Рішення № 87117845, 21.01.2020, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2020 року Справа № 915/2129/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

без виклику сторін

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

справу № 915/2129/19

за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група",03038, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ;

адреса для листування: 03150, вул. Антоновича, 131, офіс 172, м. Київ;

до приватного акціонерного товариства "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ",

54018, вул. Виноградна, 2, м. Миколаїв;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: громадянин ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 .

про стягнення грошових коштів у сумі 7259 грн. 16 коп. у порядку регресу, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі - Страхова компанія) звернулося з позовом до приватного акціонерного товариства (ПрАТ) "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ" про стягнення з останньому грошових коштів у сумі 7259 грн. 16 коп. у порядку регресу, посилаючись на те, що страховою компанією на підставі договору добровільного страхування від 20.07.2019 № 28-0199-0157, укладеного позивачем, як страховиком, з товариством з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Порше Лізинг України", виплачено останнього зазначену суму в якості страхового відшкодування матеріальних затрат на відновлення механічних пошкоджень автомобіля марки "Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_1 , заподіяних у дорожньо-транспортній пригоді (ДТП), яка сталася 07.09.2018 о 08 год. 35 хв. на вул. Генерала Карпенка біля будинку № 32 в м. Миколаєві, внаслідок зіткнення зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем відповідача марки "Renault Dokker", державний номер НОМЕР_2 , під керуванням його представника ОСОБА_1 , якого постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 07.09.2018 у справі № 488/4048/18 визнано винним у настанні зазначеної ДТП.

Позивач також просить суд про стягнення з ПрАТ "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ" грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

За такими вимогами ухвалою суду від 11.11.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача громадянина ОСОБА_1 .

Від ПАТ "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ" 18.11.2019 надійшов відзив на позовну заяву в якому він зазначає, що позовні вимоги не визнає, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Вважає, що сплата страхового відшкодування ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» не в повному обсязі не надає позивачу право звертатися з відповідною вимогою до ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв». Вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір суми страхового відшкодування, наявні фото та документи не підтверджують необхідність заміни пошкодженого елементу (бамперу) та не підтверджують в повному обсязі суму матеріального збитку (страхового відшкодування), яке було сплачене ПАТ «СК «УСГ» страхувальнику (потерпілому), а отже, сума страхового відшкодування, виплата якого в порядку регресу була здійснена ПрАТ «СК «Уніка» на користь позивача, 3457,80 гривень, є відшкодуванням матеріальної шкоди позивача у повному обсязі. Також, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, відповідач вважає, що покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту цивільно-правової відповідальності. Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування. Враховуючи, що розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП не перевищує межі страхового відшкодування за Договором страхування цивільної відповідальності ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» у позивача відсутні правові підстави для пред`явлення позову про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) до відповідача.

Від третьої особи надійшли пояснення на позовну заяву в яких він зазначає, що повністю підтримує позицію відповідача та просить у задоволенні позову відмовити.

Ураховуючи викладене, та що справа, на підставі заяви позивача, розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська страхова група" (страховик) та ТОВ "Порше Лізинг Україна" (страхувальник) укладено генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157 від 20.07.2009, предметом якого є страхування транспортного засобу "Volkswagen Polo", державний номер НОМЕР_1 .

Строк дії договору добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0199-0157 від 20.07.2009 з 00 год. 00 хв. 21.07.2009 по 31.12.2020 включно (п. 9 договору).

07.09.2018 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Volkswagen Polo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «Renault Dokker», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ПрАТ «ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ» під керуванням водія ОСОБА_1 .

Згідно Протоколу про адміністративне правопорушення від 07.09.2018 року та схеми місця ДТП, вищевказана дорожньо-транспортна подія сталася у наслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху та в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, що стало причиною пошкодження транспортного засобу Страхувальника.

Відповідь Національної поліції України про зафіксовані ДТП (ідентифікатор картки ДТП в системі НПУ 3018251375066337) підтверджує, що винуватцем ДТП є ОСОБА_1 .

Постановою Корабельного районного суду м. Миколаїв від 23.10.2018р. у справі №488/4048/18, провадження 3/488/1415/18, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні вищевказаного ДТП. В суді ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

Страхувальник 10.09.2018 звернувся до страхової компанії із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, із змісту якої випливає, що 07.09.2018 о 08 год. 35 хв. за адресою м. Миколаєв, вул. Ген. Карпенка, 32 сталося ДТП (а.с.32-33).

Із змісту акта від 10.09.2018 огляду пошкодженого транспортного засобу (дефектної відомості) випливає, що автомобіль «Volkswagen Polo», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 мав пошкодження заднього бампера.

Викладені пошкодження відображені й у ремонтній калькуляції від 25.09.2018 № ПСКА-8631, в якій, крім того, визначено вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля в сумі 13305 грн. 53 коп.

Постановою від 23.10.2018 у справі № 488/4048/18 Корабельного районного суду м. Миколаєва, яка набрала законної сили в порядку, визначеному законодавством, та є преюдиціальною для вирішення спору в даній справі, встановлено, що громадянин Фуркалов 07.09.2018 близько 08 год. 35 хв., керуючи транспортним засобом "RENAULT DOKER", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вул.. Генерала Карпенка біля буд №32 в м. Миколаєві, не вибрав безпечної дистанції, в наслідок чого допустив зіткнення із зупинившимся попереду транспортним засобом "VOLKSWAGEN POLO", державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

За вищевказані дії громадянина Фуркалова визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, КУпАП, а саме: порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в доход держави.

У цій же постанові зазначено, що громадянин ОСОБА_1 працює менеджером ПрАТ «ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ».

На виконання своїх зобов`язань за договором страхування Страхова компанія, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування (а.с. 32), рахунку № С0000001809 від 12.09.2018 р. (а.с. 35), страхового акту від 26.09.2018 № ПСКА-8631 та розрахунок суми страхового відшкодування до нього (а.с.38) виплатила страхове відшкодування в сумі 10716 грн. 96 коп. згідно платіжного доручення від 27.09.2018 № 20406.

У зв`язку з тим, що транспортний засіб RENAULT DOKER", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, відповідно до страхового полісу № АМ/2556744 від 26.12.2017 (зі строком дії від 01.01.2018-31.12.2018 та лімітом страхової відповідальності за шкоду, заподіяну майну в сумі 100000 грн.) на момент скоєння ДТП був застрахований у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка», позивач звернувся до останнього із заявою №11/18509 від 12.10.2018 про виплату страхового відшкодування у розмірі 10716 грн. 96 коп.

ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» було перераховано позивачу страхове відшкодування у розмірі 3457грн. 80коп., що не заперечується позивачем.

Оскільки ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» страхове відшкодування було частково перераховано позивачу у розмірі 3457грн. 80коп, ПрАТ "Страхова компанія "УСГ " на адресу ПАТ "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ" направило претензію від 24.01.2019 №ЮКК/19146про відшкодування шкоди, у якій позивач просить відповідача перерахувати йому різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена ПрАТ «СК «Уніка» у розмірі 7259грн.16коп., проте суму страхового відшкодування позивачу не сплачено і досі.

Листом від 27.02.2019 відповідач повідомив позивача про відсутність у нього підстав для перерахування коштів, оскільки наявні фото та документи не підтверджують необхідності заміни пошкодженого елементу (бамперу) та не підтверджують у повному обсязі суму матеріального збитку (страхового відшкодування), яке було сплачено ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група".

У зв`язку з несплатою відповідачем вказаної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача різницю між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена ПрАТ «СК «Уніка», у розмірі 7259,16грн.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача в порядку регресу виплаченої потерпілій особі регламентної виплати (страхового відшкодування).

Отже, спірні відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про страхування.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" передбачено, що договір страхування ? це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Викладене кореспондується з положеннями цивільного законодавства, якими передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Страховим випадком, згідно з ст. 8 Закону України "Про страхування", є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховик зобов`язаний, зокрема, у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором (ч. 1 ст. 988 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За загальним правилом згідно з положеннями статті 1192 ЦК з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частина 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України закріплює, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частиною 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України визначено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто, у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Оскільки відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а тому в силу вимог статті 1194 Цивільного кодексу України на нього покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, як на власника джерела підвищеної небезпеки - учасника ДТП, яка наступає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди.

Як встановлено судом, цивільно-правову відповідальність власника автомобіля "Renault Dokker", державний номер НОМЕР_2 , застраховано у ПрАТ «Страхова компанія «Уніка» на підставі страхового полісу № АМ/2556744 від 26.12.2017.

Відповідно до ст. 3 Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (ст. 6 цього Закону).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Оскільки страховик (ПАТ "Страхова компанія "Українська страхова група",) виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 10716 грн96 коп., він звернувся до страховика відповідача (ПрАТ «Страхова компанія «Уніка»), яким застраховано автомобіль "Renault Dokker", державний номер НОМЕР_2 , що відповідно до наданих документів скоїв зіткнення, з вимогою про відшкодування виплаченої суми. У свою чергу, ПрАТ «Уніка» сплатило позивачу страхове відшкодування частково у розмірі 3457,80 грн.

У зв`язку з отриманням страхового відшкодування не в повному розмірі, позивач звернувся з вимогою до відповідача сплатити решту відшкодування у розмірі 7259,16 грн., яку останній в порушення наведених правових норм не виконав.

Відповідач, з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц, вважає, що покладення на нього обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування суперечить меті інституту цивільно-правової відповідальності. Страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування. Оскільки, що розмір шкоди, завданої внаслідок ДТП не перевищує межі страхового відшкодування за договором страхування цивільної відповідальності ПрАТ «Лакталіс-Миколаїв» у позивача відсутні правові підстави для пред`явлення позову про стягнення страхового відшкодування (в порядку регресу) до відповідача.

Вказані доводи відповідача відхиляються судом, виходячи з наступного.

У постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц Великої Палати Верховного Суду зазначено, що відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

У даному спорі позивач не відразу пред`явив вимогу до відповідача про відшкодування страхової виплати у розмірі 10716,96 грн., а попередньо звернувся до страховика відповідача та отримав від останнього страхове відшкодування не в повному обсязі у розмірі 3457,80 грн.

Оскільки реальні збитки є більшими ніж відшкодовані позивачу ПрАТ "Страховою компанією "Уніка", позивач звернувся до суду із позовом про стягнення цієї різниці з відповідача - особи, яка завдала збитків, що відповідає висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

За наведених обставин, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та виплатою, що була здійснена ПрАТ "Страхова компанія "Уніка", у розмірі 7259,16 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, відшкодування витрат Страхової компанії на оплату позовної заяви судовим збором, згідно з платіжним дорученням від 12.07.2019 № 17339 у сумі 1921 грн., суд покладає на відповідача.

Керуючись ст.ст. 232, 233, 236-238, 247-252 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "ЛАКТАЛІС-МИКОЛАЇВ" (54018, вул. Виноградна, 2, м. Миколаїв, ідентифікаційний код 23624594) на користь приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (03038, вул. І. Федорова, 32-А, м. Київ, 03150, вул. Антоновича, 131, офіс 172, м. Київ, ідентифікаційний код 30859524) грошові кошти в сумі 7259 (сім тисяч двісті п`ятдесят дев`ять) грн. 16 коп. - в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування, а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 1921 (одна тисяча девя`сот двадцять одна) грн.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Коваль.