Рішення № 8705343, 30.03.2010, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 2 - 669 / 2010 рік

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2010 року Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Ковригіна О.С.

при секретарі Фатєєвої С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чугуїв цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору,

В с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним п. 11.1 кредитного договору № 3056-031/07Р, укладеного «25» жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», посилаючись на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України обмежив його право на вирішення будь-яких ініційованих ним спірних питань між сторонами договору в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції, оскільки відповідно до п. 5 ст. 130, п. 6 ст. 207 ЦПК України за наявності укладеної між сторонами третейської угоди можливість розгляду спору судом залежить виключно від волі та бажання відповідача - виконавця послуг.

В судовому засіданні 30.03.2010 р. позивач підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача підтримав заявлені вимоги за обставинами, викладеними у позовній заяві та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав до суду заяву, у якій просить розглядати справу за його відсутності. Від відповідача до суду надійшли заперечення, в яких він просить відмовити в задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що згідно із п. 11.1. кредитного договору № 3056-031/07Р від «25» жовтня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК» всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають із даного кредитного договору або у зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом. Позивач самостійно підписав вищевказаний кредитний договір, чим підтвердив свою згоду із всіма умовами договору, тому всі вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, оскільки, відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

«25» жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № 3056-031/07Р (далі за текстом – кредитний договір), відповідно до п.п. 11.1. всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають із даного кредитного договору або у зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом.

Статтею 55 ОСОБА_2 України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно зі ст. 8 ОСОБА_2 України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_2 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_2 України гарантується.

Таким чином, умова кредитного договору № 3056-031/07Р від «25» жовтня 2007 року, яка закріплена у п. 11.1. згідно якої всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають із даного кредитного договору або у зв’язку з ним, у тому числі такі, що стосуються його виконання, порушення, припинення або визнання недійсним, підлягають вирішенню в постійно діючому Незалежному Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Ліга юридичного захисту інтересів споживачів» у відповідності з його регламентом, обмежує конституційне право позивача на звернення за захистом своїх прав чи інтересів до суду загальної юрисдикції та вирішення спору між сторонами в судовому порядку відповідно до вимог чинного законодавства і вносить істотний дисбаланс в обсяг договірних прав та обов'язків сторін, відповідача та позивача, позбавляючи останнього його конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів в судах загальної юрисдикції.

У відповідності до загальних принципів цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно - правових актів, прийнятих відповідно до ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені в ст. 203 ЦК України.

Згідно з частинами 1, 3 вказаної правової норми зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

У відповідності до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності його інших частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом України "Про захист прав споживачів". Цей же Закон встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.ст. 4, 5 вказаного Закону під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб споживачі мають право на захист своїх прав державою.

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Право особи на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів до суду гарантується й ОСОБА_2 України (ст. 55).

Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ст.ст. 22, 64 ОСОБА_2 України).

Згідно ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача.

Згідно ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", нечесна підприємницька діяльність забороняється. Нечесна підприємницька практика включає, зокрема, будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману. Якщо підприємницька діяльність спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, така практика вводить в оману стосовно, зокрема права споживача або небезпеки, що йому загрожує.

Отже, включаючи у договір про надання послуг вищезазначене третейське застереження (третейську угоду) як одну із істотних умов укладеного між сторонами договору, виконавець послуг – акціонерний комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК», не зважаючи на специфіку процесу вирішення спорів і прийняття рішення третейським судом як недержавним органом, суть цієї умови своєму контрагентові - пересічному замовнику ОСОБА_1 не роз'яснив, а скориставшись його необізнаністю фактично обмежив його право на вирішення будь-яких ініційованих ним спірних питань між сторонами договору в порядку цивільного судочинства в суді загальної юрисдикції, оскільки відповідно до п. 5 ст. 130, п. 6 ст. 207 ЦПК України за наявності укладеної між сторонами третейської угоди можливість розгляду спору судом залежить виключно від волі та бажання відповідача - виконавця послуг.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи, що умови п. 11.1. спірного кредитного договору суперечать переліченим вище приписам законодавства, позовні вимоги про визнання частково недійсним кредитного договору є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Усі заперечення представника відповідача щодо позову спростовуються вищевикладеним.

Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 8, 55, 124, 129 ОСОБА_2 України, ст.ст.23, 215, 216, 217 ЦК України, ст.ст. 1, 4, 5,18,19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», 10, 11, 60‚ 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд -

В и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» про захист прав споживача та визнання частково недійсним кредитного договору – задовольнити.

Визнати недійсним п. 11.1 кредитного договору № 3056-031/07Р, укладеного «25» жовтня 2007 року між ОСОБА_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 та акціонерним комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», що знаходиться за адресою: м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, МФО 321024, код за ЄДРПОУ 14360920, к/р 32005176801 у Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області.

Стягнути з акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» (м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, МФО 321024, код за ЄДРПОУ 14360920, к/р 32005176801 у Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) на користь ОСОБА_1 (Харківська область, Чугуївський район, сел.. Есхар, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 (тридцять сім) гр. 50 коп..

Стягнути з акціонерного комерційного банку «ПРАВЕКС-БАНК» (м. Київ, Кловський узвіз, 9/2, МФО 321024, код за ЄДРПОУ 14360920, к/р 32005176801 у Головному Управлінні НБУ по м. Києву і Київській області) на користь держави судовий збір у розмірі 8 (вісім) гр. 50 коп.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Суддя –