Ухвала суду № 8714031, 25.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

                              м. Київ                                        К-6405/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Конюшка К.В.

                                                                      Карася О.В.

                                                                      Мироненка О.В.

                                                                      Пилипчук Н.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М.І.С. Україна»

на постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2006

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007

у справі №16/218

за позовом          Товариства з обмеженою відповідальністю «М.І.С. Україна»

до          Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області

про          визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.І.С. Україна»(далі по тексту –позивач, ТОВ «М.І.С. Україна») звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області (далі по тексту–відповідач, Свалявська МДПІ) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 06.06.2006 №242-2300/31624902/17931.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2006, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі ТОВ «М.І.С. Україна»просить скасувати постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2006 та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 29.05.2006 № 26-2300/31624902.

В акті перевірки зазначено, що в порушення підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивачем завищено суму податку на додану вартість, заявлену на відшкодування на рахунок у банку на 6468 грн. за жовтень 2005 року та на 12248 грн. за грудень 2005 року.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 06.06.2006 №242-2300/31624902/17931, яким ТОВ «М.І.С. Україна»визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 28074 грн., у тому числі основний платіж з податку на додану вартість 18716,00 грн. та 9358 грн. штрафних санкцій.

Як зазначили суди попередніх інстанцій, позивач не погоджується з висновками відповідача з тих причин, що 29.11.2005 відповідач провів камеральну перевірку та склав акт перевірки за №178/1600 про результати документальної невиїзної (камеральної ) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2005 року. В акті зроблено висновок, що арифметичних помилок не виявлено, сума податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню становить 7288 грн. Аналогічні камеральні перевірки проведені 26.12.2006 №189/1601 та №188/1601, про що складено акти, в яких вказано, що суми до відшкодування становлять 7482 грн. та 4766 грн. У зв'язку із цим позивач вважає, що ним не було допущено порушень законодавства, оскільки відповідач сам зробив висновок про відшкодування податку на додану вартість на підставі перевірених декларацій.

Суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що при проведенні камеральних перевірок Свалявська МДПІ не мала достатніх підстав для зменшення від'ємного значення, заявленого позивачем на рахунок у банку, оскільки фактична оплата податкового кредиту може бути встановлена тільки виїзною перевіркою. У зв'язку із цим начальником відділу оподаткування юридичних осіб, яким проводяться камеральні перевірки поданих платниками декларацій, направлено службову записку з пропозицією включити дане підприємство до плану графіку перевірок на 2 квартал 2006 року.

Що стосується доводів позивача щодо недотримання працівниками відповідача порядку проведення камеральних перевірок, що і привело до помилки податкового органу і стало причиною винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, то згідно частини 1 статті 11 Закону України «Про систему оподаткування»відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть платники податків і зборів (обов'язкових платежів) відповідно до законів України.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем не наведено доказів, які б спростували дії відповідача, тому позов не підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 222, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «М.І.С. Україна»залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Закарпатської області від 31.08.2006 та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 24.01.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)О.В. Карась (підпис)О.В. Мироненко (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретар                                                            І.Ю. Гончарук