Ухвала суду № 87082966, 15.01.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/910/20-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Батрин О.В.,

при секретарі судових засідань - Габрись О.М.,

учасники справи

приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Олефір Олександр Олександрович

стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»

боржник: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Олефір Олександр Олександрович звернувся до суду із вказаним поданням.

Обгрунтовуючи подання вказує, що на виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича (далі приватний виконавець) перебуває виконавче провадження № 58387403 з виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/18489/13-ц від 23.02.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» в рахунок стягнення заборгованості по кредиту суми коштів - 5 868 216,57 грн.

Боржником у вказаному виконавчому провадженні є ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою здійснення примусового виконання виконавчого документа приватним виконавцем здійснена перевірка майнового стану боржника, шляхом направлення запитів до Пенсійного фонду України та Держаної фіскальної служби України.

Відповідно до наданих відповідей встановлено, що у боржника відсутні джерела доходу та рахунки у банківських установах. На запити щодо зареєстрованого за боржником іншого рухомого майна отримано відповіді про відсутність майна зареєстрованого за боржником.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, боржнику належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборгованість за виконавчим документом боржником не погашається, пояснень щодо несплати заборгованості не надано.

ОСОБА_1 не з`являється на виклики приватного виконавця, про причини неявки не повідомляє. Боржник ігнорує повідомлення приватного виконавця про проведення виконавчих дій та не дає допуску до майна для проведення опису майна та подальшого арешту, що зафіксовано в актах державного виконавця. Також не надає інформацію щодо причин невиконання рішення суду та про належне боржнику майно, кошти та доходи, що суперечить вимогам частини 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з чим, приватний виконавець у вимогах подання просить надати дозвіл на примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , з метою проведення перевірки майнового стану, опису та подальшого арешту майна боржника для проведення подальшої його реалізації в порядку примусового виконання рішень згідно із Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень частини другої статті 439 ЦПК України суд розглядає подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння особи негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

У судовому засіданні приватний виконавець подання підтримав, просив його задовольнити з підстав в ньому наведених.

Суд, заслухавши пояснення приватного виконавця, дослідивши матеріали подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника, дійшов наступного висновку.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича від 14.02.2019 року відкрито виконавче провадження № 58387403 з виконання виконавчого листа Голосіївського районного суду міста Києва № 752/18489/13-ц від 23.02.2017 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія" Фактор Плюс" в рахунок стягнення заборгованості по кредиту суми коштів - 5 868 216,57 грн.

Положеннями статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, зокрема, що документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Крім того, боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Як вбачається з матеріалів справи, копія постанови про відкриття виконавчого провадження 15.02.2019 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення, ОСОБА_1 до виконання та відома, за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , однак постанова про відкриття виконавчого провадження повернулись до приватного виконавця, у зв`язку з закінченням терміну зберігання у поштовому відділенні.

Разом з цим, з провадженням в Україні Єдиного реєстру боржників (утвореного відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року) та згідно Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження від 05.06.2018 року кожна особа, що має невиконані зобов`язання за виконавчим провадженням втратила об`єктивну неможливість бути необізнаним про наявність такого зобов`язання, оскільки доступ до даного є відкритим та загальнодоступним.

Крім того, виконавчий лист Голосіївського районного суду міста Києва № 752/18489/13-ц від 23.02.2017 понад рік перебував на примусовому виконанні в Ірпінському ВДВС ГТУЮ у Київській області.

Таким чином, до боржника - ОСОБА_1 доведено наявність рішення суду, яке необхідно виконати.

Разом з тим, боржник ОСОБА_1 ухиляється від добровільного виконання судового рішення.

Приватним виконавцем з метою здійснення примусового виконання виконавчого документа здійснена перевірка майнового стану боржника, шляхом направлення запитів до Пенсійного фонду України та Держаної фіскальної служби України, відповідно до наданих відповідей встановлено, що у боржника відсутні джерела доходу та рахунки у банківських установах. На запити щодо зареєстрованого за боржником іншого рухомого майна отримано відповіді про відсутність майна зареєстрованого за боржником.

За таких обставин, виникла об`єктивна необхідність перевірки наявності майна боржника у житлових приміщеннях що йому належать, оскільки іншого майна боржника не виявлено.

Так, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, боржнику належить на праві власності квартира за адресою: АДРЕСА_2 та 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

28.02.2019 приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника і подальшого опису та арешту майна боржника, здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_2 , однак здійснити перевірку майнового стану боржника не виявилось за можливе, оскільки двері квартири ніхто не відчинив.

19.03.2019 приватним виконавцем на адресу: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 направлено виклики, відповідно до яких ОСОБА_1 необхідно з`явитись до офісу приватного виконавця.

20.03.2019 приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , проте здійснити перевірку майнового стану боржника не виявилось за можливе, оскільки двері квартири ніхто не відчинив. Приватним виконавцем залишено виклик, відповідно до якого ОСОБА_1 необхідно з`явитись до офісу приватного виконавця 27.03.2019 на 11 годину, про що приватним виконавцем складено акт.

На виклики приватного виконавця від 19.03.2019 та 20.03.2019 ОСОБА_1 до приватного виконавця не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Крім того, 31.03.2019 та 07.08.2019 приватним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника і подальшого опису та арешту майна боржника, разом з представником стягувача, здійснено виїзди за адресою зареєстрованого місця проживання боржника: АДРЕСА_1 , однак здійснити перевірку майнового стану боржника не виявилось за можливе, оскільки двері квартири ніхто не відчиняв. Також встановлено, що в квартирі перебувала невідома особа, яка категорично відмовлялась надавати доступ до квартири боржника, чим чинила перешкоди для перевірки майна боржника за даною адресою та подальшого опису та арешту майна боржника, про що приватним виконавцем складено акт.

30.08.2019 та 18.09.2019 приватним виконавцем за адресою, АДРЕСА_1 направлено рекомендованими листами з повідомленням про вручення виклики, відповідно до яких ОСОБА_1 необхідно з`явитись до офісу приватного виконавця та надати підтвердження виконання виконавчого документа або надати пояснення з приводу несплати заборгованості.

Відповідно до зворотного рекомендованого повідомлення Укрпошта про вручення поштового відправлення, виклик приватного виконання 23.09.2019 отримано ОСОБА_1 особисто, про що свідчить підпис боржника.

Станом на момент звернення з даним поданням ОСОБА_1 до приватного виконавця не з`явилаась, будь яку інформацію, документи про часткове або повне погашення боргу не надала та будь які дії щодо виконання рішення не вчинила.

У зв`язку із тим, що боржником у добровільному порядку протягом тривалого часу не виконано рішення суду, що набрало законної сили, приватний виконавець звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла (іншого володіння) боржника.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 439 ЦПК України, питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно положень статті 2 наведеного Закону, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Стаття 18 Закону визначає перелік обов`язків і прав виконавців, обов`язковість вимог виконавців, зокрема пунктом 4 частини 3 статті 18 передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Вдаючись до аналізу наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» законодавцем забезпечено баланс прав та обов`язків як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканість житла. Не допускається проникнення до житла чи іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку як за вмотивованим рішенням суду.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага, що зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 31.05.2011 № 4-рп/2011.

Згідно з вимогами п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, а саме рішенням від 17.05.2005 року по справі «Чіжов проти України» визначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок і так, щоб ця система (виконання рішень) була ефективною як в теорії, так і на практиці. А виконання рішень має відбуватись таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та, що система ефективна і законодавчо і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, встановленої параграфом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність обгрунтованих підстав для задоволення подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла боржника, що є адекватним ступенем втручання до його права та права інших осіб, а також узгоджується з положеннями національного законодавства та практикою Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення принципу верховенства права та обов`язковості виконання судового рішення.

При цьому, суд бере до уваги, що вартість встановленого приватним виконавцем майна, що належить на праві власності божнику ОСОБА_1 , значно менша ніж сума заборгованості за виконавчим листом, яка складає 5 868 216,57 грн., що виправдовує такий спосіб втручання у права і свободи боржника та не порушує їх.

На підставі викладеного, керуючись ст. 30 Конституції України, ст. 439 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Олефіра Олександра Олександровича про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи - задовольнити.

Надати приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Олефіру Олександру Олександровичу дозвіл на примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Суддя О.В. Батрин