Рішення № 87118021, 15.01.2020, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 рокуСправа № 912/2601/19 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевська В.В. за участі секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2601/19

за позовом: Акціонерного товариства "Укртрансгаз", 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1

до: Комунального підприємства "Теплоенергетик", 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01601, м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 6,

про повернення майна та стягнення 16 544 285,04 грн

Представники:

від позивача - Пахомова О.А., довіреність № 1-856 від 29.05.19, адвокат, посвідчення №798 від 15.11.17;

від відповідача - Гусєв О.М., довіреність № 25 від 20.05.19 адвокат, посвідчення №183, видане 30.05.2017;

від 3-ї особи - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укратрансггаз", позивач) подано позовну заяву з вимогами до Комунального підприємства "Теплоенергетик" (далі - КП "Теплоенергетик", відповідач) про зобов`язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 2 475,748 тис. куб. метрів та стягнення 16 544 285,04 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 2 475,748 тис. куб. метрів, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на положення ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та зазначив, що відповідач шляхом самовільного відбору з газотранспортної системи безпідставно набув у власність природний газ в обсязі 2 475,748 тис. куб. метрів, який належить АТ "Укртрансгаз".

Ухвалою господарського суду від 23.09.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №912/2601/19; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; у справі призначено підготовче засідання; сторонам встановлено строк для подання заяв по суті справи.

В межах встановленого судом строку від КП "Теплоенергетик" надійшов відзив на позовну заяву (том І а.с. 66-135), відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги заперечив та просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що постачальником природного газу для КП "Теплоенегретик" виступило Акціонерне товариство "НАК "Нафтогаз України" на підставі укладених договорів постачання. За висновком відповідача, відповідні обсяги природного газу набуто за наявності правових підстав, а саме в рамках укладених договорів, та обов`язок Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" поставити природний газ передбачався, у тому числі відповідно до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.206 № 742-р, від 04.10.2017 № 720-р. Відповідач також звертає увагу, що позивачем заявлено дві альтернативні вимоги

До початку підготовчого засідання КП "Теплоенергетик" подано 16.01.2019 клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Кіровоградської області у справі № 912/1558/18 (том І а.с. 131-148).

16.10.2019 суд розпочав підготовче провадження, в якому постановлено ухвалу про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", третя особа). Строк підготовчого засідання продовжено, підготовче засідання відкладено на 20.11.2019, третій особі встановлено строк для подання пояснень третьої особи.

22.10.2019 від АТ "Укртрансгаз" надійшла відповідь на відзив, в якій позивачем на спростування обставин заперечень проти позову викладено наступні аргументи: заявлені позовні вимоги не є альтернативними, оскільки позивач просить задовольнити обидві вимоги, які оплачено судовим збором; наявність укладеного з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договору не може свідчити про здійснення поставки природного газу, оскільки доказом, який підтверджує поставку, є підписаний між сторонами акт приймання-передачі; факт здійснення господарської операції підтверджується не укладеним договором, а вчиненням фактичних дій, що спричиняють рух активів та капіталу (том І а.с. 157-160).

19.11.2019 від КП "Теплоенергетик" надійшло клопотання про покладення на позивача витрат, пов`язаних з оплатою послуг адвоката за надання професійної правничої допомоги щодо ведення справи в суді (том І а.с. 172-181).

19.11.2019 до суду надійшли пояснення третьої особи, згідно яких вказано про обґрунтованість позовних вимог з тих підстав, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не постачало природний газ КП "Теплоенергетик" в заявлених в позові обсягах та період (том ІІ а.с. 1-132). Мотивуючи наведене зазначено, що сама лише наявність укладеного договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких відносин. АТ "НАК "Нафтогаз України", як власник майна, має право здійснювати своє право відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб та розпоряджатись своїм майном на власний розсуд і держава не втручається у здійснення власником права власності. Повідомлено, що третя особа не подавала оператору газотранспортної системи номінацій щодо відповідача у спірний період, тим самим не підтверджувала постачання природного газу та не розпоряджалась своїм майном, як його власник. За твердження третьої особи, у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017 р. КП "Теплоенергетик" був спожитий газ за межами договорів постачання та самовільно, оскільки умовами договорів передбачено споживання природного газу лише в разі наявності підтвердженого обсягу газу.

20.11.2019 від позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі (том ІІ а.с. 137-139).

20.11.2019 суд продовжив підготовче засідання у справі, в якому оголошено перерву до 04.12.2019.

В підготовчому засіданні 04.12.2019 судом постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання КП "Теплоенергетик" про зупинення провадження у справі та про закриття підготовчого засідання і призначення справи до судового розгляду по суті на 18.12.2019.

18.12.2019 суд відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 18.12.2019 під час вступного слова представником позивача підтримано позовні вимоги повністю, представником відповідача заперечено у задоволенні позовних вимог; представником третьої особи підтримано наведені пояснення, які письмово подано у справу.

В судовому засіданні оголошено перерву до 10.01.2020, про що постановлено протокольну ухвалу.

10.01.2020 судом продовжено судове засідання з розгляду справи по суті, в якому досліджено докази у справі та за усним клопотанням позивача оголошено перерву до 15.01.2020.

14.01.2020 від АТ "Укртрансгаз" надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу на 90 відсотків.

15.01.2020 суд продовжив судове засідання з розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 15.01.2020 присутніми представниками позивача - позовні вимоги підтримано, відповідача - заперечено у задоволенні позову.

Третя особа участі в засіданні суду 15.01.2020 не брала, хоча належним чином повідомлена про його проведення, про поважність причин відсутності суду не зазначено.

Виходячи з викладеного, граничних строків вирішення спору та положень п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 15.01.2020 за відсутності представника третьої особи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників процесу та дослідивши докази у справі, суд встановив наступні обставини, які є предметом доказування у справі, та дослідив докази, які подано учасниками справи.

Як зазначено АТ "Укртрансгаз" у поданому позові, у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017 р. КП "Теплоенергетик" безпідставно набуло з газотранспортної системи 2 475,74.8 тис. куб. м. природного газу, власником якого є АТ "Укртрансгаз".

Так, для відбору відповідачем в жовтні 2016 р. та в жовтні 2017 р. природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через газорозподільну систему, оператором якої є Відкрите акціонерне товариство "Кіровоградгаз", відповідач повинен був мати постачальника відповідних обсягів природного газу, а за його відсутності відповідач не мав підстав здійснювати відбір природного газу та повинен буй самостійно припинити власне газоспоживання як це передбачено абз. 2 п. З глави 5 розділу VI Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2493, та п. 10 розділу 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2496.

Однак, як вказує позивач, відповідач, незважаючи на відсутність у нього постачальника природного газу та будь-яких підстав для його відбору з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з позивачем здійснив відбір 2 475,748 тис. куб. м. природного газу.

Виходячи з викладеного та оскільки відповідачу в жовтні 2016 року та в жовтні 2017 року не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то, за висновком позивача, відбір 2 475,748 тис куб. м. природного газу відповідачем був здійснений з обсягів природного газу АТ "Укртрансгаз", що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель, за відсутності будь-яких правових підстав.

На підставі наведеного, позивач вказує про наявність правових підстав для застосування положень ст. 1212, 1213, 1214 Цивільного кодексу України та зобов`язання КП "Теплоенергетик" повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 2 475,748 тис. куб. метрів та сплатити його вартість в загальному розмірі 16 544 285,04 грн.

На підтвердження наведених доводів позивачем додано докази набуття АТ "Укртрансгаз" природного газу у власність, а саме договори про закупівлю природного газу, укладені з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", з актами приймання передачі такого газу у відповідний період (том І а.с. 18-60).

Відбір природного газу відповідачем в зазначених обсяг підтверджено реєстром балансування 01.01.2016-30.06.2018 та звітами Відкритого акціонерного товариства "Кіровоградгаз" (далі - ВАТ "Кіровоградгаз") про поділ фактичного обсягу природного газу, відібраного з точки виходу (том І а.с. 9-17).

Вартість природного газу позивач підтверджує роздруківкою з офіційного сайту АТ "Укртрансгаз" щодо ціни газу (том І а.с. 61).

Натомість відповідач, стверджуючи про наявність правових підстав для відбору природного газу, надав до матеріалів справи договори на постачання природного газу, укладені з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з додатками, строк дії яких охоплено спірним періодом, акти приймання-передачі природного газу, прибуткові накладні та докази відкриття банківського рахунку на проведення розрахунків з постачальником природного газу (том І а.с. 75-134).

АТ "НАК "Нафтогаз України" згідно поданих пояснень та на підтвердження доводів щодо відсутності передачі природного газу відповідачеві, додано до справи договори на постачання природного газу, які укладено з КП "Теплоенергетик", та, крім того, надано копії листів про повернення без підписання актів-приймання-передачі природного газу з відповідними актами, і реєстри реалізації природного газу теплопостачальним організаціям за жовтень 2016 року і жовтень 2017 року (том ІІ а.с. 7-131).

При оцінці аргументів сторін та поданих доказів, про які зазначено вище, суд застосовує наступні норми законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів наведені в частині 2 наведеної норми та, окрім того, передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Позивач згідно поданого позову просить захистити своє право шляхом примусового повернення безпідставно набутого відповідачем майна, яким є природний газ, та відшкодувати його вартість. Правовими нормами для захисту порушеного права та які визначають наслідки безпідставно набутого майна визначено ст. ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З наведеної норми слідує, що зобов`язання щодо безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна.

Положення ст. 1213 Цивільного кодексу України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Виходячи зі змісту ст. 1213 Цивільного кодексу України, повернення безпідставно набутого майна в натурі та відшкодування вартості такого майна є взаємовиключними способами судового захисту в кондиційних правовідносинах, на що обґрунтовано звернено увагу відповідачем у відзиві на позов.

Однак, враховуючи, що позивач просить задовольнити одночасно дві вимоги - повернення майна і відшкодування його вартості, тобто не викладає такі вимоги альтернативно, суд розглядає обидві позовні вимоги по суті.

Одночасно суд не застосовує ст. 1214 Цивільного кодексу України, посилання на яку також міститься у поданому позові, оскільки за наведеною нормою врегульовано питання відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання, що не є предметом згідно поданого позову у даній справі.

Як зазначено безпосередньо в позові, безпідставно набутим майном є природний газ, який відібрано відповідачем у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017 р. з газотранспортної системи, оператором якої є позивач.

Враховуючи викладене, до спірних правовідносин суд також застосовує норми законодавства, які регламентують функціонування й особливості ринку природного газу, а також правові засади функціонування газотранспортної системи України.

В ст. 38 Конституції України закріплено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Згідно визначення, наведеного в ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); ринок природного газу - сукупність правовідносин, що виникають у процесі купівлі-продажу, постачання природного газу, а також надання послуг з його транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), послуг установки LNG.

Відповідно до Закону України "Про ринок природного газу", оператор газотранспортної системи на виключних засадах відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання в належному стані та розвиток, включаючи нове будівництво та реконструкцію, газотранспортної системи з метою задоволення очікуваного попиту суб`єктів ринку природного газу на послуги транспортування природного газу, враховуючи поступовий розвиток ринку природного газу (ст. 20).

Оператор газотранспортної системи придбаває енергоресурси, необхідні для здійснення своєї господарської діяльності, у недискримінаційний і прозорий спосіб та на ринкових умовах (ч. 7 ст. 22).

Оператор газотранспортної системи не може провадити діяльність з видобутку, розподілу або постачання природного газу (ч. 1 ст. 23).

За вимогами ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу споживачам, що не є побутовими, здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Згідно частини 3 наведеної статті, права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Розділом 2 Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила, тут і надалі в редакції, яка діяла на момент спірного відбору газу - жовтень 2016, жовтень 2017 років), підставою для постачання природного газу споживачу є, зокрема: наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов; наявність підтвердженого обсягу природного газу на відповідний розрахунковий період для потреб споживача; відсутність простроченої заборгованості споживача за поставлений природний газ перед діючим постачальником (за його наявності), що має підтверджуватися письмовою довідкою діючого постачальника або складеним з ним актом звірки взаєморозрахунків.

Одночасно, в Кодексі газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493 (далі - Кодекс ГТС, тут і надалі в редакції, яка діяла на момент спірного відбору газу - жовтень 2016, жовтень 2017 років), наведено поняття терміну "несанкціонований відбір природного газу", згідно якого це відбір природного газу: за відсутності по суб`єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу. (ст. 5 Кодексу ГТС).

Отже, відсутність, як зазначає позивач у позові, постачальника природного газу та будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, підпадає під поняття несанкціонованого відбору природного газу згідно Кодексу ГТС.

Кодекс ГТС передбачає правила балансування системи, що є діяльністю, яка здійснюється оператором газотранспортної системи в рамках надання послуг транспортування, що полягає у врівноваженні попиту та пропозиції природного газу у газотранспортній системі, що охоплює фізичне балансування та комерційне балансування. Визначено комерційне балансування, що є діяльністю оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Фізичне балансування, що є заходами, які вживаються оператором газотранспортної системи для забезпечення цілісності газотранспортної системи, а саме, необхідного співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу.

Згідно Кодексу ГТС (ст. 5), алокація - обсяг природного газу, віднесений оператором газотранспортної системи в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів)) з метою визначення за певний період обсягів небалансу таких замовників; небаланс - це різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається відповідно до алокації.

Кодекс ГТС передбачав, що алокація обсягів природного газу для кожного замовника послуг транспортування в окремих точках входу, за винятком віртуальних точок входу з газорозподільної системи (точки надходження газу від газодобувних підприємств чи виробників біогазу, підключених до газорозподільної системи) та точок входу (як віртуальних так і фізичних) від газовидобувних підприємств, здійснюється оператором газотранспортної системи (п. 1 гл. 1 розділу ХІІ).

Згідно п. 10 гл. 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції до внесення змін 28.04.2017 та п. 8 гл. 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції після внесення змін 28.04.2017, алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче. У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи, а по прямому споживачу - на оператора газотранспортної системи.

Згідно Кодексу ГТС, при розрахунку небалансу замовників послуг транспортування оператор газотранспортної системи враховує всі обсяги газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі його контрагентів (споживачів) (п. 2 гл. 1 розділу ХІІІ).

Перевищення обсягів відібраного природного газу з газотранспортної системи над обсягами переданого природного газу є негативним небалансом, а перевищення обсягів переданого природного газу над обсягами відібраного природного газу - позитивним небалансом (п. 3 гл. 1 розділу ХІІІ).

Відповідно до розділу 4 глави XIV Кодексу ГТС, розрахунок вартості послуг балансування (ПБ), що були надані замовнику послуг транспортування за місяць, проводиться оператором газотранспортної системи після закінчення газового місяця на підставі даних про місячний небаланс замовника послуг транспортування, що був не врегульований. При розрахунку вартості послуг балансування використовується базова ціна газу, виражена у гривнях за тисячу метрів кубічних.

З наданих позивачем до справи доказів слідує, що фактичний обсяг відібраного відповідачем у спірний період природного газу визначено зі звітів ВАТ "Кіровоградгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальникам. Зазначено, що газ відібрано через газорозподільну систему ВАТ "Кіровоградгаз".

Тобто, ВАТ "Кіровоградгаз" відносно КП "Теплоенегретик" у спірний період є оператором газорозподільної системи та, відповідно, здійснював розподіл природного газу газорозподільною системою КП "Теплоенергетик".

Зазначені обставини також були встановлені під час розгляду Господарським судом Кіровоградської області справи № 912/1558/18. При цьому, вказане підтверджувалось та визнавалось всіма учасниками справи № 912/1558/18, включаючи АТ "Укртрансгаз", "ВАТ "Кіровоградгаз", КП "Теплоенергетик" та АТ "НАК "Нафтогаз України".

Як слідує з довідки головного бухгалтера АТ "Укртрансгаз" обсяг природного газу, що є предметом стягнення у даній справі, було подано до газотранспортної системи на виконання функцій позивача, як оператора газотранспортної системи, а саме для здійснення балансування системи.

Згідно наданих позивачем договорів про закупівлю природного газу, природний газ придбавався АТ "Укртрансгаз" , у тому числі, для забезпечення балансування.

З підстав викладеного та враховуючи статус позивача і положення Кодексу ГТС щодо визначеної правил балансування, суд дійшов висновку, що законодавство в означеному випадку передбачає захист майнових інтересів позивача, як оператора газотранспортної системи, в межах правовідносин балансування, врегульованих Кодексом ГТС. Діюча редакція Кодексу ГТС також містить відповідні положення щодо послуг балансування, визначене поняття якого є незмінним.

З огляду на наведене суд вважає, що в даному конкретному випадку при наявності обставин відбору відповідачем природного газу з газотранспортної системи, оператором якої є позивач, та за відсутності правових підстав для відбору, підлягають застосуванню відповідні положення Кодексу ГТС щодо визначених правил балансування. Правові підстави для застосування положень ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України відсутні. Тобто, позивачем неправильно обрано спосіб захисту.

Окрім того, умови застосування кондиційного способу судового захисту, виходячи зі змісту ст.1212 Цивільного кодексу України, серед іншого передбачають доказування як факту фізичного отримання відповідачем спірного майна, так і відсутності належних правових підстав для такого отримання. З наявних матеріалів справи суд вважає, що позивачем не доведено вказану сукупність означених умов, що слідує з наступного.

Матеріалами справи підтверджено укладення КП "Теплоенергетик" з ПАТ "НАК "Нафтогаз України" договорів на постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями і населенням та період дії яких охоплюється спірним періодом жовтень 2016р. і жовтень 2017 р. Вказані обставини визнаються всіма учасниками справи.

Разом з цим, як пояснено АТ "НАК "Нафтогаз України", зв`язку з порушенням КП "Теплоенергетик" умов п.17 Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, АТ "НАК "Нафтогаз України" не здійснювало постачання природного газу відповідно до договорів у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017 р.

На підтвердження своїх доводів третьою особою до матеріалів справи надано листи АТ "НАК "Нафтогаз України" від 22.11.2016 і від 20.11.2017 про повернення КП "Теплоенергетик" без підписання актів приймання-передачі природного газу за жовтень 2016 р. та за жовтень 2017 р. із зазначенням причин повернення - наявність заборгованості (том ІІ а.с. 32-37, 74-78).

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про ринок природного газу" встановлено, що з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу на суб`єктів ринку природного газу у виключних випадках та на визначений строк можуть покладатися спеціальні обов`язки в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України після консультацій із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства.

Постановою Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, яка діяла до 01.04.2017, затверджено Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період).

Згідно вказаного Положення на НАК "Нафтогаз України" покладено обов`язки продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів та релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності).

З 01.04.2017 до 01.11.2018 діяла постанова Кабінету Міністрів України № 187 від 22.03.2017 про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, в силу якої на НАК "Нафтогаз України" також покладався обов`язок продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) .

Господарський суд погоджується з доводами АТ "НАК "Нафтогаз України", що в силу пункту 17 Положення № 758 від 01.10.2015 та пункту 12 Положення № 187 від 22.03.2017 обов`язок постачання природного газу НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії здійснюється за певних умов, зокрема, за умов укладення договору та відсутності заборгованості за використаний природний газ.

Разом з цим, 05.10.2016 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 742-р "Деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", відповідно до якого для забезпечення безперебійного постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та постачальникам природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 "Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" (Офіційний вісник України, 2016 р., N 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації (п. 1).

Передбачено операторам газорозподільних систем до початку опалювального сезону забезпечити постачання природного газу на джерела теплової енергії теплогенеруючих і теплопостачальних організацій (п. 2).

Статтею 10 Закону України ''Про теплопостачання'' встановлено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належать розробка та реалізація державної політики у сфері теплопостачання, вирішення інших питань у сфері теплопостачання відповідно до законів України.

Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Отже, на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р "Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року", яке є обов`язковим до виконання, на АТ "НАК "Нафтогаз України" та постачальників природного газу покладено обов`язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до укладених договорів ще на початку опалювального сезону. При цьому, хоча у названому розпорядженні міститься вказівка на обов`язок надати номінації до початку опалювального сезону, але це не свідчить про обмеження його періодом, який закінчується із початком опалювального сезону, оскільки встановлений обов`язок полягає у забезпеченні належної підготовки до опалювального сезону та забезпечення природним газом протягом усього сезону. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 № 925/358/18.

Невидача номінацій АТ "НАК "Нафтогаз України" є неправомірною та унеможливлює безперешкодне отримання споживачами відповідно до укладених договорів постачання необхідних обсягів природного газу, оскільки, у тому числі, може мати наслідком обмеження або взагалі припинення надання ВАТ "Кіровоградгаз" послуг з розподілу природного разу у зв`язку з відсутністю підтверджених обсягів природного газу.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.06.2018 у справі №904/5621/17.

Щодо опалювального сезону 2017 року, господарський суд зазначає, що згідно з абзацом 5 п. 8 гл. 3 розділу ХІІ Кодексу ГТС в редакції внесених змін від 28.04.2017 У разі якщо рішенням Кабінету Міністрів України суб`єктів ринку природного газу зобов`язано здійснювати постачання для певних споживачів природного газу, то алокація фактичних обсягів по таким споживачам здійснюється саме на таких суб`єктів, крім випадків, визначених абзацами третім та четвертим цього пункту, несанкціонованого відбору (виключно у частині шляхом самовільного під`єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу) або у випадку підтвердження номінації по такому споживачу іншому постачальнику. При цьому обсяги споживання природного газу враховуються оператором газотранспортної системи при розрахунку небалансу цих суб`єктів ринку природного газу.

04.10.2017 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 720-р "Деякі питання опалювального сезону 2017/18 року", відповідно до якого з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2017/18 року, ПАТ "НАК "Нафтогаз України":

укласти до 14 жовтня 2017 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. N 357 (Офіційний вісник України, 2016 р., N 46, ст. 1666), та з дотриманням принципу недискримінації;

разом з операторами газотранспортних та газорозподільних мереж забезпечити протягом опалювального сезону 2017/18 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії в рамках виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Отже, згідно наведеного розпорядження АТ "НАК "Нафтогаз України" зобов`язано було постачати природний газ відповідним споживачам згідно укладених договорів протягом опалювального сезону 2017/2018.

Наявний обов`язок АТ "НАК "Нафтогаз України" видати номінації та забезпечити постачання природного газу споживачам, зокрема, КП "Теплоенергетик" відповідно до укладених договорів в опалювальний сезон 2016-2018 років свідчить про відсутність несанкціонованого відбору природного газу відповідачем у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017р. Відповідний обсяг природного газу був використаний КП "Теплоенергетик", як споживачем за договорами з АТ "НАК "Нафтогаз України".

За наведених підстав суд погоджується з доводами відповідача щодо відсутності обставин безпідставного набуття КП "Теплоенергетик" природного газу у жовтні 2016 р. та у жовтні 2017 р. в загальному об`ємі 2 475,748 тис. куб.м.

Натомість, доводи позивача та аргументи третьої особи спростовуються наведеним вище.

З підстави вищенаведеного, суд відмовляє в задоволенні позову АТ "Укртрансгаз" про зобов`язання КП "Теплоенергетик" повернути безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 2 475,748 тис. куб. метрів та про стягнення 16 544 285,04 грн вартості такого майна.

Сплачений позивачем судовий збір покладається на позивача згідно правил ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо клопотання відповідача про покладення на позивача витрат за надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн суд зазначає наступне.

Нормами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно визначень, наведених у вказаному Законі, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (ст. 1).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано до справи договір № 15-11-19 про надання правової допомоги, який укладено 15.11.2019 між КП "Теплоенергетик" (Клієнт) та адвокатом Гусєв Олександром Максимовичем (Адвокат) (том І а.с. 175-176).

Предметом укладеного договору є надання Адвокатом правової (правничої) допомоги щодо представництва інтересів Клієнта у Господарському суді Кіровоградської області, як відповідача, у господарській справі № 912/2601/19 за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Комунального підприємства "Теплоенергетик" про повернення майна та стягнення 16544285,04 грн.; представництво інтересів Клієнта на підприємствах, установах, організаціях, у всіх судах України, перед всіма фізичними та юридичними особами.

В пункті 1.2. договору визначено перелік видів правової допомоги та пунктом 4.2. договору встановлено вартість кожної послуги окремо.

На підтвердження переліку фактично наданих послуг Адвокатом надано Детальний опис за підписом Адвоката (том І а.с. 177).

Адвокатом виставлено для оплати рахунок на суму 15 000,00 грн, який оплачено КП "Теплоенергетик" 15.11.2019 (том І а.с. 178,179).

Суд зазначає, що надані відповідачем докази, про які зазначено вище, є належними та достатніми на підтвердження понесених витрат на надання професійної правничої допомоги, тоді як клопотання позивача про їх зменшення є необґрунтованим, що слідує з наступного.

Перелік зазначених в договорі послуг охоплюється поняттям правової допомоги та вказані послуги пов`язані з розглядом в господарському суді справи № 912/2601/19.

Відсутність складеного акту виконаних робіт (наданих послуг), на що звертає увагу позивач, не спростовує фактичного надання відповідних послуг, враховуючи їх оплату, безпосереднє представництво Адвокатом інтересів відповідача в суді, участь Адвоката в засіданнях суду та його обізнаність щодо стану спірних правовідносин, їх юридична оцінка. З матеріалів справи слідує, що саме Адвокатом підписувався відзив на позовну заяву, подавалось клопотання про зупинення провадження у справі, що підтверджує виконання роботи (надання послуг) згідно наведеного в договорі та в переліку опису.

Вартість послуг визначена згідно погодженого в пункті 4.2. договору розміру, зміст якого не передбачає визначення вартості в залежності від кількості годин витраченого часу.

Суд вважає помилковим твердження позивача, що вчинення дій з проведення правового аналізу (п. 1.2.2. - 2000,00 грн), вивчення законодавчої бази (п. 1.2.3 - 2000,00 грн) та ознайомлення із судовою практикою (п. 1.2.4. -2000,00 грн) - по суті є одними й тими ж діями, які в договорі тричі зазначено з різним формулюванням.

Так, вивчення законодавчої бази і судової практики за своєю суттю є різним, оскільки законодавство і судова практика - це різні поняття. Поєднувати чи роз`єднувати такі види послуг є правом учасників відповідних договірних відносин.

Щодо проведення дій з правового аналізу позовної заяви, то як пояснено Адвокатом в засіданні суду, вказане полягало в перевірці на відповідність позовних матеріалів процесуальним вимогам. Суд вважає, що вказане не виходить за межі правової допомоги з урахуванням положень Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Згідно ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права є підставою для скасування судового рішення.

Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Відповідна примітка міститься в пункті 3.2. договору, що спростовує твердження позивача про надання послуг поза межами дії такого договору.

Висновок позивача, що використання Адвокатом бланків підприємства відповідача свідчить про надання послуг не в рамках договору, є необґрунтованим та не підтвердженим.

Допущення помилок в реквізитах наданих адвокатом документах не спростовує фактичного надання послуг адвокатом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного суд вважає, що зазначена відповідачем сума витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн є реальною, неминучою та, виходячи з обставин даної конкретної справи, відповідає критеріям розумності. Натомість позивачем не доведено неспівмірність заявлених відповідачем витрат.

З підстав викладеного та відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на позивача витрати відповідача на надання професійної правничої допомоги в розмірі 15 000,00 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 126, 129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, ідентифікаційний код 30019801) на користь Комунального підприємства "Теплоенергетик" (25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1, ідентифікаційний код 24153576) 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Укртрансгаз" за адресою: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1; Комунальному підприємству "Теплоенергетик" за адресою: 25491, м. Кропивницький, вул. Ливарна, 1, а також Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6.

Повне рішення складено 24.01.2020.

Суддя В.В.Тимошевська