Рішення № 87130938, 21.01.2020, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Номер провадження 2/263/149/2020

Справа №263/1578/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Жовтневий районний суд м.Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Папаценко П.І., при секретарі Шамбелан К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про визнання неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» по нарахуванню йому суми боргу, визнання недійсною угоди №SAMDNWFC00005357105 від 28.05.2014 року та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно стягнутих коштів в розмірі 62690,96 грн.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що він в 2014 році оформив в АТ КБ «ПриватБанк» картку Універсальна голд. На картці/рахунку № НОМЕР_1 було встановлено кредитний ліміт 40500 грн., яким він періодично користувався. За період з 31.12.2016 року по 31.12.2017 року, згідно виписки по картці/рахунку № НОМЕР_1 надходження становили 103190,96 грн. Тобто, кредитний ліміт у розмірі 40500 грн. ним було повністю погашено і додатково безпідставно стягнуто банком 62690,96 грн. (надходження 103190,96 грн., кредитний ліміт 40500 грн.). Однак відповідач по теперішній час продовжує нараховувати відсотки, пеню за використання кредиту. Він не пам`ятає щоб підписував кредитний договір з відповідачем, який містив би положення про відсотки, пеню, строки погашення тощо. Тому він звернувся до відповідача з листом від 28.10.2017 року, з проханням надати документи, які підтверджують отримання ним кредиту з умовами кредитування. Проте, 29.03.2018 року він отримав відповідь, згідно якої його повідомили, що надати копію кредитного договору, підписаного ним не можуть, бо він містить банківську таємницю, а рахунок нарахованих відсотків, пені він може отримати самостійно в «Приват24», а щодо списання нарахованих відсотків просили почекати. З телефонних розмов з представниками банку, стало відомо, що при отриманні картки Універсальна голд, клієнт погоджується з «Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам». Відповідач не надавав на неодноразові письмові звернення будь-які документи, що можуть підтвердити факт існування боргу у нього перед банком. Таким чином, він не має боргових зобов`язань перед банком, а сума кредитного ліміту 40500 грн. повернута в повному обсязі і тому з незрозумілих підстав щомісячно відповідач нараховує якісь суми боргу, що вбачається з банківських виписок. Для виникнення будь-яких правовідносин між сторонами має бути підписаний правочин. Він не укладав в АТ КБ «ПриватБанк» цивільно-правових договорів і не розуміє з яких підстав має сплачувати відповідачу щомісячно значні кошти.

21.02.2019 року на адресу суду з відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Департаменту адміністративних послуг надійшла відповідь щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , відповідно до якої останній зареєстрований з 19.10.2005 року за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 27.02.2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

26.04.2019 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 26.04.2019 року, клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про витребування доказів, задоволено. Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» надати для огляду у судовому засіданні кредитні справи на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , універсальну картку голд, згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 01.04.2019 року за НОМЕР_5, НОМЕР_4, НОМЕР_1, рахунок НОМЕР_3 та кредитний договір 16120106810779.

31.05.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому АТ КБ "ПРИВАТБАНК" не визнає позовні вимоги та просить їх відхилити з огляду на наступне.

Зміст та підстави на яких грунтуються правовідносини, які виникли між сторонами:

29.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 29.04.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої ОСОБА_1 , виявив бажання отримувати послуги банка, в тому числі щодо кредитування карткового рахунку згідно до Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів банка.

З підписанням анкети-заяви від 29.04.2014 року ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг та те, що він ознайомився з договором надання банківських послуг та згоден отримати екземпляр роздрукувавши з офіційного сайту банку, відповідне було засвідчено особистим підписом клієнта в анкеті-заяві.

Отже, договір про надання банківських послуг укладений з ОСОБА_1 складається з анкети-заяви від 29.04.2014 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку.

Крім того, в анкеті-заяві від 29.04.2014 року ОСОБА_1 погодився зі своїм зобов`язанням, як клієнта, виконувати вимоги, які визначені для клієнта Умовами та правилами надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися - з їх змінами, які розміщені на офіційному банківському сайті.

Відповідно до розділу 1 Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на wеb-сайті банку https://privatbank.ua/ru, ці правила є публічною офертою, що містять імови та правила надання послуг Банком його Клієнтам.

Згідно п. 1.1.1. Умов та Правил, "ПРИВАТБАНК", що діє на підставі Ліцензії Національного банку України № 22 від 05.10.2011, керуючись законодавством України, публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських іослуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг .

Для надання послуги "Кредитні картки" Банк видає Клієнту картку, яка може бути використана держателем для оплати товарів і послуг, отримання / внесення готівкових грошових коштів у банківських установах і через банкомати, з метою інших банківських операцій, передбачених Договором. З використанням картки Клієнт отримує можливість здійснювати операції через віддалені канали обслуговування.

Відповідно до укладеного договору про надання банківських послуг, ОСОБА_1 28.05.2014 року отримав кредитну карту № НОМЕР_1 зі строком дії 05/17 на яку було встановлено кредитний ліміт в розмірі 40500 грн. Відповідні обставини підтверджуються самим позивачем в позовній заяві, а тому згідно до ч.І ст.81 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Позивачем також визнається, що після отримання кредитної картки, він користувався кредитними коштами, проте як вважає позивач, враховуючи, що за період користування картою, надходження на кредитну картку ставили 103190,96 грн., кредитний ліміт в розмірі 40500 грн., ОСОБА_1 , було повністю погашено і більш того, банком безпідставно стягнуто 62690,96 грн. Також, позивач стверджує, що він не підписував жодного кредитного договору з банком, який містив би положення про нарахування відсотки, пені, строки погашення та інше в тому числі і угоду №SAMDNWFC00005357105 від 28.05.2014 року, а тому позивачу не зрозуміло за якими зобов`язаннями Банк нараховує суму боргу, проценти.

Згідно з ч.1,2 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягай згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст.639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, між банком та ОСОБА_1 , укладено договір приєднання, особа, що приєдналась до Умов та правил надання банківських послуг не в змозі в інший спосіб, окрім як підписання заяви підтвердити своє ознайомлення, погодження умов та правил, розуміння та згоду щодо необхідності виконання таких. На момент підписання договору сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов.

Підписавши анкету-заяву від 29.04.2014 року ОСОБА_1 , був обізнаний та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, які разом складають договір про надання банківських послуг, при отриманні кредитної картки йому було роз,яснені умови кредитування та використання кредитної картки, позивач прийняв на себе зобов`язання регулярно ознайомлюватися з їх змінами які розміщені на офіційному банківському сайті, зокрема, повинен був ознайомитися з редакцією яка визначала умови кредитування в період користування кредитними коштами.

Отже, посилання позивача в позовній заяві на те, що між ним та Банком не укладався договір не відповідає дійсності, та простовується письмовими доказами.

Надаючи грошові кошти позивачу, банк задовольнив його вимогу і надав майно (грошові кошти) у тимчасове користування, при цьому передбачив порядок та умови, здійснення розрахунків за користування грошовими коштами, які визначені Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.

Тому, якщо сторони досягли домовленості згідно з положеннями ст.ст. 207, 640 ЦК України та уклали договір, у якому передбачили умови його виконання, то ці умови мають виконуватись і свідчать про те, що момент досягнення домовленості настав.

Щодо відображення у виписці по картковому рахунку № НОМЕР_1 операцій про нарахування відсотків, пені по угоді № SAMDNWFC00005357105 від 28.05.2014 року у відзиві представник банку пояснив наступне.

Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів.

28.05.2014 року ОСОБА_1 , почав користуватися кредитною карткою № НОМЕР_1 , що підтверджується детальною випискою по рахунку, а номер угоди №SAMDNWFC00005357105 який відображений у виписці є номером договору за внутрішньобанківською системою обліку кредитної заборгованості по картковими продуктам, який з проведенням перших платіжних операцій з використанням кредитної картки автоматично формується у внутрішньобанківській системі.

24.06.2014 року ОСОБА_1 , до основної кредитної картки № НОМЕР_1 було отримано додаткову карту № НОМЕР_4 строк дії 05/18, яку позивач також використовував для здійснення готівкових та безготівкових операцій (зняття коштів в банкоматі, оплата товарів через інтернет, покупка товару з використанням послуги "оплата частями") періодично та частково здійснював погашення заборгованості за наданим кредитом з урахуванням нарахованих відсотків, що має своє відображення у виписці по рахунку, розрахунку заборгованості та по суті не спростовується позивачем в позові.

Ствердження позивача, що за рахунок загальної суми коштів 103190,96 грн., яка була зарахована на картковий рахунок повністю була погашена сума кредитного ліміту 40500 грн., та додатково банком безпідставно стягнуто 62690,96 грн., є необгрунтованими та не відповідає дійсним обставинам, оскільки, в дійсності якщо виходити з виписки по рахунку, яка надана позивачем і на яку він посилається, то усього витрат по рахунку здійснено на суму 557 356,96 грн., усього надходжень на суму 103 190,96 грн., та баланс на карті за мінусом становить 459 736,93 грн., а отже, боргові зобов`язання позивачем не виконані.

Обравши способом захисту своїх прав визнання кредитного договору недійсним, позивач зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог, проте у позові ОСОБА_1 не наведено жодної із встановлених законом правових підстав для визнання недійсним кредитного договору, а тому така вимога є безпідставною.

Вимоги позивача про стягнення з банку безпідставно отриманих коштів в розмірі 62690,96 грн., є необгрунтованими, безпідставними та також не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені ч.2 ст. 11 ЦК України.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту.

Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовим и актами чи правочином, а тому, враховуючи, що між ОСОБА_1 та АТ КБ "Приватбанк" було укладено договір приєднання, за яким позивачу була надана можливість користуватися кредитними коштами та внаісдок прострочення виконання позивачем зобов,язань по югашеню кредиту, стягнення грошових коштів за рахунок яких здійснювлися зарахування на погашення заборгованості є безпідставним.

На підставі зазначеного, просили відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м.Маріуполя від 12.11.2019 року закрито підготовче засідання за даною позовною заява та призначено справу до судового розгляду.

Позивач та його представник позивача в судове засідання не з`явилися, при цьому останя надала до суду заяву, в якій просила судове засідання провести за її відсутності, на задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі наполягала.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, надала суду заяву в якій просила справу розглянути без її участі та відмовити в задоволенні позовних вимог .

Фіксація судового процессу технічними засобами не велась у відповідності з ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь.

Суд, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 виходячи з таких підстав.

Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2014 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ "ПриватБанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим ним була підписана анкета-заява №б/н від 29.04.2014 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої ОСОБА_1 , підтвердив свою згоду на те, що підписана ним анкета-заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Тарифами Банку", складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг та те, що він ознайомився з договором надання банківських послуг та згоден отримати екземпляр роздрукувавши з офіційного сайту банку, відповідне було засвідчено особистим підписом клієнта в анкеті-заяві.

В даному випадку договір про надання банківських послуг укладений з ОСОБА_1 складається з анкети-заяви від 29.04.2014 року про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів банку, в якій він погодився зі своїм зобов`язанням, як клієнта, виконувати вимоги, які визначені для клієнта Умовами та правилами надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами, які розміщені на офіційному сайті банку.

На підставі чого, ОСОБА_1 отримав картковий рахунок з кредитною карткою картку Універсальна Gold № НОМЕР_1 та кредитними коштами в розмірі 40500 грн., якою в подальшому постійно користувався, що підтверджується довідками ПАТ КБ «ПриватБанк» від 01.05.2018 року щодо наявності карток та заборгованості перед банком, випискою по картці, довідкою про рух коштів.

Крім того, представником відповідача додано до матеріалів справи фото-ідентифікацію клієнта під час відкриття рахунів і випуску платіжних карток, відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 дійсно отримував в ПАТ КБ «ПриватБанк» платіжні картки.

З розрахунку заборгованості, наданого відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» вбачається, що станом на 15.04.2019 року заборгованість ОСОБА_1 складається з заборгованості за простроченим тілом кредита у розмірі 561627, 52, нарахованої пені за прострочене зобов`язання у розмірі 840417,74, а всього 1402045,26 грн.

Вказані вище обставини позивачем жодним чином не спростовані, як і не спростовано факт проходження ним фото-ідентифікації клієнта під час відкриття рахунів і випуску платіжних карток.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України на кожну сторону покладено обовязок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та друга статті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на вказані приписи не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Саме до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 червня 2018 року по справі N 338/180/17.

Зважаючи на встановлені обставини, а саме: виконання узгоджених умов як з боку банку (надання кредитних коштів), так і з боку позичальника (користування коштами та здійснення часткового погашення заборгованості), слід дійти висновку, що сторони уклали кредитний договір й підстави для визнання неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк» по нарахуванню суми боргу ОСОБА_1 , визнання недійсною угоду №SAMDNWFC00005357105 від 28.05.2014 року, стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно стягнуті кошти у розмірі 62690,96 грн. відсутні.

Обгрунтовуючи вказані позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що він не пам`ятає щоб підписував кредитний договір з відповідачем, який містив би положення про відсотки, пеню, строки погашення тощо.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Пленум Верховного Суду України у п. 8 постанови від 6.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У силу ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З змістом ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви вбачається, що позичальник згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та підписані ним, прийняв на себе зобов`язання регулярно ознайомлюватися з їх змінами, які розміщені на офіційному сайті банку.

Так, ОСОБА_1 своїм власним підписом в анкеті-заяві підтвердив, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Таким чином, враховується, що на момент укладення кредитного договору, обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їхній внутрішній волі, правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, зокрема надання позичальнику кредиту, останній протягом кількох років з дня укладення оспорюваного ним правочину, користувався кредитними коштами, навіть здійснював платежі погашення заборгованості та правова природа кредитних зобов`язань була відома останньому протягом всіх років.

Вказане узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 03 вересня 2018 року по справі № 192/2669/16-ц.

При цьому, факт укладення кредитного договору 29 квітня 2014 року шляхом підписання анкети-заяви ОСОБА_1 не заперечувався, а у наданій банком виписці з рахунку відображено всі операції із погашення заборгованості, а також зняття грошових коштів. Із зазначеної виписки також вбачається, що відповідач не лише знімав грошові кошти з картки, а також частково погашав заборгованість. ОСОБА_1 в позові не зазначено, які саме обставини, що мають істотне значення при укладенні оспорюваного кредитного договору були йому не повідомлені банком, і які могли перешкодити вчиненню зазначеного правочину, зважаючи на те, що зобов`язання за кредитним договором частково виконувалися позичальником до 28 серпня 2017 року включно, тобто до останньої дати суми перерахування коштів, у відповідності до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 .

Також, суд не приймає до уваги твердження позивача, що за рахунок загальної суми коштів 103190,96 грн., яка була зарахована на картковий рахунок повністю була погашена сума кредитного ліміту 40500 грн., та додатково банком безпідставно стягнуто 62690,96 грн., оскільки вони жодним чином необгрунтовані та не відповідає дійсним обставинам, оскільки, в дійсності якщо виходити з виписки по рахунку, яка надана позивачем і на яку він посилається, то усього витрат по рахунку здійснено на суму 557 356,96 грн., а усього надходжень на суму 103 190,96 грн., та баланс на карті за мінусом становить 459 736,93 грн., а отже, боргові зобов`язання позивачем так і не були виконані.

За таких умов, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 не надали суду належних, достовірних і допустимих доказів на підтвердження того, що є підставою для визнання неправомірними дії АТ КБ «ПриватБанк», визнання недійсною угоду та стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно стягнутих коштів.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що позовні вимоги не ґрунтуються на жодній з підстав, передбачених ЦК України, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

У порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі того, що позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», тому судові витрати по справі необхідно компенсувати за рахунок держави

Керуючись, ст.ст.12,13,76,81-82,141,247,259,263-265,268,280-282, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів - відмовити.

Судові витрати по справі, компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50.

Повний текст рішення виготовлено 24.01.2020 року.

Суддя: П.І.Папаценко