Рішення № 87107832, 20.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ № 640/18509/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І., за участі представника позивача - Сюренко М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранум Трейдінг»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпровизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранум Трейдінг» (далі-позивач/ ТОВ «Гранум Трейдінг») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач/ ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0711591207;

- визнати протиправним та скасувати податкову вимогу від 12.04.2019 №117254-17;

- визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу від 12.04.2019 №117254-17.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що висновки контролюючого органу, на яких ґрунтуються спірні рішення є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки, позивачем вчинені всі належні дії щодо своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних рішень, прийнятих у межах наданих контролюючому органу повноважень, у зв`язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ТОВ «Гранум Трейдінг» за 2015-2016 рр., результати якої оформлені актом від 20.07.2018 №14749/26-15-12-07-20/38450610.

Відповідно до акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ ТОВ «Гранум Трейдінг» граничних строків реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних за 2015-2016 рік в Єдиному реєстрі податкових накладний.

На підставі висновків акту перевірки від 20.07.2018 №14749/26-15-12-07-20/38450610, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві прийняте податкове повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0711591207, відповідно до якого до позивача застосовано штраф на загальну суму 60734,70 грн., а саме:

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 132959,15 грн. застосований штраф в розмірі 20% в сумі 26591,83 грн.;

- за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 113809,46 грн. застосований штраф в розмірі 30% в сумі 34142,87 грн.

В подальшому, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкову вимогу від 12.04.2019 №117254-17, відповідно до якої станом на 11 квітня 2019 року сума податкового боргу ТОВ «Гранум Трейдінг» становить 60733,78 грн.

12 квітня 2019 року уповноваженою особою ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення №117254-17 про опис майна ТОВ «Гранум Трейдінг» у податкову заставу.

Вважаючи вказані рішення контролюючого органу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент складання позивачем податкових накладних, по яким виник спір) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

За приписами пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

У відповідності до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно приписів пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно абзацу 2 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Також пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1 статті 120 Податкового кодексу України передбачено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Абзацом 4 підпункту 201.10.14 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що у разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України передбачено, що відсутність з вини платника реєстрації податкової накладної, що підлягає наданню покупцю-платнику податку на додану вартість, та розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом 180 календарних днів з дати їх складання тягне за собою накладення на платників податку, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 50 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податковій накладній/розрахунку коригування.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є: 1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної; 2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; 3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; 4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3статті 200-1 Податкового кодексу України (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); 5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, між державною податковою інспекцією у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та товариством з обмеженою відповідальністю «Гранум Трейдінг» був укладений договір про визнання електронних документів від 23.06.2016 №230620161.

Після направлень на реєстрацію у період з 13.09.2016 в Єдиному реєстрі податкових накладних податкових накладних (перелік згідно акту перевірки) позивачу надійшли квитанції №1, в яких зазначалось: "Документ не прийнято. При необхідності виправте документ та відправте його знову. Виявлені помилки: Порушення вимог Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженого наказом ДПА України від 10.04.2008т №233, а саме: можливо розірвано договір про визнання електронної звітності."

Як зазначає відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві 13.09.2016 на електронну скриньку позивача направлено повідомлення про виникнення спірних питань, пов`язаних з автентичністю податкових документів в електронному вигляді, часом їх направлення, коректністю ключової інформації. Дію договору автоматично припинено у зв`язку зі зміною особи підписувача платника відповідно до вимог Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», про що позивача повідомлено квитанцією №3.

Аналізуючи такі посилання відповідача, суд зазначає наступне.

За правилами ст. 14 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб`єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.

Згідно з приписами ст.. 651 ЦК України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

У період до 15 листопада 2017 року принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису були визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затвердженій наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233.

Додатком 1 до вказаної інструкції затверджено примірний договір про визнання електронних документів, відповідно до пункту 4 розділу 6 якого, орган ДФС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місця реєстрації.

За умовами пунктів 3, 4, 5 розділу 6 Договору, договір діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Якщо Платник податків подає до органу ДФС нові посилені сертифікати ЕЦП, цей Договір вважається пролонгованим до закінчення терміну чинності нових посилених сертифікатів ключів. Орган ДФС має право розірвати Договір в односторонньому порядку у випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації. У разі припинення дії Договору надісланий Платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається.

Отже, з наведеного вбачається, що законодавчо обґрунтованими підставами для розірвання договору про визнання електронних документів органом ДПС в односторонньому порядку є:

- ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих;

- зміна ним місця реєстрації.

При цьому, відповідачем до суду не надано жодних доказів в підтвердження зміни позивачем свого місцезнаходження, до ЄДР з даного приводу не вносилось жодних записів, (зокрема, про відсутність підприємства за місцезнаходженням, про не підтвердження відомостей про підприємство тощо), доказів ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих, закінчення дії сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа, що свідчить про відсутність підстав для розірвання договору в односторонньому порядку.

Отже, суд акцентує увагу, що в ході розгляду даної справи контролюючим органом не надано суду жодних доказів того, що на час подання позивачем податкових накладних ( перелік згідно акту перевірки) існували підстави для розірвання договору та такий договір було розірвано.

В свою чергу з матеріалів справи вбачається, що позивач вчиняв дії для своєчасної реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування, а також з`ясування причин щодо неможливості такої реєстрації у спірний період.

Разом з цим, суд враховує, відповідно до пункту 109.1 статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

При цьому, відповідальність платника податків у вигляді застосування штрафних (фінансових) санкцій передбачена лише за умови вчинення платником податків порушень, визначених законами з питань оподаткування.

З системного аналізу норм чинного законодавства вбачається, що законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної за наявності його вини.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач вчиняв всі дії відповідно до податкового законодавства з реєстрації податкових накладних у встановлений чинним законодавством термін.

Натомість, підставою для неприйняття податкових накладних позивача в електронному вигляді та відмови в їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних стали причини, які не відповідали волі позивача.

З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про протиправність застосування до позивача штрафних санкцій за затримку реєстрації податкових накладних, яка відбулась за відсутності його вини, а відтак наявні підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0711591207.

Оскільки позовні вимоги ТОВ «Гранус Трейдінг» щодо скасування податкової вимоги від 12.04.2019 №117254-17 та рішення від 12.04.2019 №117254-17 про опис майна у податкову заставу є похідними від вищевказаної позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2018 №0711591207, тому вищевказані рішення контролюючого органу також підлягають до скасування.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до повного задоволення.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіту про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, яке має застосовуватися у виключних випадках.

Поряд з цим суд враховує, що позивачем не наведено причин та не надано доказів, які б свідчили про те, що відповідач може ухилятися від виконання рішення суду.

З огляду на викладене, суд не вбачає за доцільне встановлення судового контролю у цій адміністративній справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку суду, відповідачами не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул.Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ39439980) №0711591207 від 16.10.2018р.

3. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул.Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ39439980) від 12.04.2018р. №117254-17

4. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна в податкову заставу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул.Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ39439980) від 12.04.2018р. №117254-17.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (вул. Шолуденко, 33/19,Київ,04655, код ЄДРПОУ39439980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНУМ ТРЕЙДІНГ" (Велика Васильківська б. 13/1 к.406,Київ 4,01004, код ЄДРПОУ38450610) витрати по сплаті судового збору в сумі 5763 (п`ять тисяч сімсот шістдесят три ) грн.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 23.01.2020.

Суддя С.К. Каракашьян