Рішення № 87103257, 15.01.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.005489

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Гордійчук Г.В.,

за участю:

представника позивача Добуш-Вербіцької Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: 79000, вул. Костюшки, 1, м.Львів, код ЄДРПОУ 39420875) (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153 від 11.10.2019.

Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на те, що 27.09.2019 ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано до митного контролю митну декларацію №UA 209190/2019/062739 для здійснення митного оформлення імпортованого позивачем легкового автомобіля марки Renault, бувший у використанні, призначений для загального користування, модель Espace, рік випуску - 2016, дата введення в експлуатацію 10.05.2016, номер кузова - НОМЕР_3, номер двигуна невизначений, двигун дизельний, об`єм 1598 см3, колір - сірий, кузов - універсал, колісна формула 4х2, місць включаючи водія - 5, дверей - 5. Митну вартість заявлено згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору), а саме - 4000 EUR. При цьому зазначає, що під час здійснення митного оформлення позивач подав усі необхідні та достатні документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Однак, відповідачем за результатами перевірки митної декларації та доданих документів винесено картку відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості, визначивши митну вартість заявленого товару за резервним методом. Як на підставу прийнятого рішення відповідач зазначив те, що у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом. Заявлена митна вартість автомобіля не підтверджена документально і не відповідає інформації щодо вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР ДФС та складає 15600 EUR. Відповідачем не обґрунтовано підстав застосування резервного методу визначення митної вартості, а також не враховано долучених декларантом документів. З метою подальшого розмитнення автомобіля позивачем сплачено всі митні платежі, виходячи із вартості 15600EUR, що була визначена відповідачем. Проте, вважаючи, що оскаржуване рішення №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153 від 11.10.2019, порушує його права та інтереси, позивач звернувся до суду з даним позовом з метою їх захисту. Просить позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 25.10.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 19.11.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно до Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом від 11.09.2015 №689 та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та переліку додаткових складових до ціни договору» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 №883/21195, у митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована відповідно до АСАУР ДФС та складає 15600 EUR. Представник відповідача зазначає, що власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами, однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано. Також вказує, що до митного контролю було надано першу сторінку експортної декларації MRN №19DE365614484638E5 від 25.09.2019, в якій не можна ідентифікувати із задекларованим товаром та впевнитися у достовірності числових значень митної вартості даного товару.

Відповідач зазначає, що згідно з положеннями Угоди про застосування ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) 1994 року, ч.6 ст.54 МК України, у зв`язку з неподанням повного переліку документів відповідно до чч.2-4 ст. 53 МК України, митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою особою митною вартістю.

Представник відповідача зазначає, що за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару митницею 11.10.2019 прийняте рішення №UA 209000/2019/000473/2 про коригування митної вартості, митну вартість визначено на рівні 15600 EUR. За таких обставин вважає, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови відповідач діяв у межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для їх скасування немає.

28.11.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, в якому вказує на те, що позивач вимогу відповідача про необхідність подання додаткових документів не отримував. Окрім цього, зазначає, що розрахунок за вказаний автомобіль проводився готівкою, що підтверджує продавець авто у рахунку «сума 4000 Євро отримана готівкою». Представник позивача зазначає, що відповідач не надав жодних доказів того, що при прийняті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості за резервним методом було враховано стан транспортного засобу з урахуванням індивідуальних ознак (його комплектацію та технічний стан). З цих підстав, вважає, що відповідач не спростував правильність визначення позивачем митної вартості товару за вартістю операції.

Ухвалою від 11.12.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві та відповіді на відзив. Просила суд позов задовольнити повністю.

Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином повідомлявся про дату, час, та місце судового розгляду. Клопотань про розгляд справи без участі його представника до суду не находило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

25.09.2019 позивач придбав у нерезидента України у німецькій фірмі «GW-Auto OHG» легковий автомобіль марки Renault, бувший у використанні, призначений для загального користування, модель Espace, рік випуску - 2016, дата введення в експлуатацію 10.05.2016, номер кузова - НОМЕР_3, номер двигуна невизначений, двигун дизельний, об`єм 1598 см3, колір - сірий, кузов - універсал, колісна формула 4х2, місць включаючи водія - 5, дверей - 5, країна походження: Європейський союз.

Згідно з рахунком-фактурою №000447/09/2019 від 25.09.2019, виданим фірмою «GW-Auto OHG» (адреса: Карл-Лібкнехт-штр.38, 15517, Фюрстенвальде, ID NR: DE 815433538), вартість автомобіля становить 4000,00 Євро. У вказаному рахунку вказано, що сума отримана готівкою.

27.09.2019 декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано до митного контролю митну декларацію №UA 209190/2019/062739 для здійснення митного оформлення імпортованого товару.

Під час митного оформлення декларантом заявлено митну вартість, згідно з п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України за основним методом (за ціною договору), а саме 4000,00 Євро. На підтвердження ціни товару декларантом надано рахунок-фактуру інвойс (Commercial invoice) 000447/09/2019 від 25.09.2019, декларацію про походження товару 000447/09/2019 від 25.09.2019, акт про проведення огляду (переогляду) товарів транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209030/2019/81011 від 26.09.2019, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 10.05.2019, договір про надання послуг митного брокера б/н від 27.09.2019, інші некласифіковані документи - shwacke від 27.09.2019, заява на посвідчення від 27.09.2019, фото 27.09.2019, копія митної декларації країни відправлення 19DE365614484638E5 ВІД 25.09.2019, паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FT 668993 від 30.07.2018, паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України НОМЕР_4 від 03.12.1998.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості автомобіля Львівською митницею ДФС встановлено розбіжності та направлено декларанту письмову вимогу про необхідність надання додаткових документів.

Суд встановив, що позивачем додаткових документів Львівській митниці ДФС надано не було.

11.10.2019 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2, відповідно до п.33 якого скориговано вартість автомобіля до 15600,00 Євро.

На підставі вказаного рішення про коригування митної вартості товарів видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: «Неможливість завершення митного оформлення, по причині необхідності внесення змін у гр.12,45 МД (у зв`язку із коригуванням митної вартості товару №1 після прийняття Рішення про коригування митної вартості товару №UA 209000/2019/000473/2). Декларантом порушено умови декларування, передбачені п.1 п.8 ст.257 Митного кодексу України №4495-VI від 13.03.2012 та наказом Міністерства фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» від 30.05.2012 №651), невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД, МКУ №4495-VI від 13.03.2012 ст.54, п.6, п.п.1.

Окрім цього, роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: «Подання ВМД із змінами у зазначених графах ВМД відповідно до рішення про визначення митної вартості №UA 209000/2019/000473/2). Декларант має право оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до ст.25 МКУ або до суду».

Суд встановив, що на виконання вимог рішення про коригування декларантом ФОП ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано нову декларацію № UA209190/2019/065604 та сплачено податки, відповідно до відкоригованої митної вартості автомобіля.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач з вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів не погоджується, вважає його протиправним та таким, що суперечить поданим декларантом документам та нормам чинного законодавства. У зв`язку з цим вважає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153 від 11.10.2019 також є протиправною та підлягає скасуванню.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст.49, 50 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із ч.1 ст.51, ч.1 ст.52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 2 ст.52 МК України передбачено, що декларант зобов`язаний: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Згідно з ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, за якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 цієї ж статті, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

При цьому, у п.2 ч.5 ст.54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Також, згідно з ч.6 ст.53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів від 11.10.2019 судом встановлено, що митна вартість заявлена декларантом не може бути визнана у зв`язку з відсутністю документального підтвердження числових значень митної вартості та неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій ст.53 МКУ (відсутні касові або товарні чеки, банківські платіжні документи). У органу доходів і зборів виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально і не відповідає інформації по вартості даного транспортного засобу, яка згенерована АСАУР - 15600,00 Євро. Касові або товарні чеки до митного оформлення не подавались, документи щодо оплати товару до митного оформлення не подавались. Власник автомобіля, вказаний у реєстраційному документі та продавець є різними особами. Однак жодних документів про перехід права власності між цими особами не надано.

Аналіз вказаних підстав в сукупності з поданими декларантом документами, дає підстави для висновку, що у митного органу не було підстав для витребування додаткових документів у декларанта для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що інформація у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу про особу-власника, яка є відмінною від тієї, що склала рахунок-фактуру, не впливає на числові значення складових митної вартості автомобіля, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар.

Таким чином, розбіжності між власником транспортного засобу згідно з свідоцтвом про його реєстрацію НОМЕР_2 від 10.05.2016 та особою, що його продала, судом до уваги не беруться, оскільки не обґрунтовують сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів та не містять об`єктивних даних, які підтверджуються документально та піддаються обчисленню щодо числової вартості транспортного засобу.

Суд також вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому позивачем, не була підтверджена, оскільки положення ст.53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

В рахунку-фактурі (інвойсі) від 25.09.2019 №000447/09/2019 вказано, що «сума отримана готівкою». Окрім цього, вказано, що гарантійний платіж становить 500 євро., який сплачений позивачем 06.09.2019 у сумі 350 євро та 14.09.2019 у сумі 150 євро, на рахунок одержувача «GW-Auto OHG». Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи виписками з банку «Bank Pekao».

З долученої представником позивача квитанції «Bank Pekao» від 13.01.2020, суд встановив, що гарантійний платіж у розмірі 500 Євро. повернуто ОСОБА_1 25.09.2019 після оплати вартості автомобіля в повному обсязі.

Отже, судом встановлено, що оплата за імпортований автомобіль через фінансову установу не здійснювався, тому відсутні будь-які банківські платіжні документи, що стосуються даного товару.

Як слідує з матеріалів справи, єдиним джерелом інформації для визначення митної вартості використано ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації, пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР.

Однак, суд зазначає, що рішення про коригування митної вартості товару не може ґрунтуватись виключно на інформації вказаної інформаційної системи ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Крім цього, така інформаційна система ДФС України не може відображати дійсну вартість імпортованого автомобіля з урахуванням його технічного стану та наявних пошкоджень. У ній відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Проте, як слідує з рішення про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019, у ньому зазначено, що джерелом інформації для визначення митної вартості використано середню ціну, за яку транспортний засіб визначеної марки, моделі, комплектації пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції, визначену за результатами спрацювання АСАУР. Митним органом не наведено жодного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Суд вважає, що доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Однак відповідачем на наведено обґрунтованих та беззаперечних підстав щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості у їх послідовності.

В рішенні про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019 зазначено лише про неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів. Митну вартість визначено за резервним методом у зв`язку з наявністю у митного органу цінової інформації з системи АСАУР ДФС.

При цьому, відповідач вказує, що АСАУР ДФС визначена вартість на підставі середньої ціни, за яку транспортний засіб такої ж марки, моделі та комплектації пропонується, до продажу в умовах повної конкуренції при звичайному ході торгівлі. Відтак, вказаний метод не враховує індивідуальні особливості придбаного позивачем транспортного засобу, що мають суттєвий вплив на його ринкову вартість.

Суд зазначає, що митним органом не взято до уваги технічний стан транспортного засобу та його комплектацію.

Також, суду не надано будь-яких підтверджень щодо виявлених митним органом ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів позивачем.

Вказане відповідає висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №821/1617/18, від 21.12.2018 справа №815/1670/17 та від 07.08.2018 справа №808/1619/16.

Вказане у сукупності не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п.п.2, 4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не обґрунтовано скоригованої митної вартості, натомість поданими позивачем документами підтверджується заявлена митна вартість автомобіля.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак порушує права та законні інтереси позивача.

Таким чином, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153 від 11.10.2019 теж слід визнати протиправною та скасувати.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у 768,40 грн., сплаченого згідно з квитанцією №4047 від 21.10.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA 209000/2019/000473/2 від 11.10.2019.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 209190/2019/01153 від 11.10.2019.

Стягнути з Львівської митниці ДФС (місцезнаходження: вул.Тадеуша Костюшка, 1, м.Львів, Львівська область, 79000, код ЄДРПОУ 39420845) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 23.01.2020

Суддя Р.І. Кузан