Рішення № 87165407, 27.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7193/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грабівське» до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просить скасувати постанову № 116894 від 20.05.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1 700 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Одеській області 28.03.2019 була проведена рейдова перевірка належного йому транспортного засобу КАМАЗ, д/н НОМЕР_1, в ході якої встановлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме водій не мав протоколу перевірки та адаптації тахографа до ТЗ, чим порушив вимоги наказу Мінтрансзв`язку № 340 від 07.06.2010, яким регулюється робочий час та час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку. Вимоги цього Наказу поширюються на водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи / та вантажів колісними ТЗ. Крім того, згідно наказу Мінтрансзв`язку № 385 від 24.06.2010 здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів передбачено виключно на ТХ, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення. В даному випадку КАМАЗ, д/н НОМЕР_1, використовувався СТОВ «Грабівське» для здійснення вантажних перевезень для власних потреб в межах України. При цьому на думку позивача для водія чинним законодавством не передбачено обов`язкове обладнання тахографом ТЗ, який не здійснює міжнародні перевезення, а відтак і відповідальності за відсутність тахографу в таких випадках.

Ухвалою судді від 05.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

21.12.2019 до канцелярії суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність оскаржуваної постанови.

Ухвалою суду від 22.01.2020 в задоволенні клопотання Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грабівське» про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

Ухвалою суду від 27.01.2020 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про заміну відповідача.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 28.03.2019 за місцем проведення перевірки а/д Н-16 40 км / 170 км співробітники Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на підставі направлення на рейдову перевірку від 25.03.2019 № 004464, згідно графіку проведення рейдових перевірок у періоді 25.03.2019-31.03.2019, провели рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів транспортного засобу КАМАЗ, д/н НОМЕР_1, який належить СТОВ «Грабівське» та був під керуванням водія ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 135792 від 28.03.2019.

Перевіркою встановлено порушення ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема надання послуг з перевезення вантажу за відсутністю протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У графі «пояснення водія про причини порушень» вказано, що водій з актом ознайомився, про що проставлено підпис.

Згідно запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт та / або порушення Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.04.2019 № 7270/32/247 представнику СТОВ «Грабівське» запропоновано прибути 20.05.2019 з 14-00 по 17-00 год. до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області для участі у розгляді справи про порушення законодавства про автомобільним транспорт зафіксованого, серед іншого, актом № 135792 від 28.03.2019.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області винесено постанову № 116894 від 20.05.2019 про застосування адміністративно-господарського штрафу до СТОВ «Грабівське» за порушення абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» в сумі 1 700 грн.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає зазначену постанову обґрунтованою, а позовні вимоги - не підлягаючими задоволенню.

В основу адміністративного позову покладено твердження позивача про невідповідність висновків перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення Товариством вантажного перевезення належним йому транспортним засобом для власних потреб фактичним обставинам та відсутністю підстав для притягнення позивача до відповідальності.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103, Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

За пунктом 4 цього Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є, серед іншого, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському, електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

У статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно з статтею 6 указаного Закону державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядок про здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень.

Пунктом 4 Порядку № 1567 визначено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдова перевірка здійснюється на підставі щотижневого графіка. Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення (пункти 12, 17 цього Порядку).

Відповідно до пунктів 14, 15 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки суб`єкта господарювання перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов`язковими документами також є:

для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг;

для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

На підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року N 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух" розроблено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.06.2010 N 340.

Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку (п.1.1).

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (п.1.2).

Це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються:

фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв;

під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій; для потреб Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства оборони України, Генеральної прокуратури України, Служби безпеки України, а також Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства охорони здоров`я України;

сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств (п.1.4).

Згідно з пунктом 1.5 Положення № 340 тахограф - контрольний пристрій, який встановлюється на транспортний засіб (далі - ТЗ) для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ.

Відповідно до пункту 6.1 Положення № 340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Приписами пункту 6.2 Положення № 340 встановлено, що облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.

Згідно з п. 6.3 Положення водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).

Із системного аналізу наведених положень нормативно-правових актів слідує, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами, а водій, який керує таким ТЗ, у разі відсутності тахографа повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, наявність якої є обов`язковою.

Таким чином, оскільки у водія належного СТОВ «Грабівське» ТЗ КАМАЗ, д/н НОМЕР_1, який має масу без вантажу більше 9 тон (повна маса очевидно складатиме вагу понад 3,5 тон), при здійсненні перевірки були відсутні протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, тому суд дійшов висновку щодо правомірності застосування до автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу за здійснення перевезення вантажу без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Поряд із тим, необхідно звернути увагу на те, що під час рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання режиму праці та відпочинку. Це в свою чергу встановлюється внаслідок перевірки картки водія до цифрового тахографу. Відтак, перевірка наявності встановлених тахографів (пп. 4 п. 5 Положення № 340) та перевірка наявності картки водія не є рівноцінним за значенням. Адже в першому випадку перевіряється безпосередня наявність технічного пристрою в автомобілі, а в другому - дотримання режиму роботи водія. З огляду на це, не можна вважати обґрунтованими посилання позивача на те, що перевірка тахографу здійснюється виключно на транспортних засобах, які здійснюють міжнародні автомобільні перевезення.

Наявність тахографу у вказаному транспортному засобі та здійснення транспортним засобом саме внутрішніх перевезень підтверджується сторонами по справі та не є спірними обставинами.

Доводи сторони позивача про те, що пункт 6.1 Положення № 340 не поширюють свою дію на спірні правовідносини, оскільки належний позивачу транспортний засіб використовувався Товариством для перевезення вантажу для власних потреб в межах України і через це ТЗ не зобов`язаний бути облаштованим тахографом, а водій, який керує таким ТЗ, не повинен вести індивідуальну контрольну книжку водія, є помилковими, оскільки пункт 6.1 Положення містить імперативну норму про те, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами

Виключення з цього правила становлять випадки, що передбачені пунктом 1.4 Положення № 340, які в розглядуваному спорі відсутні.

Зокрема, вказаним пунктом Положення № 340 визначено, що вказаний нормативно-правовий акт не поширюється на перевезення вантажів, які здійснюються сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі (абз. 5 п.1.4).

Втім, позивачем, який наполягає на тому, що СТОВ «Грабівське» є сільськогосподарським підприємством та здійснювало спірне перевезення для власних потреб, - жодних доказів на підтвердження виконання перевезення технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі, до суду не надано, у зв`язку із чим суд дійшов висновку, про те, що абз. 5 п.1.4 Положення № 340 у спірних правовідносинах застосуванню не підлягає.

Розділ VI Положення № 340 містить два альтернативних варіанта обліку робочого часу: для транспортних засобів, обладнаних тахографами, та транспортних засобів, не обладнаних тахографом.

Отже, обов`язок мати протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу корелює з обладнанням транспортного засобу таким тахографом, в разі ж його відсутності Положення визначає інший спосіб обліку робочого часу, а отже і інші документи, які ці обставини встановлюють та підтверджують.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Таким чином, визначений даною статтею перелік документів не є вичерпним.

Виходячи з положень зазначеної норми, окрім наведених у статті документів, можуть бути і інші, передбачені законодавством України.

До таких згідно із пунктом 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24 червня 2010 року № 385, відносяться протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у кількості у кількості, передбаченому ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. Такі документи повинні мати при собі водії транспортних засобів, що здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 3,5 тонн.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17 лютого 2016 року у справі К/800/19930/15, який визнав наявність складу правопорушення, передбачене частиною третьою статті 60 Закону № 2344-ІІІ, у подібних правовідносинах (водій здійснював послуги по перевезенню вантажу з повною масою понад 12 тонн без оформленого протоколу перевірки та адаптацію тахографа до транспортного засобу).

Крім того, посилання позивача на те, підприємством здійснювалося перевезення власних вантажів власною технікою для власних потреб суд оцінює критично, так як зазначені обставини не змінюють обов`язку водія під час здійснення вантажних перевезень надавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу.

У зв`язку із наведеним, доводи позивача про те, що протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу повинен мати при собі лише водій транспортного засобу, що здійснює міжнародні перевезення, а не внутрішні, суд не приймає до уваги.

Таким чином, позивачем не наведено обґрунтованих аргументів, які б доводили неправомірність постанови № 116894 від 20.05.2019. Натомість суб`єктом владних повноважень з посиланням на вимоги чинного законодавства доведено законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови.

Отже суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Судові витрати розподілити за правилами ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Грабівське» (66030, Одеська область, Кодимський район, с. Грабове; 33113537) до Управління Укртрансбезпеки в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Успенська, 4; 39816845) про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк

.