Рішення № 87148980, 11.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року Справа № 183/5657/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

12.09.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовною заявою до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, в якій просив суд:

- визнати дії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії протиправними;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.07.2019 року.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач послався на те, що неодноразово звертався до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.114 (список №2) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та отримував відповіді від відповідача про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю на це правових підстав. Таким чином позивач вважає, що такі дії відповідача є безпідставними та необґрунтованими, й, в свою чергу порушують права останнього у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

25.10.2019 року від ГУ ПФУ в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечує. В мотивування означеного відповідач посилається на те, що в період роботи ОСОБА_1 діяли Списки №1 і 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10. В свою чергу, підтвердження пільгового стажу для призначення пільгової пенсії здійснюється на підставі даних трудової книжки, а за їх відсутності, на підставі даних уточнюючої довідки, виданої підприємством, на якому працювала особа. Таким чином уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу застосовуються виключно за відсутності відомості у трудовій книжці. ОСОБА_1 протягом 2018 року неодноразово звертався до відповідача. Так, 10.09.2018 року ОСОБА_1 вперше звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV та надав необхідні документи. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру державна реєстрація ВАТ «Дніпрошина» припинена за судовим рішенням у зв`язку із банкрутством підприємства. У такому випадку підтвердження стажу роботи, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1, проводиться комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах. Згідно довідки з Єдиного державного реєстру одним із видів діяльності підприємства було виробництво гумових покришок і камер, відновлення протектора гумових шин і покришок. В довідці архівного відділу від 06.09.2018 №03-44/К-899 зазначено, що в архівному фонді ВАТ «Дніпрошина» є відомості про роботу Позивача, а саме: з 30.08.1983 прийнятий в електроцех слюсарем-електриком по ремонту електрообладнання цеху масивних шин; з 01.07.1988 переведений в електроцех електромонтером по ремонту і обслуговуванню електрообладнання цеху масивних шин; 01.08.1992 переведений в електроцех монтером по ремонту і обслуговуванню електрообладнання авто камерного цеху; 23.02.1993 - звільнений. У відомостях нарахування заробітної плати робітникам і службовцям електроцеху значиться ОСОБА_1 (професія не зазначена) з вересня 1983 по лютий 1993 року, заробітна плата нараховувалась. Згідно наказу ВАТ «Дніпрошина» про результати атестації робочих місць від 19.07.1996 №257-р по електроцеху електромонтери по ремонту і обслуговуванню електрообладнання авто камерного цеху атестовані за Списком №2. З наданих документів не вбачається, що позивач в період з 30.08.1983 по 01.08.1992 працював в цехах зазначених в Списку №1. Згідно рішення Комісії від 22.11.2018 р. №8 прийнято рішення підтвердити період роботи з 01.08.1992 по 23.02.1993, для зарахування до пільгового стажу за Списком №2. Також рішенням комісії від 10.12.2018 №295-А ОСОБА_1 було відмовлено у отриманні пенсії на пільгових умовах за списком №2, оскільки, згідно наданих документів пільговий стаж по списку №2 складає 00 років 06 місяців 23 дні. У грудні 2018 року ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV. Після повторного звернення за призначенням пенсії за Списком №2, пенсійна справа позивача була направлена для перевірки до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Рішенням комісії від 28.02.2019 №34 ОСОБА_1 було повторно відмовлено, оскільки у позивача недостатньо пільгового стажу по списку №2 (00 років 06 місяців 23 дні). У липні 2019 року ОСОБА_1 втретє звернувся до відповідача із аналогічною заявою про призначення пенсії відповідно до статті 114 Закону України від 09 липня 2003 року№ 105 8-ІV. Листом від 07.08.2019 №173А позивачу роз`яснено, що у зв`язку із тим що пільговий стаж по списку №2 складає 00 років 06 місяців 23 дні, то підстав для призначення пенсії за віком на пільгових умовах немає. Також, Пенсійний орган просить звернути увагу суду на той факт, що враховуючи відсутність заяви на поновлення строку звернення до суду, позивачем порушено строк звернення до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який визначений ч. 2 ст. 122 КАС України.

Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.09.2019 року на підставі ст. ст. 20, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України справу №183/5657/19 передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

04.10.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла справа №183/5657/19.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2019 року, зазначена вище справа була розподілена та 05.10.2019 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.10.2019 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., уперше, тобто 10.09.2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.114 (список №2) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як убачається із матеріалів справи, позивачем був наданий такий пакет документів: копії паспорту та ідентифікаційного номеру, копія трудової книжки, копія диплому про навчання, копія військового квитка, архівна довідка від 06.09.2018 № 03-44/К-899т про стаж роботи та заробітну плату у ВАТ "Дніпрошина" з копіями первинних документів про періоди роботи, копія довідки про перейменування у ВАТ "Дніпрошина", копія наказу від 19.07.1997р. № 257/р про проведення атестації робочих місць, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 працював у ВАТ "Дніпрошина" з 30.08.1983 року по 30.06.1988 рік - слюсарем-електриком по ремонту електрообладнання цеху масивних шин, з 01.07.1988 року по 31.07.1992 рік - переведений електромонтером цього цеху, з 01.08.1992 року по 23.02.1993 рік переведений електромонтером по ремонту і обслуговуванню ектрообладнання автокамерного цеху.

Рішенням комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 10.12.2018 року за №295-А позивачу відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах за списком № 2 за відсутністю на це правових підстав. Вказане рішення вмотивоване тим, що в витязі з Єдиного державного реєстру зазначено, що державна реєстрація ВАТ "Дніпрошина" припинена за судовим рішенням у зв`язку з банкрутством. Згідно рішення комісії від 22.11.2018 р. № 8 прийнято рішення підтвердити період роботи з 01.08.1992р. по 23.02.1993р., для зарахування до пільгового стажу за Списком № 2. Згідно наданих документів, загальний трудовий стаж заявника складає 39 років 09 місяців 05 днів, стаж пільговий по списку № 2 - 00 років 06 місяців 23 дня.

27.12.2018 року позивач повторно звернувся до Пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.114 (список №2) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На відповідне звернення, рішенням комісії ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.02.2019 №34 повідомлено позивачу про те, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості про зайнятість особи у шкідливих умовах протягом повного робочого дня, розділ підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються ці періоди роботи. Після повторного звернення за призначенням пенсії за списком № 2, пенсійна справа ОСОБА_1 була направлена для перевірки до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 22.02.2019 надійшла пенсійна справа з відповіддю щодо повторного розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 згідно довідки уточнюючої пільговий характер роботи від 16.10.2014 № 830 за період роботи 30.08.1983р. по 23.02.1993р., не має підстав. Архівні документи, які вказані в підставі видачі вищезазначеної довідки, були розглянути 22.11.2018р. № 8 комісією з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровської області. За результатом розгляду винесено рішення підтвердити період роботи з 01.08.1992р. по 23.02.1993р., для зарахування до пільгового стажу за списком №2. Згідно наданих документів, загальний трудовий стаж заявника складає 39 років 11 місяців 05 днів, пільговий стаж по списку № 2 - 00 років 06 місяців 23 дня. Отже, право на пенсію на пільгових умовах - за списком № 2 ОСОБА_1 не має.

Також, як видно із матеріалів справи, 11.07.2019 року ОСОБА_2 утретє звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до вимог ст.114 (список №2) Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На вказане звернення, листом від 07.08.2019 року за №173А відповідач повідомив позивачу про те, що в трудовій книжці заявника відсутні відомості про зайнятість особи у шкідливих умовах протягом повного робочого дня, розділ підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються ці періоди роботи. Після повторного звернення за призначенням пенсії за списком № 2, пенсійна справа ОСОБА_1 була направлена для перевірки до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. 22.02.2019 надійшла пенсійна справа з відповіддю щодо повторного розгляду питання призначення пенсії ОСОБА_1 згідно довідки уточнюючої пільговий характер роботи від 16.10.2014 № 830 за період роботи 30.08.1983р. по 23.02.1993р., не має підстав. Згідно наданих документів, загальний трудовий стаж заявника складає 40 років 07 місяців 05 днів, пільговий стаж по списку № 2 - 00 років 06 місяців 23 дня. Відтак, оскільки не має необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2 в призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_1 слід відмовити.

Вважаючи відмову Пенсійного органу від 07.08.2019 року за №173А безпідставною та протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом «б» частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 01.04.2024 пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності стажу роботи з 01.04.2016 по 31.03.2017 - не менше 26 років у чоловіків.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, у тих випадках, коли у трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств та організацій. У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, та результати проведення атестації робочих місць на підприємстві.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Отже обов`язок проведення атестації робочих місць за умовами праці виник після 21.08.1992.

Згідно з постановою Верховної Ради України від 06.12.1991 N 1931-XII «Про порядок введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» - до затвердження Кабінетом Міністрів України списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, діють наявні списки.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173 затверджено Порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Змістом статті 100 Закону № 1788-ХІІ визначено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах, передбачених списками згідно постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, пенсія за віком на пільгових умовах призначається відповідно до вимог, встановлених раніше діючим законодавством.

Списком 1 передбачений розділ VІІІ «Хімічне виробництво», основне виробництво - Робочі і інженерно-технічні працівники, зайняті повний робочий день в цехах, виробництвах (на правах цехів) і виробництв, а саме п. 4 гумового і шинного в цехах: підготовчих, підготовки сировини, вулканізації технічних виробів і гумового взуття, виготовлення клеїв для гуми.

Крім того, Списком № 2 передбачений розділ ХІ «Хімічне виробництво» 1. Основне виробництво - Робочі і інженерно-технічні працівники, безпосередньо зайняті в цехах, виробництвах (на правах цехів) і окремих установках нижчеперерахованих виробництв, а саме в пункті 4 зазначено: гумового та шинного в цехах, ділянках: каландрових, складальних, рукавних, транспортерних стрічок і приводних ременів, автокамерних і шинних, формової і неформової техніки (за виключенням обробки гумових формових і неформових деталей), гумового взуття (за винятком ділянок сортування і упаковки) закройно-намазочних, маканних виробів, ебоніту і виробів з нього, повітроплавного і інженерного майна, губчастих виробів, засобів хімічного захисту, прогумованих тканин, гумування закритих місткостей і хімічної апаратури, валів і інших виробів; регенерату (за винятком ділянок старої гуми і підготовчих цехів); гутаперчі.

Підпунктом 1 пунктом ІІ зазначеного розділу «Послуги з допоміжних робіт» зазначено, що робітники та майстри, зайняті на ремонті, профілактиці і обслуговуванні технологічного обладнання у виробництвах, перерахованих у списку № 2, електрообладнання, контрольно-вимірювальних приладів і вентиляції хімічних цехів і ділянок хімічних виробництв, перелічених у списку № 1 - виробництв, цехів, професій і посад на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах.

Таким чином, робота з ремонту, профілактики і обслуговування контрольно-вимірювальних приладів у цехах, безпосередня робота в яких передбачена як пільгова за списком № 1, відноситься до списку № 2. Як вбачається з вищенаведених норм, безпосередня робота у підготовчому цеху передбачена списком № 1, тому роботи по ремонту контрольно-вимірювальних приладів у зазначеному цеху відноситься до списку № 2.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що позивач працював у ВАТ "Дніпрошина" з 30.08.1983 року по 30.06.1988 рік - слюсарем-електриком по ремонту електрообладнання цеху масивних шин, з 01.07.1988 року по 31.07.1992 рік - переведений електромонтером цього цеху. Отже, зазначені професії відноситься до списку № 2.

При цьому суд зазначає, що у вказані періоди проведення обов`язкової атестації робочого місця законодавством не вимагалось.

Про те, що позивач працював у періоди, щодо якого виник спір, на роботах, передбачених списком № 2 вказують записи в його трудовій книжці. Окрім цього, вказана обставина підтверджується довідкою ВАТ «Дніпрошина» від 16.10.2014 № 830 та архівною довідкою Архівного управління Департаменту забезпечення діяльності виконавчих органів Дніпропетровської міської ради.

Аналогічна правова позиція по вищеозначеним спірним періодам узгоджується у постанові Верховного Суду від 09.07.2019 року по справі №204/2194/17.

Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними документами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. У тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Статтею 82 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що повідомлення про відмову в призначенні пенсії із зазначенням причин відмови та порядку оскарження орган, що призначає пенсії, видає або надсилає підприємству, організації або заявникові не пізніше 5 днів після винесення відповідного рішення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З аналізу наведених норм вбачається, що у зв`язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах ПФУ зобов`язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України. У разі прийнятті рішення про відмову у призначенні пенсії, ПФУ повідомляє про це заявника із зазначає причини відмови.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Таким чином, суд доходить до висновку, що ПФУ діяв необґрунтовано, оскільки у повідомленні про відмову у призначенні пенсії не обґрунтовано мотиви не зарахування до стажу окремих періодів.

Так, ПФУ не зарахувало до пільгового стажу позивача період його роботи з 30.08.1983 року по 30.06.1988 рік - слюсаря-електрика по ремонту електрообладнання цеху масивних шин, з 01.07.1988 року по 31.07.1992 рік - електромонтера цього цеху, оскільки в трудовій книжці заявника відсутні відомості про зайнятість особи у шкідливих умовах протягом повного робочого дня, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включаються ці періоди роботи.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії на пільгових умовах є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Отже, повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах.

Разом з тим, частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, вказував, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (див. рішення від 06.09.2005 р. у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine), заява №61406/00, п. 59); спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (див. рішення від 26.10.2000 р. у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland), заява №30210/96, п. 158) (п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 16.08.2013 р. у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), заява №20390/07).

Відтак, враховуючи наведені вище обставини, які свідчать про порушення прав позивача та неправомірність дій ПФУ, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є визнання неправомірними дій ПФУ щодо відмови у призначенні пенсії на пільгових умовах без належного обґрунтування неврахування частини стажу роботи, а також зобов`язання ПФУ здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція була вже висловлена у постанові Верховного Суду від 06.03.2018 року по справі №754/14898/15-а.

Щодо доводів відповідача з приводу того, враховуючи відсутність заяви на поновлення строку звернення до суду, позивачем порушено строк звернення до суду із позовом щодо оскарження рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, який визначений ч. 2 ст. 122 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, за приписами ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вже зазначалось вище, про існування порушеного права позивач дізнався із листа від 07.08.2019 за №173А на своє звернення з питання відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2. В свою ж чергу, до суду із позовом звернувся 12.09.2019 року. А отже доводи ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з приводу попуску звернення до суду позивача із позовною заявою є безпідставними та необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття спірного рішення.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст. 245 КАС України встановлено, що при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 768,40 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.1461758765.1 від 12.09.2019 року та квитанцією №0.0.1461759130.1 від 12.09.2019 року про сплату судового збору в розмірі 768,40 грн., що загалом складає 1536,80 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1536,80 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 липня 2019 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

У решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1536,80 грн. (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень 80 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник