Рішення № 87163998, 17.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2019 року Справа № 160/7786/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Врони О.В.,

за участі:

секретаря судового засідання Максименко Е.М.,

представника позивача Солодової А.О.,

представника відповідача Тиховліс В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках, -

ВСТАНОВИВ:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» (далі - ТОВ «Август Пром» відповідач), в якій просить застосувати арешт коштів ТОВ «Август Пром» на розрахункових рахунках.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі не допуску підприємства до проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, було подано звернення про накладення адміністративного арешту. За результатами розгляду звернення виконуючим обов`язки начальника ДУ ОВПП ДФС прийнято рішення про застосування адміністративного арешту відносно ТОВ «Август Пром», яке направлено на адресу підприємства з повідомленням про вручення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк, протягом п`яти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду в підготовчому засіданні на 03.10.2019 року.

В підготовчому засіданні 03.10.2019 року оголошено перерву до 07.11.2019 року

В підготовчому засіданні 07.11.2019 року відкладено розгляд справи до 21.11.2019 року.

Представником відповідача 21.11.2019 року подано відзив на позовну заяву, в якому просив в задоволенні позову відмовити, обґрунтовуючи тим, що оскільки з моменту застосування рішенням в.о. начальника ДУ ОВПП ДФС від 19.02.2019 року №8437/10/28-10-46-10 адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, застосований арешт є припиненим відповідно до вимог п.п.94.19.1 п. 94.19 ст. 94 Податкового кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

В підготовчому засіданні 21.11.2019 року відкладено розгляд справи до 03.12.2019 року.

03.12.2019 року представником відповідача надані суду письмові пояснення, в обгрунтування яких зазначено, що накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску до проведення виїзної перевірки, не є передбаченою підставою, визначеною положеннями податкового законодавства, для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках товариства, відкритих у банківських установах.

В підготовчому засіданні 03.12.2019 року закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду на 17.12.2019 року.

В судовому засіданні 17.12.2019 року представники сторін підтримали обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби України відповідно до наказу від 14.02.2019 року №308 прийнято рішення про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агуст Пром» з питань дотримання вимог з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні обсягу податкових зобов`язань з податку на додану вартість за листопад 2018 року при здійсненні операцій з реалізації суміші вуглеводнів з 19.02.2019 року тривалістю 15 робочих днів.

19.02.2019 року на підставі наказу від 14.02.2019 року №308, направлень на перевірку від 18.02.2019 року №52/28-10-46-14 та №53/28-10-46-14 головними державними ревізорами-інспекторами відділу податкового супроводження підприємств житлово-комунального господарства та інших галузей Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків ДФС здійснено вихід за місцезнаходженням (податковою адресою) платника податку ТОВ «Агуст Пром»: 51934, м. Кам`янське, пр. Аношкіна, буд. 80/1, кв. 24,41,42.

За місцезнаходженням платника податку виявлено посадових осіб ТОВ «Агуст Пром», а саме директора ОСОБА_1 , якому посадовими особами контролюючого органу в порядку п.81.1 ст.81 Податкового кодексу України було пред`явлено копію наказу на перевірку від 14.02.2019 року №308, направлення на проведення перевірки від 18.02.2019 року №52/28-10-46-14 та №53/28-10-46-14, службові посвідчення осіб, які зазначені у направленнях.

Однак, директором підприємства відмовлено у допуску про проведення перевірки з підстав протиправності наказу про проведення перевірки, що підтверджено актом про відмову в допуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки від 19.02.2019 року № 8/28-10-46-14-39176765.

В подальшому, 19.02.2019 року в.о. начальника Дніпропетровського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби прийнято рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків ТОВ «Август-Пром».

Поряд з тим, на підставі абз.2 пп.94.6.2 п.94.2 ст.94 ПК України позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, вважаючи наявними підстави для накладення арешту на кошти на рахунку платника податків.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв`язку з наступним.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків є універсальними та визначені статтею 94 Податкового кодексу України. Відповідно до пункту 94.4 цієї статті арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Положеннями підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України передбачено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Тобто, на законодавчому рівні, положеннями норм податкового законодавства розрізненні правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, що знаходяться в банківських установах платника податків.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Таким чином, з огляду на правовий зміст та аналіз наведених норм матеріального права у їх взаємному зв`язку суд приходить до висновку, що законодавством чітко встановлена не тільки процесуальна можливість на звернення до суду з законодавчо визначеним предметом позову, що складає суть вимог, але ж і за наявністю підстав (умов), за яких існує правова можливість для задоволення таких вимог.

В даному випадку такими правовими підставами (умовами) є саме, або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В той же час, для звернення з позовними вимогами щодо накладення арешту на кошти платника податків, що знаходяться в банку, з підстав не допуску перевіряючих до перевірки, не є передбаченою правовою підставою визначених положеннями податкового законодавства для накладання арешту на кошти, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих в банківських установах.

Будь-яких доказів наявності у відповідача податкового боргу та відсутності майна для погашення цього податкового боргу податковим органом до суду не надано, у зв`язку з чим відсутні підстави для застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків.

Аналогічне правове застосування викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07.08.2018 № 803/976/17 (адміністративне провадження № К/9901/52662/18), в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже заявлені у позовній заяві вимоги у співставленні з обставинами спору не ґрунтуються на приписах законодавства та є безпідставними.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Отже суд дійшов висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги до задоволення не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Август Пром» про застосування арешту коштів на розрахункових рахунках - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено 18 грудня 2019 року.

Суддя О.В. Врона