Рішення № 87073298, 21.01.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

21 січня 2020 р. № 520/11779/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Мельников Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) щодо ненарахування та невиплати пенсії ОСОБА_1 з вересня 2018 року по теперішній час;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Індустріальний відділ обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період вересня 2018 року по теперішній час;

- в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допустити негайне виконання рішення.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебував на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у м. Попасна Луганської області з жовтня 2017 року як отримувач пенсії, проте з вересня 2018 року виплату пенсії було припинено. При цьому, про причини та підстави припинення виплати пенсії повідомлено не було. Як вказано позивачем, з 07.10.2019 його було взято на облік внутрішньо переміщених осіб у Немишлянському районі м. Харкова, що підтверджується довідкою № 6334-5000208049, виданою 07.10.2019 Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради та він звернувся до Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) з відповідною заявою про відновлення пенсійних виплат, але спеціалістами відповідача було зазначено, що взяття позивача на облік можливе лише після надходження особової справи з Управління Пенсійного фонду України в Попаснянського району Луганської області, де останній попередньо перебував на обліку. Також, позивачем вказано, що йому не було повідомлено жодної інформації стосовно поновлення виплати пенсії, з огляду на що він звернувся із заявою до відповідача, проте жодної відповіді не отримав. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про допущення відповідачами протиправної бездіяльності стосовно нього. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору у справі №520/11779/19.

Ухвалою суду від 11.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Представником відповідача через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що управління із позовом не погоджується. Також зазначено, що відповідно до норм діючого законодавства у випадку переїзду пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно-територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера, що і було здійснено відповідачем після отримання заяви позивача. Проте, як вказано представником відповідача, пенсійну справу на запит надано не було. При цьому, представником відповідача вказано, що нормативно-правові акти, на підставі яких було припинено виплату пенсії було припинено виплату пенсії позивачу не було визнано неконституційними.

Під час розгляду справи ухвалою суду від 11.12.2019 року ухвалено розгляд справи №520/11779/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 відповідно до паспортного документу серії НОМЕР_1 , виданого Стахановським МВ УМВС України в Луганській області, є громадянином України.

При цьому, у позовній заяві позивачем вказано, що він набув право на отримання пенсії.

Також зі змісту позову вбачається, що 09.10.2017 позивача було взято на облік внутрішньо переміщених осіб в Управлінні соціального захисту населення Попаснянської районної державної адміністрації Луганської області, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 09.10.2017 року №0000359857. При цьому, позивачем вказано, що у жовтні 2017 року він звернувся до відповідного структурного підрозділу Пенсійного фонду України у м. Попасна (Луганська область) із заявою про відновлення пенсії за віком. В той же час, позивачем вказано, що, починаючи з вересня 2018 року, він не отримував пенсію за віком, що, на його думку, є неправомірним та протиправним. Крім того, жодних рішень або листів від органів Пенсійного фонду України з приводу підстав припинення нарахування та виплати пенсії за віком отримано не було.

Як зазначено позивачем в позовній заяві, 07.10.2019 року його було взято на облік внутрішньо переміщених осіб у Немишлянському районі м. Харкова, що підтверджується довідкою №6334-5000208049, виданою 07.10.2019 року Управлінням праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради (копія додається), після чого у жовтні 2019 року позивач звернувся до Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) з відповідною заявою встановленого зразка про відновлення пенсійних виплат, але спеціалістами відповідача було зазначено, що взяття його на облік є можливим лише після надходження особової справи з Управління Пенсійного фонду України в Попаснянського району Луганської області за попереднім місцем обліку позивача.

Матеріали справи свідчать, що 21.10.2019 року позивачем було направлено на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області лист з проханням поновити право на отримання пенсійних виплат, вирішити питання про нарахування та виплату пенсії за період з вересня 2018 року по теперішній час, проте жодних дій з приводу нарахування та виплати пенсійних виплат за вищевказаний період відповідачем не вчинено, як і не направлено відповіді.

Суд зазначає, що під час розгляду справи ухвалою суду від 11.12.2019 року ухвалено розгляд справи №520/11779/19 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; витребувано від Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області (93300, Луганська обл., Попаснянський р-н, м. Попасна, вул. Шкільна, буд. 2) належним чином засвідчені копії рішення, на підставі якого ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН: НОМЕР_2 ) припинено виплату пенсії з вересня 2018 року та документів, що стали підставою для його прийняття.

На виконання ухвали суду від Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області надійшов лист у додатках до якого надано копії розпорядження про призупинення виплати пенсії від 05.09.2018 року та листа від 05.09.2018 року №11982/02-02.

Також суд зазначає, що 20.01.2020 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання, відповідно до якого представник відповідача просить суд долучити до матеріалів справи копію пенсійної справи ОСОБА_1 . Також вказано, що 14.01.2020 року відповідачем згідно штампу вхідної кореспонденції було отримано пенсійну справу позивача та відповідно до атестату (процесуальний документ) управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганській області від 02.01.2020 року вказано, що по особовому рахунку № НОМЕР_3 виплату пенсії припинено з 01.09.2018 року. При цьому, зазначено, що виплату пенсії ОСОБА_1 буде відновлено з 01.02.2020 року, що свідчить про неотримання позивачем пенсії з 01.09.2018 року по 31.01.2020 року.

Отже, матеріали справи містять копію розпорядження про призупинення виплати пенсії від 05.09.2018 року, відповідно до якого на виконання підпункту 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщенням особам»; на підставі списку пенсіонерів з числа внутрішньо переміщених осіб, по яких надано інформацію згідно інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний контроль (система «Аркан»), про відсутність на підконтрольній території понад 60 днів від 05.09.2018 року призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2018 року.

Позивач, не погодившись із вказаною бездіяльністю відповідача по справі, звернувся до суду з даним позовом задля захисту своїх порушених прав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закону № 1058-IV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Положеннями ст. 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Отже, вказаною нормою визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

При цьому, суд зазначає, що перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Згідно із положеннями ст.7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до положень п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296). Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, проводиться через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" з можливістю отримання готівкових коштів і проведення безготівкових операцій через мережу установ і пристроїв будь-яких банків тільки на території населених пунктів, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Соціальні виплати особам з інвалідністю I групи та іншим особам, які, за висновком лікарсько-консультативної комісії, не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги, за їх письмовою заявою можуть проводитися публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з доставкою за фактичним місцем проживання/перебування таких осіб; для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати пенсій таким особам проводиться емісія платіжних карток, які водночас є пенсійними посвідченнями, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що довідка про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи є дійсною.

Водночас, суд зазначає, що доказів скасування довідки про взяття позивача на облік як внутрішньо переміщеної особи не надано.

Як передбачено положеннями п.6 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, за відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування представник структурного підрозділу з питань соціального захисту населення або робочої групи робить відповідний запис в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї і залишає внутрішньо переміщеній особі повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з`явитися до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення для проходження фізичної ідентифікації.

Відповідно до п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою КМУ № 365, соціальні виплати припиняються у разі 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат; 4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

При цьому, суд зазначає, що положеннями ст. 14 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" №1706-VII встановлено, що внутрішньо перемішені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами.

Відповідно до приписів ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року №1382-IV громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Як встановлено судом під час розгляду справи виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.09.2018 року на підставі розпорядження про призупинення виплати пенсії Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі від 05.09.2018 року.

При цьому, у зв`язку зі зміною місця проживання, позивача з 07.10.2019 року було взято на облік як внутрішньо переміщену особу в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Немишлянського району Харківської міської ради, після чого він звернувся із відповідною заявою про відновлення пенсійних виплат до Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр).

Відповідно до положень ст.44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно із положеннями пункту 1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженому постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Документи, що необхідні для призначення (перерахунку, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший) визначені в пункті 2.1 розділу II Порядку № 22-1.

Відповідно до пункту 2.23 Порядку № 22-1 документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і в копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах.

Згідно з пунктом 4.8 Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії з усіма поданими документами та рішеннями про призначення пенсії зберігається в окремій пенсійній справі на кожного пенсіонера. Пенсійні справи зберігаються в органах, що призначають пенсії, за місцем проживання (реєстрації) або за місцем перебування пенсіонерів.

Пунктом 2.8 Порядку № 22-1 визначено, що поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогами законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

Згідно з пунктом 4.12 Порядку № 22-1 при переїзді пенсіонера на постійне або тимчасове місце проживання до іншої адміністративно - територіальної одиниці орган, що призначає пенсію, не пізніше трьох робочих днів з дня одержання заяви надсилає запит про витребування пенсійної справи до органу, що призначає пенсію, за попереднім місцем проживання (реєстрації) пенсіонера. Пенсійна справ не пізніше п`яти робочих днів з дня одержання запиту пересилається органу, що призначає пенсію, за новим місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до п. 6 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 (далі - Порядком № 365), територіальний орган Пенсійного фонду України не пізніше наступного робочого дня після отримання заяви про призначення (відновлення) пенсії надсилає запит про отримання електронної справи отримувача пенсії до територіального органу Пенсійного фонду України, де отримувач пенсії перебував на обліку, або до визначеного Пенсійним фондом України його територіального органу, якщо пенсіонер не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження.

Згідно із приписами пункту 1 Порядку № 365 цей Порядок визначає механізм призначення (відновлення) внутрішньо переміщеним особам виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Як встановлено судом зі змісту наданого представником відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області клопотання від 20.01.2020 року, 14.01.2020 року відповідачем було отримано пенсійну справу позивача та виплату пенсії буде відновлено з 01.02.2020 року.

Вказані обставини свідчать про взяття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області позивача на облік.

При цьому, суд зазначає, що зі змісту позовної заяви встановлено, що позивачем в якості підстав для звернення до суду з даним позовом вказано на обставини допущення бездіяльності щодо ненарахування та невиплати пенсії з вересня 2018 року по теперішній час.

В той же час, враховуючи обставини справи та з огляду на те, що станом на момент звернення позивача до суду із даним позовом Управлінням Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області не було направлено на запит відповідача пенсійну справу позивача, що в свою чергу унеможливлювало нарахування та виплату позивачу пенсію, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

При цьому, суд зазначає, що відповідачем не надано до суду доказів здійснення нарахування та виплати пенсії позивачу за період з 01.09.2018 року по 31.01.2020 року після надходження пенсійної справи останнього у відповідь на запит, як не надано і доказів відсутності підстав для здійснення такого нарахування.

Крім того, суд зазначає, що не підтвердження фактичного місця проживання як і тривала відсутність особи за місцем проживання не є передбаченою законом підставою для не виплати пенсії, а Постанова КМУ № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейським судом з прав людини вказано, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю у поводженні, яка порушувала ст. 14 Конвенції у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу.

Також Конституційним Судом України у рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зауважено, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

При цьому, суд наголошує, що з аналізу положень Закону № 1058-IV припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст. 49 цього Закону.

Як передбачено положеннями п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеного у рішенні у справі "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності.

Отже, припинення нарахування та виплати позивачу пенсії за відсутності передбачених законами України підстав порушує право особи на отримання такої пенсії. При цьому, право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, оскільки ненарахування та невиплата позивачу пенсії за період з 01.09.2018 року по 31.01.2020 року свідчить про порушення його прав на отримання таких пенсійних виплат, то суд приходить до висновку про наявність підстав для належного та повного захисту прав позивача зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсію за період з вересня 2018 року.

Стосовно позовних вимог позивача звернених до Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) суд зазначає наступне.

Індустріальний відділ обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) є відокремленим підрозділом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а отже належним відповідачем у даній справі є Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача до вказаного відповідача.

Стосовно заявленого позивачем клопотання в частині присудження виплати пенсії в межах суми стягнення за один місяць - допустити негайне виконання рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць; 2) присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; 3) поновлення на посаді у відносинах публічної служби; 4) припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; 5) уточнення списку виборців; 6) усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; 7) накладення арешту на активи, що пов`язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.

Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1-4 частини першої статті 283 цього Кодексу.

Суд, який ухвалив рішення, за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення: 1) у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті; 2) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності громадського об`єднання; про примусовий розпуск (ліквідацію) громадського об`єднання; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства; 4) про встановлення обмеження щодо реалізації права на свободу мирних зібрань.

Таким чином, з огляду на обставини того, що присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м-н Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022), Індустріального відділу обслуговування громадян м. Харкова (сервісний центр) (просп. Московський, 198/3, м. Харків, 61082) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, 61022, м. Харків, м-н Свободи, Держпром, під. 3, пов. 2) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з вересня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині присудження виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Мельников Р.В.