Рішення № 87161766, 23.01.2020, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4411/19

провадження №2/619/255/20

РІШЕННЯ

іменем України

23 січня 2020 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської областіу складіголовуючого - суддіБолибока Є.А.за участю секретаря судового засідання Молотко А.В.

Справа № 619/4411/19

Ім`я (найменування) сторін та інших учасників справи:

позивач: КП «Харківські теплові мережі»,

відповідач: ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадженняпозов про стягнення суми заборгованості за спожиту теплову енергію

Стислий виклад позиції сторін.

07 листопада 2019 року КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому на підставі ст.ст. 525, 526, 610, 611, 625 ЦК України просило стягнути вартість спожитої теплової енергії у розмірі 23 794,59 грн. В обґрунтування позову КП «Харківські теплові мережі» зазначило, що ОСОБА_1 відповідно до рішення Дзержинського районного суду № 638/12201/15-ц від 01.12.2015 на праві власності належать нежитлові приміщення цокольного поверху №57-1,57-2,57-5,57-8,57-10,57-13,57-16 VI, VIІІ загальною площею 306,8 м2, які розташовані в житловому будинку АДРЕСА_1 . Таким чином, станом на 01.04.2019, порушуючи норми чинного законодавства, у відповідача виникла заборгованість, яка складає 23 794,59 грн за невиконані зобов`язання, щодо сплати за надані послуги у вигляді одержаної теплової енергії. На адресу відповідача була надіслана письмова вимога щодо стягнення суми заборгованості, станом у розмірі 23 794,59 грн, з метою врегулювання в досудовому порядку спору, але до цього часу сума заборгованості не сплачена та будь-яких заяв на адресу позивача не надходило.

Відповідачем ОСОБА_1 подано відзив, в обґрунтування якого зазначено, що з позовною заявою вона не згодна, вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Позивачем жодним чином не обґрунтовано суму заборгованості, яка підлягає до стягнення, зокрема не долучено жодного доказу, в якому міститься інформація про методику і спосіб розрахунку спожитого теплоносія, а відтак і суму коштів, яка підлягає до сплати. Тобто в матеріалах справи відсутні первинні документи, які свідчать про об`єм спожитої теплової енергії, а нарахування суми, яка підлягає до сплати за спожиту теплову енергію здійснюється відповідно до об`єму теплоносія і опалювальної площі. Згідно долученого до позовної заяви «Акта обследования системи теплопотребления объекта» від 19.12.2017 опалювальні прибори виявлено в приміщенні № 57-2, 57-16, яке використовувалося для швейного цеху. Варто заначити, що площа даних приміщень не перевищує 60 м2, оскільки конфігурація приміщення № 57-2 змінена. Окрім цього, в позовній заяві не зазначено період за який здійснено нарахування суми коштів, яка підлягає до сплати, що в даному випадку має важливе значення. ОСОБА_1 набула права власності на нежитлові приміщення за вказаною адресою на підставі рішення суду, так як нею було придбано право вимоги за кредитним договором в забезпечені якого знаходилося дане майно. Однак, так як продаж приміщення не відбувся попередній власник чинив перешкоди в доступі до приміщення і відмовлявся його повернути. Окрім цього, в ньому знаходилися невідомі люди, які не сплачували орендної плати, так як мали діючі до лютого 2019 року договори найму і оплату за користування ним вчинена при укладені договорів в лютому 2014 року. Вважає, що вона є неналежним відповідачем по справі, так як не являється власницею будівлі - житлового будинку і не є споживачем, тому фактично ніколи не знаходилася в нежитлових приміщеннях і не використовувала опалювальних приладів. Більше того, приміщення знаходяться в цокольному поверсі, який використовується житловим будинком, як технічне приміщення. Система централізованого опалення житлового будинку по АДРЕСА_1 функціонує шляхом верхньої подачі теплоносія, тобто весь теплоносій постачається на дах будівлі в технічне приміщення, а звідти по стояках спускається вниз і в цокольному поверсі збирається в зворотній трубопровід. Таким чином, теплоносій, який наявний в цокольному поверсі, є зворотнім, і його використання не передбачено технічними умовами і відсутня методика розрахунку вартості. Наведена обставина підтверджується і тим фактом, що позивач не надав жодного розрахунку, який обґрунтовує об`єм спожитої теплової енергії. Також зазначила, що швейний цех по наявній інформації знаходився в прибудові, а тому був обладнаний електричним котлом для нагріву води і опалення приміщення. Починаючи з лютого 2018 року вона не є власницею нежитлових приміщень по АДРЕСА_1 .

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

28 листопада 2019 після отримання інформації про місце проживання (перебування) відповідача було постановлено ухвалу про відкриття провадження у справі та розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено перше судове засідання на 09 год 00 хв 21 грудня 2019 року. Направлено відповідачеві копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів. Запропоновано відповідачеві подати до суду відзив на позов в строк до 16 грудня 2019 року. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив у строк до 18 грудня 2019 року. Запропоновано відповідачу подати до суду в строк до 20 грудня 2019 року заперечення, в яких викласти свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених позивачем у відповіді на відзив пояснень, міркувань і аргументів і мотиви їх визнання або відхилення.

У судове засідання 21 грудня 2019 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зелінський П.Л. не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що з вимогами позовної заяви не згоден, заперечує проти задоволення позову, справу просить розглядати у його відсутність.

У судове засідання 21 грудня 2019 року представник позивача ОСОБА_3 не з`явилася, подала до суду заяву, в якій позов підтримала, просила його задовольнити, справу просила розглядати у її відсутність.

21 грудня 2019 року судом було оголошено перерву в судовому засіданні з метою з`ясувати у позивача: детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої теплової енергії між споживачами будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за період з 15.10.2017 по 10.04.2018; детальний розрахунок розміру заборгованості за спожиту теплову енергію ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.10.2017 по 10.04.2018; інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання теплової енергії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), як споживачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 15.10.2017 по 10.04.2018.

У судове засідання 23 січня 2020 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Зелінський П.Л. не з`явився, подав до суду заяву, в якій вказав, що з вимогами позовної заяви не згоден, заперечує проти задоволення позову, справу просить розглядати у його відсутність.

У судове засідання 23 січня 2020 року представник позивача ОСОБА_3 не з`явилася, про час та місце судового засідання повідомлялася належним чином, про причини неявки в судове засідання не повідомила. Відповідно до поштового повідомлення судова повістка представником позивача була отримана 02 січня 2020 року.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно з Актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту за № 173/3380 від 19.12.2017, встановлено, що система опалення споживача єдина з системою опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту переддоговірного обстеження від 05.02.2018 приміщення площею 306,8 м2, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; належить ОСОБА_1 та останній необхідно укласти договір на постановку теплової енергії з КП «ХТМ».

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 97196682 від 13.09.2017 на підставі рішення суду у справі № 638/12201/15-ц за ОСОБА_1 21.01.2016 зареєстровано право власності за об`єктом нерухомого майна: нежитлові приміщення: цокольного поверху № 57-1, 57-2, 57-5, 57-8, 57-10, 57-13, 57-16, VII, підвалу № VІІІ загальною площею 306,8 м2 в літ. «А-5», об`єкт житлової нерухомості: Ні, за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту № 173/15605 від 15.10.2017 проведено підключення до опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно Акту № 173/118147 від 10.04.2018 проведено відключення від опалення житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до Акту звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_2 станом на 01.01.2019 заборгованість за абонентом за отриману теплову енергію складає: 32 714,93 грн. Вказана заборгованість утворилася внаслідок споживання: у березні 2018 року 18,82134 гкал за що нараховано 32 392,61 грн; у квітні 2018 року 0,18528 гкал за що нараховано 322,32 грн.

Відповідно до Акту звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між КП «ХТМ» та абонентом ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_2 станом на 01.10.2019 заборгованість за абонентом за отриману теплову енергію складає: 23 794,59 грн. Вказана заборгованість утворилася внаслідок перерахунку споживання: у березні 2019 року -5,12766 гкал за що знято нарахування 8920,34 грн.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 193565906 від 18.12.2019 на підставі договору купівлі-продажу за ОСОБА_4 30.07.2018 зареєстровано право власності за об`єктом нерухомого майна: нежитлові приміщення: цокольного поверху № 57-1, 57-2, 57-5, 57-8, 57-10, 57-13, 57-16, VII, підвалу № VІІІ загальною площею 306,8 м2 в літ. «А-5», об`єкт житлової нерухомості: Ні, за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотиви суду.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних мотивів.

За змістом статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 319 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном, власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Пунктом першим частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24.06.2004 року визначено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 встановлено обов`язок споживача оплатити надані послуги.

Відповідно до абзацу 22 частини першої статті 1 Закону України № 2633-IV від 02.06.2005 «Про теплопостачання», теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення, здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання протягом року.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вимог ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, споживач зобов`язаний вчасно вносити плату за комунальні послуги.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, встановлено, що споживач теплової енергії зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, встановленої законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Положення ст. 11 ЦК України встановлено, що цивільні права і зобов`язання виникають не тільки з основ передбачених законодавством, а також з дії громадян.

Такими діями відповідача є фактичне користування послугами, що надаються позивачем.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року № 6-2951цс15.

Ні ЦК України, ні Законами України «Про житлово-комунальні послуги», «Про теплопостачання», ні відповідними Правилами не передбачено випадків, коли недодержання письмової форми договору про надання послуг з теплопостачання має наслідком його недійсність. Відсутність письмового договору про надання послуг з теплопостачання та постачання гарячої води не свідчить про відсутність певних договірних відносин і не звільняє відповідачів від оплати за фактично надані послуги.

Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду у цивільній справі № 334/2789/15-ц, викладеною у постанові від 27 лютого 2019 року.

Відповідачем не доведено, що КП «ХТМ» послуги теплопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , не надавало.

Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Згідно з положеннями ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_1 з 21.01.2016 по 30.07.2018 була власником об`єкту нерухомого майна: нежитлові приміщення: цокольного поверху № 57-1, 57-2, 57-5, 57-8, 57-10, 57-13, 57-16, VII, підвалу № VІІІ загальною площею 306,8 м2 в літ. «А-5», за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з цим, суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що вона на даний час не є власником вказаного нерухомого майна.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до наявного в матеріалах справи наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_2 має заборгованість: за березень 2018 року - 32 392,61 грн, за квітень 2018 року - 322,32 грн.

З вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 у березні 2018 року спожито 18,82134 Гкал та у квітні 2018 року спожито 0,18528 Гкал, а в інші місяці за період з 15.10.2017 по 10.04.2018 відповідач не споживала теплову енергію.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 21.07.05 року № 630, врегульовані відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 р. № 1198, визначено взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії.

З метою з`ясування всіх обставин справи та на підставі ч. 7 ст. 81 ЦПК України судом було запропоновано позивачу надати до суду: детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої теплової енергії між споживачами будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі по особовому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 , за період з 15.10.2017 по 10.04.2018; детальний розрахунок розміру заборгованості за спожиту теплову енергію ОСОБА_1 по особовому рахунку № НОМЕР_1 за період з 15.10.2017 по 10.04.2018; інформацію про ціни/тарифи, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання та порядок надання теплової енергії ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ), як споживачу будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 15.10.2017 по 10.04.2018.

Проте, позивач, отримавши 02 січня 2020 року запит суду, не надав відповідну інформацію.

Як вбачається з наданих суду актів, житловий будинку за адресою: АДРЕСА_1 , був підключений до опалення з 15 жовтня 2017 року по 10 квітня 2018 року.

Відповідно до актів звіряння, відповідачем було отримано теплову енергію: 18,82134 гкал у березні 2018 року; 0,18528 гкал у квітні 2018 року.

Отже, з наданих доказів вбачається, що теплова енергія за період з 15.10.2017 по 10.04.2018 була надана лише у березні та квітні 2018 року.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, суду вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не доведено, що розмір заборгованості за спожиту теплову енергію складає 23 794,59 грн та не надано відповідних належних та допустимих доказів щодо детального розрахунку визначення вказаної суми заборгованості.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно п. 15.5 ч.1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, п. 15.5 ч. 1 Перехідних положень Розділу ХІІІ ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволенні позову КП «Харківські теплові мережі» відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: КП «Харківські теплові мережі», місцезнаходження: 61037, м. Харків, вул. Мефодівська, 11, ЄДРПОУ 31557119.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повне судове рішення складено 27 січня 2020 року.

Суддя Є. А. Болибок