Ухвала суду № 87103498, 23.01.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/442/20

УХВАЛА

23 січня 2020 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Єфіменко К.С., розглянувши в приміщенні суду без виклику представників сторін, в порядку ч.1 ст.154 КАС України, заяву позивача ОСОБА_1 від 22.01.2020 року (вхідний №2819/20) про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки,26, м.Київ, 01133), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (вул.Василя Тютюнника,буд.28-Б, м.Київ, 03150) про визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об`єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3» та його скасування, зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вести відомості до реєстру дозвільних документів про скасування дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об`єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3»,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (бульвар Лесі Українки,26, м.Київ, 01133), за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (вул.Василя Тютюнника,буд.28-Б, м.Київ, 03150) про визнання протиправними дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об`єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3» та його скасування, зобов`язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України вести відомості до реєстру дозвільних документів про скасування дозволу на виконання будівельних робіт IV 113190522026 об`єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3».

Ухвалою суду від 22.01.2020 року було відкрито загальне позовне провадження та призначене підготовче судове засідання на 20.02.2020 року.

Через канцелярію суду 22.01.2020 року (вхідний №2819/20) від позивача надійшла заява про забезпечення позову.

У цій заяві позивач просить суд зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (код ЄДРПОУ 31631066, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 28-Б) та будь-яким іншим особам здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0048, площею 6417,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0052 та 5110137500:53:003:0049, загальною площею 1156,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0050 та 5110137500:53:003:0051, загальною площею 10398,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0252, загальною площею 0,4940 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/442/20.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник вказує, що З огляду на викладене варто зазначити, що предметом оскарження у даній справі є дозвіл ІУ 113190522026, виданий Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, на виконання будівельних робіт об`єкта «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3», замовником якого є ТОВ «Жемчужина» (код ЄДРПОУ 31631066), на земельних ділянках рекреаційного призначення у прибережній захисній смузі.

На сьогоднішній день, на вказаних земельних ділянках, які належать територіальній громаді міста Одеси розташована озеленена територія, що активно використовується населенням для відпочинку дітей та дорослих, проводяться пікніки, на свята та в вихідні дні населення активно використовує паркову зону для оздоровлення, туризму та проведення спортивних заходів.

Із змісту позовної заяви та доданих до неї доказів вбачається очевидна протиправність дій Державної архітектурно-будівельної інспекції України щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, а від так і очевидна протиправність самого дозволу.

Адже, відповідно до Генерального плану міста Одеси, об`єкт будівництва розташовується в рекреаційній зоні із цільовим призначенням «зелена зона загального користування».

Згідно експлікації до генерального плану міста Одеси, зона під будівництво вищевказаного об`єкту маркована за номером 99.1 із визначенням «Парк «Ювілейний».

Разом з цим, відповідно до плану зонування території (Зонінг) міста Одеси, будівництво об`єкту розташоване в зоні Р-Зп.

Рекреаційна зона озеленених територій загального користування Р-3 (Р-Зп), це зона призначена для організації повсякденного відпочинку населення. До зони входять парки, сквери, бульвари та інші озеленені території, що активно використовуються населенням для відпочинку, об`єкти відпочинку, туризму, спортивні та рекреаційні для дітей та дорослих (Пояснювальна записка до плану зонування території (Зонінг) міста Одеси, арк. 37, посилання на офіційний сайт Одеської міської ради https://omr.gov.ua/ru/acts/council/89148/).

Таким чином, положення містобудівної документації, вимоги якої є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування, не передбачають можливості будівництва об`єкту «Будівництво комплексу адміністративних будівель та допоміжних споруд громадського призначення для розвитку інфраструктури відпочинку за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3; АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3», а відтак, наміри забудови не відповідають містобудівній документації на місцевому рівні, що суперечить ст.5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та є обов`язковою підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт.

Окремо наголошую, що земельні ділянки, на яких проводяться будівельні роботи на підставі оскаржуваного дозволу, є територією зелених насаджень загального користування і відноситься до земель рекреаційного призначення. Згідно із статтею 52 Земельного Кодексу України на землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Згідно з п.10.4 ДБН 360-92 (який був чинний на час отримання оскаржуваного дозволу на виконання будівельних робіт) на землях зелених зон міст не допускається розміщення будівель, споруд і комунікацій, які не передбачені для відпочинку, занять спортом і обслуговування лісового господарства.

Одеська міська рада, не приймала рішення про зміну функціонального призначення території під забудову, а отже і діяльність, яка перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням - забороняється.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 761/1554/13-ц (провадження № 61-3297зпв 18) від 28 березня 2018 року.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля».

Таким чином, враховуючи, що оскаржуваний дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, дія якого не зупинена та який дає право замовнику будівництва проводити будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0048, площею 6417,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0052 та 5110137500:53:003:0049, загальною площею 1156,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0050 та 5110137500:53:003:0051, загальною площею 10398,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0252, загальною площею 0,4940 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , які всі разом знаходяться в рекреаційній зоні, у прибережній захисній смузі, що супроводжуватиметься у непоправне втручання в навколишнє середовище, знищення зелених насаджень та, відповідно, може привести до того, що відновлення попереднього стану вказаних земельних ділянок, у випадку задоволення позову та завершення будівництва на вказаній земельній ділянці, буде потребувати значних зусиль та витрат.

Крім того, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до реалізації запланованого проекту будівництва, в результаті чого можливе проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за третіми особами, які в даних правовідносинах виступатимуть добросовісними набувачами.

Оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст.7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст.3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

Однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадження якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи зазначену норму КАС України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду клопотання про забезпечення позову без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно ч.1 ст.151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У ч.2 ст.151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Стаття 124 Конституції України (в попередній редакції) встановлювала, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

З 30 вересня 2016 року набули чинності зміни до Конституції в частині правосуддя.

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 "…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.", яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб`єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб`єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб`єктивних прав.

Кожен юридичний конфлікт має зовнішні прояви, до яких належать правовий спір і правопорушення.

Ознака адміністративно-правового спору - він існує у зв`язку з виникненням між суб`єктами адміністративних правовідносин як конфліктних, так і безконфліктних ситуацій, зумовлених різним розумінням цими суб`єктами своїх прав і обов`язків.

Вказана позиція послідовно застосовується Верховним Судом у зв`язку із змінами до Конституції України.

Інститут забезпечення адміністративного позову в Україні враховує європейський досвід щодо забезпечення адміністративного позову в адміністративному судочинстві, який акумульовано у Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. (ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних прав).

Сама Конвенція та протокол до неї визнає широке коло прав та свобод (право на майно, право на справедливий суд та інші).

Згідно Рекомендації N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

У визначенні, яке Резолюція (77) 31 дає терміну "адміністративний акт", йдеться про "індивідуальні заходи чи рішення", тобто маються на увазі заходи та рішення, які стосуються певного кола осіб, а не заходи чи рішення загального застосування.

Визнається, що законна потреба в тимчасовому захисті може також існувати у зв`язку з прийняттям адміністративними органами влади певних актів загального застосування, які не стосуються конкретних осіб, - наприклад, у зв`язку з прийняттям указів та інших нормативних актів, які безпосередньо зазіхають на права чи інтереси і не вимагають ухвалення індивідуальних актів з метою забезпечення їх виконання.

Отже, сфера застосування Рекомендації поширюється на питання тимчасового захисту стосовно "регуляторних адміністративних актів".

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини у своїй судовій практиці визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").

У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення може бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа "Меркіка та інші пороти Мальти".

Вказівка сторонам у справі на необхідність вжиття певних тимчасових заходів передбачена Правилом 39 Регламенту Європейського суду з прав людини:

"Палата або, коли це доцільно, її голова може - на прохання сторони чи будь-якої іншої заінтересованої особи або з власної ініціативи - вказати сторонам, який тимчасовий захід, на її думку, слід вжити в інтересах сторін або в інтересах належного провадження у справі".

Метою застосування тимчасових заходів є забезпечення заявлених прав сторін у разі виникнення ризику заподіяння серйозної і непоправної шкоди та ефективного здійснення їх права на індивідуальну заяву, гарантованого статтею 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ вказує, що тимчасові заходи відіграють важливу роль в запобіганні випадків заподіяння непоправної шкоди, які можуть послужити перешкодою для розгляду справи Європейським судом належним чином, а також при необхідності забезпечити ефективну і доступну реалізацію заявником передбачених Конвенцією прав. Відповідно, за даних обставин, невиконання Державою-відповідачем тимчасових заходів буде підривати ефективність реалізації права на подачу індивідуальної скарги, гарантованого статтею 34 Конвенції, та взятого на себе державою формального зобов`язання відповідно до статті 1 Конвенції захищати права і свободи, передбачені нею.

Вказівка ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів дозволяє Суду не тільки проводити ефективний розгляд заяви, але також упевнитися в тому, що захист, що надається заявнику Конвенцією, є ефективним. Підстави, на яких може бути застосовано Правило 39, не встановлені у Правилах Суду, але визначаються Судом через свою прецедентну практику.

Тимчасові заходи направлені на державу-відповідача. У деяких виключних випадках тимчасові заходи можуть бути направлені Судом і на заявника (Ilaєcu and Others v. Moldova and Russia; Савченко проти Росії). У міждержавних справах рішення може бути направлене на обидві сторони (Україна проти Росії (І, ІІІ).

З урахуванням викладеного, оцінюючи доводи заявника суд дійшов до наступних висновків.

Верховний Суд у постанові від 27.03.2019 року по справі №0440/5193/18 дійшов висновку про наступне:

"Проведення перевірки у період оскарження у судовому порядку рішення про її призначення та до вирішення питання про законність цього рішення є нівелюванням зазначеного права платника податку".

Вказане рішення стосується можливості зупинення дії акту індивідуальної дії. При цьому, Верховний Суд визнав, що можливість впливу на ефективний захист може бути підставою для забезпечення позову.

Означена позиція Верховного Суду може бути застосована до спірних правовідносин в порядку статті 7 КАС України.

У рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) Конституційний Суд України зазначив:

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Умовою звернення до суду з позовом про визнання незаконним (протиправним) рішення органу державної влади є заінтересованість позивача.

В контексті завдань адміністративного судочинства (ст.2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача.

Захистом в рамках цієї справи є право позивача та інших осіб на належні та безпечні умови життя, в тому числі, шляхом доступу до місць загального відпочинку, парків, скверів, дендропарків тощо, яке гарантовано державою України позивачу положеннями ст.2 Європейської Конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року та ст.3 Конституції України.

Вказане обумовлює суспільний інтерес, якій підлягає захисту під час розгляду цієї справи та забезпечення співвідношення застосованих судом заходів попереднього судового захисту та обмеженням певних прав ТОВ «Жемчужина» на час розгляду справи.

Окрім того, з відкритих джерел інформації, публікацій в мережі Інтернет, які знаходяться за адресами: http://uc.od.ua/news/city/1222739, http://informer.od.ua/news/odessiti-snesli-zabor--strojki-vozle-parka-yunost/ та інших вбачається, що мешканці будинків намагаються протистояти забудовнику, а останній намагається приступити до проведення будівельних робіт шляхом встановлення огорожі та паркану, що свідчить про необхідність застосування заходів попереднього судового захисту прав особи, яка звернулась до суду шляхом заборони забудовнику вчиняти дії по проведенню підготовчих та будівельних робіт на вказаних земельних ділянках, оскільки не застосування таких заходів може призвести до порушення прав осіб та спричинити неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог, оскільки за час розгляду справи може бути виконаний значний об`єм будівельних робіт, що бути мати неповоротні наслідки для екології цієї паркової зони.

Додатково суд зазначає, що предметом оскарження у даній справі є дозвіл на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після: видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".

Таким чином, враховуючи, що дозвіл на виконання будівельних робіт є документом, який дає право замовнику будівництва розпочати виконання будівельних робіт, з урахуванням доводів представника позивача, щодо виникнення труднощів під час відновлення первісного стану земельних ділянок, у випадку задоволення позову та завершення будівництва на вказаних земельних ділянках з кадастровим номером 5110137500:53:003:0048, площею 6417,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0052 та 5110137500:53:003:0049, загальною площею 1156,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0050 та 5110137500:53:003:0051, загальною площею 10398,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0252, загальною площею 0,4940 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , які всі разом знаходяться в рекреаційній зоні, у прибережній захисній смузі, що супроводжуватиметься у непоправне втручання в навколишнє середовище, знищення зелених насаджень та, відповідно, може привести до того, що відновлення попереднього стану вказаних земельних ділянок, у випадку задоволення позову та завершення будівництва на вказаній земельній ділянці, буде потребувати значних зусиль та витрат, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення клопотання представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову.

Вжиття заходів забезпечення позову у визначений спосіб відповідає предмету адміністративного позову та не тягне фактичне вирішення спору по суті.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.150,151,154 КАС України суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву позивача про забезпечення позовних вимог від 22.01.2020 року (вхідний №2819/20) задовольнити.

Зупинити дію дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Жемчужина» (код ЄДРПОУ 31631066, м. Київ, вул. Василя Тютюнника, 28-Б) та іншим особам за його дорученням чи за договором здійснювати підготовчі та/або будівельні роботи на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0048, площею 6417,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0052 та 5110137500:53:003:0049, загальною площею 1156,0 кв.м; на земельних ділянках з кадастровими номерами 5110137500:53:003:0050 та 5110137500:53:003:0051, загальною площею 10398,0 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , а також на земельній ділянці з кадастровим номером 5110137500:53:003:0252, загальною площею 0,4940 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі дозволу на виконання будівельних робіт ІУ 113190522026, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 420/442/20.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду підлягає негайному виконанню у встановленому законом порядку.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання ухвали в порядку, визначеному п.15.5 Перехідних положень КАС України, але оскарження не зупиняє негайного виконання ухвали та не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Єфіменко К.С.