Рішення № 87085847, 14.01.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2020 справа № 914/1661/19

За позовом: ОСОБА_1 , м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», м. Львів,

про:

- визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 30.11.2006 р.;

- визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 29.05.2015 р.;

- скасування реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», вчиненого шляхом внесення реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.04.2007 р. №14151070002003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_3;

- скасування реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», вчиненого шляхом внесення реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.06.2015 р. №14151070016003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_4;

Суддя Козак І.Б.

При секретарі Пришляк Ю.-М.В.

Представники:

Від позивача: не з`явився.

Від відповідача: Перунов В.В. - представник.

На розгляд господарського суду Львівської області Зінько Олександрою Орестівною подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко» про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 30.11.2006 р., визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 29.05.2015 р., скасування реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», вчиненого шляхом внесення реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 16.04.2007 р. №14151070002003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_3, скасування реєстраційної дії відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», вчиненого шляхом внесення реєстраційних записів до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.06.2015 р. №14151070016003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_4.

Ухвалою суду від 20.08.2019р. залишено позов без руху, 01.10.2018р. відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 29.10.2019р.

Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду по даній справі. Ухвалою суду від 17.12.2019р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 14.01.2020р.

Позиція позивача.

Представник позивача у судове засідання 14.01.2020р. не з`явився, у клопотанні (вх.№52999/19 від 17.12.2019р.) підтримав позовні вимоги, просив проводити розгляд справи за відсутності представника позивача. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 не була повідомлена про проведення загальних зборів ТОВ «Зіко», що були проведені 30.11.2006р. та 29.05.2015р., як і не підписувала протоколи зборів, оскільки фізично перебувала за кордоном (у період з 07.09.2006р. по 14.06.2009р., з 30.07.2013р. по теперішній час). Крім того, протоколи, оформлені за наслідками проведених зборів, складені із підробкою підпису ОСОБА_1 . Щодо вимоги про скасування реєстраційних записів, то просить скасувати реєстраційний запис №14151070002003313 від 16.04.2007р. про внесення відомостей про керівника ТОВ «Зіко» ОСОБА_3 , а також скасувати реєстраційний запис №14151070016003313 від 04.06.2015р. про внесення відомостей про керівника ТОВ «Зіко» ОСОБА_4 , як такі, що були внесені на підставі недійсних рішень загальних зборів учасників товариства і не можуть спричинити будь-яких правомірних юридичних наслідків.

Позиція відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.01.2020р. проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№47478/19 від 15.11.2019р.), одночасно заявивши про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог, тому просив відмовити у задоволення позову повністю.

У відповіді на відзив (вх.№52692/19 від 13.12.2019р.) представник позивача заперечив проти позиції відповідача про «надуманість» тверджень про підробку підпису на оскаржуваних протоколах зборів учасників, адже це спростовується копіями паспортів ОСОБА_1 із відмітками про перетин нею державного кордону України. Одночасно просив, якщо суд дійде висновку про пропуск позивачем строку позовної давності на подання позову, то - поновити ОСОБА_1 строки позовної давності щодо звернення до суду з цим позовом, а також - задовольнити позовні вимоги повністю.

У запереченні на відповідь на відзив (вх.№780/20 від 10.01.2020р.) відповідач зазначив таке:

· Надані позивачем копії сторінок паспорта про перетин ОСОБА_1 кордону не є допустимими доказами підробки її підпису на оскаржуваних протоколах;

· Подання позивачем цього позову жодним чином не спрямоване на відновлення порушених прав позивачки; посилання на ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства є безпідставним, оскільки цей НПА набрав чинності після подання цього позову до суду; визнання недійсними оскаржуваних рішень не буде підставою для визнання недійсними правочинів, оскільки ці рішення можуть бути визнані недійсними лише на майбутнє;

· Щодо строків позовної давності, то, аналізуючи аргументи позивача для поновлення пропущених строків на подання позову, відповідач звертає увагу суду на те, що проживання позивачки закордоном - це її власний вибір, свобода її пересування не є обмеженою, доказів вчинення будь-яких перешкод в управлінні товариством позивачем не подано; щодо представників позивачки, то, як убачається з довіреності, яка є в матеріалах справи, позивачка уповноважувала свої представників на вчинення в її інтересах дій в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях, тому доводи позивача про те, що представники в цивільній справі діяли «вузько», відповідачем оцінюються критично та, на його думку, зазначена поведінка зумовлена лише волею самої ОСОБА_1 .

Обставини справи.

Співзасновниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко» є:

· ОСОБА_7 з розміром частки в статутному капіталі -51%

· ОСОБА_1 з розміром частки в статутному капіталі -49%.

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Зіко», оформленим протоколом №9 від 30.11.2006р., підписаним ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , обрано на посаду директора товариства ОСОБА_3 .

Рішенням загальних зборів учасників ТзОВ «Зіко», оформленим протоколом №12 від 29.05.2015р., підписаним ОСОБА_1 та ОСОБА_7 , обрано на посаду директора товариства ОСОБА_4 .

Як стверджує позивач, ОСОБА_1 з 2006р. постійно не проживає в Україні, а проживає в Канаді, час від часу приїжджаючи в Україну.

В матеріалах справи наявні:

- копії сторінок закордонного паспорта ОСОБА_1 за період 2000-2017 роки (а.с.13-43);

- копія позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення аліментів, поділ спільного майна та стягнення вартості майна, набутого без достатньої правової підстави, датована 20.10.2016р.;

- копія рішення Галицького районного суду м. Львова від 05.04.2017р. у справі №461/6882/16-ц про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про стягнення аліментів, визнання спільною власністю, поділ спільного майна та стягнення вартості майна.

Оцінка суду.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 30.11.2006 р.; визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 29.05.2015 р., суд зазначає таке.

Підставою для визнання недійсними цих двох рішень позивачка зазначає той факт, що не була фізично присутньою в Україні ні 30.11.2006р, ні 29.05.2015 р., оскільки перебувала у цей час закордоном (в Канаді), що підтверджується відповідними відмітками в її закордонному паспорті (а.с.28, 42). Тобто, ОСОБА_1 не була присутньою на зборах учасників ТоЗВ «Зіко» 30.11.2006р, 29.05.2015р., протокол зборів не підписувала, підпис на цих двох протоколах від її імені є підробленим, що є безумовною підставою для визнання рішень зборів від 30.11.2006р, 29.05.2015р., оформлених відповідними протоколами недійсними.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

У зв`язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Під час розгляду відповідних справ господарські суди мають враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів юридичної особи, є підставами для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з порушенням прямих вказівок закону є: прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення або у разі неможливості встановлення наявності кворуму (статті 59 та 60 Закону України "Про господарські товариства", статті 41 та 42 Закону України "Про акціонерні товариства", стаття 15 Закону України "Про кооперацію"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина шоста статті 42 Закону України "Про акціонерні товариства"); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного, на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах (частина п`ята статті 61 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів ТОВ (частина шоста статті 60 Закону України "Про господарські товариства"); відсутність протоколу загальних зборів АТ, підписаного головою і секретарем зборів (стаття 46 Закону України "Про акціонерні товариства").

Під час вирішення питання про недійсність рішень загальних зборів у зв`язку з іншими порушеннями, допущеними під час їх скликання та проведення (крім тих, що є безумовною підставою для визнання недійсним рішення), господарський суд повинен оцінити, як ці порушення вплинули на прийняття загальними зборами відповідного рішення (п.2.12, п.2.13 постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання, встановленої статтею 61 Закону України "Про господарські товариства", статтею 35 Закону України "Про акціонерні товариства", статтею 15 Закону України "Про кооперацію". Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо (п.2.14 постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 25.02.2016 року «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»).

Про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом з зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного. Повідомлення повинно бути зроблено не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів. Будь-хто з учасників товариства вправі вимагати розгляду питання на загальних зборах учасників за умови, що воно було ним поставлено не пізніш як за 25 днів до початку зборів. Не пізніш як за 7 днів до скликання загальних зборів учасникам товариства повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, внесеними до порядку денного зборів. З питань, не включених до порядку денного, рішення можуть прийматися тільки за згодою всіх учасників, присутніх на зборах (ч. 5 ст.61 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 01.05.2011 року).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.60 Закону України «Про господарські товариства» в редакції від 17.11.2006 року, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення від 30.11.2006р., збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів. Брати участь у зборах з правом дорадчого голосу можуть члени виконавчих органів, які не є учасниками товариства. Учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник. Цей перелік підписується головою та секретарем зборів. Аналогічно норма ст.60 ЗУ «Про господарські товариства» була чинною і станом на 29.05.2015р.

Аналізуючи всі докази у справі в їх сукупності, суд констатує факт неповідомлення ОСОБА_1 як учасника ТзОВ «Зіко» про проведення Загальних зборів учасників товариства 30.11.2006р та 29.05.2015р., факт відсутності ОСОБА_1 на самих зборах засновників, а також відсутність її підпису на протоколі №9 рішення Загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Зіко" від 30.11.2006р., на протоколі №12 від 29.05.2015р. Зазначені обставини є підставою для задоволення позовних вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 30.11.2006 р., визнання недійсним рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю «Зіко», оформленого протоколом загальних зборів учасників товариства від 29.05.2015 р.

Одночасно, відповідачем подано заяву про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог у випадку якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Щодо дотримання та застосування строків позовної давності суд зазначає таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно частин 2,3,4 статті 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із змісту пункту 2.37. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» права учасника товариства, які випливають з права його участі у цьому товаристві, не є особистими немайновими правами у розумінні статті 100 ЦК України. Отже, під час вирішення питання про застосування позовної давності до вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників господарського товариства немає підстав для застосування частини першої статті 100 ЦК України у поєднанні з пунктом 1 частини першої статті 268 ЦК України. До таких вимог необхідно застосовувати загальну позовну давність.

Частиною 4 статті 267 ЦК України встановлено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Так, відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності обчислюється за правилами статті 261 Кодексу, частина перша якої пов`язує його з днем, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив. Чинним законодавством до обов`язків учасника господарського товариства не віднесено зобов`язань щодо періодичного ознайомлення з даними установчих документів товариства або Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а його обізнаність про рішення, які приймаються вищим органом управління товариства, фактично поставлена в залежність від виконання товариством визначеного законодавством порядку скликання та проведення загальних зборів учасників (позиція Верховного суду у справі № 914/758/17, постанова від 03.04.2018 року).

Щодо поважності причин пропуску позивачем строку на подання цього позову, то позивач стверджує, що зміст протоколів рішень загальних зборів не публікується ні у ЄДР, ні не відображений у змістах документів, які додав до свого відзиву відповідач, тобто, з тих документів, які надав відповідач, ОСОБА_1 не дізналася і не могла дізнатися про порушення її прав у вигляді підробки підпису від її імені на відповідних протоколах, а отже, надані відповідачем докази не доводять пропуску позивачем строків позовної давності. Відповідач у відзиві стверджує, що позивачка мала об`єктивні можливості знати про зміну керівництва товариства у межах розгляду цивільної справи №461/9294/13-ц через свого представника Іляшовича Р. Р . (дата ознайомлення представника 09.10.2013р.). У межах розгляду цієї справи витребувано договір купівлі-продажу від 24.02.2010р. щодо продажу ТОВ «Зіко» на користь ОСОБА_9 нежитлові приміщення. Цей договір підписував директор ТзОВ «Зіко» ОСОБА_3 .

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що ще у 2016р. позивачка звернулася з позовом до ОСОБА_7 (обидвоє - співзасновники ТзОВ «Зіко») про стягнення аліментів, поділ спільного майна (справа №461/6882/16-ц). Позовна заява датована 20.10.2016р. і додатком до неї представником позивача Огородник М.С. подано витяг з ЄДРПОУ на ТзОВ «Зіко» (а.с. 139-142), де у графі «прізвище, ім`я, по-батькові, дата обрання (призначення) осіб, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами….» зазначено: ОСОБА_4 - керівник з 02.06.2015р. (відповідно до Статутут).

Відповідач, заперечуючи проти позову з мотивів пропуску строків позовної давності, акцентує увагу суду на тому, що проживання позивачки закордоном - це її власний вибір, свобода її пересування не є обмеженою, доказів вчинення будь-яких перешкод в управлінні товариством позивачем не подано, щодо представників позивачки, то, як убачається з довіреності, яка є в матеріалах справи, позивачка уповноважила свої представників на вчинення в її інтересах дій в усіх без винятку підприємствах, установах, організаціях, тому доводи позивача про те, що представники в цивільній справі діяли «вузько» відповідачем оцінюються критично та, на його думку, зумовлено лише волею самої ОСОБА_1

Суд, враховуючи доводи представника позивача, заперечення відповідача, зазначає, що права учасника товариства, які випливають з права його участі у цьому товаристві, не є особистими немайновими правами, і строк звернення до суду за їх захистом у випадку порушення є обмеженим законом. Проживання позивачки за кордоном не є поважною причиною для невиявлення інтересу до діяльності товариства, учасником якого вона є. Дійсно, дані протоколів зборів засновників ніде не публікуються. Однак, як свідчать матеріали справи, позивача періодично вступає у судові процеси зі співзасновником цього ж ТзОВ «Зіко» з різних правових підстав, долучаючи до матеріалів дані з Реєстрів ЄДРПОУ. Тому, уповноважуючи своїх представників на вчинення процесуальних дій в інтересах ОСОБА_1 , позивачка мала б проявити більшу уважність та цікавитися деталями судових справ, в яких вона виступає стороною.

Враховуючи наведене, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, є заява відповідача про застосування позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог повністю.

Щодо позовних вимог про скасування реєстраційних записів від 16.04.2007 р. №14151070002003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_3 та від 04.06.2015 р. №14151070016003313 про внесення відомостей про керівника ОСОБА_4, суд зазначає, що ці дві позовні вимоги є похідними від двох попередніх про визнання недійсними рішень загальних зборів, і оскільки в їх задоволенні судом відмовлено то в задоволенні позовних вимог про скасування реєстраційних записів від 16.04.2007 р. №14151070002003313 та від 04.06.2015 р. №14151070016003313 суд теж відмовляє.

Судові витрати.

Понесені ОСОБА_1 судові витрати за цим позовом залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 219-221, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

3. Відповідно до ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення складено та підписано 23.01.2020р.

Суддя Козак І.Б.