Ухвала суду № 87121250, 22.01.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

22 січня 2020 року Справа № 280/6308/19 м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., розглянувши матеріали адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-б; код ЄДРПОУ 20490012)

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), подана представником ОСОБА_2 , до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач, Управління), в якій позивач просить суд:

1) визнати бездіяльність відповідача щодо не поновлення пенсії позивачу протиправною;

2) визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні пенсії позивачу, викладене в рішенні відповідача від 22.10.2019;

3) зобов`язати відповідача - вчинити певні дії - провести поновлення виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про поновлення строку звернення до суду з даним позовом. В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 вказує, що є громадянкою України, 30.03.2001 виїхала до Ізраїлю на постійне місце проживання. Просить врахувати, що з 2001 року вона не отримує пенсії в Україні. Водночас право на поновлення виплати пенгсії виникло у неї починаючи з 07.10.2009, відколи Конституційний Суд України визнав дискримінаційними норми закону, які забороняли виплату пенсій особам, які виїхали за кордон на місце постійного проживання. Крім того, зазначає, що про порушення своїх прав вона фактично дізналась лише 25.09.2018 на прийомі в адвоката в Їзраїлі, який роз`яснив їй, що вона має право на отримання пенсії в Україні. Після цього було оформлено довіреність на представництво її інтересів в Україні, а представник позивача звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії.

Ухвалою суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

В ухвалі про відкриття провадження судом зазначено, що для ухвалення обґрунтованого рішення за результатами розгляду вказаного клопотання про поновлення строку звернення до суду необхідно витребувати та дослідити матеріали пенсійної справи позивача. Тому, зазначене клопотання вирішено розглянути під час судового розгляду справи по суті.

Вирішуючи заявлене позивачем клопотання, суд зазначає, що особливості строків звернення до адміністративного суду врегульовано статтею 122 КАС України. Зокрема, частиною 1 цієї статті передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим, в тому числі встановленням строків для звернення до суду. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

Вказаного висновку дійшов Конституційний Суд України у рішенні №17-рп/2011 від 13.12.2011, в якому зазначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Крім того, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 22 жовтня 1996 року у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства» право на доступ до суду, за деяких обставин, також може бути предметом правомірних обмежень, таких як встановлені законом обмежені терміни позовної давності.

Також, розглядаючи справу "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року, заява № 42527/98), Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускають з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави.

Як видно з матеріалів справи, 09.11.2018 позивач через свого представника засобами поштового зв`язку звернувся до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії за віком. Отримавши відмову відповідача, оформлену рішенням №5 від 22.10.2019, представник позивача 12.12.2019 поштою надіслав до суду відповідну позовну заяву.

Отже, враховуючи приписи частини 2 статті 122 КАС України, позивачем дотримано шестимісячного строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про оскарження рішення відповідача про відмову в поновленні пенсії.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача провести поновлення виплати пенсії за віком починаючи з 07.10.2009. Тобто позивач ставить вимогу про виплату пенсії за минулі 10 років, пов`язуючи дату поновлення виплати пенсії з датою ухвалення Конституційним Судом України рішення від 07.10.2009 за № 25-рп/2009.

Разом з тим, суд зауважує, що на правовідносини, які виникли в частині поновлення виплати пенсії поширюється інститут строків звернення до адміністративного суду. Це, зокрема, підтверджується усталеною практикою Верховного Суду (постанова від 31.01.2019 у справі №520/9721/16-а, постанова від 03.04.2019 у справі №266/804/15-а, постанова від 12.03.2019 у справі №441/1239/17, постанова від 12.03.2019 року у справі №308/6229/16-а).

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09 липня 2003 року щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Відповідно до вказаного рішенні Конституційного суду України спірними нормами Закону №1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Отже, з дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009, тобто з 07.10.2009, виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі неконституційних положень Закону № 1058-ІV. Відтак позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.

При цьому суд враховує, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в частині 2 статті 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав.

Таким чином, саме з цього часу (07.10.2009) в органу Пенсійного фонду України виникав обов`язок поновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а для позивача розпочався відлік строку звернення до суду за захистом своїх прав та законних інтересів, пов`язаних з припиненням виплати пенсії за віком.

Також суд зазначає, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, які пов`язані з поновленням виплат, а саме, подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Відтак, у випадку вирішення спору про поновлення права на виплату пенсії, суд, за наявності підстав, може зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком у межах шестимісячного строку звернення до суду, але не раніше дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

З огляду на вищевказане, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (12.12.2019 засобами поштового зв`язку), позовні вимоги в частині поновлення виплати пенсії за період з 07.10.2009 по 11.06.2019 включно підлягають залишенню без розгляду.

Суд звертає увагу, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення частини 2 статті 46 Закону №1058-IV, в якій зазначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, а пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає та виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-якими строками з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що у цьому випадку пенсія позивачу фактично не нараховувалась.

Отже, наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки встановлені судом обставини справи не свідчать про наявність у позивача об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду з цим позовом у частині щодо поновлення пенсії з 07.10.2009.

Згідно частини третьої ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що заявлене позивачем клопотання є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст.122, 123, 171, 240, 241, 243, 248 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити виплату пенсії за віком починаючи з 7 жовтня 2009 року.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести позивачу поновлення та виплату пенсії за віком з 07 жовтня 2009 року до 11 червня 2019 року включно відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з проведенням індексації та компенсацією втрати частини доходів.

Роз`яснити позивачу, що після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду, він має право звернутись до адміністративного суду в загальному порядку.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне судове рішення складено 22.01.2020

Суддя (підпис) М.О. Семененко

Суддя М.О. Семененко