Рішення № 8706294, 18.03.2010, Голосіївський районний суд міста Києва

№ 2-510/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді Коломеєць І.А.

при секретарях Яворській О.С., Тищенко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національної страхової компанії «Оранта», треті особи - ОСОБА_2, відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НАСК «Оранта» , у якому зазначив, що 06.03.2008р. між ним та ВАТ НАСК «Оранта» був укладений договір страхування автомобіля «PEUGEOT 407» 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_2. 13.11.2008р. на просп. Науки у м.Києві сталася ДТП за участю автомобіля «PEUGEOT 407» держ. номер НОМЕР_1, який отримав механічні пошкодження переднього бамперу, капоту, двох передніх блок фар , двох передніх подушок безпеки. У передбачені договором страхування строки він звернувся до страховика із заявою про настання страхового випадку, надавши всі необхідні документи. В березні 2009 року йому було безпідставно відмовлено у здійсненні виплати страхового відшкодування, чим грубо порушено умови договору страхування. В звязку з цим позивач був змушений звертатись до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, а саме змінив підстави позову порушення відповідачем договірного зобовязання, передбаченого договором страхування, а не порушенням прав споживачів. Просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 71920 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2000грн.

Крім викладеного просив стягнути з відповідача на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 5000грн. Мотивував вказану вимогу тим, що в результаті пошкодження автомобіля ОСОБА_1 був позбавлений можливості використовувати його за призначенням, витрачати власні сили та час на вирішення питання відшкодування заподіяної шкоди, що завдавало йому значних моральних страждань та переживань.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі. Посилався на те, що НАСК «Оранта» умови договору страхування не порушувались. Підставою невиплати страхового відшкодування стало надання позивачем недостовірних відомостей щодо страхового випадку. А саме, позивач у своїй заяві не вказав, у яких страхових компаніях його автомобіль був застрахований до укладення договору із НАСК «Оранта», чи був він учасником ДТП в цей період. Як було зясовано в подальшому, раніше автомобіль ОСОБА_3 був застрахований у СК «Галактика» та 11.10.2007 року мав місце страховий випадок, за який позивачу було виплачено 44982, 52 грн. страхового відшкодування. Оскільки позивач не повідомив відповідачу зазначену інформацію та не надав доказів, що ним проведено ремонт транспортного засобу до укладення договору із НАСК «Оранта», вважав , що позивач не надав достовірну інформацію про обєкт страхування, що, на його думку, є беззаперечною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. Також як на підставу відмови посилався на те, що на момент укладення договору з НАСК «Оранта» автомобіль позивача не оглядався співробітниками страхової компанії через велику завантаженість у роботі, тому припустив, що автомобіль міг бути вже пошкоджений, що позбавляє можливості достовірно встановити обсяг пошкоджень, завданих під час ДТП 13.11.2008 року.

Треті особи ОСОБА_2 та ВАТ КБ «Надра» в судове засідання своїх представників не направили, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином. За таких обставин суд, заслухавши думку представників позивача та відповідача, вважав за можливе слухати справу без участі представників третіх осіб, за наявними документами.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

01.02.2007р. ОСОБА_2, як власник автомобіля «PEUGEOT 407» держ. номер НОМЕР_1, надала ОСОБА_1 довіреність на право користування та повного розпорядження зазначеним автомобілем ( а.с. 13).

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6 (з наступними змінами) під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав ( договору оренди, довіреності тощо).

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обовязковим до виконання.

Судом достовірно встановлено, що 06.03. 2008р. між ОСОБА_1 (страхувальником) та НАСК «Оранта» (страховиком) було укладено договір страхування № 231 автомобіля марки «PEUGEOT 407» 2006 року випуску, держ. номер НОМЕР_1. Автомобіль позивача застраховано за всіма страховими ризиками, в тому числі при ДТП з франшизою 0,5 % від страхової суми незалежно від вини водія. Строк дії договору до 06 березня 2009 р.( а.с.6-8).

На виконання умов договору страхування позивачем було сплачено страховий платіж у розмірі 6496 грн.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» Страховик зобовязаний при настанні страхового випадку здійснювати страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Відповідно до п.10.1. Договору рішення про здійснення виплати у випадку пошкодження транспортного засобу приймається не пізніше 10 днів з моменту отримання Страховиком всіх необхідних документів.

У судовому засіданні представник НАСК «Оранта» не оспорював, що позивач мав право на страхову виплату за договором страхування у разі доведення страхового випадку та своєчасно надав усі документи.

Як вбачається з постанови Голосіївського районного суду м. Києва від 14.11.2008р. ОСОБА_1 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України та встановлено, що 13.11.2008р. о 21 год. 50 хв. в м. Києві на просп. Науки, 26 ОСОБА_1 керуючи автомобілем «PEUGEOT 407» 2006 року випуску, держ. номер НОМЕР_1 не врахував безпечної дистанції руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем «Форд», держ. номер НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.п. 13.1 ПДР ( а.с.85). Саме такі обстави та механізм ДТП підтверджені всіма матеріалами адміністративної справи.

Представник НАСК «Оранта» не оспорював факт та обставини настання дорожньо-транспортної пригоди 13.11. 2008 року, учасниками якої були зазначені у постанові суду транспортні засоби.

Представник страхової компанії вважає, що ОСОБА_3 свідомо надав Страхувальнику неправдиві відомості про обєкт страхування, а саме не повідомив на час укладання договору страхування назву страхової компанії в якій був раніше застрахований та про страхові випадки, які мали місце раніше. Вважає, що автомобіль ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди, тобто станом на 13.11. 2008 р. вже мав пошкодження. Як на доказ цього посилався на усні пояснення другого учасника ДТП ОСОБА_4, які були відібрані співробітниками страхової компанії. Як зазначив представник «НАСК Оранта», ОСОБА_4 їм повідомив, що до ДТП він бачив, що у автомобіля «Пежо-407» не працювала одна фара, а після ДТП він бачив, як водій ОСОБА_6 сам доставав подушки безпеки з передньої панелі автомобіля.

Суд критично ставиться до наданих пояснень відповідача, оскільки вони повністю спростовуються наступним.

Як вбачається із заяви про страхування транспортного засобу від 06.03. 2008 р., підписаної ОСОБА_1, транспортний засіб марки «Пежо 407» держ. номер НОМЕР_1, 2006 року випуску був оглянутий 06.03.2008 року заступником начальника відділу НАСК «Оранта» ОСОБА_7, зовнішніх пошкоджень не виявлено ( а.с. 14).

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_8 пояснила, що працює заступником начальника відділення НАСК «Оранта» та в березні 2008 р. особисто допомагала ОСОБА_1 складати заяву на страхування транспортного засобу і оформляла договір страхування. Підтвердила, що дійсно поставила свій підпис про те, що огляд автомобіля «PEUGEOT 407» 2006 року випуску, держ. номер НОМЕР_1 відбувся 06 .03. 2008 р. і зовнішніх пошкоджень даного автомобіля не виявлено .

Разом з тим зазначила, що в дійсності нею автомобіль ОСОБА_1 до укладення договору страхування не оглядався, з яких причин їй не відомо і вона не памятає. Підтвердила, що з ОСОБА_1 раніше знайома не була, ні в родинних, ні в інших особливих стосунках не перебуває, оформляти заяву на страхування ОСОБА_6 її ніхто не примушував, це її безпосередні посадові обовязки. Стверджувала, що раніше без фактичного огляду автомобіля свій підпис про його проведення не ставила, це єдиний випадок у її професійній діяльності. Однак чому саме вона не оглядала автомобіль ОСОБА_1 пояснити не змогла, оскільки не памятає.

Суд критично оцінює зазначені пояснення свідка, оскільки вони є непослідовними, суперечливими, взаємовиключними та спростовуються її особистим підписом на заяві про укладення договору добровільного страхування.

Також у висновку службової перевірки НАСК «Оранта» від 23.06.2009 року вказано, що ОСОБА_8 заперечила факт страхування без огляду автомобіля «Пежо-407», д.н.з. НОМЕР_1 ( а.с.32).

За таких обставин суд вважає пояснення ОСОБА_8 упередженими та недостовірними, оскільки вона як посадова особа, що працює у відповідача, знаходиться у прямій залежності від нього та прямо зацікавлена у вирішенні справи на користь НАСК «Оранта».

Як на доказ надання ОСОБА_1 недостовірної інформації представник НАСК «Оранта» посилався на пояснення другого учасника дорожньо-транспортної пригоди, водія автомобіля «Форд» ОСОБА_4 А саме, 26.01.2009р. співробітниками НАСК «Оранта» були відібрані письмові пояснення у ОСОБА_4, в яких він зазначив, що при обгоні автомобіля «Пежо407», йому здалось, що в останнього не працювала права фара. Також після удару він одразу підійшов до автомобіля «Пежо 407» , однак не побачив подушки безпеки на місці водія ( а.с.56).

Суд критично ставиться до вказаних письмових пояснень ОСОБА_4 ,виходячи з наступного.

Як видно з фототаблиць НАСК «Оранта», складених при огляді автомобіля «Пежо 407», держ. номер НОМЕР_1, на місці водія та пасажира (справа) присутні спрацьовані подушки безпеки. Також в довідці ДАІ, складеній безпосередньо на місці ДТП співробітниками ДАІ чітко зазначено, що серед пошкоджень є подушки безпеки водія та пасажира ( а.с.45, 12, 54).

Крім того, суд враховує, що ні при наданні пояснень співробітникам ДАІ 13.11.2008 р., ні під час надання заяви до НАСК «Оранта» про виплату страхової суми в порядку цивільної відповідальності від 17.11.2008 р. ОСОБА_4 не вказував інформацію щодо технічного стану автомобіля «Пежо 407», наявності чи відсутності у нього якихось пошкоджень в момент ДТП ( а.с.79,103-104, 105-106). Тому суд вважає необєктивними дані, зазначені у заяві ОСОБА_4 до НАСК «Оранта», яка була подана більше ніж через два місяця після дорожньо-транспортної пригоди.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що станом на 13.11. 2008 року він працював аварійним комісаром в НАСК «Оранта» та особисто здійснював виїзд на місце ДТП за участю ОСОБА_1, який керував автомобілем «Пежо 407» та автомобіля «Форд Скорпіо». Пояснив, що розташування транспортних засобів, характер їх ушкоджень повністю відповідали тим обставинам ДТП, які зазначали обидва водії. Автомобіль страхувальника ОСОБА_1 ним оглядався, здійснювалась фотозйомка. Ніяких застарілих пошкоджень, які не мають відношення до цього ДТП виявлено не було. Підтвердив, що дійсно було спрацьовано дві подушки безпеки на місці водія та пасажира справа, що також цілком відповідає механізму ДТП, що було повністю відображено у зроблених ним фото таблицях. Водій ОСОБА_4 до нього не звертався, ніякої інформації стосовно «Пежо 407» не повідомляв.

Як вбачається з Акту перевірки стану рухомого майна, переданого у заставу ОСОБА_2 згідно кредитного договору №5/П/29/2007-840 від 01.02.2007 року, 02.06.2008р. комісійно представниками АКБ «Надра» було встановлено, що автомобіль марки «Пежо 407», державний номерний знак НОМЕР_1, оглянутий, знаходиться у технічно-справному стані( а.с.77).

Наведеними вище доказами спростовуються доводи представника «НАСК Оранта», що станом на 13.11.2008р. автомобіль під керуванням страхувальника ОСОБА_1 мав ушкодження від дорожньо-транспортної пригоди, яка була раніше -11.10.2007 року.

В судовому засіданні відповідач також стверджував, що неповідомлення ОСОБА_1 при укладенні договору страхування, про те, що він раніше був клієнтом СК «Галактика» та учасником ДТП від 11.10.2007 року є недостовірною інформацією, яка згідно п. 2.4.3.1 Договору страхування є беззаперечною підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

З таким доводами НАСК «Оранта» погодитись не можливо.

Відповідно п.2.4.3.2 Договору страхування, укладеного між сторонами, Страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування з причин надання Страхувальником неправдивих відомостей страхування, причин та обставин страхового випадку або ненадання (замовчування) всіх достовірних відомостей, які могли вплинути на розмір страхового платежу та розмір страхового відшкодування.

Суд вважає, що сам по собі факт, не зазначення у заяві про страхування ОСОБА_1 інформації, що 11.10 .2007 року, він був учасником дорожньо-транспортної пригоди, не повязаний із розміром страхового відшкодування внаслідок ДТП, яка сталася 13.11. 2008 року, оскільки судом встановлено, що на момент страхування в НАСК «Оранта» автомобіль «Пежо 407» був у технічно справному стані, пошкоджень не мав.

Таким чином, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги ОСОБА_1 стосовно стягнення страхового відшкодування, внаслідок заподіяння майнової шкоди транспортному засобу.

Відповідно до калькуляції вартості ремонтних робіт, складеної ВАТ НАСК «Оранта» майнова шкода, завдана автомобілю «PEUGEOT 407» держ. номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди становить 72500 грн. 92 коп. ( а.с.17-19).

Відповідно до п. 1.3 договору страхування розмір франшизи при ДТП становить 0,5 % від страхової суми, що дорівнює 580 грн. (0,5 % від 116000 грн. = 580 грн.).

Відповідно до п.1.5.3 договору страхування при визначенні суми страхового відшкодування не враховується знос деталей, що замінюються при ремонті.

На підставі вищевикладеного суд, оцінивши всі зібрані докази у їх сукупності, прийшов до висновку, що на користь страхувальника ОСОБА_1 підлягає стягненню страхова сума у розмірі 71920 грн.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача витрат на оплату правової допомоги в сумі 2000грн. суд відмовляє, оскільки в порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не надано доказів на підтвердження таких витрат.

Розглядаючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що такі вимоги не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються судами, зокрема, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень, у випадках, передбачених ст. 1167 ЦК України та іншим законодавством, яким встановлено відповідальність за заподіяння моральної шкоди, при порушенні зобовязань, що підпадають під законів, якими врегульовано такі зобовязання і передбачено відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Правовідносини, що виникли між сторонами в даній цивільній справі є договірними, тому відшкодування моральної шкоди у випадку їх порушення законом не передбачено. Не передбачено відшкодування моральної шкоди і договором страхування від 06.03. 2008 р.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача стягуються витрати по оплаті ІТЗ в сумі 30 грн. та на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті за подання позову в сумі 719 грн. 21 коп.

На підставі викладеного, ст.ст. 509, 526, 530, 629, 979, 990, ЦК України, ст.ст. 8, 16, 21, 25, 26 Закону України «Про страхування» № 86/96-ВР від 07.03.1996 року, Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» ( з наступними змінами), Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992р. № 6 (з наступними змінами) та керуючись ст.ст. 3, 4, 14, 15, 60, ,61, 88, 209 ч.3, 212-215, 225 ЦПК України , суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_9 до Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», треті особи ОСОБА_2, Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок порушення прав споживача задовольнити частково.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (ідентифікаційний код 02311164) на користь ОСОБА_9 страхове відшкодування в сумі 71920 грн. 92 коп. ( сімдесят одну тисячу девятсот двадцять грн. 92 коп.) та витрати по оплаті ІТЗ в сумі 30 ( тридцять ) грн.

Стягнути з Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» (ідентифікаційний код 02311164) на користь держави судовий збір, що підлягав сплаті за подання позовної заяви в сумі 719 грн. 21 коп. ( сімсот девятнадцять грн. 21 коп.)

У решті позовних вимог відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Київського міського Апеляційного суду через Голосіївський районний суд м.Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у зазначений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: