Рішення № 87166104, 27.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

27 січня 2020 р. справа № 520/12347/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (вул. Культури, буд. 5,м. Харків,61058, код ЄДРПОУ 07931813) про поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визнання протиправними та скасування наказів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з уточненим позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (по особовому складу) від 16.11.2018 №26-РС в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 з посади операційної сестри операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону;

- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3306 (по стройовій частині) від 19.11.2018 №259 в частині виключення старшого сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечень;

- поновити старшого сержанта ОСОБА_1 на військовій службі на посаді операційної сестри операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з 16.11.2018;

- стягнути з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 87228,56 грн (вісімдесят сім тисяч двісті двадцять вісім грн 56 коп.)

- допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказом начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону від 16.11.2018 №26-РС його було звільнено з військової служби із застосуванням заборони, передбаченої ч.3 та ч.4 ст.1 ЗУ "Про очищення влади". Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 по справі №820/4221/16, залишеного в силі постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, скасовано висновок, який був підставою звільнення позивача, а відтак, ОСОБА_1 має бути поновлена на роботі.

04.12.2019 відповідач надіслав на адресу суду відзив, в якому не погодився з позовними вимогами, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що при прийнятті спірного наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади діяв в порядку, на підставі та у межах встановлених чинним законодавством України. Так, позивач під час проходження дійсної військової служби була начальником для солдатів Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (військової частини А3306), керувала роботою молодшого медичного персоналу операційного відділення, здійснювала контроль за витрачанням ліків в операційній, тому була військовою посадовою особою та підлягала перевірці, передбаченої ЗУ "Про очищення влади", у зв`язку з чим правомірно включена до перевірки відповідно до наказу командира військової частини А3306 від 13.4.2016 №76.

Ухвалою суду від 22.11.2019 року відкрито загальне позовне провадження по справі.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача - Турутя З.О. (ордер серія ВІ №1002165 від 16.11.2019), прибув у судове засідання, склав на адресу суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача - Дяченко В.П. (довіреність №1 від 14.01.2020), прибув у судове засідання, склав на адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Беручи до уваги, заяву позивача, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній доказами у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи положення ч.9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін за наявними матеріалами справи в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1 , у період з липня 2006 року по 16.11.2018 року працювала у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону на посаді операційної медичної сестири.

Наказом командира військової частини А 3306 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону) №26-РС від 16.11.2018 старшого сержанта ОСОБА_1 , операційну сестру операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону звільнено з військової служби в запас зі підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади").

Наказом командира військової частини А 3306 (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону) №259 (по стройовій частині) від 19.11.2018 позивач виключена зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, підставою для звільнення позивача слугував висновок Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" №226/10/20-23-13-50 від 29.06.2016 року, яким зафіксовано не достовірність відомостей, визначених п.2 ч.5 ст.5 Закону України "Про очищення влади" вказаних ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік.

Не погоджуючись з висновком перевірки, позивач оскаржив його у судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №820/4221/16, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування висновку Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50 "Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" ОСОБА_1 ".

Вважаючи, незаконними та необґрунтованими накази відповідача про звільнення позивача з посади, останній звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.

Перевіряючи спірні накази відповідача на відповідність їх вимогам, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує таке.

Згідно зі ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Порядок проходження військової служби регулюється Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", Положенням про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого указом Президента України від 07.11.2001 року №1053/2001.

Правові та організаційні засади проведення очищення влади (люстрації) для захисту та утвердження демократичних цінностей, верховенства права та прав людини в Україні визначаються Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про очищення влади", очищення влади (люстрація) - це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування.

Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України Віктором Януковичем, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 2 України "Про очищення влади" заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо військових посадових осіб Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовця строкової військової служби та військовослужбовців служби за призовом під час мобілізації.

За частиною 12 статті 6 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військові посадові особи - це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно з законодавством.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, єдиною підставою для прийняття наказу про звільнення позивача з посади слугував висновок Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" №226/10/20-23-13-50 від 29.06.2016 року, яким зафіксовано не достовірність відомостей, вказаних ОСОБА_1 у декларації за 2015 рік.

Разом з тим, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2019 у справі №820/4221/16, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.09.2019, скасовано висновок Харківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області від 29.06.2016 року №225/10/20-23-13-50, з посиланням суду на те, що посада медичної операційної сестри, на якій перебувала позивач, не наділена ані організаційно - розпорядчими обов`язками, ані адміністративно-господарськими, а тому позивач не є військовою посадовою особою Збройних Сил України та на неї не поширюється дія Закону України "Про очищення влади".

Згідно частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 12 резолюції Парламентської Асамблеї ради Європи № 1096 (1996) люстрація або інші адміністративні заходи, які запроваджує держава, будуть сумісними з принципами демократичної та правової держави лише якщо дотримано критеріїв стосовного того, щоб принцип вини був індивідуальним, а не колективним, і мав бути встановлений у кожному конкретному випадку. Відповідно до п. 8 вказаних принципів, дискваліфікація може стосуватися лише тих осіб, які наказували вчиняти, або вчиняли серйозні порушення прав людини, або серйозно допомагали в їх вчиненні. Відтак, вказаний конституційний принцип презумпції невинуватості підлягає застосуванню також і при здійсненні очищення влади (люстрації).

Виходячи з усталеної практики ЄСПЛ особі, яка піддається люстрації, мають бути забезпечені всілякі гарантії, притаманні кримінальному переслідуванню. Такими гарантіями передусім має бути презумпція невинуватості (див, пункт 61 рішення у справі "Любох проти Польщі").

У проміжному Висновку від 16 грудня 2014 року № 788/2014 СDL-АD (2014)044 щодо Закону України "Про очищення влади" (Закону "Про люстрацію") Венеціанська комісія констатувала, крім іншого, що «Відповідно до Керівних принципів люстрація має стосуватися осіб, які відіграли важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини або які обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини; ніхто не може бути предметом люстрації виключно через особисті думки і переконання; свідомі співробітники можуть бути люстровані тільки якщо їх дії насправді завдали шкоди іншим і вони знали або повинні були знати про це" (пункт 62).

Аналогічний висновок Венеціанська комісія зробила і щодо люстрації в Албанії: "Особи, які наказували, вчиняли чи суттєво сприяли вчиненню серйозних порушень прав людини, можуть бути дискваліфіковані для зайняття певних посад; якщо організація вчиняла серйозні порушення прав людини, член, працівник чи агент вважатимуться такими, що брали участь у цих порушеннях, якщо вони були високопоставленими працівниками такої організації, крім випадків, коли вони покажуть, що не брали участі у плануванні, керівництві чи виконанні таких заходів, методів чи дій" (підпункт "h" пункту 20 розділу 3 Висновку Венеціанської комісії щодо Закону про чистоту високопосадовців державних органів та виборних осіб Албанії № 524/2009 від 13 жовтня 2009 року).

Отже, люстрація застосовується до осіб, які, перебуваючи на конкретній публічній посаді, відігравали важливу роль у вчиненні серйозних порушень прав людини, обіймали керівну посаду в організації, відповідальній за серйозні порушення прав людини, вчинили певні правопорушення у наведеному контексті.

Підстави, порядок, мета та сутність люстрації в національному та міжнародному правопорядках свідчить, що в контексті обставин даної конкретної справи люстрація є видом юридичної відповідальності, а отже, при її проведенні має бути дотриманий індивідуальний характер такої відповідальності, тобто вина працівника має бути доведена в кожному конкретному випадку.

Враховуючи, що на час розгляду даної адміністративної справи скасовано висновок про не відповідність особи позивача пункту 2 частини п`ятої статті 5 Закону України "Про очищення влади" №226/10/20-23-13-50 від 29.06.2016 року, який слугувала єдиною підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування наказів начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (по особовому складу) від 16.11.2018 №26-РС в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 з посади операційної сестри операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону та наказу від 19.11.2018 №259 в частині виключення старшого сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечень.

Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

За таких обставин, враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується протиправність звільнення позивача з військової служби, суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог позивача в частині поновлення його на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.

Щодо позовної вимоги стосовно стягнення з відповідача на користь позивача середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу, суд зазначає.

Згідно з п.10.4 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №7 "Про судове рішення в адміністративній справі" задовольняючи позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суди повинні вказувати розмір виплати, період вимушеного прогулу та розрахунок розміру виплати необхідно зазначати в мотивувальній частині судового рішення. Розмір грошових коштів, що підлягають стягненню, зазначається цифрами та у дужках словами.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України "Про оплату праці").

Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (надалі - Порядок).

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Так, згідно з абзацом "з" пункту 1 Порядку цей Порядок застосовується і у випадку вимушеного прогулу.

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до пункту 8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 13 від 24.12.1999 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового кодексу України та як страхувальник згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" зобов`язаний виплатити позивачеві суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу, утримавши із нього при виплаті прибутковий податок з доходів фізичних осіб та єдиний страховий внесок.

Такі висновки узгоджуються з практикою Верховного Суду України, зокрема, викладеною в постановах від 21.01.2012 №6-87цс11 та від 14.01.2014 №21-395а13.

В матеріалах адміністративної справи знаходиться довідка Військової частини А3306 №99 від 07.08.2019 року, відповідно до якої заробітна плата позивача за останні два місяці що звільнення становила 475,35 грн (в тому числі 71,60 грн. - податок з доходів фізичних осіб та 5,97 грн. - військовий збір).

Враховуючи, що позивач пропрацювала 2 дні, середньоденнє грошове утримання позивача становить 237,68 грн. за день, а тому сума середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу позивача (за 200 робочих дні) становить 47536 грн. (237 грн. 68 коп. х 200 днів вимушеного прогулу) без утримання прибуткового податку з громадян та інших обов`язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць, поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді операційної медичної сестри Військово-медичного центру клінічного центру Північного регіону та виплати йому середнього грошового утримання за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В силу ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням всі наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, суд приходить до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст.255, ст. 293, ст. 295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військово-медичного клінічного центру Північного регіону про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника Військово-медичного клінічного центру Північного регіону (по особовому складу) від 16.11.2018 №26-РС в частині звільнення старшого сержанта ОСОБА_1 з посади операційної сестри операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини А3306 (по стройовій частині) від 19.11.2018 №259 в частині виключення старшого сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечень.

Поновити старшого сержанта ОСОБА_1 на військовій службі на посаді операційної сестри операційного відділення Військово-медичного клінічного центру Північного регіону з 16.11.2018.

Стягнути з Військово-медичного клінічного центру Північного регіону на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.11.2018 по 18.11.2019 року в розмірі 47536 (сорок сім тисяч п`ятсот тридцять шість) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на військовій службі та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення у відповідності до ст. 295 цього Кодексу. Або в порядку, передбаченому п.15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Панченко