Ухвала суду № 87145296, 24.01.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/159/20

Провадження № 2/727/469/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м.Чернівці в складі:

головуючої судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря – Кицинюка С.В.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни, треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в Шевченківський районний суд м. Чернівці з позовом до Державного реєстратора приватного нотаріуса Козлової Н. В. про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію.

Ухвалою суду від 24.01.2020 року відкрито провадження у даній справі.

23.01.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить заборонити уповноваженим особам АТ «Альфа-Банк» вчиняти будь-які дії пов`язані з проникненням в квартиру АДРЕСА_1 та накласти арешт на дану квартиру.

Обґрунтовуючи вказану заяву, ОСОБА_1 зазначила, що уповноважена особа АТ «Альфа-Банк» при зустрічі з нею в приміщенні АТ "Альфа-Банк" в присутності двох сідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повідомила їй, що квартира є власністю банку, який має намір продати вказану квартиру. Таким чином, відчуження квартири призведе до утруднення чи зробить неможливим виконання рішення суду в даній справі.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно роз`яснень, що надані в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та реально існує загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладання арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, за наявності; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Так, вивчивши матеріали справи, суд встановив, що заява про забезпечення позову подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, оскільки не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Аналогічний висновок зазначений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі №761/35501/17 (провадження №61-13918ск19).

Крім того, згідно вказаного висновку повернення заяви про забезпечення позову не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає особі повторно звернутися з даною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.

Практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватися, зокрема, для дотримання правил судової процедури та це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).

Отже, заява про забезпечення позову, підлягає поверненню заявнику.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151-154, 258-261 ЦПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора приватного нотаріуса Козлової Наталії Володимирівни, треті особи: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування запису про проведену державну реєстрацію - повернути заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Копію ухвали надіслати заявнику – Грималюк ОСОБА_5 .А.

Повний текст ухвали складено 24 січня 2020 року.

Суддя Л.І.Кодрян