Рішення № 87155306, 24.01.2020, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/643/2020 Справа № 490/2815/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:

головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи позов тим, що 18 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ЛМ-00125446 на суму 4500 грн.00 коп. з оплатою процентів за користування кредитом та строком повернення до 02.08.2018 р.

30 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" був укладений Договір факторингу №ЛМ30/09-18, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" право вимоги за договором №ЛМ-00125446 від 18 липня 2018 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до договору факторингу від 30 вересня 2018 року, Товариство з обмеженою відповідальністю"ГРІН ФАКТОР" набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 28090,77 грн. 00 коп., з яких: 4500 грн. 00 коп. - заборгованість за кредитом; 2565 грн.00коп.- заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 20812 грн. 50коп.-пеня за користування кредитом;100 грн.-штраф; 113,27 грн. - три відсотка річних від простроченої суми.

Вказує на те, що відповідач не виконує свого обов`язку щодо повернення наданого йомукредиту в строки, передбачені кредитним договором.

Таким чином, просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "ГРІН ФАКТОР"заборгованістьза кредитним договором №ЛМ-00125446 18 липня 2018 року в сумі 28090,77 грн. 00 коп. та судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 1921 грн. 00 коп.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити у зв`язку з тим, що вважає договір нікчемним. Свою позицію обґрунтовує тим, що не було дотримано письмової форми укладання договору, а на договорі, долученому до позовної заяви позивачем, відсутній її підпис. На підтримку своєї позиції вказує, що в ході перевірки Нацкомфінпослуг виявлено, що ТОВ «ЛАЙМ МАНІ» порушено вимоги законодавства про фінансові послуги, а саме положення ЗУ «Про електронну комерцію», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Ухвалою суду від 21.05.2019р. відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за даним позовом і призначено відкрите судове засідання.

Від відповідача надійшла заява, в якій вона просила відкласти розгляд справи.

Від позивача надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без його участі та прийняти заочне рішення.

Суд ухвалив відкласти судове засідання на 21.01.2020 року.

Дослідивши матеріали справи, позиції сторін, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 18 липня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №ЛМ-00125446 на суму 4500 грн. 00 коп. з оплатою процентів за користування кредитом та строком повернення до 02.08.2018 р.

За умовами даного договору Позикодавець передає Позичальнику грошові кошти (позику) в сумі 4500 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування нею на умовах цього договору.

Згідно п. 1.2. Договору процента ставка за договором становить 2 відсотки від суми позики за кожен день користування позикою, починаючи з першого дня в межах строку, зазначеного в п.1.5 Договору.

Позика надається строком до 02.08.2018 року включно, але Договір діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань (п.1.5 Договору).

Згідно з п. 3.3. Сума позики, проценти за користування позикою, штрафні санкції складають Заборгованість за Договором позики. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми Заборгованості на поточний рахунок Позикодавця у строк, встановлений договором або через онлайн сервіс.

Згідно з п. 3.4 Договору, у разі виникнення простроченої заборгованості за цим Договором при надходженні до Позикодавця коштів для виконання зобов`язань Позичальника, Позикодавець направляє такі кошти на погашення простроченої заборгованості в наступній черговості:

1) у першу чергу здійснюється сплата штрафних санкцій;

2) у другу чергу - нараховані проценти за користування позикою;

3) у третю чергу - суму позики.

Відповідно до п. 5.6 Договору у випадку прострочення терміну платежу зі сплати Заборгованості, з 27 дня користування позикою нараховується пеня в розмірі 2,5 відсотка від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платежу. До дня фактичної повної сплати.

Вимоги Закону України «Про споживче кредитування» на вказаний Договір не розповсюджуються, оскільки він укладений на строк, менший одного місяця.

Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за Договором позики надавши 18.07.2018 через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») позику у сумі 4500 грн. на платіжну картку ОСОБА_1 .

Як вбачається з доводів позовної заяви, розрахунку заборгованості за Договором та, оскільки не спростовано відповідачем, останній свої зобов`язання за договором позики не виконав, в передбачені Договором строки суму позики та відсотки за користування нею Позичальнику не сплатив.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 сплатила частину боргу 02.08.2018 року через систему прийому платежів «Platon» (ТОВ «Платежі Онлайн») у розмірі 1440 грн. 00 коп., та 22.08.2018 року у розмірі 1890 грн. 00 коп. на рахунок ТОВ «ЛАЙМ МАНІ».

Таким чином, суд вбачає, що відповідачка визнала умови договору і здійснювала спроби виконання своїх обов`язків за договором.

30 вересня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" був укладений Договір факторингу №ЛМ30/09-18, відповідно до якого, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙМ МАНІ" відступило Товариству з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" право вимоги за договором №ЛМ-00125446 від 18 липня 2018 року, укладеним з позичальником ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2.6 Договору факторингу після відступлення прав грошових вимог до Фактора переходить право нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитними договорами Боржників.

Згідно акту приймання-передачі документів до Договору факторингу №ЛМ30/09-18 від 30.09.2018, датованого тим же числом, та реєстру документів, що передаються, до нового кредитора ТОВ «ГРІН ФАКТОР» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №ЛМ-00125446 від 18 липня 2018 року, боржник ОСОБА_1 .

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч.2 ст. 1046 ЦК).

Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов`язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

Перелік інформації, необхідної для вчинення електронного правочину, визначається законодавством України або за домовленістю сторін.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику.

Згідно ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч.ч.1-2 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно приписів ст.ст. 514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Незважаючи на обов`язки, визначені законом та встановлені договором, відповідач свої зобов`язання перед позивачем дійсно не виконав в повному обсязі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає, щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, § 61,). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення від 29 листопада 2016 року у справі «Парафія греко-католицької церкви в м. Люпені та інші проти Румунії», заява № 76943/11, § 123).

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції», заява № 17862/91, § 31-32; від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява № 20372/11, § 65). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства», заява № 20166/92, § 36).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст.549 ЦК неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК).

За положеннями ст.61 Конституції, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Так, п.5.5.Договір позики №ЛМ-00125446 з Додатковими угодами (якими змінювався строк поверненя позичкових коштів) , який міститься в матеріалах даної справи передбачає, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості за сумою позики на 15 день позичальник зобовязаний сплатити позикодавцю разовий штраф у сумі 100 грн. Пуктом 5.6 передбачено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості з 27 дня корситування позикою нараховується пеня в розмірі 2,5 відсотка від суми залишку основного боргу за кожен день прострочення платже до дня фактичної сплати.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст.549 ЦК штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне й те саме порушення.

За такого,відсутні правові підстави для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «ЛАЙМ МАНІ», а за договором факторингу - ТОВ «ГРІН ФАКТОР» пені за порушення строків платежів за грошовим зобов`язанням у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Стосовно доводів відповідачки щодо нікчемності договору, суд вважає їх необґрунтованими та недоведеними. Присутні в матеріалах справи листи та розпорядження Нацкомфінпослуг не тягнуть за собою правових наслідків нікчемності зазначеного договору або визнання його недійсним.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, на підставі наявних матеріалів справи та враховуючи позиції сторін, суд доходить висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 7165 грн. 00 коп. (4500 грн. - заборгованість по сумі кредиту + 2565 грн. - заборгованість по відсоткам + 100 грн штрафу).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно до задоволених позовних вимог, а отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 490 грн. (7165,00 : 28090,77 х 1921,00 = 490 грн.).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 259-265,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" 7165 грн. 00 коп. заборгованості , яка складається з 4500 грн. - заборгованість по сумі кредиту, 2565 грн. - заборгованість по відсоткам, 100 грн штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІН ФАКТОР" 490 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 24 січня 2020 року.

Суддя Гуденко О. А.