Рішення № 87165279, 20.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.006244

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача Джуфера Б.М.,

представника відповідача Демко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) (далі - відповідач, ГУ ПФ України у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасування рішення відповідача від 23.10.2019 №3011/03.19-32 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах;

- зобов`язати відповідача зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 роботу на посаді електрозварника ручного зварювання у період з 10.09.1985 по 18.12.2001 як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, починаючи з 30.07.2019.

Позивач, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з досягненням ним 55-ти річного віку відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та додав всі необхідні для цього документи. Проте, відповідач за результатами розгляду заяви прийняв рішення №3011/03.19-32 від 23.10.2019 про відмову у призначені пенсії за віком відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою від 02.12.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 11.12.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідач 26.12.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що позивачем не підтверджено 12 років і 06 місяців стажу роботи за Списком №2, що є необхідною умовою для призначення пенсії при досягненні 55 - річного віку. Відповідач зазначає, що відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідач вважає, що наданими позивачем документами не підтверджено зайнятість ОСОБА_1 повний робочий день на посаді з важкими умовами праці, а тому у відповідача законних підстав для зарахування періоду роботи з 10.09.1985 по 18.12.2001 на посаді електрозварника до пільгового стажу роботи за Списком №2 та призначення пенсії не було.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених в позовній заяві. Просили суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта. (а.с.12, 13)

30.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви позивач долучив необхідні документи на підтвердження трудового стажу на посаді, яка входить до Списку №2.

Суд встановив, що на час звернення до відповідача за призначенням пенсії на пільгових умовах за Списком №2 вік ОСОБА_1 становив 55 років.

23.10.2019 ГУ ПФ України у Львівській області за результатами розгляду заяви прийнято рішення №3011/03.19-32 про відмову ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відмова обґрунтована тим, що згідно акту перевірки №196-1/3 від 25.09.2019 відомості про закріплення зварюваного апарату, посадова інструкція, інструктаж по техніці безпеки, карти умов праці, технологічні карти на ПрАТ «Миколаїський комбінат будівельних конструкцій» не збереглися. Відсутні підтвердження про постійну зайнятість ручним зварюванням.

Оскільки, у ОСОБА_1 відсутній пільговий стаж за Списком №2, підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 немає.

Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ зокрема, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених вказаним Законом.

Статтею 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Стаття 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачає право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно з п.б ч. 2 ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Суд встановив, що позивачем досягнуто пенсійного віку 55 років та підтверджено загальний трудовий стаж 37 років 03 місяці 19 днів, що не заперечується відповідачем.

Водночас, віднесення до пільгового стажу періодів роботи ОСОБА_1 на посаді електрозварника ручного зварювання у ВАТ «Миколаївський комбінат будівельних конструкцій» з 10.09.1985 по 18.12.2001 відповідачем заперечується.

Процедура застосування Списків №1 і №2 визначена Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі - Порядок №383)

Відповідно до п.3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація (п. 4.2 Порядку №383).

Відповідно до п. 4.3 Порядку №383 у разі підтвердження цього права за результатами атестації, вперше проведеної до 21.08.1997 (впродовж 5 років після введення в дію Порядку проведення атестації робочих місць), до стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зараховується весь період роботи на даному підприємстві у виробництвах, передбачених Списками, тобто період роботи із шкідливими умовами праці до дати видання наказу на підприємстві про результати проведення атестації та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту 4.2 вказаного Порядку.

Пунктом 10 вказаного Порядку№383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Водночас, атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України 01.08.1992 №422 та, розробленими на виконання постанови №442, Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації).

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п.4 Порядку №383 та підп.1.5 п. 1 Методичних рекомендацій, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації.

Атестація робочих місць відповідно до Порядку та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.

Комплексний аналіз норм Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку №383 дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №732/2003/14, у постановах Верховного Суд України від 10.09.2013 (справа № 21-183а13), 25.11.2014 (справа № 21-519а14), 19.05.2015 (справа № 21-175а15).

Судом встановлено, що для підтвердження роботи позивача на посаді електрозварника ручного зварювання у ВАТ «Миколаївський комбінат будівельних конструкцій» відповідачу надано наступні документи: трудову книжку НОМЕР_2 від 12.08.1982, довідку №2 від 11.02.2019 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, якою підтверджено, що ОСОБА_2 працював повний робочий день на ПрАТ «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» у період з 10.09.1985 по 18.12.2001 та виконував зварювані роботи на посаді електрозварника ручного зварювання (дана посада передбачена Списком №2, розділ ХХХ 111, підрозділ 23200000-19906 код КП 72.12.2 відповідно до постанови КМУ №162 від 11.03.1994), наказ правління корпорації УКРАГРОПРОМБУДУ Миколаїв-Львівський КБК №140 від 27.12.1995 «Про атестацію робочих місць за умовами праці», довідку ПрАТ «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» №27 від 11.02.2019, якою підтверджено те, що ОСОБА_2 за період роботи з 10.09.1985 по 18.12.2001 у відпусках без збереження заробітної плати не перебував, особисту карточку Ф№Т-2, копію наказу №102-к від 09.09.1985 про прийняття на роботу електрозварником 4 розряду, копії наказів про чергові відпустки, копію наказу Відкритого акціонерного товариства «Миколаїв-Львівський КБК» №83к від 18.12.2001, яким ОСОБА_2 електрозварювальника формувального цеху звільнено з роботи за згодою сторін, довідку В.о. голови правління ПрАТ «Миколаїв-Львівський КБК» №22 від 11.02.2019 про те, що Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій перейменовано у ВАТ «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» з 04.01.1996 згідно наказу №12 від 04.01.1996 Фондом Держмайна України по Львівській області.

Відповідно до записів у трудовій книжці ОСОБА_2 10.09.1985 прийнятий у ВАТ «Миколаїв-Львівський комбінат будівельних конструкцій» на посаду електрозварювальника 4 розряду де працював по 18.12.2001.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність у позивача документального підтвердження його зайнятості на посаді електрозварювальника 4 розряду з 10.09.1985 по 18.12.2001.

У п. 2 ч. 2 ст. 114, п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п. б) ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п. 8-10 Постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці», Методичних рекомендаціях для проведення атестації робочих місць за умовами праці, розроблені на виконання Постанови №442, не встановлено обов`язку для позивача подавати перелік атестованих робочих місць, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, а відсутність такого переліку не зумовлює позбавлення особи такого права.

Згідно з ч. 1 ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. У ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до п. 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Відтак, відповідачу для обчислення стажу роботи позивача на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах надано: трудову книжку НОМЕР_2 від 12.08.1982, довідку №2 від 11.02.2019 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Вказаною довідкою підтверджується, що ОСОБА_2 працював повний робочий день та виконував зварювальні роботи на посаді електрозварника ручного зварювання, яка передбачена Списком №2, розділом ХХХІІІ, підрозділом 23200000-19906 код КП 72.12.2 і затверджена постановою КМУ №162 від 11.03.1994, з 10.09.1985 по 18.12.2001. Ця обставина не заперечується відповідачем.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наявні всі необхідні підстави, передбачені нормами чинного законодавства, для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та зарахування періоду роботи позивача з 10.09.1985 по 18.12.2001 до пільгового стажу. Доказів, які б спростовували такий висновок суду відповідачем не надано.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд вважає, що рішення відповідача від 23.10.2019 №3011/03.19-32 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.

Для відновлення порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати ГУ ПФ України у Львівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді електрозварника ручного зварювання у період з 10.09.1985 по 18.12.2001 як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, починаючи з 30.07.2019.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1536,80 грн. сплаченого з квитанціями №174 від 25.11.2019 та №1 від 06.12.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 23.10.2019 №3011/03.19-32 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати стаж роботи ОСОБА_1 на посаді електрозварника ручного зварювання у період з 10.09.1985 по 18.12.2001 як таку, що відноситься до робіт із шкідливими і важкими умовами праці Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, починаючи з 30.07.2019.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 27.01.2020

Суддя Р.І. Кузан