Ухвала суду № 87082859, 21.01.2020, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/14146/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2020 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Чех Н.А.,

з участю секретаря судового засідання - Кузьменко А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за клопотанням суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь та ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21.09.2018 року, -

у с т а н о в и в:

Суд Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь та стягувач ОСОБА_1 звернулись до Дніпровського районного суду м. Києва із клопотанням, в якому на підставі Конвенції про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року, просять визнати та надати дозвіл на примусове виконання на території України іноземного рішення - заочного рішення Суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21.09.2018 року про стягнення із ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 % всіх видів заробітку та (або) іншого доходу, але не менше 50 % бюджету прожиткового мінімуму в середньому на душу населення, починаючи з 12.02.2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Крім того, на користь ОСОБА_1 стягнуто державне мито у розмірі 147 руб. та в дохід держави державне мито в розмірі 146,07 рублів. До суду ОСОБА_2 не з`явився, про день, час та місце розгляду клопотання сповіщався згідно норм процесуального законодавства.

Суд, вивчивши клопотання, додані до нього документи, дійшов до наступного.

В суді встановлено, що 21.09.2018 року суд Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь виніс рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, визначення місця проживання неповнолітньої дитини, визначення іншого порядку виїзду дитини за межі Республіки Білорусь, яким стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 % всіх видів заробітку та (або) іншого доходу, але не менше 50 % бюджету прожиткового мінімуму у середньому на душу населення, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 12.02.2018 року. А також, стягнуто на користь ОСОБА_1 держмито 147 рублів, та у дохід держави державне мито в розмірі 146,07 рублів.

До клопотання додано належним чином завірена копія заочного рішення Суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21.09.2018 року, довідки видані Судом Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь про те, що рішення не оскаржувалось та набуло чинності 17.10.2018 року, про те, що ОСОБА_2 про день, час та місце розгляду справи було повідомлено належним чином, і, що на території Республіки Білорусь рішення суду не виконувалося.

Згідно статті 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних справах у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.

Статтею 462 ЦПК України визначено, що рішення іноземного суду (суду іноземної держави; інших компетентних органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних чи господарських справ; іноземних чи міжнародних арбітражів) визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності. У разі якщо визнання та виконання рішення іноземного суду залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше.

Рішення іноземного суду може бути пред`явлено до примусового виконання в Україні протягом трьох років з дня набрання ним законної сили, за винятком рішення про стягнення періодичних платежів, яке може бути пред`явлено до примусового виконання протягом усього строку проведення стягнення з погашенням заборгованості за останні три роки (стаття 463 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 464 ЦПК України питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходженням боржника.

Статтею 466 ЦПК України визначено вимоги до клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду.

Пункт 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» встановлює, що клопотання про визнання й виконання рішень іноземних судів (арбітражів) суд розглядає у визначених ними межах і не може входити в обговорення правильності цих рішень по суті, вносити до останніх будь-які зміни.

На даний час між Україною та Республікою Білорусь діє Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року.

Згідно ст. 6 Конвенції договірні Сторони надають один одному правову допомогу шляхом виконання процесуальних і інших дій, передбачених законодавством запитуваної Договірної Сторони, зокрема складання і пересилання документів, проведення обшуків, вилучення, пересилання і видачі речових доказів, проведення експертизи, допиту сторін, обвинувачених, свідків, експертів, порушення карного переслідування, розшуку і видачі осіб, що вчинили злочини, визнання і виконання судових рішень по цивільним справам, вироків у частині цивільного позову, виконавчих написів, а також шляхом вручення документів.

Згідно ст. 51 Конвенції кожна з Договірних Сторін на умовах, передбачених цією Конвенцією, визнає і виконує наступні рішення, винесені на території інших Договірних Сторін: рішення установ юстиції по цивільних і сімейних справах, включаючи затверджені судом мирові угоди по таких справах і нотаріальні акти у відношенні грошових зобов`язань (далі - рішень); рішення судів по кримінальних справах про відшкодування збитку.

Згідно ст. 53 Конвенції клопотання про дозвіл примусового виконання рішення подається в компетентний суд Договірної Сторони, де рішення підлягає виконанню. Воно може бути подано й у суд, що виніс рішення в справі в першій інстанції. Цей суд направляє клопотання судові, компетентному винести рішення по клопотанню. До клопотання додаються: рішення або його засвідчена копія, а також офіційний документ про те, що рішення набуло законної сили і підлягає виконанню або про те, що воно підлягає виконанню до набуття законної сили, якщо це не випливає із самого рішення; документ, з якого випливає, що сторона, проти якої було винесене рішення, що не прийняла участі в процесі, була в належному порядку і вчасно викликана в суд, а у випадку її процесуальної недієздатності була належним чином представлена; документ, що підтверджує часткове виконання рішення на момент його пересилання; документ, що підтверджує угоду сторін, по справах договірної підсудності. Клопотання про дозвіл примусового виконання рішення і прикладені до нього документи забезпечуються завіреним перекладом на мову запитуваної Договірної Сторони або на російську мову.

Відповідно до ст. 54 Конвенції клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішень, передбачених у статті 51, розглядаються судами Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання. Суд, що розглядає клопотання про визнання і дозвіл примусового виконання рішення, обмежується встановленням того, що умови, передбачені цією Конвенцією, дотримані. У випадку, якщо умови дотримані, суд виносить рішення про примусове виконання. Порядок примусового виконання визначається за законодавством Договірної Сторони, на території якої повинне бути здійснене примусове виконання.

Враховуючи викладене, вимоги законодавства та надані документи, суд приходить до висновку, що рішення підлягає виконанню на території України.

Відповідно до частини 8 ст. 467 ЦПК України, якщо в рішенні іноземного суду суму стягнення зазначено в іноземній валюті, суд, який розглядає це клопотання, визначає суму в національній валюті за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали.

З урахуванням викладеного розмір державного мита, що підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 у розмірі 147,00 білоруських рублів, за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року (11,4711 грн.) складає 1 686,25 грн.; та у дохід держави - 146,07 білоруських рублів за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року складає 1 675,58 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 81 Закону України «Про міжнародне приватне право», Конвенцією про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах 1993 року Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 12 «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України», ст.ст. 258, 259, 260, 353, 354, 462-469 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

Клопотання суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь та ОСОБА_1 про визнання та надання дозволу на примусове виконання рішення суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21.09.2018 року - задовольнити.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного рішення Суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21 вересня 2018 року згідно якого стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання дитини - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 25 % всіх видів заробітку та (або) іншого доходу, але не менше 50 % бюджету прожиткового мінімуму в середньому на душу населення, щомісячно, починаючи з 12 лютого 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного рішення Суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21 вересня 2018 року згідно якого з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 ) стягнуто на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає: АДРЕСА_2 ) державне мито в розмірі 147,00 рублів Національного Банку Республіки Білорусь, що за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року складає 1 686,25 грн.

Надати дозвіл на примусове виконання на території України заочного рішення Суду Першотравневого району міста Мінська Республіки Білорусь від 21 вересня 2018 року згідно якого з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Києва, громадянин України, проживає: АДРЕСА_1 ) стягнуто в дохід держави державне мито в розмірі 146,07 рублів Національного Банку Республіки Білорусь, що за курсом НБУ станом на 21.01.2020 року складає 1 675,58 грн.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: