Рішення № 87121369, 04.11.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2019 року м.Київ № 320/322/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

у с т а н о в и в:

до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ГУ ДФС у Київській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 12 285,71 грн. від 14.11.2018 за № Ф-158485-51. В подальшому, позивач збільшив свої вимоги та просив визнати протиправною та скасувати вимогу відповідача про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 14742,89 грн. від 06.02.2019 за №Ф-158485-51.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 30.11.2018 він отримав вимогу про сплату боргу (недоїмки) за № Ф-158485-51 від 14.11.2018 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12 285, 71 грн. Також, 26.02.2019 одержав вимогу від 06.02.2019 за № Ф-158485-51 про сплату заборгованості по ЄСВ у розмірі 14742,89 грн.

У цих вимогах не вказано період та підстави визначення боргу. Крім того, ОСОБА_1 вказує, що він є адвокатом (самозайнятою особою, що здійснює незалежну професійну діяльність) та фізичною особою-підприємцем, що законодавчо виключає можливість подвійного оподаткування.

З урахуванням того, що діяльність адвоката підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, тому доходи отримані від її здійснення підлягають оподаткуванню тільки на підставі ст. 178 ПКУ одноразово. Оподаткування самозайнятої особи додатково як фізичної особи-підприємця можливо виключно, якщо вказана фізична особа суміщає ведення подвійної діяльності - і як самозайнята особа, і як фізична особа-підприємець. Таке співпадіння у даному випадку відсутнє.

Ухвалою суду від 24.01.2019 було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлені вимоги, просив їх задовольнити. В подальшому надав заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, у якому позов не визнав та зазначив, що у розумінні Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI, фізичні особи-підприємці та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, є окремими платниками страхових внесків і сплачують його на загальних підставах. Оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та одночасно провадить незалежну професійну діяльність як адвокат, він зобов`язаний сплачувати ЄСВ з обох видів діяльності одночасно. Просив у задоволенні позову відмовити. З заявою про розгляд справи у відсутності представника не звертався.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на зазначене та враховуючи, що учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, зважаючи на наявність заяви позивача про розгляд справи без його участі та відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, надавши їм відповідної правової оцінки, проаналізувавши норми чинного законодавства, якими врегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав:

19.10.1999, ОСОБА_1 був зареєстрований Яготинською районною державною адміністрацією Київської області як ФОП, що підтверджується випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 764172 від 19.10.1999 (а.с. 25).

17.12.2017, ФОП ОСОБА_1 був взятий на облік як платник податків, що підтверджується даними ЄДР.

З 01.01.2012 , ФОП ОСОБА_1 , є платником єдиного податку за ставкою 5% (третя група) за основним видом господарської діяльності – код КВЕД 69.10 «діяльність у сфері права», що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку (а.с. 26).

30.12.2004, на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, позивачу видано свідоцтво № 2734/10 на право заняття адвокатською діяльністю (а.с. 28).

19.06.2017, позивач подав до контролюючого органу заяву (для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) з позначкою «зміни» та зазначив, що він є ФОП та є адвокатом.

У період з 2016 по 2018 позивачем як фізичною особою-підприємцем, платником єдиного податку було сплачено до бюджету єдиний соціальний внесок на загальну суму 22 087,04 грн., у тому числі за 2016 – 3808,68, за 2017 – 8 448 грн., за 2018 – 9830,36 грн., що підтверджується квитанціями від 06.04.2016 №14477490, від 17.10.2016 № 16348698-1, від 02.07.2016 № 0.0.577096689.1, від 20.01.2017 № 17284878-1, від 03.04.2017 № 94, від 18.07.2017 № 217, від 18.10.2017 № 149, від 14.12.2017 № 58, від 05.04.2018 № 0.0.1004929232.1, від 19.07.2018 № 59, від 12.10.2018 № 37, від 10.01.2019 № 18.

Факт сплати позивачем як фізичною особою-підприємцем єдиного внеску на загальнообов`язкове соціальне страхування за 2016-2018 контролюючим органом не заперечується, тому доведенню не підлягає.

Проте, 14.11.2018, ГУ ДФС у Київській області було сформовано та надіслано позивачеві вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-158485-51, якою контролюючий орган визначив до сплати недоїмку (борг) з єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 12285,71 грн. (а.с. 8).

Дослідивши надану контролюючим органом інтегровану картку позивача з ЄСВ, судом встановлено, що недоїмка, на суму якої контролюючим органом сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-158485-51, утворилась у зв`язку із несплатою позивачем мінімального страхового внеску, що сплачується особами, які провадять незалежну професійну (адвокатську) діяльність.

Не погоджуючись вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач оскаржив її до ДФС України. Рішенням ДФС № 367/16/99-99-11-05-02-25 від 04.01.2019 скарга ОСОБА_1 залишена без задоволення, а вимога без змін.

Вважаючи вищезазначену вимогу безпідставною, ОСОБА_1 звернувся за захистом свого права до суду.

Впродовж судового провадження, відповідач сформував нову вимогу №Ф-158485-51 від 06.02.2019, якою визначив до сплати позивачеві ЄСВ у розмірі 14742,89 грн.

На цій підставі позивач збільшив позовні вимоги та просив визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Київській області від 06.02.2019 № Ф-158485-51.

Згідно інформаційних даних облікової картки позивача (а.с. 55-57, 59), податковим органом здійснено нарахування позивачу єдиного внеску, а саме: за 2017 у розмірі 4928 грн. за діяльність фізичної особи-підприємця; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за діяльність фізичної-особи підприємця; за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за діяльність фізичної-особи підприємця; за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за діяльність фізичної-особи підприємця; за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за діяльність фізичної-особи підприємця; за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн. за провадження незалежної професійної діяльності.

У поданому відзиві податковий орган не заперечує факт сплати позивачем сум єдиного внеску як фізичної-особи підприємця, проте вважає, що він також зобов`язаний сплачувати єдиний внесок за провадження незалежної професійної діяльності, у зв`язку з чим і сформував оскаржені вимоги, правомірність прийняття яких є предметом розгляду цієї справи.

Правове обгрунтування суду:

дослідженню у вказаному спорі підлягають обставини визначення/нарахування податковим органом позивачу фактично подвійного об`єкту оподаткування зі сплати єдиного внеску за Законом №2464, як особі, яка на момент прийняття оскарженої вимоги здійснювала незалежну професійну діяльності та одночасно була фізичною особою-підприємцем.

При вирішені спору суд виходить з того, що згідно ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту

Частина 3 статті 4 вказаного Закону передбачає, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. (ч. 1 ст. 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до пп.14.1.226 п.14.1 ст.14 ПК України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до положень п. 178.1, п. 178.2 ст. 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» випливає, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є: фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Таким чином, в Законі №2464 розмежовуються фізичні особи-підприємці та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, як платники єдиного соціального внеску. При цьому Законом №2464 не визначається такий платник єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом, позивач є платником єдиного соціального внеску за п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464, як фізична особа-підприємець, який обрав спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №2464 облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а щодо застрахованих осіб, які є учасниками накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - учасниками накопичувальної пенсійної системи), - з національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах праці, трудових відносин та зайнятості населення, соціального захисту населення, та Пенсійним фондом.

Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Згідно з ч.2 ст.5 Закону №2464-VІ взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 51, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

З огляду на п.3 розділу І Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 р. №1162 Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 51 частини першої статті 4 Закону №2464.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №1162 встановлено, що дані про взяття на облік платників єдиного внеску в порядку інформаційної взаємодії передаються державному реєстратору в день взяття їх на облік за місцезнаходженням чи місцем проживання із зазначенням: дати взяття на облік, найменування та коду за ЄДРПОУ контролюючого органу, в якому такого платника взято на облік, реєстраційного номера платника єдиного внеску.

Відповідно до п.4 розділу ІІ Порядку №1162 взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб-підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам-підприємцям у порядку, встановленому Законом №755 (Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»).

Водночас, розділом ІІІ Порядку №1162 встановлено порядок взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755.

Так, пунктом 1 розділу ІІІ Порядку №1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою №1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою №12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Зважаючи на п.п.2, 3 розділу ІІІ Порядку №1162 платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою № 2-ЄСВ згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Отже, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється контролюючим органом виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ.

Натомість, взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядком №1162 не передбачено.

Так, позивач перебуває на обліку як фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність у сфері права, при цьому зайняття адвокатською діяльністю провадиться ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльність.

Суд враховує, що в розумінні п.1 ч.1ст.1 Закону №2462, Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.16 Закону №2464 Державний реєстр створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб.

Відповідно до абз.2 ч.3 ст.16 Закону №2464 ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на абз.3 ч.2 ст.20 Закону №2464 відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, подаються безпосередньо зазначеними особами.

Порядок організації ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування визначено Положенням про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 р. №10-1.

Пунктом 1 розділу ІІІ Положення №10-1 з метою забезпечення обробки інформації в Реєстрі застрахованих осіб для кожної застрахованої особи автоматично створюється облікова картка, якій присвоюється номер облікової картки.

Згідно з п.2 розділу ІІІ Положення №10-1 облікова картка відкривається у разі: надходження у складі звітності від страхувальника відомостей про застраховану особу, дані про яку відсутні в Реєстрі застрахованих осіб; надходження у складі звітності відомостей про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; сплату добровільних внесків особами, які беруть добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування; надходження відомостей від фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; в інших випадках, передбачених Законом.

Відповідно до абз.5, 6 п.2 розділу IV Положення №10-1 до облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, а саме: відомості про фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність; відомості про нарахування страхових внесків та єдиного внеску фізичними особами-підприємцями та особами, які провадять незалежну професійну діяльність.

Суд зауважує, що з огляду на форму Витягу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка є додатком 8 до Положення №10-1 та заважаючи на п.6 розділу V Положення №10-1, до відомостей, які містить цей витяг, віднесено й відомості щодо статусу застрахованої особи, серед типів якого законодавець визначає фізичну особу-підприємця і самозайняту особу, тобто особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, що зумовлює висновок про те, що такого статусу застрахованої особи, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, Положення №10-1 не визначає.

Відповідно до системного аналізу норм Закону №2464 та Положення №10-1 судом встановлено відсутність у контролюючого органу повноважень за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом, як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.

Враховуючи те, що позивач не перебуває на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та, відповідно, не подає звітність як такий платник, суд вважає безпідставним встановлення позивачу, як платнику єдиного внеску в статусі фізичної особи-підприємця ознаки незалежної професійної діяльності та нарахування на цій підставі єдиного внеску.

З огляду на п.16 розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. №435, ФОП, які мають ознаку незалежної професійної діяльності, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти (додаток 5).

При цьому розділ 6 Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, який є додатком 5 до Порядку №435, визначені типи платника, серед яких окремо зазначено ФО на загальній системі оподаткування; ФО на спрощеній системі оподаткування; особу, яка провадить незалежну професійну діяльність; членів фермерського господарства. Визначення окремого типу платника «фізичної особи-підприємця, яка має ознаку незалежної професійної діяльності» формою звіту не передбачено.

Отже, приписи п.16 Порядку №435 не відповідають п.п.4, 5 ч.1 ст.4 Закону №2464, а тому застосуванню підлягають саме норми Закону №2464.

Таким чином, статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон №2464 не передбачає.

Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду викладеними у рішенні від 02.09.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19), залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019.

При цьому дана справа відповідає ознакам типової справи наведеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19).

Суд враховує, що у рішенні Верховного Суду від 02.09.2019 р. у зразковій справі №520/3939/19 (провадження №Пз/9901/10/19) зазначено, що контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону №2464, тому відсутні підстави вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-158485-51 від 14.11.2018 та від 06.02.2019, прийняті ГУ ДФС у Київській області не на підставі законів України та є не обґрунтованими, оскільки не враховано усіх обставин, які мали значення для її винесення, а тому позовна вимога підлягає задоволенню.

Стосовно посилання позивача на норми Податкового кодексу України та Порядку обліку платників податків та зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 р. №1588 суд зауважує, що з огляду на п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Окрім того, відповідно до ст.2 Закону №2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про сплату боргу (недоїмки) від 14.11.2018 № Ф-158485-51.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260, місцезнаходження: 03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2019 № Ф-158485-51.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Брагіна О.Є.