Рішення № 87163599, 04.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року Справа № 160/9211/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Врони О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників (у письмовому провадженні) в місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), про:

- визнання протиправним та скасувати протокол (рішення) Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або на вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2018 року № 41 в частині відмови у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 на посадах підземного прохідника, підземного машиніста електровозу, підземного гірничого майстра з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року в шахтобудівельному управлінні та УКБ, шахті імені Артема Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до пільгового стажу, що дає право на пенсію згідно п. «а» ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22 вересня 2018 року на підставі заяви про призначення пенсії від 16 жовтня 2018 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 22 вересня 2018 року зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року (5 місяців 9 днів) в професійно-технічному училищі №37, період роботи з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року (6 років 2 місяці 3 дні) підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним гірничим майстром в Державному підприємстві «Рудоуправління імені Кірова», період роботи з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року (3 місяці 15 днів) підземним гірничим майстром в Державному підприємстві «Рудоуправління імені Кірова» та з 22 вересня 2018 року перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року, з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року;

- зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 22 вересня 2018 року призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", нарахувати та виплатити її.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В обгрунтування позову зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, проте позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю пільгового стажу для призначення пенсії за віком та відсутністю документів, підтверджуючих пільговий характер роботи. Позивач вважає протиправним призначення пенсії лише з січня 2019 року, оскільки із заявою про призначення пенсії він звернувся 16.10.2018 року. Відповідачем протиправно не враховані періоди навчання позивача в Криворізькому гірничому технікумі та в Державному підприємстві «Рудоуправлінні імені Кірова», оскільки у позивача наявні всі необхідні документи для зарахування вказаних періодів та призначення пенсії на пільгових умовах.

Представником відповідача 04.12.2019 року засобами електронного зв`язку надано суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що 16.10.2018 року позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Протоколом від 27.12.2018 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. При повторному зверненні із заявою про призначення пенсії, позивачеві було призначено пільгову пенсію за віком, проте не включені до стажу періоди роботи в Державному підприємстві «Рудоуправлінні імені Кірова», так як відсутня атестація робочого місця позивача.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , є громадянином України.

16.10.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком.

14.01.2019 року ГУ ПФУ у Дніпропетровській області листом №110/03.20-26 відмовлено у призначенні пенсії.

В листі зазначено, що в період з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року на підприємстві, де працював позивач, у працівників ШБУ (ВКБ) не проводилась атестація робочих місць, цей період неможливо врахувати до пільгового стажу. Враховуючи надані документи загальний стаж роботи позивача склав 42 роки 5 місяців 24 дні, стаж роботи на пільгових умовах по списку 1-9 років, що є недостатнім для призначення пенсії.

18.01.2019 року позивач повторно звернуся до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

На підставі повторної заяви позивача йому призначено пенсію за віком на пільгових умовах за списом №1. Стаж позивача складає 42 роки 8 місяці 24 дні (стаж зараховано по 17.01.2019 року), з них пільговий стаж за списком №1 - 10 років 13 днів, а саме:

- період навчання з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року (5 місяців 9 днів);

- період роботи з 04.02.1991 року по 19.07.1991 року (5 місяців 16 днів);

- період роботи з 02.02.2000 року по 31.03.2000 року (2 місяці);

- період роботи з 01.02.2010 року по 17.01.2019 року (8 років 11 місяців 17 днів).

Судом встановлено, що періоди роботи позивача з 27.07.1992 року по 31.10.1994 року - підземним прохідником шахто-будівельного управління на дільниці №34 Рудоуправління ім. Кірова, з 01.11.1994 року по 01.01.1995 року підземним машиністом електровозу, з 02.01.1995 року по 29.09.1998 року - підземним гірничим майстром шахто-будівельного управління на дільниці №34, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року - підземним гірником на шахті ім. Артема, не зараховані до пільгового стажу позивача через відсутність атестації робочих місць.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч. 1ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Частиною 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно ст. 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. № 1788-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи: з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

Згідно відомостей, які містяться в трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від відомо, що у спірні періоди, не враховані відповідачем, які надають право на призначення пенсії на пільгових умовах, позивач працював та навчався:

- з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року навчався в професійно-технічному училищі №37;

- з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року працював підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним гірничим майстром в Державному підприємстві «Рудоуправління імені Кірова»;

- з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року працював підземним гірничим майстром шахти імені Артема Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова».

Вказані періоди не зараховані до пільгового стажу позивача, що надає право для призначення пенсії на пільгових умовах.

Щодо зарахування періоду навчання позивача з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року (5 місяців 9 днів) в професійно-технічному училищі №37 до пільгового стажу, що дає право на пенсію згідно п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (20 років провідні професії), п. «а» ст.13,14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також: д) навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» до закладів професійної (професійно-технічної) освіти належать: професійно-технічне училище відповідного профілю.

Із зазначеного Закону вбачається, що необхідними умовами для зарахування до пільгового стажу часу навчання в професійно-технічному училищі є перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу не повинна перевищувати трьох місяців та після закінчення навчання повинен бути зарахований на роботу за здобутою спеціальністю.

Згідно диплому А №913838 позивач навчався у професійно-технічному училищі №37, що є закладом професійної (професійно-технічної) освіти, з 21 серпня 1990 року по 29 січня 1991 за професією прохідник. Згідно записів трудової книжки позивач після навчання почав працювати з 04 лютого 1991 року на посаді прохідник у підземних умовах, тобто особа зарахована на роботу за набутою професією. Перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією складає 5 днів, тобто не перевищує трьох місяців.

Період роботи позивача з 04.02.1991 року по 19.07.1991 року зарахований відповідачем до пільгового, що дає право на пенсію згідно п. 1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (20 років провідні професії), п. «а» ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки перерва між днем закінчення навчання в ПТУ і днем зарахування на роботу за професією, яка віднесена до робіт зі шкідливими умовами праці, передбачених Списком № 1, та до провідних професій, передбачених ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»,- тому період навчання з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року (5 місяців 9 днів) в професійно-технічному училищі №37 має бути зарахований відповідачем до пільгового стажу, що дає право на пенсію згідно п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (20 років провідні професії), п. «а» ст.13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Отже, зазначене дає підстави дійти висновку про дотримання позивачем передбачених законодавством умов для віднесення часу його навчання у професійно - технічному навчальному закладі до стажу, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників.

Правова позиція щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах викладена у постанові Верховного суду від 10 липня 2019 року по справі №426/17400/16-а касаційне провадження №К/9901/33732/18, постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі №607/123 95/16-а адміністративне провадження №К/9901/36695/18. В судових рішеннях суди касаційної інстанції дійшли висновку, що можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів згідно статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту».

Судом, також, встановлено, що фактично, відповідачем визначено підставою для не зарахування до стажу позивача за списком №1 періодів роботи через перерву в атестації робочих місць.

За змістом приписів п.1 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року N442 (далі Порядок №442), атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Згідно з п.2 Порядку №442 основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Пунктом 4 Порядку №442 визначено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років. До складу комісії включається уповноважений представник виборного органу первинної профспілкової організації, а в разі відсутності профспілкової організації - уповноважена найманими працівниками особа. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Позачергово атестація проводиться у разі докорінної зміни умов і характеру праці з ініціативи роботодавця, профспілкового комітету, трудового колективу або його виборного органу, органів Держпраці.

Відповідно до п.10 Порядку №442 результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

При цьому, п.11 Порядку №442 (в редакції, що діяла в спірний період) передбачено, що контроль за якістю проведення атестації, правильністю застосування списків N 1 і 2 виробництв, робіт, професій посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, пільги і компенсації, покладається на органи Державної експертизи умов праці.

Пунктом 4.2 Порядку №383 визначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Уразі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація. Такий же порядок застосовується у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації із визначенням правонаступника.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові і безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Крім того, з аналізу зазначених вище правових норм слідує, що обов`язок проведення атестації робочих місць законодавством покладено, у першу чергу, на керівників підприємств (роботодавців). Порушення цього обов`язку у формі не проведення або неякісного проведення призводить до позбавлення громадян їхнього конституційного права на соціальний захист, і зокрема, на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, що є недопустимим у правовій державі.

Також, суд зазначає, що особа, яка працює на посаді, віднесеної до Списку № 1, та по якій має бути проведена атестації робочого місця, відповідно до Порядку проведення атестації, не наділена будь-якими правами (повноваженнями, обов`язками) за наявності яких вона б мала можливість впливати на своєчасність проведення атестації робочих місць.

За таких обставин, суд вважає, що як факт проведення, так і своєчасність проведення атестації робочих місць за умовами праці не залежить від працівників і не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Атестація має проводитися у передбачені п.4 Порядку №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п.4 Порядку №442 строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 16.09.2014р. у справі №21-307а14, а також Верховним Судом у постанові від 23.01.2018р. у справі №732/2003/14.

В матеріалах справи містяться накази Рудоуправління імені Кірова концерну «Укррудпром» від 22.08.1995 року №770, від серпня 1995 року «Про затвердження переліку робочих місць, що дають право на пільгове призначення пенсії за списком №1 за результатами атестації», в яких наявні посади позивача.

У відзиві на позов представником відповідача не спростовано ті обставини, що жодних змін в організації роботи за робочим місцем позивача, змін у назві професії, колі службових обов`язків з моменту атестації до повторних атестацій не відбувалось.

Таким чином, записами у трудовій книжці та наказами від 22.08.1995 року №770, від серпня 1995 року підтверджено характер роботи і стаж, який дає позивачу право на зарахування до пільгового стажу за списком №1 періодів роботи з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відмова відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу загальний період роботи з 01.07.1993 року по 14.10.2003 року є протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком на пільгових умовах, то суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок страхового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки відповідачем не проводився розрахунок страхового стажу позивача з урахуванням періодів, врахованих судом у цьому рішенні, то суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію за віком, проте вважає за потрібне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Дніпропетровській області розглянути заяву позивача, подану 16.10.2018 року для призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи, суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас, суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.

У зв`язку з вищевикладеним, відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за потрібне вийти за межі позовних вимог, оскільки це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з частковим задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 1152,60 грн.

Керуючись, ст.ст. 139, 241 - 246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування протоколу, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати протокол (рішення) Комісії з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або на вислугу років при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 13.12.2018 року № 41 в частині відмови у зарахуванні періодів роботи ОСОБА_1 на посадах підземного прохідника, підземного машиніста електровозу, підземного гірничого майстра з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року в шахтобудівельному управлінні та УКБ, шахті імені Артема Державного підприємства «Рудоуправління імені Кірова» до пільгового стажу, що дає право на пенсію згідно п. «а» ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_1 призначити пенсію відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 22 вересня 2018 року на підставі заяви про призначення пенсії від 16 жовтня 2018 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області з 22 вересня 2018 року зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи, який дає право на пенсію відповідно до п. «а» ст. 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення», п.1 ч.2, ч.3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період навчання з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року (5 місяців 9 днів) в професійно-технічному училищі №37, період роботи з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року (6 років 2 місяці 3 дні) підземним прохідником, підземним машиністом електровозу, підземним гірничим майстром в Державному підприємстві «Рудоуправління імені Кірова», період роботи з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року (3 місяці 15 днів) підземним гірничим майстром в Державному підприємстві «Рудоуправління імені Кірова» та з 22 вересня 2018 року перерахувати пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням пільгового стажу роботи з 21.08.1990 року по 29.01.1991 року, з 27.07.1992 року по 29.09.1998 року, з 01.04.2000 року по 15.07.2000 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , подану 16.10.2018 року для призначення пенсії та провести розрахунок пільгового стажу позивача для призначення пенсії, з урахуванням правової позиції, викладеної в цьому рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати у розмірі 1152 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Врона