Рішення № 87122084, 24.01.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 січня 2020 року м. Рівне №460/3680/19

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Рівненської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, стягнення шкоди.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Володимирецької селищної ради Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання з 12.03.2019 постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08); зобов`язати вжити невідкладно позитивних дій, направлених на виконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08) в частині вжиття заходів щодо виконання умов мирової угоди, затверджених ухвалою Володимирецького районного суду від 16.07.2002 щодо надання сім`ї ОСОБА_1 житла позачергово; стягнути моральну шкоду в розмірі 250000 грн.; стягнути кошти на відшкодування шкоди в розмірі 1344189 грн.

Заяви по суті справи.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що відповідач після винесеної Житомирським апеляційним адміністративним судом постанови від 11.06.2012 у справі № 2-а-4/08 відповідач і надалі продовжує цинічно, зухвало і протиправно саботувати виконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 у справі №2-а-4/08, завдавати сім`ї позивача моральну шкоду та не виконувати порушувати Конституційні вимоги (ст.ст.3, 47, 124), національне право та вимоги ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, продовжуючи в такий спосіб завдавати його сім`ї моральну шкоду. Таке невиконання рішення суду триває і до нині. Внаслідок цього позивач та його сім`я не забезпечені житлом, на яке мають законне право, зазнали душевних страждань, тобто позивачу завдано моральної шкоди. Тому, ОСОБА_1 просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що в період з 12.03.2019 ним вжито низку позитивних дій по забезпеченню житлом ОСОБА_1 . Крім того, відповідач вказав, що фактично позивач повинен звертатися не в порядку подання позовної заяви, а в порядку статті 383 КАС України, тобто в порядку виконання судового рішення. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, де наголосив, що виконавчим комітетом Володимирецької селищної ради прийнято рішення №163 «Про забезпечення житлом ОСОБА_1 » від 07.11.2019, яке оскаржується позивачем в судовому порядку. Дане приміщення непридатне до проживання, знаходиться поза межами смт. Володимирець, що фактично свідчить про виселення позивача за 30 км від місця роботи. Приміщення, яке надається відповідачем позивачу, не є житловим, а перукарнею. Тому, позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.12.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 20.12.2019 клопотання Володимирецької селищної ради Рівненської області про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - залишено без задоволення.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року, яка набрала законної сили, затверджено мирову угоду між позивачем та відповідачем, згідно з якою позивач відмовляється від подальших своїх позовних вимог до селищної ради про надання йому житла, стягнення моральної та матеріальної шкоди за порушення правил обліку осіб, що потребують житла, а остання зобов`язується надати йому житло, яке буде в наявності, позачергово.

Відповідачем обов`язку за укладеною мировою угодою не виконано, що стало приводом для неодноразового звернення позивача до суду.

Так, Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.06.2007 року, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2008 року, зобов`язано відповідача забезпечити позивача житлом відповідно до умов зазначеної вище мирової угоди.

Вказане рішення суду відповідачем не виконувалося, внаслідок чого позивач в черговий раз звернувся до суду з позовом.

Постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року у справі № 2-а-4/08 позов задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність відповідача, допущену при виконанні ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року про затвердження умов мирової угоди щодо забезпечення позивача житлом; зобов`язано відповідача вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди, для чого у будь-який спосіб надати позивачу житло; стягнуто з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю, у сумі 10000 грн. та справедливу сатисфакцію за порушення законних прав та інтересів в сумі 60000 грн; у задоволенні позовних вимог про визнання незаконної бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.11.2003 року про видачу позивачу ордера на квартиру АДРЕСА_1 , під час чинності цього рішення - відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року в частині стягнення на користь позивача справедливої сатисфакції скасовано та ухвалено нову постанову про відмову в цій частині позову; скасовано постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконної бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 04.11.2003 року про видачу позивачу ордера на квартиру АДРЕСА_1 , під час чинності цього рішення, та прийнято нову постанову, якою ці позовні вимоги задоволено; постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року в частині зобов`язання відповідача вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди змінено, - виключено слова «для чого у будь-який спосіб надати ОСОБА_1 житло»; в решті постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року залишено без змін.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.06.2008 року заяву позивача задоволено та змінено спосіб виконання постанови цього суду від 05.06.2007 року в зв`язку з неможливістю виконання судового рішення про забезпечення житлом та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти в сумі 164004 грн 75 коп. для придбання житла.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 року абзац другий резолютивної частини ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 26.06.2008 року викладено у наступній редакції: «Змінити спосіб виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 05.06.2007 року та зобов`язати Володимирецьку селищну раду придбати для ОСОБА_1 квартиру, яка має відповідати вимогам ст.ст. 48, 50 ЖК України».

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 26.07.2017 року, зміненою постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2017 року в частині стягнення відшкодування завданої моральної шкоди, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо тривалого невиконання ухвали Вищого адміністративного суду України від 16.11.2011 року, якою відповідача зобов`язано придбати та надати у користування позивача квартиру, що має відповідати вимогам ст.ст. 48, 50 ЖК України; визнано протиправною бездіяльність відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо тривалого невиконання рішення Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року в частині зобов`язання держави виконати рішення національних судів.

У 2007 році позивач звертався до суду щодо визнання бездіяльності відповідача по виконанню ухвали суду від 2002 року про затвердження мирової угоди щодо зобов`язання надати житло позачергово незаконними, протиправними та неправомірними.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року постанову Володимирецького районного суду Рівненської області від 12.09.2007 року скасовано та визнано бездіяльність відповідача по виконанню ухвали Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року, якою затверджено мирову угоду між позивачем та селищною радою неправомірною. Зобов`язано відповідача виконати відповідно до чинного законодавства України зобов`язання, які виникли внаслідок затвердження ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року мирової угоди між позивачем та селищною радою. В частині позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести пустуюче нежиле приміщення в житлове в житловому будинку в АДРЕСА_1 , зобов`язання видати позивачу ордер на приміщення в АДРЕСА_1, для його заселення, зобов`язання надати позивачу дозвіл на переобладнання приміщення в АДРЕСА_1 під житло провадження у справі закрито.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 06.06.2013 року (Справа «Кононова та інші проти України») визначено, що держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь, зокрема, позивача, які залишаються невиконаними. Згідно з додатком № 1 до рішення ЄСПЛ невиконаними рішеннями суду стосовно позивача була ухвала Володимирецького районного суду від 16.07.2002 року, змінена ухвалою того ж суду від 26.06.2008 року (у світлі рішення того ж суду від 05.06.2007 та постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2008 року).

Таким чином, з наведеного вище слідує, що є кілька рішень судів, яким відповідача зобов`язано виконати умови мирової угоди та надати позивачу житло.

Вказаний позов стосується визнання протиправною бездіяльності відповідача, що встановлена постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року, зміненої постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2012 року у справі № 2-а-4/08, якою зобов`язано селищну раду вжити невідкладних заходів щодо забезпечення позивача житлом відповідно до умов затвердженої ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 16.07.2002 року мирової угоди.

На виконання вищевказаних рішень 25.06.2012 року було видано два виконавчих листи. За вказаними листами було відкрито виконавчі провадження № 33609672 та № 33610492.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого ВП № 33609672 з відповідача стягнуто відшкодування за моральну шкоду, заподіяну протиправною бездіяльністю, в сумі 10 000 грн.

Згідно з постановою про відкриття виконавчого ВП № 33610492 зобов`язано селищну раду вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди від 16.07.2002 року.

Відповідно до витягів з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, виконавчі провадження № 33609672 та № 33610492 є завершеними у зв`язку з фактичним повним виконанням судового рішення. Зокрема, дата закінчення ВП № 33610492 - 08.08.2013 року, дата закінчення ВП № 33609672 - 03.01.2013 року.

12.07.2016 року Володимирецьким районним судом у справі № 2-а-4/08 повторно видано виконавчий лист про виконання рішення, яке сформульовано таким чином: «З метою забезпечення законних прав та інтересів ОСОБА_1 , визначених мировою угодою сторін від 16.07.2002 року та ухвалою суду від 16.07.2002 року, зобов`язати Володимирецьку селищну раду вжити невідкладних заходів щодо виконання умов мирової угоди».

На підставі вищевказаного виконавчого листа, виданого 12.07.2016 року Володимирецьким районним судом у справі № 2-а-4/08, відкрито виконавче провадження ВП № 52029878.

Ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19.10.2018 року, яка набрала законної сили 11.02.2019 року, виконавчий лист, виданий 12.07.2016 року Володимирецьким районним судом у справі № 2-а-4/08, визнано таким, що не підлягає виконанню.

18.03.2019 року старшим державним виконавцем ВПВР УДВС ГТУЮ у Рівненській області Корольчук Н. І. у зв`язку з визнанням виконавчого листа № 2-а-4/08 від 12.07.2016 року таким, що не підлягає виконанню, прийнято постанову, якою виконавче провадження ВП № 52029878 закінчено.

Позивач вказує, що рішення про надання йому житла наразі не виконано.

Таким чином, предметом спору у даній справі №460/3680/19 є протиправність бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08) з 12.03.2019, тобто після прийняття рішення Рівненського окружного адміністративного суду у справі №817/153/18, де позивач звертався до суду з позовом до Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання продовження протиправної бездіяльності відповідача, що визначена постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року (справа № 2-а-4/08), яка триває з 12 червня 2012 року по даний час, нездійснення позитивних дій та недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності незаконними і протиправними; визнання бездіяльності відповідача 2 у виконавчому провадженні № 52029878 з приводу виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року (справа № 2-а-4/08) як і невжиття заходів передбачених чинним законодавством, нездійснення позитивних дій та недотримання принципу недискримінації незаконним та протиправним; стягнення з обох відповідачів солідарно відшкодування моральної шкоди у розмірі по 200 000 грн. з кожного; стягнення з обох відповідачів солідарно справедливої сатисфакції у розмірі 95 000 доларів США, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно 2 683 750 грн.

Вирішуючи спір, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Аналізуючи дії (бездіяльність) відповідача у спірних правовідносинах, судом встановлено, що вони вчинені на виконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 у справі №2-а-4/08.

Властивістю будь-якого юридичного процесу є стадійність, тобто структурно обумовлена послідовність процесуальних дій. Проходження справи в адміністративному суді теж має стадійний характер.

Зокрема, можна виділити наступні стадії адміністративного судочинства:

1) звернення з адміністративним позовом і відкриття провадження в адміністративній справі;

2) підготовче провадження;

3) судовий розгляд та ухвалення судового рішення;

4) перегляд судового рішення (апеляційний порядок; касаційний порядок; перегляд рішення Верховним Судом України; за нововиявленими, виключними обставинами);

5) виконання судового рішення.

Розділом IV КАС України визначені процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Так, у відповідності до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Таким чином, набрання рішенням суду законної сили породжує певні правові наслідки, а саме: вирішується спір між сторонами, судове рішення стає загальнообов`язковим, незмінним та остаточним і може бути виконане примусово.

Згідно зі статтею 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб`єктів владних повноважень можуть бути покладені обов`язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом (частина 4 вказаної статті).

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, вирішує суддя адміністративного суду одноособово, якщо інше не встановлено цим Кодексом (частина 5 вказаної статті).

Частиною 1 статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 вказаної статті).

Також, статтею 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, наведеними нормами чинного процесуального законодавства визначено особливий процесуальний порядок оскарження дій та рішень, вчинених на виконання судових рішень, які набрали законної сили.

Зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення (неналежне виконання), ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням (виконанням) судового рішення в цій справі.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на вищенаведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження (п.33 постанови Верховного Суду від 27.11.2018 №520/11829/17 (№К/9901/51263/18)).

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначив, що просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання з 12.03.2019 постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08); зобов`язати вжити невідкладно позитивних дій, направлених на виконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08) в частині вжиття заходів щодо виконання умов мирової угоди, затверджених ухвалою Володимирецького районного суду від 16.07.2002 щодо надання сім`ї ОСОБА_1 житла позачергово; стягнути моральну шкоду в розмірі 250000 грн.; стягнути кошти на відшкодування шкоди в розмірі 1344189 грн.

Предметом даного спору є виконання судового рішення, як вважає позивач, не у відповідності до вимог законодавства.

Таким чином, всупереч зазначених норм, позивач звернувся до суду із позовною заявою у загальному порядку, в якій фактично оскаржує дії (бездіяльність) відповідача щодо виконання судового рішення - постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08).

Доводи позивача, викладені в позовній заяві, а саме щодо надання житла, з яким він не погоджується, зводяться до незгоди позивача з діями (бездіяльністю) відповідача при виконанні судового рішення, в той час як оцінка діям (бездіяльності) відповідача, вчиненим на виконання судового рішення, надається судом при розгляді заяви, поданої відповідно до статті 383 КАС України.

Суд зазначає, що між позивачем і відповідачем існують правовідносини щодо надання житла на виконання рішення суду.

У свою чергу невиконання чи неналежне виконання судового рішення є підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України, яка регулює визнання протиправними рішень, дій або бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а не для звернення до суду з новим позовом у загальному порядку.

Приймаючи до уваги вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним, при розгляді позовної вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі.

Суд не вправі зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки це призведе до порушення принципу поваги до остаточного судового рішення та порушення принципу «юридичної визначеності».

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову.

Таким чином, вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13 Конвенції, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Вассерман проти Росії», п. 45, від 10.04.2008 року).

Відтак, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення, ухваленого Володимирецьким районним судом, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до такого суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Крім того, суд зазначає, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року у справі №817/153/18 відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради Володимирецького району Рівненської області, управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про визнання продовження протиправної бездіяльності відповідача, що визначена постановою Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року (справа № 2-а-4/08), яка триває з 12 червня 2012 року по даний час, нездійснення позитивних дій та недотримання принципу недискримінації у своїй діяльності незаконними і протиправними; визнання бездіяльності відповідача 2 у виконавчому провадженні № 52029878 з приводу виконання постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року (справа № 2-а-4/08) як і невжиття заходів передбачених чинним законодавством, нездійснення позитивних дій та недотримання принципу недискримінації незаконним та протиправним; стягнення з обох відповідачів солідарно відшкодування моральної шкоди у розмірі по 200 000 грн з кожного; стягнення з обох відповідачів солідарно справедливої сатисфакції у розмірі 95 000 доларів США, що на день звернення до суду з позовом еквівалентно 2 683 750 грн.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 року скасовано та прийнято постанову, якою позов задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність відповідача, яка полягає в тривалому, з 12.06.2012 року і по даний час, невиконанні постанови Володимирецького районного суду Рівненської області від 20.05.2008 року щодо виконання обов`язку придбати для позивача квартиру, що має відповідати вимогам ст.ст. 48, 50 ЖК України. Стягнуто з відповідача на користь позивача 60000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної протиправною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. В решті позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.08.2019 року касаційну скаргу відповідача задоволено частково. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2019 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Восьмий апеляційний адміністративний суд при прийнятті постанови від 16.10.2019 у вказаній справі №817/153/18 прийшов до висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, оскільки процесуальним законом встановлено спеціальну процедуру оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень під час виконання рішення суду, ухваленого не на користь такого суб`єкта, зокрема, накладення штрафів і внесення подання правоохоронним органам з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин рішення суду, що набрало законної сили.

Крім того, суд зазначає, що на обгрунтування позовних вимог позивач у відповіді на відзив наголошує, що 07.11.2019 прийнято рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №163 «Про забезпечення житлом ОСОБА_1 » поза межами селища Володимирець за адресою: АДРЕСА_2 . Дане рішення, як вказує позивач, свідчить про невиконання відповідачем постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 належним чином.

Однак, суд зазначає, що дії Володимирецької селищної ради щодо пропозиції селищного голови О. Осмоловича Володимирецької селищної ради, яка викладена в листі №02-23/1976 від 27.11.2019 звернутися ОСОБА_1 02.12.2019 о 8.00 год. до Володимирецької селищної ради для отримання ордеру на вселення у будинок за адресою: АДРЕСА_2 , є предметом спору у справі №460/3748/19, яка знаходиться у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду.

А рішення виконавчого комітету Володимирецької селищної ради №163 від 07.11.2019 «Про забезпечення житлом ОСОБА_1» оскаржується ОСОБА_1 в межах адміністративної справи №460/3438/19.

Крім того, в межах адміністративної справи №460/61/20 розглядається позов ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради та Рафалівської селищної ради, де він просить суд визнати письмове звернення Володимирецької селищної ради від 26.09.2019 (як дію) до Рафалівської селищної ради про встановлення порядкового номеру 5 (п`ять) нерухомому майну, що розташоване в АДРЕСА_2 , вказавши, що дане приміщення є житловим, - незаконним і протиправним та скасувати його; визнати рішення виконавчого комітету Рафалівської селищної ради від 02.10.2019 №89 про встановлення об`єкту нерухомого майна, яке розташоване в АДРЕСА_2, вказавши, що дане нерухоме майно є житлом, - незаконним і протиправним та скасувати його; стягнути з Володимирецької селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі по 40 000 (сорок тисяч) гривень; стягнути з Рафалівської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі по 10 000 (десять тисяч) гривень.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов (адміністративна справа №460/81/20) ОСОБА_1 до Володимирецької селищної ради, в якому позивач просить суд: визнати звернення (як дію) відповідача в жовтні 2019 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про виготовлення технічного паспорта на приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_2 , недостовірно вказавши, що приміщення є житловим - незаконним і протиправним та скасувати її; зобов`язати Володимирецьку селищну раду звернутися до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з вимогою виключити з Технічного паспорта на приміщення, яке розташоване в АДРЕСА_2 , слово «житлове», вказавши, що дане приміщення є нежитловим; зобов`язати Володимирецьку селищну раду утриматися від пропозицій надавати житло з числа нежитлових приміщень та таких, що не відповідають державним будівельним нормам (ДБН) В.2.2-15-2019; стягнути на користь позивача з відповідача моральну шкоду у розмірі 50000 грн.

Тобто, позивач як на підставу своїх позовних вимог в межах розгляду даної справи, зсилається на обставини, що є предметом розгляду інших адміністративних справ.

Надаючи оцінку спору в межах даного спору, а саме щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання з 12.03.2019 постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08); зобов`язатиння вжити невідкладно позитивних дій, направлених на виконання постанови Володимирецького районного суду від 20.05.2008 (справа №2-а-4/08) в частині вжиття заходів щодо виконання умов мирової угоди, затверджених ухвалою Володимирецького районного суду від 16.07.2002 щодо надання сім`ї ОСОБА_1 житла позачергово; стягнення моральної шкоди в розмірі 250000 грн.; стягнення коштів на відшкодування шкоди в розмірі 1344189 грн., суд дійшов висновку, що фактично вимоги ОСОБА_1 є вимогами про визнання протиправною бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення.

Такі вимоги в окремому судовому провадженні не розглядаються. Якщо позивач вважає, що бездіяльністю відповідача на виконання судового рішення, ухваленого постановою Володимирецького районного суду від 20.05.2008 у справі №2-а-4/08, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до такого суду в порядку статті 383 КАС України, а не пред`являти новий адміністративний позов.

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, то судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Володимирецької селищної ради Рівненської області (вулиця Соборна, 39, селище міського типу Володимирець, Рівненська область, 34300; код ЄДРПОУ 04388113) про визнання бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 24 січня 2020 року.

Суддя Недашківська К.М.