Ухвала суду № 87101689, 22.01.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 січня 2020 року Справа №160/12101/19

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Віхрової В.С.

при секретарі судового засідання Піддубцеві О.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Попової Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління МВС України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, -

ВСТАНОВИВ:

02.12.2019 р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до управління МВС України на Придніпровській залізниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати наказ управління МВС України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 03 січня 2017 р. по особовому складу, в частині звільнення з 06.11.2015 р., капітана міліції ОСОБА_1 (М-128697), заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь, зобов`язати поновити в органах Міністерства внутрішніх справ на відповідних посадах з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу, починаючи з 06.11.2015 р.

За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду матеріали справи №160/12101/19 передані судді Віхровій В.С. 03.12.2019 р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2019 р. позовну заяву було залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

08.01.2020 р. на адресу суду від позивача надійшли документи та пояснення на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2019 р.

Судом ухвалено призначити розгляд питання про поновлення процесуального строку звернення позивача до суду з даним позовом у судовому засіданні 22.01.2020 р. о 14:00 год.

У судове засідання прибули позивач та представник відповідача.

У зв`язку із ненаданням підтверджень своїх повноважень на виконання вимог ст. 55 КАС України (зі змінами та доповненнями) представника відповідача було недопущено до участі у судовому засіданні.

Позивач надала пояснення щодо пропуску строку звернення до суду з даним позовом, згідно яких вважає причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом поважними, адже вона вперше дізналася про оскаржуваний наказ лише 26.10.2019 р., та з цієї дати відліковує місячний строк звернення до суду.

Матеріали справи містять письмові пояснення відповідача з додатками про відсутність обґрунтованих причин поновлення процесуального строку звернення позивачу до суду з даним позовом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає, що зібрані матеріали достатні для вирішення питання, яке розглядається, та враховуючи недопуск представника відповідача до участі у судовому засіданні, що унеможливлює надання ним пояснень, а також перебіг строків розгляду справи та з метою дотримання основних принципів здійснення судочинства, вважає за можливе продовжити питання про поновлення строку звернення позивача до суду в порядку письмового провадження.

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, відповідно до яких усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Приписами ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) визначені загальні строки звернення до суду.

В ч. 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частиною 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом управління МВС України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 03 січня 2017 р. ОСОБА_1 звільнена у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06.11.2015 року.

Виданню вказаного наказу передували наступні події.

Пстановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року по справі № 804/4321/16 визнано протиправним та скасувано наказ голови ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №1 о/с від 31.05.2016 р. в частині звільнення у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п.64 "г" (через скорочення штатів) капітана міліції, ОСОБА_1 , заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь Управління МВС України на Придніпровській залізниці, з 6 листопада 2015 року та зобов`язано управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці працевлаштувати позивача в органах внутрішніх справ.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.10.2016 року по справі № 804/4321/16 було виконано, шляхом видання наказу управління МВС України на Придніпровській залізниці від 03.01.2017 року № 1 о/с, яким пункт наказу від 31 травня 2916 року № 1 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ капітана міліції ОСОБА_1 (М-128697), заступника начальника слідчого відділення лінійного відділу на станції Мелітополь, скасовано.

Наказом МВС України від 08.06.2015 року № 664 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці», зазначено про ліквідацію Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Відповідно до наказу МВС України від 14.04.2015 № 431 «Про заходи щодо реформування ОВС», з метою оптимізації структури та штатної чисельності ОВС видано наказ МВС України від 22.06.2015 № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», яким скорочено в УМВС України на Придніпровській залізниці 865 посад, серед яких і посаду ОСОБА_1 .

Таким чином, одночасно, зазначеним наказом, згідно з Положеннями про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «про Національну поліцію» ОСОБА_1 звільнена у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 6 листопада 2015 року.

Судом встановлено, що під час розгляду справи № 804/4321/16 ОСОБА_1 брала участь як позивач, тобто була зацікавлена у вирішенні питання про поновлення її на посаді. Разом з тим, лише 09.10.2019 р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з вимогою про виконання рішення, прийнятого по суті спору, тобто майже через 3 роки.

Крім того, встановлено, що позивач зверталась до центру зайнятості населення з метою отримання допомоги по безробіттю у 2017 році, що вказує на її обізнаність про своє звільнення.

Наведена позивачем обставина перебування у відпустці по догляду на за дитиною по досягненню нею трирічного віку до 26.12.2019 р. документально не підтверджена та жодним чином не обґрунтовує причини пропуску строку звернення до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, не погоджуючись з даним наказом ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом 25.11.2019 р. (дата відправлення позову поштою згідно штемпелю Укрпошта на конверті), зазначаючи, що про спірний наказ вона дізналася лише 26.10.2019 р. отримавши його поштою, тобто через 2 роки 9 місяців після його винесення.

В якості доказів до позову додано копію конверту із зазначенням трекінг номеру поштового відправлення, з чого не вбачається можливим встановити вміст конверту, тобто підстав вважати, що саме цим поштовим відправленням позивач отримала оскаржуваний наказ суд не має підстав.

Доводи позивача про те, що рекомендований лист з повідомленням не може містити опису вкладення, суд не може прийняти до уваги, оскільки не є спірним в даному випадку надання відповідачем відповіді на запит позивача в жовтні 2019 р., адже особа не обмежена у праві на отримання інформації стосовно неї, в тому числі у трудових відносинах.

Доведенню підлягала та обставина, що позивач не знала про своє звільнення до жовтня 2019 р. (включно). Проте, жодні докази та/або пояснення про це не свідчать та не обґрунтовують відсутності жодних активний дії з боку особи, яку звільнили протягом значного проміжку часу.

Зі змісту поданих позивачем документів до позовної заяви та на виконання ухвали суду не вбачається належних обґрунтувань причин пропуску строку звернення до суду, не наводяться безумовні обставини з яких/після настання яких вона дізналася про порушення її прав та інтересів через певний проміжок часу.

За таких обставин, суд вважає недоведеним причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом та відсутність підстав для його поновлення.

Положенням статті 129 Конституції України та ст. 8 КАС України, визначено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом, не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Необхідною умовою для реалізації права на звернення до адміністративного суду є пред`явлення адміністративного позову шляхом подання позовної заяви із дотриманням вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, насамперед його статтями 122, 160-161.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень ч.1 ст.4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 01.12.2004 №18-рп/2004 дав визначення поняттю «охоронюваний законом інтерес», який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «право» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

У рішенні Європейський суд з прав людини у справі «Креуз проти Польщі», (заява № 28249/95) вказав, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов`язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до статті 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України.

КАС України визначає вимоги щодо дотримання строку звернення до суду.

Судом встановлено, що подані ОСОБА_1 відомості та наведені доводи недостатні для відкриття провадження у справі, що у спірних відносинах має наслідком повернення позовної заяви позивачу.

Згідно ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

У відповідності до ч.2 ст.76 КАС України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Керуючись ст.ст. 2, 76, 121, 122, 123, 160, 161, 243 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку звернення до суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до управління МВС України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, - відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до управління МВС України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування наказу, - повернути позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами та відповідачу до відома.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 256 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295 КАС України, до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.С. Віхрова