Ухвала суду № 87050006, 17.01.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/513/20

Провадження № 2/638/2382/20

17.01.2020 року м. Харків

Суддя Дзержинського районного суду м. Харкова Подус Г.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про списання неіснуючого боргу по оплаті послуг КП «ХТМ»,-

встановив:

15.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про списання неіснуючого боргу по оплаті послуг КП «ХТМ».

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124), а статтею 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а такожсправ про адміністративні правопорушення.

Суди мають враховувати, що забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Проте, вирішуючи питання про відкриття провадження по справі, суди повинні перевірити відповідність вимог, з якими заявник звертається до суду для захисту, а також дотримання ним вимог, передбачених статтею175 ЦПК України.

Перевіривши матеріали позову, суддею встановлено, що позовна заява подана без додержання вимог, викладених у п.п.2, 5, 7, 8,9,10 ч.3 ст.175, ч. 4, 5 ст.177 ЦПК України.

Зокрема, в порушення п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України позовна заява не містить номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі).

В порушення п.5 ч.3 ст.175, ч.5 ст.177 ЦПК України позивачем не зазначені та не надано жодного доказу, що підтверджують обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги.

В порушення п.7 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивачем не вказані відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.

Також, всупереч пунктів 9 та 10 частини 3 статті 175 ЦПК України позивачем не вказаний попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв*язку із розглядом справи та не надано підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Всупереч п.8 ч.3 ст.175 ЦПК України, заява також не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Крім того, у відповідності до вимог ч.5 ст.177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази – позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

В порушення ч.4 ст. 177 ЦПК України із доданих до позовної заяви матеріалів вбачається, що позивач не надав документи, що підтверджують сплату ним судового збору.

Так, частиною 1 статті 4 ЗУ «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду – у відповідному співвідношенні до ціни позову у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік» з 1 січня 2020 року встановлений показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2027 грн.

Відповідно до п.п.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 840,80 грн. та не більше 10510,00 грн.

Згідно п.п.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір справляється в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в розмірі 840,80 грн.

Окрім того, позивач просить суд звільнити його від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір».

Однак, суд звертає увагу відповідача, що статтею 8 ЗУ «Про судовий збір», передбачено відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Тобто частиною першою статті 8 ЗУ «Про судовий збір» передбачено підстави відстрочення або розстрочення.

Однак позивач просить звільнити, а той факт, що предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, є підставою для відстрочення чи розстрочення, однак не звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для звільнення від сплати судового збору не має.

Відповідно до статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України,-

постановив:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору – відмовити.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємтва «Харківські теплові мережі» про списання неіснуючого боргу по оплаті послуг КП «ХТМ» – залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки заяви в строк, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення позивачу ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення зазначених вище недоліків заява вважатиметься не поданою та буде повернено.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя