Рішення № 87103499, 23.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5966/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми грошової компенсації, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса), в якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2019 року;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.06.2015 року по 30.06.2019 року, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2019 року в розмірі 40644,44 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно;

- стягнути з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за не отримане речове майно в сумі 45579,75 грн.

Ухвалами суду від 28.10.2019 року: прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 27.11.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

В судове засідання 08.01.2020 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (а.с.67)

08.01.2020 року від позивача до суду надійшла заява, вхід. № 737/20, про продовження розгляду справи в порядку письмового провадження. (а.с.68) Відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив, будь-яких заяв (клопотань) від нього до суду не надійшло.

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач обґрунтовує заявлені вимоги, із зазначенням таких фактичних обставин:

- позивач на військову службу був призваний 11 липня 2005 року та проходив службу в військовій частині 3012 Національної гвардії України. Наказом командира Військової частини 3012 Національної гвардії України по стройовій частині від 16.07.2019 року № 148 заступника начальника штабу майора ОСОБА_1 знято з усіх видів забезпечення та виключено зі списків особового складу військової частини 3012 з 16 липня 2019 року, та направлено на військовий облік до Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси. Позивач брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України;

- при виключенні позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення йому не була виплачена грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 рік відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Згідно витягу з послужного списку, виданого відповідачем, позивач з 2009 по 26.06.2009 рік проходив службу у військовій частині 3012. Отримав статус та посвідчення учасника бойових дій серія посвідчення НОМЕР_1 від 7 травня 2015 року;

- у зв`язку з настанням особливого періоду позивач не мав змоги скористатися додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати. У зв`язку з чим, написав рапорт про нарахування та виплату грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 року, провести виплату грошової компенсації за не отримане речове майно при звільненні на загальну суму 45579,75 грн.;

- тобто, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особливого складу, військова частина 3012 протиправно не провадила з ним усі необхідні розрахунки щодо нарахування на виплати грошової компенсації за невикористанні календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 01.06.2015 по 30.06.2019 рік на суму 32129,44 грн.;

- відповідач повинен був виплатити грошову компенсацію, яка виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення прав на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби на підставі наказу командира, у якому зазначається розмір грошової компенсації. При цьому на день звільнення зі служби та виключення зі списків особового складу військової частини особа має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням, чого відповідачем не зроблено на сумі 45579,75 грн.;

- відповідачем при звільненні з військової служби у запас позивача протиправно не було виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період з 01.06.2015 по 30.06.2019 роки виходи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби у розмірі 32129,44 грн.;

- особа, звільна з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Таким чином, відповідачем при звільненні з військової служби у запас позивача протиправно не було виплачено грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у сумі 45579,75 грн.

- відповідач не заперечує, що грошова компенсація за не отримане речове майно не виплачена з посиланням на відсутність державного фінансування за даною статтею видатків. Однак, не було надано документів на підтвердження такого не фінансування.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі, додаткової соціальної відпустки. Однак, вказаним Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII не вставлено припинення виплати компенсації за невикористанні частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби;

- даним Законом в ст. 21 чітко визначено, що порядок обчислення компенсації за невикористанні відпустки встановлюється Кабінетом Міністрів України. Зокрема, ст. 24 передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використанні ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або неповнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А 1 групи. Даним Законом компенсація за додаткову відпустку учасникам бойових дій не передбачається. Виходячи із норм Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (ст. 12) названа відпустка є пільгою, гарантованою державою. Оскільки така відпустка не належить до виду щорічних, то на неї не поширюється норми, передбачені для щорічних відпусток щодо поділу на частини, перенесення на інший період, виплати грошової компенсації під час звільнення, тощо;

- відповідач не згодний із розміром зазначеної суми - 32129,44 грн., яку наводить позивач, як розмір компенсації за невикористану додаткову відпустку, оскільки при цьому позивач не надає сам порядок розрахунку та не посилається на жодний нормативний документ, який може регламентувати порядок розрахунку, що ставить під сумнів достовірність (правильність) розміру зазначеної суми, як компенсації;

- грошову компенсацію за не отримане речове майно не було виплачено, у зв`язку з відсутністю державного фінансування за даною статтею видатків, військова частина не може провести розрахунок з позивачем, та не вбачає своєї бездіяльності та протиправності дій. Позивачу було роз`яснено, що при надходженні коштів буде проведено відповідну виплату.

Судом встановлено, що згідно з довідкою від 02.06.2015 року № 338, виданою відповідачем, позивач в період з 01.10.2014 по 16.11.2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, та йому 7 травня 2015 року видано посвідчення учасника бойових дій, серія НОМЕР_1 . (а.с.13, 21)

Відповідно до витягу з наказу Командира військової частини 3012 Національної гвардії України (по стройовій частині) від 16.07.2019 року № 148 (а.с.14) наказано, зокрема:

2. Виключити зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення:

- заступника начальника штабу майора ОСОБА_1 (Г-003865), звільненого з військової служби у запас Збройних Сил України наказом КНГУ від 26.06.2019 № 106 о/с, відповідно до частини 6 статті 23 та статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підпункту «А» пункту другого частини п`ятої (у зв`язку із закінчення строку контракту), « 16» липня 2019 року та направити на військовий облік до Малиновського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки м. Одеси;

- щорічна основна відпустка за 2019 рік надавалась;

- допомога для оздоровлення за 2019 рік виплачувалась та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік виплачувалась передбачені Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200;

- згідно з Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затвердженої наказом МВС від 15.03.2018 № 200, виплатити премію за особливий внесок у загальні результати служби за період з « 01» по « 16» липня 2019 року у розмірі 55 відсотків посадового окладу;

- згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 «Про затвердження інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам» виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 14 (чотирнадцять) роки служби у розмірі 120486 гривень 10 копійок;

- провести відрахування з грошового забезпечення за 17 днів щорічної основної відпустки за 2019 рік, що були використані за період з « 17» липня по « 31» грудня 2019 року;

- утримати грошове забезпечення за 15 календарних днів.

Відповідно до довідки № 17 від 16 липня 2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 (а.с.17), зазначено:

Арматурна картка № 312

Підстава для виплати компенсації: наказ № 148 від 16.07.2019 року (у зв`язку із закінченням строку контракту)

Найменування Одиниці Рік і місяць Кількість Вартість за Сума

речового майна виміру виникнення предметів одиницю грошової права на отримання компенсації, предметів грн.

речового майна

Панама шт. 07.2017 1 109,50 109,50

Кашкет польовий шт. 10.2016 3 74,87 224,61

Шапка зимова шт. 06.2015 1 995,40 995,40

повсякденна

Берет шт. 06.2014 2 296,00 592,00

Шапка-феска шт. 10.2015 1 40,02 40,02

(підшоломник)

Джемпер шт. 07.2017 1 661,50 661,50

Шапка зимова шт. 07.2017 1 90,00 90,00

Сорочка бойова шт. 07.2017 2 499,20 998,40

Куртка зимова шт. 07.2017 1 1807,02 1807,02

повсякденна

Кашкет шт. 06.2012 2 735,00 1470,00

повсякденний

Плащ-накидка з шт. 06.2009 2 300,96 601,92

чохлом

Кітель і штани к-кт 06.2013 2 2699,94 5399,88

Штани шт. 07.2017 1 849,42 849,42

вітровологозахисні

зимові

Сорочка шт. 06.2014 5 388,98 1944,90

Краватка шт. 06.2009 13 135,00 1755,00

Пальто зимове шт. 07.2017 1 2828,52 2828,52

Кашне шт. 10.2015 1 69,90 69,90

Куртка шт. 06.2015 2 1745,00 3490,00

вітровологозахисна

зимова

Ремінь тактичний шт. 07.2017 1 119,94 119,94

Ремінь брючний шт. 07.2017 1 96,90 96,90

Рукавички пар 07.2017 1 298,02 298,02

демісезонні

Напівчоботи пар 06.2012 2 839,82 1679,64

хромові утеплені

Напівчеревики пар 06.2013 3 598,80 1796,40

хромові

Черевики з пар 06.2015 3 1350,00 4050,00

високими берцями

тип В

Фуфайка з шт. 12.2013 12 74,80 897,60

короткими

рукавами

Білизна натільна к-кт 10.2014 7 186,00 1302,00

Білизна холодної к-кт 10.2016 3 483,30 1449,90

погоди

Шкарпетки літні пар. 10.2017 12 37,98 455,76

трекінгові

Термобілизна к-кт 12.2016 3 738,96 2216,88

Шкарпетки

зимові трекінгові пар 10.2017 6 55,98 335,88

38626,91

Усього предметів 96 на суму тридцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн. 91 коп.

Згідно п. 2 Постанови КМУ від 31.05.2017 року № 375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» податок з доходів фізичних осіб у сумі 6952,84 грн. підлягає компенсації.

Загальна сума з урахуванням податку з доходів фізичних осіб - 45579,75 грн.

Позивач звернувся до Командира військової частини 3012 з рапортом, датованим 11.06.2019 року, в якому просив дати вказівку заступнику командира військової частини з тилу - начальнику тилу видати позивачу довідку-розрахунок щодо предметів форменого обмундирування на підставі порядку виплати військовослужбовцям ЗСУ, НГУ, СБУ, СЗД, СРПС, ДСС транспорту, ДССЗ та захисту інформації і УДО грошової компенсації вартості за недотримане речове майно, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2016 року № 178 та провести відповідну виплату при звільненні позивачу з військової служби на підставі пп. «А» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту). (а.с.22)

Листом Командира військової частини 3012 від 19.07.2019 року № 3/12-1403 «Про результати розгляду рапорту» (а.с.23) позивача повідомлено, що його рапорт від 24.06.2019 з проханням нарахувати й виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» командування військової частини 3012 Національної гвардії України, уважно розглянуто, а саме:

- нормами п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги - використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком на 14 календарних днів на рік;

- питання виплати грошового забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України врегульовує постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та «Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200;

- на даний час виплата грошової компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки учасникам бойових дій у Національній гвардії України не врегульована, оскільки відсутній порядок нарахування, розміри виплат, не вказано з якого періоду здійснюються дані нарахування;

- таким чином, підстави для виплати позивачу компенсації за невикористанні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, відсутні;

- прийняте рішення може бути оскаржене позивачем до військової прокуратури Одеського гарнізону або до суду.

Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік та щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно, позивач звернувся до суду із вищенаведеними позовними вимогами.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано копії, зокрема (а.с.16, 18-20):

- довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 30.07.2019 року № 57;

- телеграми із Києва ГУ НГУ НР. 118 від 08.01.2019 року, в тому числі командирам військових частин, щодо закупівельних цін речового майна, які вказані з урахування ПДВ;

- витягу з наказу керівника району «М» (по стройовій частині) від 02.10.2014 року № 31, згідно з яким позивач прибув у службове відрядження та приступив до виконання службових обов`язків в районі «М» з 1 жовтня 2014;

- наказу керівника району «М» (по стройовій частині) від 16.11.2014 року № 70, згідно з яким, зокрема, позивача вважати таким, що 16 листопада 2014 року вибув зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань, до місця постійної дислокації.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, та на виконання ухвали суду відповідачем суду також надано копії (а.с.42-45):

- Відомості № 260 від 25.07.2019 щодо нарахування ГЗ, ДДО та ОГД військовослужбовцям військової частини 3012 у липні 2019 року;

- Відомості № 152 від 25.07.2019 року для перерахування грошового забезпечення, допомоги для оздоровлення та ОГД при звільненні за липень місяць 2019 року на вкладні рахунки військовослужбовцям військової частини 3012;

- Розрахунку № 27 грошового забезпечення за липень 2019 року при звільненні майору ОСОБА_1 з 16 липня 2019 року (закінчення строку контракту).

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

1. Судом також встановлено, що рішенням Верховного Суду від 16.05.2019 року у зразковій справі № 620/4218/18 (Пз/9901/4/19), залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 року:

- визнано протиправною бездіяльність Військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;

- зобов`язано Військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Згідно зі змістом зазначеного рішення Верховного Суду, його прийнято з таких підстав:

«Норми права, якими керувався Верховний Суд

Закон України «Про відпустки» від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України «Про відпустки»):

«Стаття 4. Види відпусток

Установлюються такі види відпусток:

1) щорічні відпустки:

основна відпустка (стаття 6 цього Закону);

додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);

додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);

інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;».

«Стаття 16-2. Додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності

Учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік».

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-XII (далі - Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»):

«Стаття 5. Учасники бойових дій

Учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час».

«Стаття 12. Пільги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них

Учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги:

… 12) використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік».

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»):

«Стаття 101. Право військовослужбовців на відпустки. Порядок надання військовослужбовцям відпусток та відкликання з них

…8. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

…14. …У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

…17. В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

18. В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

19. Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв`язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 цієї статті, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об`єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об`єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів».

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»):

«Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:

…особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій».

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи

Принципом який визначає зміст правовідносин людини із суб`єктом владних повноважень є принцип верховенства права, який полягає у підпорядкуванні діяльності усіх публічних інститутів потребам реалізації та захисту прав людини, утвердження їх пріоритету перед усіма іншими цінностями демократичної, соціальної, правової держави ( ОСОБА_2, ОСОБА_4 . Загальне адміністративне право: Навчальний посібник / За заг. ред. Р.С. Мельника. - К.: Ваіте, 2014. - С. 67).

Принцип верховенства права є складною конструкцією, яка містить ряд обов`язкових елементів, зокрема: законність; юридичну визначеність; заборону свавілля; доступ до правосуддя, представленого незалежними та безсторонніми судами; дотримання прав людини; заборону дискримінації та рівність перед законом. Недотримання хоча б одного з названих елементів публічною адміністрацією означатиме порушення нею принципу верховенства права.

Будь-який необґрунтований неоднаковий підхід законом заборонений, і всі особи мають гарантоване право на рівний та ефективний захист від дискримінації за будь-якою ознакою - раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних та інших переконань, національного чи соціального походження, власності, народження чи іншого статусу.

Отже, у порівнянні із іншими особами, які набули статус учасника бойових дій і не проходили військову службу, позивач мав таке ж право на грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки.

Системний аналіз змісту верховенства права, вищенаведених положень законодавства дає підстави Суду для висновку, що учасники бойових дій мають право отримати додаткову відпустку із збереженням заробітної плати за певних умов.

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням позивача виникли в особливий період.

В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання військовослужбовцям інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», припиняється.

Відповідно до частини 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Отже, підстави та порядок надання додаткової відпустки особам, які мають статус учасника бойових дій, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Так, відповідно до частини 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Тому, Суд зазначає, що норми Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з 2015 року по 2018 рік.

Зважаючи на викладений аналіз, Судом критично оцінюються і не можуть бути сприйняті доводи відповідача, викладені у його відзиві на позовну заяву про те, що з урахуванням дії в Україні особливого періоду та призупинення відповідних прав військовослужбовців щодо додаткових відпусток, позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за неотримані додаткові відпустки.

Суд вважає, що припинення відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке (тобто, право на відпустку) може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

З огляду на те, що відповідач не довів правомірність своєї бездіяльності, а позивач навів законні й обґрунтовані підстави для нарахування та виплати йому грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, - то позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.

Відповідно до частини 10 статті 290 КАС України у рішенні суду, ухваленому за результатами розгляду зразкової справи, Верховний Суд додатково зазначає: 1) ознаки типових справ; 2) обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм; 3) обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Отже, Суд, ухвалюючи рішення за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 620/4218/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1815 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - вказує на такі сутнісні характеристики:

1) Ознаки типової справи:

- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби;

- відповідач, суб`єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені;

- підстави спору: а) фактичні - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій. Такими нормами права є: стаття 4 Закону України «Про відпустки», статті 5, 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», стаття 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»; б) стягнення невиплаченої грошової компенсацію при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;

- відносини, що регулюються одними нормами права - відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби та які регулюються нормами Закону України «Про відпустки», Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;

- позивачами заявлено аналогічні вимоги: а) визнати протиправною бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) зобов`язати військову частину нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій.

2) Обставини зразкової справи, які обумовлюють типове застосування норм матеріального права та порядок застосування таких норм.

Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в період визначений підпунктами 17-18 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до викладеного, належить сукупно застосовувати норми законодавства у такому порядку (послідовності):

- статті 4, 162 Закону України «Про відпустки»;

- пункт 12 частини 1 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року;

- частину 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року;

- частину 14 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року;

3) Обставини, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі

Зміна фактичних обставин справи і правового регулювання спірних правовідносин є обставинами, які можуть впливати на інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі.

Враховуючи все вищезаначене, встановлені обставини та відповідне правове регулювання, Суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та, як наслідок, наявність законних підстав для його задоволення повністю.»

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

На підставі вищенаведених встановлених судом обставин суд вважає, що справа № 420/5966/19 в частині позовних вимог щодо грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій - відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

При цьому, суд звертає увагу позивача на те, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, діяльність органів державної влади регулюють закони та підзаконні акти, які дають суб`єктам владних повноважень можливість користування певною свободою розсуду при вирішенні питань і встановлюють лише межі такої свободи, тобто наділяють їх дискреційними повноваженнями.

Як вбачається зі змісту Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо виконання дискреційних повноважень адміністративними органами від 11 березня 1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, наділений дискреційними повноваженнями, тобто повноваженнями з певним ступенем свободи адміністративного органу при прийнятті рішення, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення. А суди не мають право втручатися в дискреційні функції органів владних повноважень. Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.

Як вбачається зі змісту заяв сторін по суті справи та з матеріалів справи, відповідач заперечує проти права позивача на грошову компенсацію відпустки як учаснику бойових дій, як такого, саме тому ним допущена оскаржувана позивачем бездіяльність щодо не нарахування та не виплати позивачу відповідної грошової компенсації, здійснення нарахування (розрахунок) якої входить до дискреційних повноважень відповідача.

Отже, похідні вимоги позивача зобов`язального характеру в даному випадку підлягають задоволенню у спосіб, визначений абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України та зазначений в рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи № 620/4218/18.

2. Щодо позовних вимог позивача про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно; стягнення з відповідача на користь позивача грошової компенсації за не отримане речове майно в сумі 45579,75 грн., - слід зазначити таке.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 17 від 16 липня 2019 року про вартість речового майна, що належить до видачі майору ОСОБА_1 , зокрема:

- підстава для виплати компенсації: наказ № 148 від 16.07.2019 року (у зв`язку із закінченням строку контракту);

- усього предметів 96 на суму 38626,91 грн. (тридцять вісім тисяч шістсот двадцять шість грн. 91 коп.;

- згідно п. 2 Постанови КМУ від 31.05.2017 року № 375 «Про внесення змін до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу» податок з доходів фізичних осіб у сумі 6952,84 грн. підлягає компенсації;

- загальна сума з урахуванням податку з доходів фізичних осіб - 45579,75 грн.

Саме така загальна сума з урахуванням податку з доходів фізичних осіб заявлена позивачем у позові до стягнення з відповідача на користь позивача як грошова компенсація за не отримане речове майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно зі змістом відзиву, зокрема: грошову компенсацію за не отримане речове майно не було виплачено, у зв`язку з відсутністю державного фінансування за даною статтею видатків, військова частина не може провести розрахунок з позивачем, та не вбачає своєї бездіяльності та протиправності дій; позивачу було роз`яснено, що при надходженні коштів буде проведено відповідну виплату.

Отже, фактично, відповідачем визнається право позивача на грошову компенсацію при звільненні за не отримане речове майно у заявленому позивачем розмірі, та, з урахуванням наявних у суду матеріалів, у суду немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання відповідачем.

Тому, на підставі ч. 1 ст. 78 КАС України, наведені обставини не підлягають доказуванню.

При цьому, суд звертає увагу відповідача, що Військовою частиною 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності фінансового ресурсу для виплати грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно, а також не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти відсутні тощо.

Також, Європейський суд з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату відповідних надбавок, вносячи про це відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 № 8-рп/99 та від 23.03.2002 № 5-рп/2002 суд зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності громадян, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань, тощо, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Таким чином, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Отже, вищенаведена позиція відповідача - є необґрунтованою, недоведеною та безпідставною.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- оскаржена позивачем бездіяльність щодо: не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2019 року; не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно, допущена відповідачем: не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано; недобросовісно; нерозсудливо; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване ця бездіяльність, тому - вона є протиправною, відповідно, зазначені вимоги позивача та похідні від них вимоги зобов`язального характеру - є такими, що підлягають задоволенню, з урахуванням вищенаведеного визначеного судом способу щодо грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI, позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 291, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) (місцезнаходження: вул. Миколи Боровського, 22, м. Одеса, 65098; ідентифікаційний код юридичної особи: 23314215) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суми грошової компенсації - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2019 року.

Зобов`язати Військову частину 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 16.07.2019 року.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації при звільненні за не отримане речове майно.

Стягнути з Військової частини 3012 Національної гвардії України (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за не отримане речове майно в загальній сумі з урахуванням податку з доходів фізичних осіб - 45579,75 грн.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.