Ухвала суду № 87104320, 16.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

16 січня 2020 року м. Київ№ 640/17533/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, -

за участю:

від позивача - Гамор Н.В.;

від відповідача - не з`явився;

від третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 12.08.2019 № 2526/5 в частині скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2019 № 47397677, № 47397734, № 47397741, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Юлією Володимирівною.

Ухвалою суду від 07.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/17533/19 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 28.11.2019.

06.11.2019 до суду від представника відповідача Шевченко О.С. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Одночасно з відзивом 06.11.2019 представником відповідача Шевченко О.С. подано до суду клопотання про закриття провадження в адміністративній справі № 640/17533/19, у зв`язку з відсутністю публічно-правового характеру даного спору. Мотивуючи заявлене клопотання, представник відповідача зазначив, що заявлені вимоги є похідними при вирішенні питання правомірності набуття третьою особою права власності на спірне майно.

22.11.2019 до суду від представника позивача Гамор Н.В. надійшли пояснення, у яких остання акцентувала увагу протиправності спірного рішення з огляду на відсутність у комісії Міністерства юстиції України повноважень з розгляду та прийняття рішення, щодо питань, викладених у скарзі ОСОБА_1

28.11.2019 представником третьої особи Воротиленком О.С . подано до суду заяву про перенесення розгляду справи.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 28.11.2019, відкладено розгляд справи на 16.12.2019.

12.12.2019 до суду від представника позивача Гамор Н.В. надійшло клопотання про заміну позивача - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк".

12.12.2019 представником позивача Гамор Н.В. подано до суду заяву про зміну підстав позову. Так, обґрунтовуючи протиправність спірного рішення, представник позивача зазначає, що Комісія Міністерства юстиції України розглядаючи скаргу, перевіряла не дотримання державним реєстратором процедури проведення реєстраційних дій, а вирішувала спори про право, тим самим виходила за межі своєї компетенції. На переконання представника позивача, Комісія, встановивши, що скарга ОСОБА_1 обгрунтована не порушенням процедури вчинення реєстраційних дій, а обставинами, які стосуються спору про право, а саме: спору про право власності на житловий будинок, повинна була відмовити в її розгляді як такої, яка виходить за межі повноважень суб`єкта владних правовідносин. Поряд з цим, в порушення вимог законодавства, Комісія розглянула відповідно скаргу, прийнявши за її результатами рішення, яке, як наслідок, є незаконним та підлягає скасуванню.

Ухвалами суду, постановленими без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 12.12.2019:

- на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну позивача - Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" його правонаступником - Акціонерним товариством "Альфа-Банк";

- на підставі статей 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято до розгляду заяву про зміну підстав позову;

- відкладено підготовче засідання на 16.01.2020.

У підготовчому судовому засіданні 16.01.2020 судом поставлено на обговорення клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі.

Представник позивача у підготовчому судовому засіданні 16.01.2020 заперечувала проти закриття провадження у справі, мотивуючи відсутністю підстав, встановлених статтею 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представники відповідача та третьої особи у підготовче судове засідання 16.01.2020 не прибули, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 16.01.2020 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини другої статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:

1) залишення позовної заяви без розгляду;

2) закриття провадження у справі;

3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17.07.1997, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин, адже визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Так, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

За результатами розгляду скарги ОСОБА_1 . Міністерством юстиції України прийнято наказ від 12.08.2019 № 2526/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 18.06.2019 № 47397677, № 47397734, № 47397741, прийняті державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстратор" Нікітіною Юлією Володимирівною.

Позивач наполягає на тому, що спірні правовідносини мають публічно-правовий характер.

З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 4 квітня 2018 року у справах № 817/567/16 та № 826/9928/15, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15, від 16 травня 2018 року у справі № 826/4460/17, від 23 травня 2018 року у справі № 815/4618/16, від 05 червня 2018 року у справі № 04/20728/14, від 12 червня 2018 року у справі № 823/378/16, від 13 червня 2018 року у справах № 820/2675/17 та 803/1125/17 щодо належності до юрисдикції адміністративних судів спорів за позовами осіб, які не були заявниками вчинення реєстраційних дій, до державного реєстратора про скасування його рішень чи записів у державному реєстрі стосовно державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Такий критерій визначення юрисдикції спору як наявність порушень вимог чинного реєстраційного законодавства у діях державного реєстратора під час державної реєстрації прав на земельну ділянку не завжди є достатнім та ефективним, адже наявність цих порушень можна встановити лише при розгляді справи по суті, а не на момент звернення позивача з позовною заявою.

Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов`язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.

Таким чином, в зазначеній категорії справ вирішуються спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстровано право чи обтяження. А тому мають розглядатися судами господарської або цивільної юрисдикції залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін.

Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Так, позивачем у позові зазначалось про порушення відповідачем у результаті прийнятого рішення його прав як іпотекодержателя на підставі іпотечного договору № 02-10/2746 кадастровий номер 8000000000:82:136:0024, площею 0,0926 га, та власника земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини стосуються права власності на житловий будинок та на земельну ділянку.

ОСОБА_1 , зазначаючи про належність їй земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:82:136:0024, площею 0,0926 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , оскаржила до Мін`юсту, зокрема, рішення державного реєстратора Нікітіної Ю.В. від 18.06.2019 № 47397677, відповідно до якого припинено арешт на будинок за зазначеною вище адресою, який, за її твердженням, належить останній на праві власності та арешт на який накладено ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва, що була чинною станом на час прийняття реєстратором вказаного рішення.

Також у скарзі до відповідача третя особа зазначала про безпідставність прийняття вказаним державним реєстратором рішень від 18.06.2019 № 47397734 про припинення права власності ОСОБА_1 на вказаний будинок та № 47397741, яким закрито розділ по об`єкту - будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, такі дії державного реєстратора, за твердженням ОСОБА_1 , призвели до припинення арешту на будинок та припинення її права власності на будинок.

Також у скарзі зазначено, що в подальшому, АТ "Укрсоцбанк" продало належну ОСОБА_1 , за її твердженням, земельну ділянку на підставі договору купівлі-продажу від 19.06.2019 Компанії з управління активами "Будівельні проекти".

Наведене підтверджує висновок суду, що даний спір стосується спору про право власності на житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані у АДРЕСА_1.

За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

З огляду на заявлені вимоги позивача, фактичні обставини справи, судову правозастосовну практику, яка склалася за наслідками розгляду справи за подібних спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, та з огляду на суб`єктний склад має розглядатись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у даній справі.

Відповідно до статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вимог наведеної норми, суд роз`яснює позивачеві, що даний спір підлягає вирішенню за правилами цивільного судочинства судом загальної юрисдикції.

У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв`язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.

Керуючись ст. 183, п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 239, 243, 248, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі № 640/17533/19 за позовом Акціонерного товариства "Альфа-Банк" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код 23494714) до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу.

Копію ухвали надіслати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена. Згідно з частиною першою статті 295 та частиною першою статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII.

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст ухвали складено та підписано 21 січня 2020 року.