Постанова № 8707165, 26.03.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-47349/09/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді –Слободянюк Н.І.,

за участю секретаря –Дрижирук М.І.,

представника позивача - Роман А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Полтавідо Приватного підприємства "Промторг"про стягнення фінансових санкцій в сумі 1 022,00 грн, -

В С Т А Н О В И В:

14 жовтня 2009 року Державна податкова інспекція у м. Полтавізвернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства "Промторг"про стягнення фінансових санкцій в сумі 1 022,00 грн, накладених на вказаного суб‘єкта господарювання рішенням ДПІ у м. Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 23.07.2009 № 0002842306/0 на підставі пунктів 1, 2, 4, статті 17, статей 20, 21, 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на встановлені актом перевірки від 15.07.2009 обставини порушення відповідачем вимог пунктів 1, 4, 9, 12, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, накладення на відповідача контролюючим органом фінансових санкцій на загальну суму 1 022,00 грн та несплати відповідачем фінансових санкцій у добровільному порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, та просив позов задовольнити.

Відповідач свого уповноваженого представника в судове засідання не направив, хоча про розгляд справи повідомлявся за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно частини 8 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Узгоджується таке і з положенням статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно до якого якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Таким чином, є підстави вважати, що відповідач повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи належним чином.

Відтак, суд приходить до висновку, що спір підлягає вирішенню на підставі зібраних судом та долучених до матеріалів справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а недобросовісна правова поведінка відповідача в цьому випадку не може бути перешкодою для відправлення правосуддя.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що Приватне підприємство "Промторг" зареєстроване розпорядженням Полтавського міськвиконкому 22.01.2001 та перебуває на обліку в ДПІ у м. Полтаві з 30.01.2001.

15 липня 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у м. Полтаві на підставі направлень на перевірку № 464 та № 465 проведена перевірка за дотриманням Приватним підприємством "Промторг" порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій в кафетерії “13 Кордон”, що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Сапіго, 1 та в якому здійснює свою господарську діяльність відповідач.

За результатами перевірки складено акт від 15.07.2009, яким зафіксовано порушення відповідачем вимог пунктів 1, 4, 9, 12, 13 статті 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, а саме не забезпечення:

- проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій на суму покупки - 12,00 грн;

- цілісності пломб реєстратора розрахункових операцій;

- друкування та зберігання в КОРО фіскального звітного чеку від 17.06.2009 за № 1330;

- ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів на загальну суму 111,00 грн;

- відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на суму 12,00 грн.

На підставі цього акту перевірки ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення про застосування до ПП "Промторг" штрафних (фінансових) санкцій від 23.07.2009 № 0002842306/0.

Відповідач вказане рішення ні в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржував, але при вирішенні цього спору суд бере до уваги припис частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки норми КАС України не встановлюють виключення з наведеного правила, то суд вважає, що воно підлягає застосуванню в тому числі і при розв’язанні спору за зверненням суб’єкта владних повноважень.

А відтак, підстави застосування до відповідача фінансових санкцій згідно зазначеного рішення підлягають перевірці судом.

Статтею 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок /пункт 1/; забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня /пункт 13/.

З вказаного акту перевірки вбачається, що відповідачем не проведено розрахункову операцію через реєстратор розрахункових операцій на суму покупки /12,00 грн/ та не забезпечено відповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, на 12,00 грн.

В судовому процесі встановлено, що відповідно до опису грошових коштів від 15.07.2009 на місці проведення розрахунків зі споживачами наявні кошти в сумі 20,60 грн, така ж сума вказана і у Х звіті денному від 15.07.2009.

За такої обставини суд приходить до висновку, що зафіксовані актом перевірки порушення вимог пунктів 1, 13 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” не знаходять відповідного документального підтвердження у справі, що в свою чергу унеможливлює висновок суду про правомірність застосування до відповідача фінансових санкцій на загальну суму 120,00 грн /(12,00 грн х 5) + (12,00 грн х 5)/ на підставі пункту 1 статті 17 та статті 22 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Суд не приймає до уваги посилання представника позивача на Податкове роз'яснення щодо застосування пунктів 5, 6 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженого наказом ДПА України від 14.01.2002 № 20, оскільки в розумінні зазначеного Закону невідповідністю готівкових коштів є різниця між сумою готівкових коштів на місці проведення розрахунків і сумою коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а не сума готівкових коштів, що не була проведена через РРО, як це зазначено в податковому роз’ясненні.

Відповідно до частини 9 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Перевіркою встановлено, що відповідачем не забезпечено роздрукування фіскального чеку від 17.06.2009 за № 1330.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії періодичного звіту від 15.07.2009 фіскальний чек № 1330 мав бути роздрукований відповідачем 18.06.2009, а не 17.06.2009, як це вказано в акті перевірки.

Суд не може підміняти контролюючий орган, змінюючи зміст порушення, що зазначений в акті перевірки, на зміст, який відповідає дійсності.

Наведене дає підстави для висновку про безпідставність застосування до відповідача фінансових санкцій на суму 340,00 грн (17,00 грн х 20) на підставі пункту 4 статті 17 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Неправомірним є і застосування до відповідача фінансової санкції за не ведення обліку товарів за місцем їх реалізації і зберігання на загальну суму 222,00 грн /111,00 грн х 2/, виходячи з наступного.

Пунктом 12 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Перевіркою ПП "Промторг" виявлено, що 15.07.2009 суб’єктом господарювання не забезпечено облік товарних запасів на загальну суму 111,00 грн.

На підтвердження вказаного порушення позивачем надано суду письмові пояснення директора кафе, згідно яких у відповідача були відсутні накладні на товари, перелічені в інвентаризаційній відомості.

Судовим розглядом встановлено, а актом перевірки підтверджено, що Приватне підприємство "Промторг" є платником єдиного податку.

Як встановлює стаття 6 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства надано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, встановленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності.

Статтею 4 Указу Президента України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи ведуть книгу обліку доходів та витрат і касову книгу.

При цьому форма книги обліку доходів та витрат і порядок її ведення суб’єктами малого підприємництва, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються Державною податковою адміністрацією України.

Форма Книги обліку доходів і витрат суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 13.10.98 N 477 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.10.99 за N 713/4066), і передбачає облік таких відомостей: “дата та номер банківського або касового документа”, “сума виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) грн”, “сума виручки від реалізації основних фондів, грн”, “позареалізаційні доходи та виручка від іншої реалізації, грн”, “загальна сума виручки та позареалізаційних доходів, грн”, “загальна сума витрат, здійснених у зв'язку з веденням господарської діяльності, грн”.

Отже, як свідчить зміст цієї Книги, її заповненням забезпечується лише облік виручки та витрат суб’єкта господарювання / в гривнях, згідно банківського або касового документа/, що дає підстави для висновку, що для суб'єкта малого підприємництва - юридичної особи, яка застосовує спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, ведення обліку обсягів придбаних або проданих товарів /звичайно, у кількісному вимірі/ не передбачено взагалі і це відповідає тому, що спрощену систему обліку запроваджено в цілях державної підтримки суб’єктів малого підприємництва.

До того ж, беручи до уваги те, що необхідною умовою для переходу на спрощену систему оподаткування суб’єктів малого підприємництва - юридичних осіб, а отже і перебування на цій системі, є обсяг виручки від реалізації продукції / товарів, робіт, послуг /, контролю з боку держави фактично підлягає облік виручки.

Тому значення для держави в особі органу державної податкової служби має облік суб’єктом господарювання виручки, а не облік товарів, оскільки облік обсягу реалізованих товарів не призводить до автоматичного обліку виручки. Для обліку виручки необхідне волевиявлення суб’єкта господарювання на заповнення Книги обліку доходів і витрат, а відтак і порушенням з боку суб’єкта господарювання може бути заниження доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), що в свою чергу призводить до порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

З огляду на це, доводи позивача про порушення відповідачем обліку товарів за місцем їх реалізації і зберігання судом відхиляються.

Відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій та незмінність його конструкції та програмного забезпечення.

Статтею 7 цього Закону передбачено, що порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), встановлюється Державною податковою адміністрацією України.

Згідно з пунктом 3.3 Розділу 3 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 № 614 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 № 107/5298, опломбування корпусу РРО або кожуха кожного з блоків РРО блочної конструкції здійснюється шляхом установлення двох засобів контролю в місцях стику корпусу РРО (кожуха блока) з верхньою кришкою на її протилежних боках таким чином, щоб унеможливити доступ до внутрішніх вузлів РРО без зняття або порушення цілісності засобу контролю; у РРО блочної конструкції засоби контролю встановлюються також на місця підключення з'єднувальних кабелів; цілісність та справжність засобів контролю визначається за методикою, затвердженою їх виробником.

Актом перевірки від 15.07.2009 зафіксовано, що відповідачем не забезпечено цілісність пломб реєстратора розрахункових операцій за № 203643, 203644, а саме пошкоджені засоби контролю в місцях стику корпусу РРО, чим порушено наведену норму Закону.

Відповідальність за вказане порушення встановлена пунктом 2 статті 17 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і полягає у застосуванні до суб’єкта господарювання фінансової санкції в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 340,00 грн /20х17,00 грн/.

Статтею 25 зазначеного Закону встановлено, що суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17–24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.

На підставі картки особового рахунку відповідача станом на дату судового розгляду справи судом встановлено, що фінансові санкції у спірній сумі відповідачем добровільно не оплачені.

Між тим, з врахуванням встановленого у цій справі сплаті з боку відповідача підлягають фінансові санкції на суму 340,00 грн.

Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Враховуючи вищезазначене, позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у м. Полтаві до Приватного підприємства "Промторг" про стягнення фінансових санкцій в сумі 1 022,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Промторг" (вул. Котляревського,21, кв.25, м. Полтава, ідентифікаційний код 31316896) до бюджету (р/р 31117104700002, код бюджетної класифікацій платежу 3021080900, одержувач УДК у місті Полтаві, банк одержувача: ГУДКУ у Полтавській області, МФО 831019) фінансові санкції в сумі 340 (триста сорок) грн 00 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10 - денний строк з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 01 квітня 2010 року.

          Суддя                                                                                Н.І. Слободянюк