Ухвала суду № 8715601, 30.03.2010, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-2033/10 Головуючий у 1 інстанції Каніщєва Н.О.

Категорія 26 Доповідач Соломаха Л.І.

_________________

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого-судді Пономарьової О.М.

суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.

при секретарі Артамоновій С.О.

за участю:

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, до Державного підприємства «Селидіввугілля» про визнання неправомірними дій та виплату благодійної допомоги з апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2009 року , -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2009 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, яка діє в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3, до Державного підприємства «Селидіввугілля» (далі ДП «Селидіввугілля») про визнання неправомірними дій та виплату благодійної допомоги відмовлено (а.с. 38).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення її позову.

Зазначає, що гроші на допомогу сімям загиблих шахтарів на шахті «Україна» були виділені Кабінетом Міністрів України та розподілялися з участю та під керівництвом роботодавця спільно з вдовами та сімями загиблих. Їй ніхто не пропонував прийняти участь в розподілі коштів, надати необхідні документи. Гроші з благодійного фонду за загиблого ОСОБА_4, який є батьком її сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, отримала ОСОБА_5, яка на час аварії була дружиною загиблого. Проте поняття сімї передбачає не лише спільне проживання, але й кровне споріднення, взаємні права та обовязки, а тому її син також був членом сімї загиблого, хоча з ним разом і не проживав.

Суд усунувся від розгляду справи, чим порушив ст. 55, ст. 126, ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, Закон України «Про захист материнства та дитинства», Конвенцію про права дитини, допустив порушення прав людини (а.с. 40).

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_2 не зявилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності юридичної особи, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних причин:

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що 07 липня 2002 року на шахті «Україна» державної холдингової компанії «Селидіввугілля» стався груповий нещасний випадок, внаслідок якого загинуло 35 шахтарів, в тому числі під час виконання трудових обовязків загинув ОСОБА_4, що підтверджується актом про нещасний випадок № 58 від 17 липня 2002 року (а.с. 3-4, а.с. 17).

ОСОБА_4 має сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 2), в інтересах якого ОСОБА_2 звернулася до суду.

В звязку з аварією на шахті «Україна» був утворений благодійний фонд для надання допомоги потерпілим та сімям загиблих.

Згідно протоколів засідань зборів вдів загиблих шахтарів № 1 від 21 серпня 2002 року та № 2 від 06 вересня 2002 року, протоколу засідання комісії по розподілу благодійного фонду між сімями загиблих № 10 від 28 жовтня 2002 року гроші благодійного фонду були розподілені між постраждалими та сімями загиблих шахтарів. ОСОБА_2 благодійної допомоги в звязку із загибеллю батька її дитини не отримувала.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що її вимоги не ґрунтуються на законі. Утворення благодійного фонду, акумулювання на його рахунках коштів та їх розподіл між постраждалими внаслідок групового нещасного випадку на виробництві 07 липня 2002 року є внутрішньою справою підприємства і втручання в розподіл цих коштів не входить в компетенцію суду.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16 вересня 1997 року № 531/97-ВР благодійництво здійснюється на засадах добровільності та самоврядування, рівності прав її учасників.

Як вбачається з матеріалів справи, саме виходячи з цих засад і були розподілені кошти, які надійшли на відповідні рахунки, що були утворені для добровільних пожертвувань потерпілим та сімям загиблих шахтарів.

Кошти благодійної допомоги не були власністю ДП «Селидіввугілля», до якого позивачем заявлений позов, і за його адміністративним рішенням між сімями загиблих шахтарів не розподілялися.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти благодійної допомоги були розподілені на засадах добровільності та самоврядування, а саме, за сумісними погодженими рішеннями потерпілих та вдів загиблих шахтарів, що підтверджується протоколами засідань зборів вдів загиблих шахтарів № 1 від 21 серпня 2002 року та № 2 від 06 вересня 2002 року та протоколом засідання комісії по розподілу благодійного фонду між сімями загиблих № 10 від 28 жовтня 2002 року.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що втручання в порядок розподілу коштів благодійної допомоги не є компетенцією суду.

Згідно довідки ДП «Селидіввугілля» на благодійний рахунок № 26005311490032 надійшли кошти у сумі 2094130 грн. 12 коп., які були розподілені за напрямками: сімям загиблих 1404784 грн. 15 коп., потерпілим - 689345 грн. 97 коп.

Згідно протоколів засідань зборів вдів загиблих шахтарів № 1 від 21 серпня 2002 року та № 2 від 06 вересня 2002 року та протоколу засідання комісії по розподілу благодійного фонду між сімями загиблих № 10 від 28 жовтня 2002 року гроші благодійного фонду в розмірі 1404784 грн. 15 коп. були розподілені між 35 сімями загиблих шахтарів (саме така кількість шахтарів загинула 07 липня 2002 року) порівну, а саме, по 40136 грн. 69 коп. на кожну сімю, тобто на засадах рівності прав її учасників, що відповідає вимогам ст. 1 Закону України «Про благодійництво та благодійні організації».

Згідно протоколу засідання комісії по розподілу благодійного фонду між сімями загиблих № 10 від 28 жовтня 2002 року благодійну допомогу в сумі 40136 грн. 69 коп. отримала і сімя загиблого ОСОБА_4 в особі ОСОБА_5 (а.с. 13-16).

Згідно пояснень позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_5 проживала з ОСОБА_4 однією сімєю на час його загибелі.

Згідно рішення комісії по розподілу благодійного фонду між сімями загиблих від 28 жовтня 2002 року (протокол № 10) та рішення зборів вдів загиблих шахтарів від 06 вересня 2002 року (протокол № 2) всі претензії родичів загиблих шахтарів приймають на себе особи (вдови, батьки, сини загиблого), які отримують належну їм частку із коштів благодійної допомоги, яка визначена цим протоколом. Тобто, за наявності претензій ОСОБА_2 щодо виплати благодійної допомоги її сину ОСОБА_3, який є сином загиблого ОСОБА_4, вона повинна звертатися до вдови загиблого ОСОБА_5 Проте такі вимоги ОСОБА_2 не заявлені.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України с уд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися з позовом щодо виділення їй частки благодійної допомоги до ОСОБА_5, яка отримала благодійну допомогу на всю сімю загиблого ОСОБА_4, до складу якої входить і син загиблого ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участь у розгляді цієї справи не бере.

Посилання позивача ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що гроші були виділені Кабінетом Міністрів України та розподілялися за участю та під керівництвом роботодавця разом з вдовами та сімями загиблих, не спростовують висновків суду.

Дійсно постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2002 року № 942 були виділені 4 млн. гривень для надання допомоги потерпілим і сімям загиблих та ліквідації наслідків аварії на шахті «Україна» ДХК «Селидіввугілля». Проте зазначені кошти були виділені Міністерству палива та енергетики, а не ДХК «Селидіввугілля».

Згідно наданих представником відповідача документів ці кошти були розподілені згідно Переліку невідкладних заходів для надання допомоги потерпілим та сімям загиблих та ліквідації наслідків аварії 07 липня 2002 року на ДВАТ «Шахта «Україна» ДХК «Селидіввугілля», який затверджений першим заступником Держсекретаря Мінпаливенерго України та генеральним директором ДХК «Селидіввугілля» та погоджений Міністерством економіки та з питань Європейської інтеграції, Міністерством фінансів.

Згідно зазначеного Переліку та Звіту про використання коштів резервного фонду Кабінету Міністрів України матеріальна допомога в грошовому виразі надавалася лише батькам загиблих згідно п. 12.19 Галузевої угоди від 07 вересня 2001 року № 71 та за рішенням Урядової комісії, решта коштів були направлені на поховання загиблих, благоустрій кладовищ, організацію проведення ритуальних обрядів, на ліки, медичне обслуговування сімей загиблих шахтарів, потерпілих та населення під час поховання, а також 2147591 грн. на проведення першочергових робіт по ліквідації наслідків аварії.

Згідно протоколу засідання Урядової комісії з розслідування причин аварії на ДВАТ «Шахта «Україна» ДХК «Селидіввугілля» по прийому родини загиблого ОСОБА_4 від 10 липня 2002 року позивач ОСОБА_2 зустрічалася з Урядовою комісією, її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який є сином загиблого ОСОБА_4, включений до складу родини загиблого ОСОБА_4 та комісія постановила стосовно ОСОБА_2:

- управлінню охорони здоровя обстежити її дитину та провести лікування;

- ДХК «Селидіввугілля» та міському центру зайнятості вирішити питання працевлаштування;

- ДВАТ «Шахта «Україна» надати матеріальну допомогу у розмірі 500 грн. для ремонту опалення за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету.

Пояснення позивача в судовому засіданні суду першої інстанції про те, що її дитина не була включена до складу сімї загиблого є необґрунтованими.

Доводи позивача про порушення судом ст. 55, ст. 126, ст. 129 Конституції України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, Закону України «Про захист материнства та дитинства», Конвенції про права дитини є необґрунтованими.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для скасування рішення суду в межах доводів апеляційної скарги не має, доводи апеляційної скарги необґрунтовані і не спростовують висновків суду, тому відповідно до частини 1 ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

При зверненні до апеляційного суду з апеляційною скаргою позивач ОСОБА_2 не сплачувала з апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Оскільки в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_6 відмовлено, відповідно до частини 3 ст. 81, ст. 88 ЦПК України з ОСОБА_6 на користь держави підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. №1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів» з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 05 серпня 2009 року № 825 120 грн., як зі справи позовного провадження з розгляду спору майнового характеру.

Від сплати судового збору з апеляційної скарги позивач ОСОБА_2 звільнена на підставі п. 4 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

Керуючись ст. 307, ст. 308, ст. 314, ст. 315 ЦПК України, Апеляційний суд Донецької області, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 травня 2009 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 коп. (на розрахунковий рахунок 31219259700001, одержувач державний бюджет, ЄДРПОУ 34686537, банк ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, код бюджетної класифікації 22050000).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: О.М. Пономарьова

Судді: Л.І. Соломаха

Л.І. Бондаренко