Рішення № 87101383, 20.01.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2020 р. Справа № 120/3735/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши в м. Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) питання про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2019 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Єгорова С.О., подана від імені та в інтересах позивача ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача за вислугу років позивача під час її перерахунку з 83% до 70% сум грошового забезпечення;

зобов`язати відповідача з 01.01.2018 здійснити перерахунок пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83% сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

Крім того, у позовні заяві позивач просив вирішити питання про відшкодування понесених ним судових витрат на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн.

Також 18.12.2019 до суду надійшла відповідь на позовну заяву, в якій позивач додатково до раніше заявлених вимог про відшкодування витрат на правову допомогупросив суд стягнути на його користь 2000,00 грн за послуги адвоката з дослідження відзиву відповідача та складання відповіді на нього.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 повністю задоволено. Також судом вирішено стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача документально підтверджені витрати на сплату судового збору в розмірі 768,40 грн. Водночас суд дійшов висновку про необхідність вирішення питання про розподіл витрат позивача на правничу допомогу шляхом постановлення додаткового судового рішення, встановивши відповідачу можливість заявити клопотання про зменшення витрат позивача на оплату правничої допомоги у 5-денний строк з дня вручення копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що копію рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18.12.2019 вручено відповідачу під розписку 27.12.2019. Проте, як у наданий судом строк, так і станом на дату прийняття додаткового рішення відповідач вищезазначеного клопотання не подав.

Отже, питання про розподіл витрат позивача на професійну правничу допомогу вирішується судом на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

В силу вимог ч. 5 ст. 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (ч. 5 ст. 252 КАС України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону:

договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4);

інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6);

представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі статтею 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не можуть нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

В силу положень ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (п. 268, 269).

Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia), від 28 листопада 2002 року, заява № відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і які були дійсно необхідними.

Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, необхідно виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.

Судом встановлено, що 24.10.2019 між позивачем та адвокатом Єгоровим С.О. було укладено договір № Заг2410/19-23 про надання професійної правничої (правової) допомоги адвоката.

Згідно з пунктом 1.1 цього договору позивач доручає, а адвокат приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу, яка полягає в захисті, представництві та наданні іншого виду правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені вказаним договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання професійної правничої (правової) допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.3 договору за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої допомоги клієнту, останній сплачує на користь адвоката гонорар. Сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за 1 годину надання правової допомоги клієнту складає 1000,00 грн.

Пунктом 4.4 договору визначено, що обсяг наданої правової допомоги та розмір гонорару погоджується сторонами в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується адвокатом та клієнтом за результатами надання правової допомоги.

Клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар згідно з актом приймання-передачі наданої правової допомоги та на підставі рахунку протягом п`яти календарних днів з моменту виставлення адвокатом рахунку (пункт 4.8 договору).

Як видно з актів приймання-передачі наданої правової допомоги № А2410/19-23/01 від 28.10.2019 та № А2410/19-23/02 від 08.11.2019, на виконання умов договору № Заг2410/19-23 від 24.10.2019 адвокатом Єгоровим С.О. позивачу надано такі юридичні послуги:

- складення та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області адвокатського запиту № Заг2410/19-23/02 від 28.10.2019 щодо пенсійного забезпечення позивача (обсяг послуги - 1 год., вартість - 1000,00 грн);

- дослідження наданої листом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 01.11.2019 № 6238/10-1-50/02 письмової інформації, наданої на адвокатський запит, та копій підтверджуючих її документів щодо пенсійного забезпечення позивача (обсяг послуги - 1 год., вартість - 1000,00 грн);

- надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань з приводу здійсненого відповідачем перерахунку пенсії позивача; дослідження судової практик, формування правової позиції та доведення її змісту до відома позивача (обсяг послуги - 1 год., вартість - 1000,00 грн);

- складання позовної заяви про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача та зобов`язання відповідача вчинити певні дії (обсяг послуги - 2 год., вартість - 2000,00 грн).

Згідно з рахунком № Р2410/19-23 від 28.10.2019 позивач оплатив гонорар адвоката в сумі 1000,00 грн за надання правничої допомоги на підставі акта № А2410/19-23/01 від 28.10.2019, що підтверджується банківською квитанцією № 28053722 від 08.11.2019.

Крім того, згідно з рахунком № Р2410/19-23/02 від 08.11.2019 позивач сплатив адвокату гонорар в сумі 4000,00 грн на підставі акту № А2410/19-23/02 від 08.11.2018, що підтверджується банківською квитанцією № 28277379 від 11.11.2019.

Отже, витрати позивача в розмірі 5000,00 грн на професійну правничу допомогу адвоката дійсно мали місце та доводяться належними і допустимим доказами.

Водночас суд враховує, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Особливо суд наголошує на тому, що ця адміністративна справа є типовою, а зміст позовних вимог та їх правове обґрунтування переважно засновані на висновках Верховного Суду у зразковій справі № 240/5401/18.

Відтак суд доходить висновку, що заявлений позивачем до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи та непропорційним до предмета спору, а тому підлягає зменшенню.

Крім того, суд зауважує, що розгляд цієї справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтею 263 КАС України.

Про це було безпосередньо зазначено в ухвалі суду від 19.11.2019 про прийняття позовної заяви ОСОБА_1 до розгляду та відкриття провадження в адміністративній справі за його позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

В силу положень ч. 3 ст. 263 КАС України у справах цієї категорії заявами по суті є позов та відзив.

Відтак витрати позивача в розмірі 2000,00 грн на дослідження адвокатом відзиву на позовну заяву та складання відповіді на такий відзив не були необхідними та понесені позивачем безпідставно. На це додатково вказує та обставина, що під час ухвалення рішення по суті спору суд не прийняв до розгляду та не взяв до уваги відповідь позивача на відзив, що відображено у рішенні суду від 18.12.2019.

Таким чином, відсутні підстави для відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу в цій частині.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача належить присудити витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 2000,00 грн, що відповідатиме вимогам розумності.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 134, 139, 143, 242, 245, 246, 250, 252, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн (дві тисячі гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Додаткове судове рішення складено 20.10.2019.

Суддя Сало Павло Ігорович