Рішення № 87150800, 27.01.2020, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" січня 2020 р. Справа № 924/1060/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., за участю секретаря судового засідання Тлустої У.О., розглянувши в залі судових засідань № 337 справу

за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів Хмельницької області

до приватного підприємства "Строй-Сервіс 999", с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 131841,60 грн. заборгованості,

Представники сторін:

позивача: Горбань Ю.Г. - представник згідно довіреності

відповідача: не з`явився

У судовому засіданні 27.01.2020р. відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою суду від 11.10.2019р. відкрито провадження у справі № 924/1060/19 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 09.01.2020р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 131841,60 грн. за поставку каменю бортового на підставі видаткових накладних. За твердженням позивача факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом на видаткових накладних представника приватного підприємства "Строй-Сервіс 999" Беляєва А.О., який діяв на підставі довіреності № 184 від 18.10.2017р. Крім того, позивач направляв на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яка була отримана останнім, однак станом на 01.10.2019р. коштів по сплаті заборгованості та відповіді на претензію на адресу філії не надходило.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позові, наполягає на задоволенні позову.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, відзиву на позов не подав, причин неявки та неподання доказів не повідомив.

Ухвали були надіслані на адресу відповідача та вручені останнім, про що свідчать судові повістки.

Згідно ст. 176 ГПК України, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи в порядку, встановленому ст. 242 цього кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього кодексу.

Положеннями ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку. З наведеного, відповідач є такий, що належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, проте, відзиву на позов не подав та причин неявки та неподання відзиву не повідомив.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Згідно ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи вищевикладене, належного повідомлення відповідача, суд приходить до висновку про розгляд справи без участі відповідача та за наявними в матеріалах справи доказами.

Стосовно клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи судом відмічається, що ухвалою суду від 09.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 924/1060/19, призначено справу № 924/1060/19 до судового розгляду по суті на 27 січня 2020 року. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. Таким чином, зважаючи на неявку представника відповідача у засідання 09.01.2020р. та 27.01.2020р., враховуючи приписи статті 202 ГПК України, а також розгляд справи по суті, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи на іншу дату. При цьому відповідачем на підтвердження даного клопотання не подано жодних доказів, зокрема, щодо участі представника в іншому судовому засіданні.

Розглядом матеріалів справи встановлено таке.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1005898801 від 29.10.2019р. приватне підприємство "Строй-Сервіс 999" зареєстроване за адресою: Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, автодорога об`їзна м. Старокостянтинів 10 км+400, ідентифікаційний код 36397204.

Відповідно до Витягу від 06.12.2018р. № Ц-65/528-2018 з протоколу № Ц-64/91 Ком.т. засідання правління АТ "Укрзалізниця" від 04.12.2018р. членами правління ухвалено, зокрема, перейменувати відокремлені підрозділи АТ "Укрзалізниця", а саме: філію "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" перейменувати на філію "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця". Затвердити положення відокремлених підрозділів АТ "Укрзалізниця", виклавши їх в новій редакції.

Філією "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" акціонерного товариства "Українська залізниця" поставлено приватному підприємству "Строй-Сервіс 999" камінь бортовий БР 100.30.10. ГОСТ 6665-91 в кількості 630 шт. на суму 130825,80 грн. та 0,3 м.кв. прокладки дерев`яної на суму 1015,80 грн. (всього на суму 131841,60 грн.), на підтвердження чого позивачем надано видаткові накладні: № 335 від 18.10.2017р. на суму 43608,60 грн., № 338 від 20.10.2017р. на суму 43608,60 грн., № 339 від 23.10.2017р. на суму 44624,40 грн.; довіреність № 184 від 18.10.2017р. (дійсна до 28.10.2017р.), видана Бєляєву А.О. на отримання від філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" каменю бортового в кількості 630 шт.; податкових накладних: № 15 від 18.10.2017р., № 19 від 20.10.2017р., № 20 від 23.10.2017р.

Згідно претензії № 1231 від 25.07.2019р. філія "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулась до приватного підприємства "Строй-Сервіс 999" з вимогою сплатити кошти за поставлений товар у розмірі 131841,60 грн.

Оскільки відповідачем не оплачено товар позивач звернувся з даним позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст, зафіксований в одному або декількох документах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За положеннями ст. 208 ЦК України правочини між юридичним особами належить вчиняти у письмовій формі.

Відповідно ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Частиною 2 ст. 184 ГК України передбачено, що укладення договору на основі вільного волевиявлення може відбуватись у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього кодексу.

Приписами ч. 1 ст. 181 ГК України передбачено, що укладення господарських договорів допускається у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов`язання. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач поставив відповідачу товар (камінь бортовий) та прокладку дерев`яну на суму 131841,60 грн., що підтверджується підписаними зі сторони постачальника та одержувача видатковими накладними № 335 від 18.10.2017р., № 338 від 20.10.2017р., № 339 від 23.10.2017р. На отримання вказаного товару у тому числі каменю бортового в кількості 630 шт. по означених видаткових накладних представник одержувача (відповідача) Беляєв А.О. діяв на підставі виданої приватним підприємством "Строй-Сервіс-999" довіреності № 184 від 18.10.2017р., яка була дійсна до 28.10.2017р., та засвідчена підписом Беляєва А.О. особисто.

При цьому, судом зауважується щодо належності видаткових накладних № 335 від 18.10.2017р., № 338 від 20.10.2017р. та № 339 від 23.10.2017р. як доказу поставки товару, оскільки первинні господарські документи в силу положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підтверджують здійснення господарської операції.

Так, накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції (у натуральному та/або у вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.5. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

При цьому, слід зазначити, що вимоги Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як "інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції" лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 19.04.2016р. у справі № 21-4985а15.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, враховуючи, що видаткові накладні від 18.10.2017р., від 20.10.2017р. та від 23.10.2017р. містять підпис особи, яка отримувала товар, а також враховуючи неповернення прийнятого товару, суд вважає підтвердженим факт поставки товару позивачем на загальну суму 131841,60 грн.

Таким чином, позивач набув права вимоги до відповідача за видатковими накладними, оскільки надав належні, допустимі та достатні докази поставки товару на суму 131841,60 грн., в тому числі в порядку статті 530 ЦК України надіслав відповідачу вимогу про сплату даного боргу, натомість відповідачем не доведено факту оплати отриманого товару на зазначену суму.

Враховуючи вищенаведене, положення ст.ст. 73, 76-79 Господарського кодексу України, в силу яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в зв`язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 2, 20, 24, 73, 74, 75, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал", м. Старокостянтинів Хмельницької області до приватного підприємства "Строй-Сервіс 999", с. Сахнівці Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 131841,60 грн. заборгованості, задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства "Строй-Сервіс 999" (Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Сахнівці, автодорога об`їзна м. Старокостянтинів 10 км+400, ідентифікаційний код 36397204) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Старокостянтинівський завод залізобетонних шпал" (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) 131841,60 грн. (сто тридцять одну тисячу вісімсот сорок одну гривню 60 коп.) заборгованості, 1921,00 грн. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат про оплаті судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27.01.2020 року.

Суддя С.В. Заверуха

Віддрук. 4 прим. :

1 - до справи;

2, 3 - позивачу (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; 31103, Хмельницька обл., м. Старокостянтинів, вул. Гончара, 22);

4- відповідачу (31134, с. Сахнівці, Старокостянтинівськи р-н, Хмельницька обл., автодорога об`їзна м. Старокостянтинів 10 км +400).

Всім рекомендованим з повідомленням.