою ліквідаційна, звітність. Позивач вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити адміністративний позов з підстав та мотивів, викладених в ньому.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, підтримав правову позицію, викладену у відзиві та просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця з 13.07.2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» ОСОБА_1 перебувала на обліку як фізична особа-підприємець на загальній системі оподаткування (КВЕД - 69.10 - Діяльність у сфері права) за період з 23.04.2013 року по 08.01.2019 року.

Відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску №1836 від 18.07.2012 року, позивач перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду України з 16.07.2012 року.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивач 08.01.2019 року звернулась до державного реєстратора для проведення реєстраційної дії "Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням".

Згідно даних інформаційної системи «Податковий блок» стан платника податків ОСОБА_1 припинено за рішенням засновника, але не знято з обліку.

Окрім цього, судом встановлено, що 09.01.2019 року позивачем подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік з поміткою ліквідаційна. При цьому судом встановлено, що вказаний звіт не містить дати державної реєстрації припинення або дати подання позивачем до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.

Судом з пояснень позивача встановлено, що з 2016 року до 08.01.2019 року позивачем будь-які звіти до контролюючих органів не подавались.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у п. 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, що зареєстровані як фізичні особи - підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що твердження позивача про те, що відсутність отриманого доходу свідчить про відсутність обов`язку сплати єдиного внеску, не відповідає чинному законодавству України та не є підставою для звільнення позивача від обов`язку своєчасно та в передбаченому законодавством розмірі сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Крім того, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (ч. 12 ст. 9 Закону №2464).

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону № 2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону № 2464 недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.25 Закону № 2464 передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 04.05.2018 № 469) (далі - Інструкція № 449).

Згідно пункту 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У відповідності до п. 3 розділу VI Інструкції, органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;

- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 4 вказаного розділу Інструкції визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З аналізу наведених вище положень слідує, що у разі наявності у платника на кінець календарного місяця недоїмки зі сплати єдиного внеску фіскальний орган на підставі даних звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи фіскального органу формує та надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки) на суму такої недоїмки.

Судом встановлено, що позивачу згідно даних інтегрованої картки платника інформаційної системи ГУ ДФС у Харківській області станом на дату формування вимоги (10.07.2019) нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 3 та 4 квартали 2018 року та 1 квартал 2019 року в сумі 7668,54 грн., суму штрафу 3327,73 грн. та пені 4252,18 грн., що є загальною заборгованістю в сумі вимоги - 15248,45 грн.

Зі змісту інтегрованої картки платника інформаційної системи ГУ ДФС у Харківській області судом встановлено, що станом на 01.07.2019 року за позивачем рахується недоїмка зі сплати єдиного внеску та борги зі сплати фінансових санкцій, відповідно у конролюючого органу були законодавчо визначені підстави для визначення заборгованості позивача відповідно до облікових даних з інформаційної системи фіскального органу та правомірно сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, підстави для визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 15248,45 грн. Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 10 липня 2019 року відсутні, позовна вимога задоволенню не підлягає.

Окремо суд зазначає, що посилання позивача на той факт, що 09.01.2019 року було припинено підприємницьку діяльність та позивач з цього часу не є платником єдиного внеску, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень частини 2 пункту 13 розділу ІV Інструкції, обчислення і строки сплати єдиного внеску платниками, зазначеними у підпунктах 3, 4 та 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, у разі зняття їх з обліку в органах доходів і зборів, зокрема, для платників, зазначених у підпунктах 4, 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, останнім періодом, за який необхідно обчислити та сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня надходження до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується протягом 10 календарних днів після граничного строку подання звіту із зазначенням типу форми «ліквідаційна». При цьому зазначені платники користуються правами, виконують обов`язки та несуть відповідальність, передбачені для платника єдиного внеску в частині діяльності, яка здійснювалася ними як платниками єдиного внеску.

Судом встановлено, що позивач не звертався до органу доходів і зборів з заявою про зняття з обліку платника єдиного внеску, доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому, факт подання позивачем 09.01.2019 року звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2019 рік з поміткою ліквідаційна, жодним чином не свідчить про факт подання позивачем до органу доходів і зборів заяви про зняття з обліку платника єдиного внеску.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач станом на час винесення спірної вимоги про сплату боргу перебував на обліку як платник єдиного внеску та обов`язки позивача по сплаті єдиного внеску не були припиненими в силу неподання позивачем відповідної заяви.

Відносно позовної вимоги про винесення рішення про повернення незаконно відшкодованої та сплаченої недоїмки на загальну суму 16804,99 грн. (16638,60 грн. +1 % 166,38 грн. (банківський збір за перерахунок коштів), суд зазначає наступне.

З наявних матеріалів справи вбачається, що позивачем було самостійно здійснено перерахування коштів у розмірі 16638,60 грн. на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 13.11.2018 року №Ф-12902-17 на суму боргу 16638,60 грн.

Судом встановлено, що позивачем пропущено строк оскарження вказаної вимоги та вона є чинною, в судому порядку або в порядку адміністративного оскарження не скасована.

Окрім цього, відповідно до положень абзацу другого частини третьої статті 26 Закону № 2464, суми коштів, безпідставно стягнені територіальними органами доходів і зборів з юридичних і фізичних осіб, підлягають поверненню з рахунків органами доходів і зборів в триденний строк з дня прийняття рішення територіальним органом доходів і зборів або судом про безпідставність їх стягнення з одночасною сплатою нарахованої на ці суми пені, що визначається виходячи з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України.

В межах даної справи судом не встановлено та позивачем не надано рішення контролюючого органу або суду про неправомірність визначення суми недоїмки у вимозі про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Харківській області від 13.11.2018 року №Ф-12902-17, відповідно відсутні підстави для повернення позивачу самостійно сплаченої суми єдиного внеску, та як наслідок відсутність підстав для задоволення адміністративного позову в цій частині.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмову у задоволенні позову.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства. У зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, судовий збір не підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (61057, м.Харків, вул. Пушкінська, буд.46, код ЄДРПОУ 43143704) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя Біленський О.О.