Постанова № 8708848, 25.03.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2010 р. м. Чернівці           Справа № 2а-1269/10/2470

17:56

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Левицького В.К.,

при секретарі судового засідання В.К. Левицький.

за участю представників сторін:

позивача - Іванійчук В.П., за дорученням;

відповідача - Тарануха І.І., за дорученням,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Автотехпостач"доУправління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівціпро визнання протиправними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та розпорядження про усунення порушень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехпостач» (надалі - позивач) звернулося з позовом до Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці (надалі - відповідач) про визнання протиправними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та розпорядження про усунення порушень.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що Управління пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці в порушення ч. 3 п. 2 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» № 817/98 від 23.07.1998 р. провело планову перевірку щодо дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, на підставі висновків, якої відповідачем прийнято рішення № 100 від 24.02.2010 р. про застосування фінансової санкції та видано розпорядження про усунення порушень.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, та посилаючись на обставини викладені в позовній вимозі, просив суд позов задовольнити.

Відповідачем подані заперечення проти позову, відповідно до яких вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити. При цьому зазначав, що перевірку проведено правомірно, з дотриманням вимог Законів України «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне страхування», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а застосована фінансова санкція до позивача прийнята правомірно за порушення позивачем вимог п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.03.2010 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п’ять днів, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автотехпостач» (58000, м. Чернівці, вул. Трояндова, будинок, 6, квартира, 2, ідентифікаційний код 22846980) зареєстроване виконавчим комітетом Чернівецької міської ради від 23.06.1998 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст. ст. 14, 15 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” ТОВ «Автотехпостач» перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці та є платником страхових внесків (збору) на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

04.02.2010 р. відповідач направив рекомендованим поштовим відправленням на адресу позивача повідомлення № 5 про здійснення планової перевірки, яке отримано позивачем 01.03.2010 р. Крім того, 12.02.2010 р. відповідач телефонограмою додатково повідомив керівника позивача Іванійчука В.П. про здійснення перевірки.

На підставі наказу № 16 від 27.01.2010 р. та плану - графіку проведення планових документальних перевірок суб’єктів підприємницької діяльності на І квартал 2010 р., Управлінням Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Чернівці відповідно до направлення № 9 від 12.02.2010 р. було проведено планову перевірку ТОВ «Автотехпостач» з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, інших платежів за період з 01.08.2002 р. по 01.02.2010 р. та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду за 2002-2008 р.р. За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт № 13 від 18.02.2010 р.

Перевіркою правильності нарахування та сплати страхових внесків встановлені наступні порушення:

-          ст. 4 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні», яке виразилось в невідповідності нарахування доходів і витрат для визначення фінансового результату звітного періоду;

-          п. п. 1.6.2. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 27.01.2004 р. за № 114/8713, яким передбачено, що у разі якщо нарахування фонду оплати праці здійснюються за попередній період, зокрема у зв’язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, у якому були здійснені нарахування;

-          абз. 8 пункту 11.11 „Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за №64/8663, де передбачено що Розрахунок подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, в результаті чого зменшено суму нарахованих внесків на 1738,04 грн., в т. ч. за ставкою 33,2% - на 1631,74 грн., за ставкою 2% - 106,30 грн.

Перевіркою достовірності формування та подання відомостей про застраховану особу виявлено недостовірне подання індивідуальних відомостей про застраховану особу Іванійчука В.П. за період з 01.01.2000 по 30.06.2005, у результаті чого складено розпорядження про усунення порушень.

У зв’язку з відсутність за місцем знаходження позивача за адресами вул. Червоноармійська, 184, вул. Трояндова, 6/2 та вул. Густинська, 63 в м. Чернівці, відповідачем будо складено акт № 1 від 18.01.2010 р. про неможливість підписання акту перевірки, а акт перевірки було направлено рекомендованими листами з повідомленням про вручення. В судовому засіданні позивач не заперечував про отримання акту перевірки.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 24.02.2010 р. на підставі п. 6 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” винесено рішення № 100 про застосування фінансових санкцій за неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 340,00 грн. Того ж дня, 24.02.2010 р., відповідачем за результатами проведеної планової перевірки винесено розпорядження № 2 про усунення виявлених порушень законодавства.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV) виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема, не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок.

Згідно п. п. 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 р. за № 8-2, управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності нарахування та сплати страхових внесків, призначення (перерахунку) і виплати пенсій, щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, цільового використання коштів Фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.

Визначення планової та позапланової перевірок, а також порядок їх проведення визначено Указом Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності" № 817/98 від 23.07.1998р. Відповідно до абзацу 3 ч. 2 цього Указу право на проведення планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності надається лише у тому разі, коли йому не пізніше ніж за десять календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення з зазначенням дати її проведення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами позивач був попереджений про проведення планової перевірки 12.02.2010 р., тобто за 6 календарних днів до її проведення. Разом з тим, суд вважає, що вказана обставина не є підставою для скасування оскаржуваного рішення та розпорядження, з огляду на таке.

          Суд зазначає, що за умови достовірного встановлення факту вчинення з боку страхувальника порушень правильності нарахування та сплати страхових внесків, зокрема неведення в установленому порядку обліку сум заробітної плати (виплат, доходу), на які нараховуються страхові внески, відсутність первинних документів про обчислення та сплату страхових внесків, встановлених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та обґрунтованого застосування до суб'єкта господарювання фінансових санкцій, допущені контролюючим органом процедурні порушення здійснення перевірок, зокрема неповідомлення позивача про проведення перевірки у встановлений Указом Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.98 р. N 817/98 10-денний термін, не є виключною підставою для визнання неправомірним визначених контролюючим органом фінансових санкцій за вказані порушення.

Виключними підставами для визнання рішення контролюючого органу про застосування до страхувальника фінансових санкцій недійсним є його необґрунтованість, тобто наявність у ньому висновків про вчинення порушення, які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактичних обставинах, невідповідність його визначеній законом компетенції органу, який видав це рішення.

Таких підстав судом при вирішенні вказаного спору встановлено не було, натомість достовірно встановлено факти допущених порушень вимог зазначеного закону та наведені правові обґрунтування правомірності застосування пенсійним органом до позивача фінансових санкцій.

У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку щодо правомірності визначення позивачеві фінансових санкцій за виявлені в ході перевірки порушення вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

За таких обставин, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним рішення про застосування фінансових санкцій є безпідставною та не підлягає задоволенню.

За аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога про визнання протиправним розпорядження про усунення порушень.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб’єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв відповідачем при винесенні оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій та розпорядження про усунення порушень.

          Відповідно до положень, закріплених ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні з боку відповідача надано достатніх аргументів, доводів та доказів, які свідчать, що оскаржувані рішення та розпорядження прийняті на підставі, в межах повноважень пенсійного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв’язку з чим суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 19 та 129 Конституції України, ст. ст. 69, 71, 94, 158, 160 –167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.

Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 30.03.2010 р.

Суддя /підпис/ В.К. Левицький

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя В.К. Левицький