Рішення № 87038718, 10.01.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 січня 2020 року 320/6223/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 №UA125110/2019/110041/2.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при митному оформленні товару за митною декларацією ІМ40ТН №UA125110/2019/408261 від 06.05.2019, який ввозився на митну територію України, ним було визначено його митну вартість за основним методом ціною договору (контракту).

Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного товару надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному у частині другій статті 53 Митного кодексу України, підтверджують митну вартість товару та містять об`єктивні відомості про складові митної вартості товару, а подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Позивач не погодився із рішенням митного органу, але з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2019 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Вказаною ухвалою суду встановлено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали суду вручено відповідачу 22.11.2019, що підтверджується реєстром згрупованих поштових відправлень від 20.11.2019 та відомостями щодо поштового відправлення №0113331225710, розміщеного на офіційному сайті "Укрпошта".

Проте, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Згідно з частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відтак, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Сортувальна, буд. 2, ідентифікаційний код 32043747) зареєстроване в якості юридичної особи 21.06.2002, номер запису від 15.11.2004 №10651200000001220 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 19 січня 2018 року між Закритим акціонерним товариством "Nostra", компанією, зареєстрованою в Литовській Республіці (далі - продавець), та ТОВ "Текстиль-Контракт" (далі - покупець, позивач) був укладений Контракт №030/18 (далі - контракт), відповідно до якого продавець продає, а позивач купує тканину та готові текстильні вироби на умовах СІF - порт Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010) в асортименті та в кількості згідно з інвойсом на кожну партію товару, які додаються до контракту і являються невід`ємною частиною контракту після підписання інвойсів сторонами.

Відповідно до пунктів 2.1 та 4.1 Контракту продавець і позивач погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті та за цінами, погодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до контракту.

Ціна на товар приймається на умовах СІF - порт Одеса (Україна) згідно з Incoterms 2010 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, завантаження в контейнер, митні процедури.

Оплата за товар, який постачаються згідно з контрактом, здійснюється позивачем у доларах США, на умовах 100% передоплати після прибуття контейнера в порт м. Одеси, Україна, за кожну партію товару, що підлягає відвантаженню.

20 грудня 2018 року продавець надіслав позивачу Комерційну пропозицію №ІК/12.189 (далі - комерційна пропозиція) щодо готовності продавця поставити на умовах СІР м. Київ або СІР м. Чернігів товар, а саме: тканина GRETA-190 сурова, для виробництва готової тканини, щільністю 170 г/м2, за ціною 0,615 доларів США за 1 погонний метр та тканина GRETA-210 сурова, для виробництва готової тканини, щільністю 190 г/м2, за ціною 0,66 доларів США за 1 погонний метр.

21 грудня 2018 року між продавцем та позивачем був укладений Додаток №22 до Контракту (далі - додаток), яким продавець та позивач доповнили умови Контракту новими умовами поставки товару, вказаного в Додатку.

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1-2.4 та 4.1 Додатку продавець продає, а позивач купує сурові сумішеві тканини Р/С (80:20), де 80% поліестер та 20% бавовна, артикул GRETA-190 (ширина 158±2 см, щільність 170+5% г/м2), та артикул GRETA-210 (ширина 158±2 см, щільність 190+5% г/м2), країна походження - Китай, (далі - товар), на умовах Додатку.

Кількість товару в погонних метрах: GRETA-190 сурова - 38246,9 погонних метрів, GRETA-210 сурова - 39856,6 погонних метрів.

Ціна за 1 погонний метр на умовах СІР м. Чернігів (Україна) відповідно до Incoterms 2010: GRETA-190 сурова - 0,615 доларів США за 1 погонний метр, GRETA-210 сурова - 0,66 доларів США за 1 погонний метр.

Загальна сума відповідно до Додатку складає 49827,20 доларів США.

Оплата - 100% передоплата (14950,00 доларів США оплачуються до 07 лютого 2019 року, решта - 34877,20 доларів США - до 23 квітня 2019 року).

Товар постачається на умовах СІР м. Чернігів (Україна).

04 січня 2019 року продавець виставив позивачу до сплати відповідно до Додатку Рахунок-проформу №20190104-1 (далі - рахунок-проформа 1), відповідно до якого позивач мав попередньо сплатити 30% вартості товару в розмірі 14950,00 доларів США.

19 лютого 2019 року позивач на підставі рахунку-проформи 1 перерахував продавцю за товар 14950,00 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №49 від 18.02.2019, виданого позивачем (далі - платіжне доручення 49).

11 квітня 2019 року продавець виставив позивачу до сплати відповідно до Додатку Рахунок-проформу №20190411-1 (надалі - рахунок-проформа 2), відповідно до якого позивач мав сплатити решту вартості товару в розмірі 34877,20 доларів США.

22 квітня 2019 року позивач на підставі рахунку-проформи 2 перерахував продавцю за товар 34877,20 доларів США відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах №110 від 22.04.2019, виданого позивачем (далі - платіжне доручення 110).

02 травня 2019 року продавець при відвантаженні товару на адресу позивача виставив відповідно до Додатку рахунок-фактуру №МS19/0003 (далі - рахунок-фактура) на загальну суму 49827,20 доларів США.

06 травня 2019 року позивач подав до Київської митниці ДФС тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/408261, у графі 31 якої позивачем був зазначений товар, митна вартість якого склала 49827,20 доларів США.

Поставка товару відбувалася на умовах СІР м. Чернігів, Україна відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Incoterms 2010), тобто продавець оплатив, зокрема витрати на транспортування товару до місця призначення (м. Чернігів, Україна) та на страхування товару проти ризику його втрати чи пошкодження під час перевезення.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- рахунок-фактуру (інвойс) від 02.05.2019 №МS19/0003;

- автотранспортну накладну від 02.05.2019 №AZ2758703;

- декларацію про походження товару від 02.05.2019 №МS19/0003;

- книжку міжнародного перевезення вантажів (TIR) від 02.05.2019 №АХ.82347593;

- акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 06.05.2019 №UA125110/2019/408153;

- банківський платіжний документ від 22.04.2019 №110;

- банківський платіжний документ від 19.02.2019 №49;

- контракт від 19.01.2018 №030/18;

- доповнення до контракту від 21.12.2018 №22;

- акт про взяття проб (зразків) товару від 06.05.2019 б/н;

- копію митної декларації країни відправлення №19LTVС0100EK1493F0 від 02.05.2019.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої у митній декларації від 06.05.2019 №UA125110/2019/408261 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час контролю правильності визначення митної вартості було встановлено, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, не надано сертифікат походження товару та страхові документи.

Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статей 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; сертифікат походження товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вказаний запит позивачем було надано додаткові документи, а саме: рахунки-проформи від 04.01.2019 №20190104-1, від 11.04.2019 №20190411-1; платіжні доручення від 18.02.2019 №49, від 22.04.2019 №110; комерційну пропозицію від 20.12.2018 №ІК/12.189; генеральний страховий поліс №110875934 від 19.04.2018, укладеного між продавцем та страховою компанією АВ "Lietuvos Draudimas"; експертний висновок від 07.05.2019 №В-934, складеного Житомирською торгово-промисловою палатою.

10 травня 2019 року позивач надав відповідачу заяву №77, якою повідомив відповідача про те, що позивачем надано всі наявні документи згідно зі статтею 53 МК України та інші документи відповідно до частин другої та третьої статті 53 МК України надаватись не будуть.

10 травня 2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості №UA125110/2019/110041/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару у митній декларації від 06.05.2019 №UA125110/2019/408261 скоригував до рівня 91330,95 доларів США.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи надані не в повному обсязі і містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема, не надано сертифікат походження товару та не подано страхові документи.

Тобто надані позивачем документи, на думку Київської митниці ДФС, не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості товару, а додатково надані документи не усунули виявлених розбіжностей, що зумовило неможливість підтвердити заявлену позивачем митну вартість товару відповідно до частини другої статті 58 МК України.

Відповідач зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів встановлено, що відповідно до п. 1.1 та п. 2.1 контракту від 19.01.2018 №030/18 продавець продає та здійснює поставку товару відповідно до інвойсу, який є невід`ємною частиною контракту і виставляється на кожну партію товару, а не згідно з доповненнями до зовнішньоекономічного договору. Так, в платіжних дорученнях від 19.02.2019 №49 та від 22.04.2019 №110 вказано інвойси від 04.01.2019 та від 11.04.2019 відповідно, тому ідентифікувати за цими документами дану партію товару не видається можливим, тому що вищевказані інвойси та проплата датовані раніше, аніж інвойс від 02.05.2019 №МS19/0003, в якому відповідно до контракту від 19.01.2018 №030/18 визначається вартість товару.

Також відповідачем у спірному рішенні вказано, що декларантом на вимогу митного органу не надано додаткові документи: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; сертифікат походження товару.

При цьому надані додатково документи не усувають виявлені розбіжності та не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість.

За результатами проведених консультацій Київською митницею ДФС встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору, та відсутність інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних за характеристиками товарів, вироблених у тій же країні, що і спірний товар (стаття 61 МК України). При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: митна декларація від 07.03.2019 №UA100070/2019/232502 (вартість за 1 кв.м. складає 0,7401 доларів США).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125110/2019/00192 від 10.05.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач подав повторно тимчасову митну декларацію ІМ40ТН №UA125110/2019/408581 від 11.05.2019 та сплатив фінансову гарантію для забезпечення сплати позивачем митних платежів для товару в розмірі 282787,08 грн.

В подальшому позивачем, з урахуванням коригувань, позивач подав до митного органу додаткову митну декларацію ІМ40ДТ №UA125110/2019/409563 від 24.05.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, орган доходів і зборів наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 №UA125110/2019/110041/2 встановлено, що в ньому відповідач не конкретизував жодним чином яка складова або які складові митної вартості не підтверджені зі сторони позивача, що свідчить про формальний підхід відповідача до аналізу наданих позивачем документів для підтвердження митної вартості товару.

Відносно доводів відповідача, що поставка спірного товару повинна була здійснюватися на підставі рахунку-фактури, а не додатку, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище, відповідно до пунктів 1.1 та 2.1 Контракту продавець продає, а позивач купує тканину та готові текстильні вироби на умовах СІF - порт Одеса, Україна (відповідно до Incoterms 2010) в асортименті та в кількості згідно з інвойсом на кожну партію товару, які додаються до Контракту і являються невід`ємною частиною Контракту після підписання інвойсів сторонами.

Продавець і позивач погодили, що поставка товару здійснюється в асортименті та за цінами, погодженими сторонами в письмовому вигляді в інвойсах на кожну партію товару до Контракту.

У той же час, відповідно до пунктів 9.2-9.3 Контракту всі доповнення та зміни до Контракту чинні, якщо здійснені в письмовому вигляді та завірені уповноваженими представниками обох сторін.

Всі додатки, які погоджені сторонами та підписані окремо, є невід`ємною частиною Контракту.

Таким чином, продавець та позивач, бажаючи доповнити Контракт, уклали Додаток №22 від 21.12.2018 стосовно поставки спірного товару, яким жодним чином не порушили умов та порядку здійснення поставки товару відповідно до Контракту.

При цьому, суд звертає увагу на те, що позивач при митному оформленні спірного товару надав відповідачу як рахунок-фактуру, так і додаток до контракту.

Відтак, вказані в рішенні відповідачем мотиви його прийняття не відповідають дійсності.

Щодо не врахування відповідачем наданих платіжних доручень, які підтверджують дійсну вартість товару, яку позивач сплатив на користь продавця, суд зазначає наступне.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, то відповідач не врахував положення Додатку, згідно з якими умовою оплати за товар є 100% передоплата, а саме: 14950,00 доларів США оплачуються до 07 лютого 2019 року, решта - 34877,20 доларів США - до 23 квітня 2019 року.

Виконуючи умови Додатку, продавець для забезпечення здійснення позивачем передоплати за товар виставив останньому рахунки-проформи, які зазначені в призначенні платежу в платіжних дорученнях. від 19.02.2019 №49 та від 22.04.2019 №110.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Суд звертає увагу на те, що надані платіжні доручення позивача підтверджують те, що позивач дійсно сплатив за товар 49827,20 доларів США відповідно до виставлених продавцем рахунків-проформи.

Відтак, вказані в рішенні відповідачем мотиви його прийняття не відповідають дійсності.

З приводу доводів відповідача, що позивач не надав сертифікату походження товару, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до частин першої, другої та шостої статті 43 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Декларація про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв`язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою н^ комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Варто зазначити, що продавець із метою підтвердження країни походження товару зробив відповідну заяву на рахунку-фактурі, що повністю узгоджується з приписами чинного законодавства України та підтверджує країну походження товару.

Відносно доводів відповідача, що позивач не надав у відповідь на запит митного органу каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару та виписки з бухгалтерської документації, суд зазначає наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 4) виписку з бухгалтерської документації; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Отже, законодавець старить обов`язок позивача надати відповідачу каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та виписку з бухгалтерської документації у пряму залежність від наявності таких документів у позивача.

Що стосується ненадання позивачем виписки з бухгалтерської документації, то суд звертає увагу на те, що станом на день направлення запиту товар знаходився в зоні митного контролю відповідача та не був випущений у вільний обіг, тобто не знаходився на бухгалтерському обліку позивача. Відтак, станом на день надання заяви позивач не міг об`єктивно надати виписку з бухгалтерської документації позивача щодо товару, оскільки останній не був взятий на бухгалтерській облік позивача, так як не був випущений у вільний обіг.

Таким чином, враховуючи те, що у позивача були відсутні станом на день підписання заяви каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та виписка з бухгалтерської документації, то ненадання позивачем відповідачу вищезазначених документів не може слугувати підставою для прийняття останнім оскаржуваного рішення.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA125110/2019/110041/2 від 10.05.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 07.03.2019 №UA100070/2019/232502, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер вказаної митної декларацій, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19 червня 2018 року у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі митної декларації від 07.03.2019 №UA100070/2019/232502 є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та суду не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом (резервним) та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 №UA125110/2019/110041/2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено принцип законності, який вимагає, щоб органи державної влади та їх посадові особи діяли тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду доказів на підтвердження правомірності свого рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 4241,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 07.11.2019 №7244.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 10.05.2019 №UA125110/2019/110041/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Текстиль-Контакт" (код ЄДРПОУ 32043747) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39470947) судовий збір у розмірі 4241,81 грн. (чотири тисячі двісті сорок одна грн. 81 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.