Рішення № 87075198, 20.01.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 січня 2020 року м. Київ № 640/13068/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Шулежка В.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач), в якому просить скасувати повністю вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-161137-17 ГУ ДФС у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено про безпідставність винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) по єдиному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки відповідачем не взято до уваги наявність переплати у позивача за період з 2013 року по 2019 рік, у зв`язку із чим протиправно винесено спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) на загальну суму 1338,09 грн.

Позивач вказує на те, що ним відповідно до вимог чинного законодавства України повністю перераховано суми єдиного соціального внеску за 2018 рік, і за перший квартал 2019 року, що підтверджується платіжними дорученнями.

Позивач вважає, що оскаржувана вимога є протиправною та прийнята з порушенням норм податкового законодавства.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.

На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого податковий орган в обґрунтування правомірності оскаржуваної вимоги зазначив, що ОСОБА_1 з 10.08.2001 є фізичною особою - підприємцем та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському області ГУ ДФС та є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Оскільки позивачем як платником єдиного внеску не виконано обов`язку щодо його сплати, в автоматичному режимі йому проведено нарахування єдиного внеску за ІІІ квартал 2013 по І квартал 2019 рік в сумі 37 606,92 грн. у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, як фізичній особі підприємцю на спрощеній системі оподаткування, за який сплачується єдиний внесок, про що винесено оскаржувану вимогу.

На підставі викладеного, позивачу направлено вимогу від 11.05.2019 №Ф-161137-17 на суму 1338,00 грн. З огляду на те, що станом на 30.04.2019 борг позивача відповідно до інтегрованої картки становив 1338,09 грн. (нараховано ЄСВ за ІІІ квартал 2013 по І квартал 2019 рік) ГУ ДФС у м. Києві виставлено та направлено позивачу вимогу від 11.05.2019 №Ф-161137-17.

Враховуючи те, що до ГУ ДФС у м. Києві відомості про реєстрацію припинення фізичної особи - підприємця не надходили, відповідачем правомірно винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-161137-17.

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якій підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, з 10.08.2001 взятий на облік як платник єдиного внеску.

З 01.01.2012 платником обрано спрощену систему оподаткування.

Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ОСОБА_1 11.05.2019 виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) ) №Ф-161137-17 на загальну суму боргу 1338,09 грн.

Вказана вимога надіслана позивачу поштою та отримана ним 17.05.2019, про що самостійно зазначено позивачем в позовній заяві.

Не погоджуючись з вказаною вимогою про сплату недоїмки, в порядку ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач звернувся зі скаргою б/н від 23.05.2019 на Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-161137-17 до Державної фіскальної служби України.

За результатом розгляду скарги позивача, Державною фіскальною службою України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 25.06.2019 №28947/6/99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату від 11.05.2019 №Ф-161137-17 - залишено без змін, а скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 23.05.2019 б/н - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вимогою про сплату боргу, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 08.07.2010 №2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (надалі - Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент винесення оскаржуваної вимоги)) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до частини 8 вказаної статті Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Водночас, перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ.

Так, у відповідності до пунктів 4, 5 частини 1 статті 4 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності віднесені до платників єдиного внеску.

Положеннями розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015 передбачено, що особи, які провадять незалежну професійну діяльність, отримують дохід від цієї діяльності та одночасно є фізичними особами-підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів окремі Звіти відповідно до виду діяльності та обраної системи оподаткування.

Аналіз наведених норм діючого законодавства України дозволяє суду дійти висновку про те, що однією з необхідних умов для обчислення єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є проведення відповідної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не заперечував наявність в нього обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на підтвердження такої сплати останнім надано суду відповідні докази, а саме копії платіжних доручень, з яких вбачається, що позивачем сплачувався єдиний внесок, як фізичною особою-підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Проте, як вже зазначалось судом, відповідачем надано виписку з інтегрованої картки платника єдиного внеску, у відповідності до якої у позивача, починаючи з ІІІ кварталу 2013 року по І квартал 2019 року виникла сума заборгованості, яка станом на 30.04.2019 складає 1338,09 грн.

З витягу копії інтегрованої картки платника податків позивача, вбачається наступне:

- 31.12.2012 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1193,03 грн.;

- 31.12.2013року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 3605,73,03 грн.;

- 31.12.2014 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1119,11 грн.;

- 31.12.2015 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1119,11 грн.;

- 31.12.2016 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1119,11 грн.;

- 31.12.2017 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1119,11 грн.;

- 31.12.2018 року сальдо на початок року становить переплату зі сплати єдиного внеску у розмірі 1119,011 грн.

Згідно даних з витягу інтегрованої картки зазначає, що за період з 2013 року по 2019 рік, ОСОБА_1 мав переплату єдиного внеску у розмірі 1119,11 грн.

Суд звертає увагу, що згідно копій платіжних доручень №101 від 02.04.2018 на суму 2 457,18 грн., №119 від 16.07.2018 на суму 2 457,18 грн., №139 від 24.10.2018 на суму 2 457,18 грн., квитанції №77 від 21.01.2019 на суму 2 457,18 грн., які містяться в матеріалах справи, позивачем за 2018 рік до бюджету перераховано 9 828,72 грн.

Таким чином, позивачем за 2018 рік повністю та відповідно до вимог чинного податкового законодавства України зараховано та перераховано суми єдиного соціального внеску.

Більш того, суд звертає увагу, що згідно копії платіжного доручення №169 від 05.04.2019, позивачем за І квартал 2019 року перераховано до бюджету 2754,18 грн.

З урахуванням вище наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем повністю до бюджету сплачено суми єдиного соціального внеску, як за 2018 рік, так і за перший квартал 2019 року, що ставить під сумнів твердження відповідача

Сплата позивачем сум єдиного соціального внеску за оскаржувані періоди проводилася до банківських установ, що підтверджується квитанціями в матеріалах справи.

Крім того, суд зазначає, що вказана вимога не містить будь-яких відомостей щодо періоду нарахування позивачу єдиного соціального внеску, який підлягає сплаті.

Таким чином, позивачем у повному обсязі виконано зобов`язання зі сплати єдиного соціального внеску.

Зважаючи на викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що дії відповідача щодо нарахування позивачу недоїмки по єдиному внеску в сумі 1338,09 грн. є протиправними та, відповідно, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-161137-17 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, згідно з п.2 ч.1 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не надано до суду докази які б підтвердили, що позивач допустив порушення законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до висновку про обґрунтованість тверджень позивача та наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно, беручи до уваги положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 241-246, 257-263, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.05.2019 №Ф-161137-17, винесену Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНКОПП НОМЕР_1 ) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 КАС України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя В.П. Шулежко