Рішення № 87150802, 27.01.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р. Справа № 924/2/20

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлусти У.О., розглянувши справу у залі судового засідання № 337

за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ

до фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича, м. Хмельницький

про стягнення заборгованості за договором № б/н від 23.07.2013р. в розмірі 101563,54 грн., з яких 29530,67 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5204,00 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 66828,87 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором,

представники сторін:

позивача: Пашинський О.Ю. - представник за довіреністю №4092-К-О від 02.02.2017 р.

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 27.01.2020р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 08.01.2020р. відкрито провадження у справі № 924/2/20 в порядку розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулося з позовом до господарського суду про стягнення з фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича 29530,67 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом, 5204,00 грн. заборгованості по комісії за користуванням кредитом, 66828,87 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Згідно цієї заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://ргіvаtbаnk.uа, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування від 23.07.2013р. та взяв на себе зобов`язання виконувати умови договору. Крім того, відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Як відзначено позивачем, у зв`язку з порушенням зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача станом на 04.11.2019р. існує заборгованість в розмірі 122641,22 грн., яка складається з наступного: 12000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 34987,61 грн. - заборгованість по процентрам за користування кредитом, 6307,07 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 69346,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором. Також позивач звертає увагу, що рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2015р. у справі № 924/117/15 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича було стягнуто з відповідача заборгованість за договором від 23.07.2013р. у розмірі 21077,68 грн. Зважаючи на викладене, та ту обставину, що відповідачем попереднє судове рішення про стягнення заборгованості повністю не виконано, акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звертається до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача сум, які були нараховані згідно умов кредитного договору та не були предметом розгляду попереднього судового процесу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вважає правомірними та обґрунтованими, інші докази та клопотання у останнього відсутні.

Відповідач не скористався правом участі свого представника на судовому розгляді справи, відзиву на позов не подав, причин не повідомив, при цьому явка останнього в судове засідання обов`язковою не визнавалась. Ухвала суду по даній справі від 08.01.2020р., надіслана на його адресу вказана в єдиному реєстрі та за даними Укрпошти не вручена останньому з інших причин. Згідно ст. 176 ГПК України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. З наведеного, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття.

Враховуючи вищевикладене, розумність строків розгляду судового спору, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 16.01.2020р. фізична особа-підприємець Осіпенко Руслан Петрович проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Як свідчить позивач, фізичною особою-підприємцем Осіпенко Р.П. 23.07.2013р. підписано заяву про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Підписавши дану заяву, на думку позивача, відповідач виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом з даною заявою складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач приєднується і зобов`язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах Приватбанка - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів чи додаткових угод до даного договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банка (www.pb.ua чи Інтернет-/SMS-ресурс, вказаний банком).

Як на підставу позову позивач посилається на невиконання відповідачем Умов та правил надання банківських послуг, витяг з яких ним додано до позовної заяви.

Так, згідно п. 3.18.1.16 Умов та правил надання банківських послуг, наданих позивачем в обґрунтування позову (далі - Умови, наданих позивачем в матеріали справи), при укладанні договорів і угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до пункту 3.18.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (кредит) надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (ліміт). Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (система клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті відсотків та винагороди (п. 3.18.1.3 Умов).

Як визначено п. 3.18.1.8 Умов, проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі "Угода").

Пунктом 3.18.1.6 Умов визначено, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

Згідно п. 3.18.4.1 за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі, 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пп. 3.18.4.1.1 Умов). При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% (двадцять чотири) річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (пп. 3.18.4.1.2 Умов). У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове-сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов`язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% (сорок вісім) річних від суми залишку непогашеної заборгованості (пп. 3.18.4.1.3 Умов).

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4 Умов).

Відповідно до п. 3.18.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Згідно пункту 3.18.4.4 Умов Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.18.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.1.8.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як передбачено п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов`язань, передбаченої п. 3.18.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3, здійснюється протягом 3-х років з дня, коди відповідне зобов`язання мало бути виконано Клієнтом.

Згідно п. 3.18.2.3.4 Умов Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбаченого цим розділом "Умов та правил надання банківських послуг", змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов`язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Пунктом 3.18.6.1. Умов визначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до "Умов та Правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов`язань сторонами.

Відповідно до довідки від 04.12.2019р. про розміри встановлених кредитних лімітів, виданої клієнту фізичній особі-підприємцю Осіпенко Р.П., розмір ліміту складає: 25.07.2013р. - 6000,00 грн., 12.08.2013р. - 8000,00 грн., 21.08.2013р. - 10000,00 грн., 31.10.2013р. - 12000,00 грн., 01.03.2014р. - 12000,00 грн.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 23.07.2013р., укладеного між Приватбанком та клієнтом - фізичною особою-підприємцем Осіпенко Р.П., станом на 04.11.2019р. загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становить 12000,00 грн., загальний залишок заборгованості за процентами становить 34987,61 грн., заборгованість з комісії складає 6307,07 грн., загальна сума нарахованої пені становить 69346,54 грн., погашено пені 293,26 грн. Всього заборгованість за кредитом складає 122641,22 грн.

Як вбачається із банківської виписки з 01.11.2013р. по 03.03.2014р. по рахунку № НОМЕР_2 Осіпенко Р.П., вихідний залишок (актив) складав 12000,00 грн.

Відповідно до банківської виписки з 04.03.2014р. по 04.12.2019р. по рахунку № НОМЕР_2 Осіпенко Р.П . вихідний залишок (актив) складав 0,00 грн., в т.ч. 12000,00 грн. - винесення на прострочку кредита згідно кредитного договору, 15,07 грн. - погашення пені по договору банківського обслуговування, 84,93 грн. - погашення комісії по кредитному договору від 25.07.2013р., 100,00 грн. - готівкові надходження власних коштів, а всього разом - 12100,00 грн.

Згідно банківської виписки за період з 04.03.2014р. по 04.12.2019р. по рахунку № НОМЕР_3 Осіпенко Р .П . вихідний залишок (актив) складав 0,00 грн., в т.ч. 12000,00 грн. - перенесення сальдо в зв`язку зі зміною Плану розрахунків.

Відповідно до банківської виписки за період з 04.03.2014р. по 04.12.2019р. по рахунку № НОМЕР_4 Осіпенко Р .П . вихідний залишок (актив) складав -12000,00 грн., в т.ч. 12000,00 грн. - перенесення сальдо в зв`язку зі зміною Плану розрахунків.

Як вбачається з акта звірки (одностороннього), складеного акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк", заборгованість фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича за кредитним договором від 23.07.2013р. станом на 04.11.2019р. становить 122641,22 грн., яка складається з наступного: 12000,00 грн. - заборгованість за кредитом, 34987,61 грн. - заборгованість по процентрам за користування кредитом, 6307,07 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом, 69346,54 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2015р. у справі № 924/117/15 позов публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича про стягнення 21077,68 грн. задоволено. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Осіпенка Руслана Петровича ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код 14360570) 12000,00 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості за кредитом, 5456,94 грн. (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят шість гривень 94 коп.) заборгованості по процентам за користування кредитом, 2517,67 грн. (дві тисячі п`ятсот сімнадцять гривень 67 коп.) пені, 1103,07 грн. (одна тисяча сто три гривні 07 коп.) заборгованості по комісії за користування кредитом, 1827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як встановлено ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем було надано відповідачу кредитні кошти, внаслідок неповернення яких у відповідача виникла заборгованість в сумі 21077,68 грн., яка стягнута з відповідача згідно з рішенням господарського суду Хмельницької області від 02.03.2015р. у справі № 924/117/15.

З приводу заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами, комісії та пені, нарахованих після ухвалення рішення у вказаній вище справі, судом враховується правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17.

Так, згідно статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Відповідно до частини першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З аналізу зазначених приписів чинного законодавства слідує, що у разі укладення кредитного договору плата за користування кредитними коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договором (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Як свідчать матеріали справи, в заяві відповідача про відкриття поточного рахунку від 23.07.2013р. процентна ставка за користування кредитними коштами не зазначена.

Крім того, у вищезгаданій заяві відсутні умови про сплату комісії банку, а також встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та їх визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право вимоги щодо стягнення відсотків за користування кредитом, пені та комісії, у тому числі їх розміру і порядку нарахування, позивач посилався на Умови та Правила надання банківських послуг, які надав суду та відповідно до яких встановлено відсотки за користування кредитом на рівні 0%, 24%, 48% залежно від періоду користування кредитом (підпункти 3.18.4.1.1-3.18.4.1.3 Умов).

Однак, суд зазначає, що матеріали справи не містять належного підтвердження, що саме до поданої позивачем редакції "Умов та Правил надання банківських послуг" приєднався відповідач та погодився на умови, які вони містять. При цьому, наданий позивачем витяг з "Умов та правил надання банківських послуг" не приймається судом у якості належного доказу, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити відповідні зміни в Умови.

Суд зазначає, що за відсутності в заяві домовленості сторін про сплату відсотків, пені за несвоєчасне погашення кредиту наданий позивачем витяг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Окрім цього, Умови, на які посилається позивач, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору ані щодо будь-яких встановлених ними нових Умов та правил чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, ані щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також якщо ці умови прямо не передбачені.

З огляду на відсутність доказів, які би свідчили про погодження сторонами в письмовій формі ціни договору, яка встановлена у вигляді сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом, а також відповідальності (штрафу, пені), у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі № 342/180/17 та у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2019р. у справі № 924/887/19.

Одночасно, за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.

Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладені висновки та обставини справи, господарський суд зазначає про необґрунтованість заявлених позовних вимог в стягненні процентів за користування кредитними коштами, комісії за користування кредитом та суми пені, у зв`язку з чим у їх задоволенні необхідно відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

З огляду на відмову у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Київ до фізичної особи-підприємця Осіпенка Руслана Петровича, м. Хмельницький про стягнення заборгованості за договором № б/н від 23.07.2013р. в розмірі 101563,54 грн., з яких 29530,67 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 5204,00 грн. заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 66828,87 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2, 3, 4 - позивачу АДРЕСА_3

Всім рек. з пов. про вруч.