Рішення № 87142673, 24.01.2020, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"24" січня 2020 р.

Справа № 642/4647/18

Провадження № 2/642/384/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2020 року м. Харків Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гримайло А.М.

за участі секретаря судового засідання Сорокіної Ю.В.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова в порядку загального провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу.

29 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав на умовах займу ОСОБА_2 строком до 01 вересня 2015 року грошові кошти у сумі, еквівалентній 2 800 (дві тисячі вісімсот) доларів США.

На підтвердження укладання договору позики та виконання його умов щодо передання ОСОБА_1 позичальнику визначеної суми грошових коштів було складено розписку від 29 жовтня 2014 року, підписанням якої ОСОБА_2 посвідчив передання йому позикодавцем грошових коштів у сумі еквівалентній 2 800 доларів США.

До теперішнього часу грошові кошти за договором позики ОСОБА_2 позивачу не повернуті.

ОСОБА_1 неодноразово звертався до відповідача з проханням повернути борг в добровільному порядку, однак врегулювати спір мирним шляхом позивачу не вдалося.

Також ОСОБА_1 звертався до правоохоронних органів стосовно порушення відповідачем його прав, але позивачу було рекомендовано звернутися за захистом свого права до суду в порядку цивільного судочинства. Факт звернення до Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області підтверджується відповіддю 64/в-11763/3371 від 19.10.2016 року.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду, в якому він просить стягнути з відповідача борг в сумі 78543,41 грн., 31 191.00 грн. процентів за користування чужими коштами, 7 056.00 грн - 3% річних за договором позики, 10 000грн. моральної шкоди, 1247 грн. судовий збір та 8000 грн. витрати за послуги адвоката.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 03 грудня 2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2019 року, справу передано на розгляд судді Гримайло А.М.

Ухвалою суду від 29.05.2019 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в загальному порядку.

Ухвалою суду від 24.12.2019 закрито підготовче судове провадження і справу призначено до розгляду.

Відповідач та його представник були присутні в судовому засіданні. Заперечень щодо позову не надали.

В судове засідання яке було призначено на 24.01.2020 представник позивача в судове засідання не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явились. Про слухання справи повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи вищевикладене та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом установлено наступні фактичні обставини справи та правовідносини врегульовані нормами ЦК України стосовно позики та виконання зобов`язань.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що за змістом розписки від 29.10.2014 ОСОБА_2 одержав в борг від ОСОБА_1 2800 доларів США та зобов`язався повернути позику до 01.09.2015 року.

Суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором позики. Даний договір містить умови отримання позичальником в борг суми коштів із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів. При цьому, зважаючи на реальний характер договору позики, вказаний договір підтверджує факт передачі грошової суми позичальнику.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, зі змісту якої слідує, що відповідно до норм ст. 1046, 1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов`язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.

До призначеної дати відповідач кошти не повернув, про що свідчить наявність оригіналу розписки в позивача.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості; договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 527, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а ч.1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, неповернута відповідачем позивачу позика в сумі у розмірі еквівалентному 2800 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні до долару США, встановленого Національним банком України станом на 29.08.2018 року (100 доларів США - 2805,1217 грн ), складає 78 543,41 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України - позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи, що договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки НБУ, з урахуванням якої розмір процентів за договором від 29 жовтня 2014 року з 30.08.2015 року по 29.08.2018 року включно становить:

-з 30.08 2015 по 24 09.2015 р за 26 днів- 1510,61 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 27% X 26 днів);

- з 25.09.2015 по 21 04.2016 р за 210 днів- 9941,66 грн (78543,41 грн. : 365 : 100%х22%Х 210 днів);

-з 22.04.2016 по 26.05.2016 р за 35 днів- 1431,00 грн. (78543,41 грн. : 365 . 100% х 19% X 35 днів);

-з 27.05.2016 по 23.06.2016 р за 28 днів- 1084,54 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 18% X 28 днів);

-з 24.06.2016 по 28.07.2016 р за 35 днів- 1242,71 грн. (78543,41 грн : 365 : 100% х 16,5% X 35 днів);

-з 29.07.2016 по 15.09.2016 р за 49 днів-1634,35 грн. (78543,41 грн : 365 100% х 15.5% X -9 днів;;

-з 16.09.2016 по 27 10.2016 р за 42 днів- 1355,68 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 15% Х42 днів);

-з 28.10.2016 по 13.04.2017 р за 168 днів-5061,21 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 14% X 168 днів);

-з 14.04.2017 по 25.05.2017 р за 42 днів-1174,92 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 13% X 42 днів);

-з 26.05.2017 по 26.10.2017 р за 154 днів-4142,36грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 12,5% X 154 днів);

-з 27.10.2017 по 14.12.2017 р за 49 днів-1423,46 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 13,5% X 49 днів);

-з 15.12.2017 по 25.01.2018 р за 42 днів-1310,49 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 14,5% X 42 днів);

-з 26.01.2018 по 01.03.2018 р за 35 днів-1205,05 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 16% X 35 днів);

-з 02.03.2018 по 12.07.2018 р за 133 днів-4865,39 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 17% X 133 днів);

-з 13 07.2018 по 29.08.2018 р за 48 днів-1807,57 грн. (78543,41 грн. : 365 : 100% х 17,5% X 48 днів).

Всього проценти за 1096 днів (включно 29.08.2018р) за договором позики від 29 жовтня 2014 року складають 39 191,00 грн.

Як вбачається зі ст. 625 ЦК України - боржник зобов`язаний виплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час затримки, а також три відсотки річних.

Розрахунок 3 % річних за 1093 дні (з 02.09.2015 року до 29.08.2018 року): 78 543,41 грн. х 1093 дні х 3% : 365 днів = 7 056,00 грн.

Таким чином, всього відповідач, враховуючи суму боргу, процентів та 3% річних за договором позики, станом на 29.08.2018 року повинен сплатити позивачу 124 790,41 8543,41 +39 191,00 +7 056,00) грн. (сто двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто грн. 41 коп.)

Що стосується стягнення моральної шкоди, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана особі, зокрема, неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 76 ЦПК України передбачає, що:

1. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

У статті 77 ЦПК України вказано про належність доказів:

1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

2. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

3. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

4. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

У статті 78 ЦПК України зазначено про допустимість доказів:

1. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Про достатність доказів вказано у ст. 80 ЦПК України:

1. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

2. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З договору позики не вбачається, що сторони передбачили можливість відшкодування моральної шкоди у зв`язку з порушенням строків або невиконанням умов договору.

В порушення вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України ОСОБА_1 суду не було надано доказів, у розумінні ст.ст. 76-80 ЦПК України, що їй дійсно було спричинено моральну шкоду діями або бездіяльністю відповідача.

Посилання позивача на те, що він зазнав страждань у зв`язку із тим, що йому вчасно не було повернуто належні йому грошові кошти, і тому знаходився у стані психічного напруження, що негативно відобразилося на його здоров`ї суд відхиляє, оскільки шкода, завдана несвоєчасним виконанням зобов`язання є втратою майнового характеру та була відшкодована шляхом стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Твердження позивача про те, що невиконання відповідачем зобов`язань за договором позики викликали у нього зміну психоемоційного стану належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджено, як і не обґрунтовано наявність причинно-наслідкового зв`язку між такими погіршеннями та безпосередньо діями або бездіяльністю відповідача.

Оплата позивачем наданих адвокатом послуг підтверджується актом приймання-передачі грошових коштів до Договору про надання правової допомоги від 17.08.2018 року в розмірі 8100 грн.

Розподіл судових витрат суд вирішує в порядку ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст.10, 12, 95, 141,258-259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.11, 192, 525, 526, 530, 533, 610, 611-612,625,1046-1050 Цивільного кодексу України, суд –

У х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) грошові кошти у сумі 124 790,41 (сто двадцять чотири тисячі сімсот дев`яносто грн. 41 коп.),

Стягнути з ОСОБА_2 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) судовий збір в розмірі 1247,90 грн. та послуги адвоката в розмірі 8100 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги у 30-денний строк з дня складення повного рішення.

Повний текст рішення складений 24.01.2020.

Суддя А.М. Гримайло