Ухвала суду № 870801, 15.05.2007, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2007р.                                                                                                                                          Справа № 22а-66/07

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого:         Ситникова О.Ф. суддів:                                   Бєлової Л.В., Бистрик Г.М. при секретарі:        Гладишко О.М., за участю:

представника позивача     - Іванова О.Б.; представника відповідача - Шкодича Ю.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м, Києва від 15.01.2007 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Практик" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2004 року позивач - ТОВ "ВКФ "Практик" звернувся до суду з позовом до ДПІ у Печерському районі м Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 189/26-062/0 від 16.04.2004 р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26,01.2005 року у задоволенні позовної заяви ТОВ "ВКФ "Практик" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.04.2004 року № 189/26 - 062/0 відмовлено в повному обсязі.

На вказане рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2005 року позивач - ТОВ "ВКФ "Практик" подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив скасувати рішення Господарського суду м, Києва від 26.01.2005 року, визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДНІ у Печерському районі м. Києва віді 6.04.2004 року № 189/26 - 062/0.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2005 року апеляційну скаргу ТОВ "ВКФ "Практик" на рішення Господарського суду м, Києва від

26.01.2005 року по справі № 29/363 за позовом ТОВ "ВКФ "Практик" до ДШ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишено без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2005 року без змін.

Позивач ТОВ "ВКФ "Практик" 17.05.2006 року подав до Господарського суду м. Києва заяву про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Господарського

Суддя-доповідач - Бєлова Л.В.                                                          Справа в апеляційній Інстанції №22а-66/07

1 'оловуючий в першій інстанції - Шабунш С.В.                               Справа в першій інстанції № 29/363-А

суду м. Києва від 26.01.2005 року по справі № 29/363 за позовом ТОВ "ВКФ "Практик" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду м. Києва від 15.01.2007 року заяву ТОВ "ВКФ "Практик" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2005 року по справі № 29/363 за позовом ТОВ "ВКФ "Практик" до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задоволене. Скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2005 року у справі №29/363 за позовом ТОВ "ВКФ "Практик" до ДНІ у Печерському районі м, Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Визнано недійсним податкове повідомлення рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 16.04.2004 року №189/26-062/0.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ДНІ у Печерському районі м. Києва подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Господарського суду м. Києва від 15.01.2007 року та просять прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "ВКФ "Практик".

Заслухавши в засіданні апеляційного суду доповідача, пояснення представників позивача, відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.04.2004 р. по 16.04.2004 р. відповідачем проведено позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "Флешімпекс" за період: грудень 2001 р., січень-березень 2002 р. За результатами перевірки було складено акт № 49/26-062/22960775 від 16.04.2004 р. "Про результати позапланової документальної перевірки ТОВ "ВКФ "Практик" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з ПП "Флешімпекс" за період: грудень 2001 р., січень-березень 2002 р." (далі - Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.4,5 п, 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (надалі - Закон) зі змінами та доповненнями, що призвело до заниження податку на додану вартість за перевіряємий період у сумі 14 655,00 гри., а саме: грудень 2001 р. - 1 655,00 грн.; січень 2002 р. - 5 075,00 грн.; лютий 2002 р. - 5 865,00 грн.; березень 2002 р. - 2 060,00 грн.

На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем 16.04.2004 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №189/26-062/0, відповідно до якого позивачу було визначено суму податкового зобов'язання - основний платіж з податку на додану вартість 14655,00 грн., штрафні санкції - 7 327,50 гри., а всього - 21 982,50 грн.

Дані порушення, на думку відповідача, виникли в результаті неправомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми у розмірі 14 655,00 грн,

У п.2 Акту перевірки наведені господарські та фінансові взаємовідносини позивача з 1111 "Флешімпекс" (надалі підприємство-контрагент), на підставі яких визначалось правильність віднесення до складу сум податкового кредиту по податку на додану вартість позивачем.

Позивач на підставі договору від 04.09.2001 р. № 28, протягом грудня 2001 р. -березня 2002 року отримував роботи по автоматизації обліку укладених договорів та контролю за виконанням з використанням програмного пакету "1С: Підприємство 7.7" у підприємства-контрагента. Виконуючи свої зобов'язання та умови договору, після отримання послуг Позивач перераховував грошові кошти підприємству-контрагенту. Всього за вказаний

період позивачем було перераховано на рахунок ІIII"Флешімпекс" - 87 928,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14 654,67 грн. Зазначене підприємство на підставі підпункту 7.3.1. пункту 7.3. статті 7 Закону, на відповідні суми, вказані в актах приймання-передачі робіт, виписувало податкові накладні та показало свої податкові зобов'язання. В свою чергу, позивач відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону отримав право на податковий кредит, яким правомірно скористався, включивши суми ПДВ до складу податкового кредиту.

Фінансово-господарські операції між ТОВ "ВКФ "Практик" та 1111 "Флешімпекс" підтверджуються документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 1.7. Закону, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Згідно до вимог пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону - "право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.".

У відповідності до п. 6.2. Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Згідно з абз. 1 п. 5 цього Порядку зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Згідно з підпунктом 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону). А податкова накладна відповідно до підпункту 7.2.3. пункту 7.2. ст.7 Закону складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Суб'єкт господарювання може розраховувати на податковий кредит, якщо у нього є в наявності податкові накладні та вони виписані особами, які у встановленому порядку зареєстровані як платники податку

На час здійснення господарських операцій та на момент складання податкових накладних, що видані Позивачеві 1111 "Флешімпекс", дане підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість і внесено до реєстру платників податку на додану вартість, подавало податкову звітність (наявні в матеріалах справи), сплачувало податки та не було ліквідоване.

Позивачем надані докази на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова Господарського суду м.Києва від 15.01.2007 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам

матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА.

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва на постанову Господарського суду м. Києва від 15.02.2007 року за постанову Господарського суду м. Києва від 15.01 2007 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Практик" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним рішення - залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м. Києва від 15.01.2007 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Практик" до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним рішення -залишити без змін.