Ухвала суду № 87035152, 17.01.2020, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/105/2020

Справа № 331/1855/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 січня 2020 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

за участю: секретаря - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/523-55 від 18 лютого 2008 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Жовтневого районного суду м. Запоріжжя на розгляді знаходиться зазначена справа.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/523-55 від 18 лютого 2008 року, підлягає залишенню без розгляду, з огляду на таке.

У квітні 2019 року АТ « Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/523-55 від 18 лютого 2008 року, у розмірі 410 127,74 грн., з яких : 209 380,43 грн. – заборгованість за кредитом ; 200 747,31 грн. – заборгованість за відсотками.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 14 травня 2019 року провадження у справі відкрито ; вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін ( а.с.51-52).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 червня 2019 року вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження ; справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.77-78).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 2 серпня 2019 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ОСОБА_2 ; продовжено строк проведення підготовчого провадження до 30 вересня 2019 року ( а.с.101-102).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 30 вересня 2019 року підготовче провадження у цій справі закрито ; справу призначено до розгляду по суті на 31 жовтня 2019 року -13.30 годин. ( а.с.123).

31 жовтня 2019 року від позивача по справі до суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, за результатами розгляду якої АТ « Райффайзен Банк Аваль» просить стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь 3% річних за прострочення сплати кредиту у період з 18.04.2012 р. по 22.10.2019 р. у розмірі 48 749,61 грн.

Проте,в судове засідання, призначене на 31 жовтня 2019 року, представник позивача не з`явився та в цей же день – 31.10.2019 року засобами електронного зв`язку надав суду заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку із значною завантаженістю представника банківської установи в іншому судовому засіданні ( а.с.129).

В судовому засіданні 31 жовтня 2019 року заяву представника акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» про перенесення розгляду справи задоволено, а розгляд справи відкладено на 5 грудня 2019 року.

В судове засідання, призначене на 5 грудня 2019 року, представник позивача вдруге не з`явився ; про причину неявки суд не повідомив, хоча про день, час та місце розгляду справи позивач був належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення 01011 2950764 1 про отримання 4 листопада 2019 повноважною особою АТ « Райффайзен Банк Аваль» - Руденко повістки в судове засідання на 5.12.2019 року.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 5 грудня 2019 року позивачу - АТ « Райффайзен Банк Аваль» відмовлено у прийнятті заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 30 жовтня 2019 року по цій справі та повідомлено , що розгляд справи призначено на 17 січня 2020 року – 10.00 годин ( а.с.174-175).

В судове засідання, призначене на 17 січня 2020 року, представник позивача втретє не з`явився, хоча згідно поштового повідомлення 01011 2974046 0 повноважна особа АТ « Райффайзен Банк Аваль» - Руденко 13 грудня 2019 року отримала ухвалу суду від 5.12.2019 року, яка містила відомості про день, час та місце проведення судового засідання.

Про причину неявки представник позивача суд не повідомив ; будь-яких заяв, клопотань до суду не надходило.

В матеріалах справи відсутні заяви або клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Статтею 210 ЦПК України визначено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження – не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Відповідно до статей 128, 130 ЦПК України, які встановлюють порядок виклику сторін у судове засідання, судова повістка, разом із розпискою надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі і вручається службовій особі, яка розписується про одержання повістки, у разі, якщо сторона у справі є юридичною особою (ч. 6 ст. 128). Розписки про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день, особами, які її вручили повертається до суду (ч. 2 ст. 130).

Виходячи з системного аналізу норм процесуального права, слід вважати, що повторною неявкою є друга поспіль неявка позивача або його представника, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи. Крім того, причини повторної неявки значення не мають.

Таким чином, в силу частини третьої статті 131 ЦПК України, суд визнає, що позивач та його повноважний представник вдруге поспіль не з`явилися до суду.

Відповідно до вимог частини п`ятої статті. 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений представник позивача або позивач повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин або повторно не повідомили про причини неявки, якщо від них не надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Згідно частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі «Калашников проти Росії», Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Вищевказані норми процесуального права мають сприяти розглядові цивільних справ у розумні строки, оскільки неявка до суду позивача може свідчити про втрату ним інтересу до вирішення справи, а вирішення спору у такому випадку було б порушенням принципу диспозитивності.

Відповідно до частини другої статті 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати права і виконувати процесуальні обов`язки.

В порушення зазначеної норми процесуального права та не зважаючи на прийняті судом заходи для сприяння здійсненню позивачем або її повноважним представником своїх прав, останні не виконали покладені не них процесуальні обов`язки та двічі поспіль у судове засідання не з`явилися.

Зазначені обставини свідчать про те, що неявки позивача або його повноважного представника у судові засідання є наміром затягнути розгляд справи по суті, яке в свою чергу суперечить вимогам статті 210 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд справи судом упродовж розумного строку.

На підставі викладеного, та з урахуванням того, що в матеріалах справи відсутня заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності, суд вбачає законні підстави для залишення позовної заяви без розгляду.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998р. та «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до статті 257 ЦПК України не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, а відповідно і не позбавляє права позивача на повторне звернення до суду із позовом.

Керуючись ч. 3 ст. 131, ч.5 ст.223, п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовну заяву акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» ( юридична адреса : м. Київ, вул. Лєскова, буд.9, Код за ЄРДПОУ : 14305909) до ОСОБА_1 ( зареєстроване місце проживання : АДРЕСА_1 , ІПН : НОМЕР_1 ), третя особа – ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/17-46/523-55 від 18 лютого 2008 року, залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду.

Повний текст ухвали складено 17 січня 2020 року.

Особам, які не були присутні в судовому засіданні, направляється копія ухвали в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду в 15-денний строк з дня складення повного тексту ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

17.01.2020