Рішення № 87163996, 17.10.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2019 року Справа № 160/6634/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЄфанової О.В. за участі секретаря судового засіданняМанько К.А. за участі: представника позивача представника відповідачів Гордієнко Т.О. Єфіменко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Здоровий продукт" до Державної фіскальної служба України, до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Здоровий продукт» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної фіскальної служба України, до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якій позивач просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Дніпропетровській області, від 17.04.18р. за №653270/40844247 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №22 від 18.12.17р., поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоровий продукт»;

зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №22 від 18.12.17р., видану Товариством з обмеженою відповідальністю «Здоровий продукт» в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її подання.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем-2 з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу контролюючого органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи. Проте, останні не були взяті контролюючим органом до уваги, натомість відповідач як на підставу для відмови у реєстрації податкових накладних вказав на надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства. Позивач зазначає, що такі рішення суб`єкта владних повноважень суперечать приписам чинного законодавства.

Державною фіскальною службою України надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному державному органу та особам уповноваженим на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення, отже позовні вимоги про зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є необґрунтованими, оскільки без надання правової оцінки рішенню комісії регіонального рівня, зобов`язання ДФС України зареєструвати податкові накладні є передчасними.

ГУ ДФС у Дніпропетровській області подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено що за результатами розгляду комісією документів та пояснень, наданих платником, прийняте оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної з причин надання платником податку копії документів, які складені з порушенням законодавства, а саме: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити його.

Представник відповідачів в судовому засіданні заперечував проти позову, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

У вересні 2017р. між ТОВ «Здоровий продукт» (продавцем) та «Інтрейд Мікс» (дистриб`ютором) було укладено договір дистриб`юції №207 від 20.09.17р., згідно якого було поставлено кондитерські вироби на загальну суму 108849,60 грн.

Постачання товару підтверджується:

видатковою накладною №ЗД-0000480 від 18.12.17р.;

товарно-транспортною накладною №ЗД-0000480 від 18.12.17р.

Оплата за товар здійснена ТОВ «Інтрейд Мікс» в повному обсязі за платіжним дорученням №9402 від 18.12.17р.

ТОВ «Здоровий продукт» складено в електронній формі податкову накладну №22 від 18.12.17р. та направлено її для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Згідно отриманої квитанції від 27.12.17р. вказана податкова накладна доставлена до ДФС України, документ прийнято податковим органом, проте її реєстрація зупинена з посиланням на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України. В якості підстави зупинення реєстрації в квитанції від 27.12.17р. вказано, що «ПН/РК відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄПРН, затверджених наказом МФУ від 13.06.17р. №567. СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1704, 1806. Пропонуємо подати пояснення та/або копії документів».

Після отримання квитанції від 27.12.17р. ТОВ «Здоровий продукт» складено повідомлення №10 від 13.04.18р. щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операції, яке разом з поясненнями та підтверджуючими документами направлено до податкового органу. В складених поясненнях наведено інформацію про те, що підприємство здійснює виготовлення готової продукції з придбаної сировини, у зв`язку з чим код УКТ ЗЕД реалізованої продукції відрізняється від кодів УКТ ЗЕД придбаної для її виготовлення сировини. Дана відмінність не свідчить про порушення норм законодавства, а відповідає характеру діяльності виробничого (переробного) підприємства.

Разом з повідомленням №10 від 13.04.18р. та поясненнями до податкового органу подано копії наступних документів:

договіру дистриб`юції №207 від 20.09.17р. (даний договір є підставою постачання товару на користь ТОВ «Інтрейд Мікс»);

видаткової накладної №480 від 18.12.17р. (за даною накладною було передано товар на користь ТОВ «Інтрейд Мікс», накладна є первинним документом, що підтверджує фактичне вчинення господарської операції);

товарно-транспортної накладної №480 від 18.12.17р. (дана товарно-транспортна накладна підтверджує фактичну доставку товару до дистриб`ютора - ТОВ «Інтрейд Мікс»);

договору оренди №160 від 20.09.17р. (за даним договором ТОВ «Здоровий продукт» використовує на умовах оренди приміщення у м.Дніпро по вул.Мічуріна, 4 для розміщення офісного приміщення позивача);

банківської виписки від 19.12.17р. (дана банківська виписка відображає рух грошових коштів по рахунку ТОВ «Здоровий продукт» і підтверджує надходження від ТОВ «Інтрейд Мікс» грошових коштів в сумі 108849,60 грн. за платіжним дорученням №9402 від 18,12.17р.);

актів виконаних робіт з послуг оренди за четвертий квартал 2017р. (даними актами засвідчено фактичне використання. ТОВ «Здоровий продукт» орендованих приміщень згідно договору №160 від 20.09.16р.);

договору надання послуг №01/02-1 від 01.02.17р. (за даним договором ТОВ «ВІТАПАК» (виконавець) надає ТОВ «Здоровий продукт» (замовнику) послуги з виготовлення готової продукції (кондитерські вироби) з наданої замовником сировини);

прибуткових накладних на придбання сировини (дані накладні підтверджують факт придбання ТОВ «Здоровий продукт» сировини для виробництва кондитерських виробів);

банківських виписок по розрахунках за сировину (дані банківські виписки підтверджують реальні розрахунки ТОВ «Здоровий продукт» за сировину, яка в подальшому була використана для виробництва кондитерських виробів);

договору про надання послуг №4 від 10.04.17р. (за даним договором ТОВ «Стандарт КОВ» (виконавець) надає ТОВ «Здоровий продукт» (замовнику) послуги з виготовлення готової продукції (вітамінізована продукція) з наданої замовником сировини).

Вказані матеріали доставлені до ДФС України, що підтверджено отриманою квитанцією №1 від 13.04.18р. Згідно відомостей даної квитанції «Документ збережено на центральному рівні. Документ буде оброблено у складі пакету пов`язаних документів. Через певний час подбайте про прийом квитанції №2 щодо результатів перевірки та прийняття/неприйняття Вашого електронного документу».

17.04.18р. ТОВ «Здоровий продукт» було отримано рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі , податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 17.04.18р. за №653270/40844247 про відмову ТОВ «Здоровий продукт» в реєстрації податкової накладної №22 від 18.12.17p. в Єдиному реєстрі податкових накладних. В якості підстави відмови в реєстрації податкової накладної зазначено про надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5, 6, 10, 12, 13, 14, 19, 20, 21 «Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018 року, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

У разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну / розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Мінфін у дводенний строк погоджує або надсилає ДФС на доопрацювання визначені у цьому пункті критерії та перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Про визначені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, ДФС інформує Комітет Верховної Ради України з питань податкової та митної політики.

ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(їх) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що відповідачами не зазначено критеріїв ризиковості платника податку, не надано доказів належного віднесення позивача до ризикових у відповідності до «Порядку формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків», затвердженого наказом Державної фіскальної служби України №144 від 21 березня 2018 року.

Крім того, в оскаржуваному рішенні не зазначено конкретних причин відмови в реєстрації податкової накладної №22 від 18.12.17р., оскільки не зазначено чіткого переліку документів, які складені з порушенням законодавства.

З наданих до суду первинних документів та тих документів, які надавалися до податкового органу можливо встановити зміст і обсяг господарської операції, по якій позивач подав для реєстрації податкову накладну, будь-яких розбіжностей та невідповідностей ці документи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій позивачем, та на те, що такі документи були надані контролюючому органу, останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.

Крім того, слід зауважити, що оскаржуване рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата і конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення фіскального органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжують його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає, що реалізація суб`єктами публічної адміністрації своїх повноважень, які є законодавчо визначеними, що випливає з положень частини другої статті 19 Конституції України, здійснюється в межах відповідної законної дискреції.

Під дискреційними повноваженнями слід розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.

Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи №R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до абзацу 3 пункту 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 №7, суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень відповідно до закону приймає рішення на власний розсуд.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Отже, адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, виконуючи цілі, встановлені адміністративним судочинством щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення) передбаченим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається і не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Проте, як зазначав в своїх рішеннях (від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, від 02 лютого 2016 року у справі № 804/14800/14) Верховний Суд України спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд також зазначає, що у справі «Пайн Велі Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» Європейський суд з прав людини постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Так, відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно із ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про:

визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів

Аналізуючи дані положення кодексу, можна дійти висновку, що законодавством передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Окрім того, суд звертає увагу на приписи п.28 Порядку №117, а саме податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; протягом п`яти робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить менше 30 млн. гривень; протягом семи робочих днів не прийнято та/або не зареєстровано в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі в поточному місяці, з урахуванням поданих податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, становить більше 30 млн. гривень включно.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997.

За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних Податкову накладну №22 від 18.12.17р. Товариства з обмеженою відповідальністю «Здоровий продукт» датою її фактичного отримання, є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.

Згідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа, тому судові витрати в розмірі 3842,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. ст.243-246, 250 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації ГУ ДФС в Дніпропетровській області від 17.04.2018 року за №653270/40844247 про відмову у реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №22 від 18.12.2017 р., поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Здоровий продукт".

Зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №22 від 18.12.2017р., складену Товариством з обмеженою відповідальністю "Здоровий продукт" в Єдиному реєстру податкових накладних датою її подання.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.

Стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 1921,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 28 жовтня 2019 року.

Суддя О.В. Єфанова